31 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3008/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Мишолов Р. О. (адвокат),
відповідача - Дикань О. М. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша українська дорожньо-будівельна компанія"
до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправним та скасування рішення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша українська дорожньо-будівельна компанія" (далі - позивач, Товариство, ТОВ "ПУДБК") подало до суду позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, відділення АМК) від 27.06.2024 № 70/101-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині визнання винним Товариства у вчиненні порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-ІІІ), та накладення на нього штрафу, тобто в частині пунктів 1, 2 (далі - оспорюване рішення в частині).
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення АМК в частині, яка стосується позивача, винесене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і визнані встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, поза межами строків давності притягнення позивача до відповідальності, що відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-ІІІ є підставою для визнання протиправним та скасування рішення в оспорюваній частині.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
2.2. Господарський суд Харківської області рішенням від 19.12.2024 (суддя Жигалкін І.П.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 (колегія суддів: Попков Д. О., Стойка О. В., Радіонова О. О.), у позові відмовив повністю.
2.3. Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу ТОВ "ПУДБК" задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 у справі № 922/3008/24 скасовано. Справу № 922/3008/24 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.4. За результатами нового розгляду Господарський суд Харківської області рішенням від 22.09.2025 (суддя Юрченко В. С.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 резолютивної частини рішення відділення АМК від 27.06.2024 № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 в частині визнання дій ТОВ "ПУДБК" антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів та пункт 2 резолютивної частини рішення відділення АМК від 27.06.2024 № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21.
Стягнуто з відділення АМК на користь ТОВ "ПУДБК" судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 2 422,40 грн.
2.5. Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2025 (колегія суддів: Тарасова І. В., Білоусова Я. О., Шутенко І. А.) рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі № 922/3008/24 залишив без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі відділення АМК, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- статті 59 Закону № 2210-ІІІ щодо встановлення підстав скасування рішень територіальних органів Антимонопольного комітету України, зокрема в частині, якщо виявлені порушення не призвели до неправильного прийняття рішення, а також, що строк розгляду справи за законодавством про захист економічної конкуренції є підставою для скасування рішення;
- статті 41 Закону № 2210-ІІІ щодо способів доказування порушення, аналізу та обробки доказів у антимонопольній справі;
- статті 42 Закону № 2210-ІІІ в частині відсутності строків розгляду справи органами Антимонопольного комітету України за нормами законодавства про захист економічної конкуренції, яке діяло до 01.01.2024;
- частини другої статті 6 Закону № 2210-ІІІ щодо вчинення дій, які кваліфікуються, як порушення щонайменше з двома учасниками;
- пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3295-ІХ від 09.08.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" в частині не застосування судами закону який був чинним на момент, коли відбулася подія, що стала предметом судового розгляду та щодо строків розгляду справи в цілому.
4.3. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про не врахування правової позиції, викладеної:
- у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 910/19251/20 в частині того, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі в їх сукупності. При цьому застосування приписів статті 86 ГПК України як норми процесуального права має загальний (універсальний) характер для усіх справ. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності в цілому;
- у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/2730/21 де зазначено, що: "…Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21 …". Аналогічну позицію про універсальність цих висновків викладено у пункті 6.23 постанови Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21;
- у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, за якою господарські суди при розгляді справ про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ;
- у пунктах 22.5-22.7 постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22), де сформовано правовий висновок, відповідно до якого кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову;
- у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 та від 17.04.2025 у справі № 922/3008/24, в частині наявності підстав "виправданості" тривалості розгляду антимонопольної справи та чинників (що стосується положень статті 42 Закону № 2210-ІІІ щодо зупинення перебігу строку давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності на час розгляду справи; статті 37 Закону № 2210-ІІІ щодо порядку початку та завершення розгляду справи, а також, відсутність строків такого розгляду);
- у постанові від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24, в якій Верховний Суд, направляючи на новий розгляд, вказав, що: "поза увагою суду апеляційної інстанції також залишились ті обставини, що розгляд антимонопольної справи … припав на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізацію органів Комітету, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України, що, відповідно, також є об'єктивним чинником, який вплинув на тривалість розслідування";
- у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, в частині того, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб'єктом (що стосується положень статті 42 Закону № 2210-ІІІ щодо зупинення перебігу строку давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності на час розгляду справи; статті 37 Закону № 2210-ІІІ щодо порядку початку та завершення розгляду справи, а також, щодо відсутності строків такого розгляду; пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3295-ІХ від 09.08.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" в частині не застосування судами закону, який був чинним на момент, коли відбулася подія, що стала предметом судового розгляду; статті 59 Закону № 2210-ІІІ в частині підстав скасування рішень органів АМКУ);
- у постановах Верховного Суду 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18 щодо не обмеження позивача у справах про оскарження рішень Комітету на подання доказів (що стосується положень статті 40 Закону № 2210-ІІІ, щодо можливості подання доказів; статті 74 ГПК України, щодо надання сторонами у судовій справі доказів);
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" та їх критеріїв (що стосується положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК);
- у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 та від 18.02.2021 у справі № 160/6885/19 щодо визначення поняття бездіяльності та його застосування у судовій практиці (що стосується положень статті 48 Закону № 2210-ІІІ, щодо прийняття рішення у антимонопольній справі);
- у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 в частині спеціального регулювання перехідного періоду законодавства (що стосується положень пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3295-ІХ від 09.08.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" в частині не застосування судами закону, який був чинним на момент, коли відбулася подія, що стала предметом судового розгляду; статті 59 Закону № 2210-ІІІ в частині підстав скасування рішень органів АМКУ);
- у постанові Верховного Суду від 07.10.2025 у справі № 922/10/25, що стосується положень статті 42 Закону № 2210-ІІІ щодо зупинення перебігу строку давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності на час розгляду справи; статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо порядку початку та завершення розгляду справи, а також, щодо відсутності строків такого розгляду; пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 3295-ІХ від 09.08.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" в частині не застосування судами закону, який був чинним на момент, коли відбулася подія, що стала предметом судового розгляду; статті 59 Закону № 2210-ІІІ в частині підстав скасування рішень органів АМКУ).
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПУДБК" просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій встановили (з урахуванням змісту оспорюваного рішення відділення АМК), що у період з 21.02.2019 до 04.04.2019 Житлово-комунальний відділ Покровської міської ради Донецької області провів торги на закупівлю "Послуги по поточному ремонту з ліквідації руйнувань асфальтобетонних покриттів магістральних доріг струменевим методом машиною марки УЯР-101, Patcher Strassmay (або еквівалент), м. Покровськ Донецької області" (лот 1, 2); тендерна документація затверджена 04.03.2019; кінцевий строк подання тендерних пропозицій 12.03.2019; початок електронного аукціону 13.03.2019.
6.2. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у торгах, зокрема, за лотом 1 свої пропозиції надали ТОВ "ПУДБК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія" (далі - ТОВ "ПДБК").
6.3. Згідно з протоколом засідання тендерного комітету від 20.03.2019 переможцем торгів за лотом 1 визначено ТОВ "ПУДБК" з ціновою пропозицією у розмірі 999 337,92 грн, з яким укладено договір від 04.04.2019 № 165; торги за лотом 2 відмінені, що зафіксовано у відповідному протоколі від 21.03.2019.
6.4. Адміністративна колегія Донецького ОТВ АМК 07.02.2020 прийняла розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-ІІІ.
6.5. З 01.06.2020 Донецьке ОТВ АМК припинено шляхом приєднання до Харківського ОТВ АМК, а з 02.06.2020 найменування Харківського ОТВ АМК змінено на Східне міжобласне ТВ АМК.
6.6. Адміністративна колегія Східного міжобласного ТВ АМК 11.02.2021 видала розпорядження № 70/23-рп/к про прийняття до провадження матеріалів справи № 55/2-2020 та присвоїла справі новий номер - № 2/01-23-21 (пункт 5 рішення відділення АМК).
6.7. Судами встановлено, що розгляд антимонопольної справи тривав 4 роки 4 місяці і завершився прийняттям 27.06.2024 відділенням АМК рішення № 70/101-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/01-23-21, у якому ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" визнано особами, які вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених ЖКВ Покровської міської ради Донецької області, на закупівлю послуги з поточного ремонту з ліквідації руйнувань асфальтобетонних покриттів доріг струменевим методом машиною відповідної марки (п. 1), за що, зокрема, на ТОВ "ПУДБК" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн (п. 2).
6.8. Ухвалюючи рішення, відділення АМК виходило з аналізу документів, поданих товариствами у складі тендерних пропозицій на торги, інформації, зібраної в ході розгляду справи, та виявлених обставин щодо антиконкурентних узгоджених дій, а саме:
одночасне перебування одних і тих же осіб у трудових відносинах - ГУ ПФУ у Київській області у листі від 25.02.2020 повідомило, що під час проведення торгів товариства одночасно перебували у трудових відносинах зі ОСОБА_1 , яка у період листопад 2018 року - липень 2019 року працювала у ТОВ "ПДБК", а з квітня 2019 року до липня 2019 року - у ТОВ "ПУДБК".
За інформацією ТОВ "ПДБК" у листі від 12.08.2019 ОСОБА_1 обіймала посаду інженера проєктно-кошторисної роботи та була залучена до підготовки та участі у торгах, здійснювала розрахунок договірної ціни.
Функціональними обов'язками інженера проєктно-кошторисної роботи згідно з посадовою інструкцією, зокрема, є забезпечення одержання комплектної проєктно-кошторисної документації на будівництво об'єктів від замовників та передача її за призначенням для виконання будівельних робіт; здійснення перевірки правильності складання кошторисної документації проєктними організаціями, відповідність її діючим нормативним документам.
За інформацією ТОВ "ПУДБК" у листі від 16.08.2019 ОСОБА_1 обіймала посаду інженера проєктно-кошторисної роботи за сумісництвом, функціональними обов'язками якого згідно з посадовою інструкцією, зокрема, забезпечення одержання комплектної проєктно-кошторисної документації на будівництво об'єктів від замовників та передача її за призначенням для виконання будівельних робіт; здійснення перевірки правильності складання кошторисної документації проєктними організаціями, відповідність її діючим нормативним документам.
Отже, за висновками АМК: (1) ОСОБА_1 обіймала однакові посади у товариствах та була залучена ними до підготовки документів для участі у торгах; одночасне перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з різними суб'єктами господарювання передбачає необхідність погодження між ними графіка чи черговості виконуваної роботи працівником; такий погоджений розподіл праці між суб'єктами господарювання можливий за умови, що вони не конкурують між собою, а господарську діяльність ведуть скоординовано з метою досягнення спільних результатів; (2) наявність спільного працівника у товариств свідчить про те, що вони були обізнані щодо діяльності кожного з них та мали доступ до інформації один одного, в тому числі щодо підготовки до участі в торгах.
При цьому АМК зауважило, що в умовах справжньої конкуренції суб'єкти господарювання, які позиціонують себе як конкуренти стосовно один одного, будуть уникати ситуації щодо наявності спільних працівників, оскільки такі працівники та матеріальні або інші вигоди можуть вдаватися до збирання інформації, у тому числі комерційної таємниці, розголошення якої завдасть шкоди суб'єкту господарювання або надасть неправомірні переваги у конкуренції, в інтересах кого ця інформація збиралася;
господарські відносини між товариствами - ГУ ДПС у Донецькій області та у Київській області у листах від 18.08.2021 та від 25.08.2021, відповідно, повідомили про банківські рахунки товариств, а банки 04.06.2020 надали інформацію про фінансові операції товариств у 2019 році, згідно з якою загальна сума перерахованих коштів між ними у період з січня до липня 2019 року становила 4 675 869,00 грн.
У листі від 12.08.2019 ТОВ "ПДБК" повідомило, що протягом 2018 року, січня - липня 2019 перебувало у господарських відносинах з ТОВ "ПУДБК" за договорами купівлі-продажу товарів / матеріалів (емульсії бітумної, щебня, асфальтобетону, різних матеріалів для будування, бордюрів, фарби для дорожньої розмітки, феродо пневмомуфти, генератора), надання послуг (з ремонту, благоустрою доріг, використання вантажного автогудронатора, використання автомобіля, послуги механізмами та автотранспортом за переліком, укладення асфальтобетону, влаштування дорожньої розмітки на автомобільній дорозі), оренди техніки (автомобіля бортового MAN, спеціальних механізмів, вантажного транспорту спецтехніки). За вказаний період ТОВ "ПДБК" придбало товарів, робіт, послуг від ТОВ "ПУДБК" на суму 5 870 817,92 грн, а реалізувало - на суму 7 772 621,99 грн.
У листі від 18.08.2021 ГУ ДПС у Донецькій області повідомило, що товариства у вказаний період перебували у взаємовідносинах продавець - покупець.
Встановлене стало підставою для висновків АМК про пов'язаність товариств спільними фінансово-господарськими інтересами, наявність між товариствами сталих господарських відносин як до проведення торгів, так і після їх проведення, чим усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність щодо поведінки під час участі у торгах та призводить до позиціонування їх не як конкурентів;
надання (повернення) фінансової допомоги - у листі від 04.06.2020 банк повідомив, що протягом 2018 року, січня - липня 2019 року ТОВ "ПУДБК" повертало ТОВ "ПДБК" фінансову допомогу, а отже, взаємовідносини між товариствами, які здійснюють діяльність на одному ринку, тому і конкурують, стосувалися надання позики / поворотної фінансової допомоги, що свідчить про довіру та впевненість щодо повернення коштів, фінансову підтримку їх один одного в господарській діяльності, що за умов справжньої конкуренції було б неможливим;
синхронність дій під час подання тендерних пропозицій та оплати послуг електронного майданчика для участі у торгах, використання однієї і тієї ж електронної скриньки, а також точки доступу до мережі Інтернет - у листі від 15.05.2019 ДП "Прозорро" вказало, що товариства подали тендерні пропозиції з електронного майданчика "SmartTender.biz", оператором якого є ТОВ "Смарттендер", на підставі листа від 29.05.2019, а також з огляду на лист від ТОВ "Укрнет" від 29.05.2020 АМК встановило та виснувало, що товариства:
(1) перерахували кошти для участі у торгах в один день - 05.03.2019 через один і той самий банк;
(2) здійснювали вхід до кабінетів учасників та завантажили свої тендерні документації з однієї ІР-адреси НОМЕР_1 , в один й той самий день 11.03.2019 та час з різницею у 27 хв, хоча не були обмежені у часі для подання тендерних пропозиції, ураховуючи дату оголошення про проведення торгів (27.02.2019);
(3) при реєстрації у торгах вказали дві різні електронні адреси, але електронна адреса ТОВ "ПУДБК", зазначена для реєстрації на електронному майданчику, використовувалася ТОВ "ПДБК" на бланках документів, поданих у складі тендерної пропозиції на торги, що свідчить про їх узгоджену поведінку.
Зокрема, з інформації ТОВ "Інтернет Схід Груп" у листах від 12.08.2019, 08.11.2021, ТОВ "Укрнет" у листі від 29.05.2020, банку у листі від 04.06.2020, податкових органів у листах від 18.08.2021, 25.08.2021, ТОВ "Промкомлект" у листі від 20.01.2022 (особи-засновники / співзасновники якого є такими у ТОВ "ПУДБК") АМК встановив, що в період до, під час та після проведення торгів товариства використовували одні й ті ж точки доступу до мережі "Інтернет", а саме ІР-адреси:
НОМЕР_1 , розташовану за місцем реєстрації ТОВ "Промкомлект", яке пов'язане відносинами контролю з ТОВ "ПУДБК", для подання тендерних пропозицій, входу ТОВ "ПДБК" до електронної поштової скриньки, входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по рахунках;
91.222.246.94, надану в користування ФОП, з яким у ТОВ "ПДБК" укладений договір на консультаційне обслуговування з питань інформатизації; для входу до електронних кабінетів для здійснення операцій за рахунками; для подання податкової звітності;
109.254.192.117 - для входу до електронних кабінетів для здійснення операцій за рахунками, що не може бути випадковим збігом, а свідчить про координацію дій товариства, зокрема, під час участі у торгах, про спільну діяльність та узгодженість поведінки;
пов'язаність товариств через місцезнаходження; найм ТОВ "ПДБК" нежитлового приміщення у суб'єкта господарювання, пов'язаного відносинами контролю з ТОВ "ПУДБК" - товариства знаходяться за однією адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, в офісах за послідовними номерами, що були розташовані поруч у період проведення торгів; ТОВ "ПДБК" протягом листопада 2018 року - липня 2019 року орендувало нежитлове приміщення у ТОВ "Компанія Містдорбуд", пов'язаного відносинами контролю з ТОВ "ПУДБК" (одні й ті ж засновники / співзасновники), що підтверджує обізнаність товариств про діяльність одне одного, внаслідок чого між ними усувається або відчутно зменшується взаємна невизначеність щодо поведінки під час участі у торгах;
зазначення ТОВ "ПУДБК" при реєстрації на електронному майданчику для участі у торгах контактної особи, яка була працівником ТОВ "ПДБК" - на підставі інформації з листа ТОВ "Смарттендер" від 29.05.2019 та листів товариств АМК встановив, що ТОВ "ПУДБК" при реєстрації на електронному майданчику для участі вказало контактну особу ОСОБА_6 яка у період з 01.01.2018 до 31.05.2019 (під час проведення торгів) працювала у ТОВ "ПДБК" на посаді інспектора відділу кадрів та була залучена до підготовки для участі у торгах, що вказує на спільну підготовку до участі в торгах;
телефонний зв'язок між товариствами - у період проведення торгів ТОВ "ПДБК" використовувало відповідні телефонні номери, які належать інспектору відділу кадрів ОСОБА_6, головному інженеру ОСОБА_2 , економісту ОСОБА_7, директору товариства ОСОБА_8, інженеру проєктно-кошторисної роботи ОСОБА_1 , заступнику директора з виробництва ОСОБА_3 , а ТОВ "ПУДБК" - відповідні телефонні номери, які належать інженеру проєктно-кошторисної роботи ОСОБА_9, директору товариства ОСОБА_4 . При реєстрації на електронному майданчику для участі у торгах ТОВ "ПУДБК" вказало номер ОСОБА_5 , а ТОВ "ПДБК" - ОСОБА_7.
Під час проведення торгів та підготовки до їх участі між телефонними номерами, які були зазначені як контактні, ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" здійснювалися регулярні телефонні з'єднання, що вбачається з листа ПАТ "ВФ Україна" від 04.06.2020 та є свідченням, що між учасниками торгів існував обмін інформацією;
використання товариствами програмного комлексу АВК-5 - відділення АМК на підставі зібраної інформації у 2020 році встановило, що договірна ціна, локальний кошторис та інші документи щодо розрахунку вартості тендерних пропозицій товариств сформований у ПК АВК-5 однакової версії, мають послідовні порядкові номери, що вказує на узгодженість підготовки документів для участі у торгах;
спільні особливості електронних файлів товариств, поданих ними у складі тендерних пропозицій на торги, - аналізом властивостей файлів тендерних пропозицій АМК з'ясував, що окремі документи мають спільні особливості та створені в один день з невеликою різницею у часі за допомогою однакових додатків (однаковими параметрами додатків) і однієї версії програми PDF, що свідчить про обставини спільної підготовки товариствами тендерних пропозицій під час участі у торгах.
6.9. Наведені факти у своїй сукупності слугували підґрунтям для висновків відділення АМК, що товариства під час підготовки документів для участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, а конкурентне змагання, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі", було відсутнє, тому їх поведінка під час участі становить антиконкурентні узгоджені дії, які спотворюють результати торгів, та кваліфікується як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-ІІІ, за що, зокрема, на ТОВ "ПУДБК" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
6.10. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, зазначили, що сукупність обставин, встановлених та викладених у рішенні №70/101-р/к, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між учасниками з метою визнання переможця у торгах одного з них, та матеріалами справи не спростовано встановлені обставини щодо сталого взаємозв'язку між ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" у справі, синхронності дій у часі та оформлення ними документів, як учасників, щодо їх схожості, однаковості, наявність спільних працівників, надання/отримання фінансової допомоги.
6.11. Водночас, щодо доводів позивача про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи №2/01-23-21, у межах якої прийнято оскаржуване рішення відділення АМК, суди зазначили таке.
6.12. Згідно з наявними в матеріалах справи доказами, розгляд антимонопольної справи здійснювався з 2020 по 2024 роки.
6.13. Збір доказів в антимонопольній справі, які лягли в основу оскаржуваного рішення АМК, проводився у період з травня 2019 до січня 2022 року.
6.14. Рішення відділення АМК № 70/101-р/к у справі № 2/01-23-21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийнято 27.06.2024.
6.15. Суди попередніх інстанцій зазначили, що інкриміноване відділенням АМК позивачу порушення має присічний строк - 04.04.2019, тобто дата підписання договору між ТОВ "ПУДБК" та Житлово-комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області від 04.04.2019.
6.16. Саме з дати 04.04.2019 відліковується строк давності притягнення до відповідальності позивача у цій справі, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який за частини першої статті 42 Закону № 2210 становить п'ять років.
6.17. Довготривалий розгляд антимонопольної справи відповідач пов'язує із проведенням реорганізації територіальних відділень Антимонопольного комітету України, а також на перерви у роботі ЄДРПОУ з 24.02.2022 до 26.05.2022, що унеможливлювало отримання відповідної інформації, а також зазначає, що на тривалість розгляду справи вплинули і активні обстріли Харківської міської територіальної громади. Будинок Державної промисловості, де зареєстроване та здійснює діяльність відділення АМК, зазнав пошкоджень в результаті ракетного обстрілу м. Харкова, зокрема 01.03.2022 та 02.01.2024, що унеможливлювало перебування працівників відділення АМК на робочих місцях, доступу до інформаційних ресурсів та до матеріалів справи, яка зокрема, містить інформацію з обмеженим доступом, що передбачає для неї спеціальний режим, як використання так і зберігання.
6.18. Таким чином, судом встановлено, що у період з лютого 2022 до травня 2024 будь-яких дій щодо їх збору відділенням АМК не проводилось. Навіть з урахуванням витягу з ЄДРПОУ від 03.05.2024 щодо ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК", листа ГУ ДПС у Донецькій області від 12.04.2024 № 2457/5/05-99-04-12 та листа ГУ ДПС у Київській області від 11.04.2024 № 7063/5/10-36-04-02, у відповідь на запит відповідача від 08.04.2024, суди дійшли висновку, що матеріали справи свідчать про факт бездіяльності відповідача в межах антимонопольної справи протягом 2022-2024 років.
6.19. Судами попередніх інстанцій встановлено, з огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на яких ґрунтується оскаржуване позивачем рішення відділення АМК, відповідна антимонопольна справа не є складною (2 учасника, 1 лот), а кваліфікація поведінки учасників торгів, з урахуванням наявної у відповідача документації, своєчасно наданої як учасниками торгів, так і державними органами/фінансовими установами, не потребувала істотних затрат часу, оскільки дозволяла оперативно та конкретно встановити наявність/відсутність ознак пов'язаності учасників антимонопольної справи, що зумовила недотримання конкретних засад проведення торгів.
6.20. Суди попередніх інстанцій зауважили про те, що проведення реорганізації територіальних відділень Антимонопольного комітету України у червні місяці 2020 року, яка відбулася відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України № 23-рп від 28.11.2019, жодним чином не свідчить про наявність обґрунтованих підстав для надмірної тривалості розгляду антимонопольної справи, оскільки вказані труднощі в організації своєчасного виконання працівниками відповідача своїх професійних обов'язків та здійсненням контролю за наявністю матеріалів справ є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені підстави не є тими обставинами, які перешкоджали прийняти рішення за результатами розгляду справи у найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача). Відповідач, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо якнайшвидшого розгляду справи, принаймні, отримавши необхідні відомості від органів державної влади та фінансових установ у 2020-2021 роках.
6.21. Так, суди зазначили про те, що інкриміноване відділенням АМК позивачу порушення має присічний строк - 04.04.2019, а оскаржуване позивачем рішення відділення АМК прийнято лише 27.06.2024, у зв'язку з чим ТОВ "ПУДБК" притягнуто до відповідальності поза межами строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210-ІІІ, за відсутності поважних та об'єктивних причин для пропуску такого строку. Розгляд відповідачем антимонопольної справи став надмірним тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/непорушення ним Закону № 2210-ІІІ, що було предметом розгляду антимонопольної справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
8.8. Скаржник, оскаржуючи судові рішення попередніх інстанцій, з посиланням, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Верховного Суду, що означені у розділі 4 цієї постанови.
8.9. Касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, а тому слід розглядати доводи касаційної скарги з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України у їх логічному взаємозв'язку.
8.10. У справі, яка розглядається, причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення АМК в частині, що стосується позивача.
8.11. Як вбачається із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту рішення відділення АМК, згідно з яким:
- визнано, що ТОВ "ПУДБК" та інший учасник торгів вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Житлово-комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області на закупівлю "Послуги по поточному ремонту з ліквідації руйнувань асфальтобетонних покриттів магістральних доріг струменевим методом машиною марки УЯР - 101, Раtcher Strassmayr (або еквівалент) м. Покровськ Донецької області" (ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" - UA-2019-02-21-000161-a).
- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "ПУДБК" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
8.12. Ухвалюючи рішення, відділення АМК виходило з аналізу документів, поданих товариствами у складі тендерних пропозицій на торги, інформації, зібраної в ході розгляду справи, та виявлених обставин щодо антиконкурентних узгоджених дій.
8.13. У справі, яка розглядається, суди, враховуючи усю сукупність обставин і доказів, з'ясованих і досліджених в антимонопольній справі, встановили, що відділення АМК досліджувало: (1) одночасне перебування одних і тих же осіб у трудових відносинах; (2) господарські відносини між товариствами; (3) надання (повернення) фінансової допомоги; (4) синхронність дій під час подання тендерних пропозицій та оплати послуг електронного майданчика для участі у торгах, використання однієї і тієї ж електронної скриньки, а також точки доступу до мережі Інтернет; (5) пов'язаність товариств через місцезнаходження; найм ТОВ "ПДБК" нежитлового приміщення у суб'єкта господарювання, пов'язаного відносинами контролю з ТОВ "ПУДБК"; (6) зазначення ТОВ "ПУДБК" при реєстрації на електронному майданчику для участі у торгах контактної особи, яка була працівником ТОВ "ПДБК"; (7) телефонний зв'язок між товариствами; (8) використання товариствами програмного комплексу АВК-5; (9) спільні особливості електронних файлів товариств, поданих ними у складі тендерних пропозицій на торги.
8.14. Саме за наведених у своїй сукупності обставин відділення АМК дійшло висновків, що товариства при підготовці та участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що мало наслідком спотворення результатів торгів.
8.15. Суди попередніх інстанцій у цій справі презюмували, що сукупність обставин, встановлених та викладених у рішенні відділення АМК, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між учасниками з метою визнання переможця у торгах одного з них, та матеріалами справи не спростовано встановлені обставини щодо сталого взаємозв'язку між ТОВ "ПУДБК" та ТОВ "ПДБК" у справі, синхронності дій у часі та оформлення ними документів, як учасників, щодо їх схожості, однаковості, наявність спільних працівників, надання/отримання фінансової допомоги.
8.16. З огляду на доводи касаційної скарги вказані у розділі 4 цієї постанови у їх взаємозв'язку, логічності і підстав оскарження, Суд зауважує, що судові рішення попередніх інстанцій ухвалені за результатом перегляду справи під час нового розгляду, насамперед перевіряє на виконання / невиконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові, якою справа передавалася на новий розгляд.
8.17. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
8.18. Так, Верховний Суд постановою від 17.04.2025, скасовуючи судові рішення у цій справі, та, передаючи цю справу на новий розгляд, зазначив, зокрема, таке:
- ні суд першої інстанції, який самоусунувся від дослідження питання як щодо строків розгляду АМК справи, так і про дотримання ним частини першої статті 42 Закону № 2210-ІІІ, ні апеляційний суд, який встановив лише обставини щодо строків розгляду справи, не врахували висновків Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21;
- суди попередніх інстанцій не з'ясували питань, які мають істотне та важливе значення для встановлення обставин у справі, оскільки не досліджували та не оцінювали оспорюваного рішення АМК на предмет дотримання антимонопольним органом строків притягнення позивача до відповідальності з урахуванням встановлених обставин закінчення позивачем порушення 04.04.2019 та прийняття АМК стосовно нього рішення 27.06.2024, тобто чи відповідає оспорюване в частині рішення АМК приписам частини першої статті 42 Закону № 2210-ІІІ, ураховуючи також і те, що розгляд антимонопольної справи завершився після 4 років 4 місяців розслідування, відповідно, дійшли передчасних висновків щодо результату вирішення справи з огляду на наведені висновки Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 щодо питання комплексного застосування частин першої, другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ;
- позивач під час розгляду справи систематично покликався на те, що рішення АМК стосовно притягнення його до відповідальності прийнято поза межами строків, встановлених у частині першій статті 42 Закону № 2210-ІІІ, однак суди попередніх інстанцій залишили поза увагою такі аргументи, не навівши мотивів їх прийняття або відхилення.
8.19. Так, Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2025 у цій справі зауважив про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/19008/21 у своїй сукупності та, зокрема, в частині того, що:
- положення частини другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи, водночас наведені положення ніяким чином:
не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті (суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення);
не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині першій статті 42 Закону № 2210-ІІІ;
- у вирішенні питання про дотримання органом АМК строків давності притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи", тобто вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності;
- у вирішенні спору про наявність / відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень ст. 59 Закону № 2210-ІІІ у сукупності, зокрема, з положеннями частини другої статті 42 цього Закону важливим є застосування положень частин першої, другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті;
- у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону № 2210-ІІІ, за відсутності об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо з розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями ст. 59 Закону № 2210-ІІІ.
8.20. У аспекті доводів скаржника та висновків судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями.
8.21. Верховний Суд також послідовно наголошував, що у вирішенні спору про наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону № 2210-ІІІ у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим у цьому аспекті є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті.
8.22. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що відділення АМК не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство притягнуто до відповідальності з порушенням строку давності, визначеного статтею 42 Закону № 2210-ІІІ.
8.23. Також, скаржник наголошує, зокрема, на тому, що, на його переконання, суди попередніх інстанцій мали з'ясувати наявність/відсутність такої правомірної підстави для тривалого розслідування справ органами Комітету:
- наявність об'єктивних і поважних причин, що пов'язані безпосередньо з розглядом справи органом АМК;
- відсутність впливу розслідування антимонопольної справи на права, у тому числі, майнові суб'єкта господарювання;
- можливість реалізації суб'єктом господарювання, який є відповідачем в антимонопольній справі права на ефективний захист у межах як антимонопольної справи так і під час розгляду справи у суді (враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 910/701/17, в якій зазначено про те, що положення статті 40 Закону № 2210-ІІІ та пункту 16 названих Правил стосовно прав осіб, які беруть (брали) участь у справі (зокрема, щодо наведення доказів) не обмежують цих осіб у наданні до суду доказів, які раніше не були подані ними в процесі розгляду АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції).
8.24. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, зазначивши про бездіяльність відповідача у межах антимонопольної справи №2/01-23-21 протягом 2022-2024 років та відсутності доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин неможливості прийняття рішення у цій антимонопольній справі після отримання відповідей на запити наприкінці 2021 початку 2022 років, залишили поза увагою покликання відділення АМК на чинники, які зумовили та могли вплинути на тривалість розслідування (понад 4 роки та 4 місяці), та дійшли висновків без врахування комплексного застосування частин першої, другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ, що не може свідчити про виконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 17.04.2025 у цій справі.
8.25. В контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, слід також зауважити про те, що Верховний Суд у справі № 910/2415/24 (на неврахування якої посилається скаржник) не надавав універсального для всіх справ, за участю органів АМК, правового висновку про те, що сама по собі гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, та саме по собі повномасштабне вторгнення є апріорі об'єктивною обставиною тривалого розгляду органами АМК антимонопольних справ.
8.26. Висновки, які викладені в постанові у справі № 910/2415/24 є власним тлумаченням позиції Верховного Суду, якою суд касаційної інстанції передав справу на новий розгляд, з огляду на доводи та покликання учасників справи № 910/2415/24 та, враховуючи обставини встановлені/не встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
8.27. У кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об'єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин. Водночас, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою вимоги частини другої статті 42 Закону № 2210-ІІІ, які мають важливе значення для правильного вирішення питання щодо перебігу та дотримання відповідних строків.
8.28. В цьому випадку розгляд антимонопольної справи розпочато 07.02.2020 - у період запровадження жорстких карантинних обмежень, пов'язаних із поширенням COVID-19, що в свою чергу могло суттєво вплинути на організацію роботи та можливість своєчасного вчинення процесуальних дій. Подальший перебіг ускладнювався також реорганізаційними змінами відділень АМК, а після початку повномасштабної збройної агресії - наслідками ведення бойових дій, зокрема, пошкодженням в результаті ракетних обстрілів будівлі, в якій здійснює діяльність відділення АМК.
8.29. За таких умов, зазначені обставини підлягають оцінці у контексті тривалості розгляду антимонопольної справи, а крізь призму їх реального впливу на можливість розгляду справи у розумний строк у кожному конкретному випадку. Такий підхід узгоджується із принципом правової визначеності, який вимагає забезпечення балансу між передбачуваністю правозастосування та врахуванням обставин, що впливають на діяльність органів АМК. Ігнорування таких обставин та оцінці їх фактичного впливу призвело б до надмірно формального підходу, що суперечить суті правової визначеності.
8.30. Таким чином, вказане вище свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2025 у цій справі.
8.31. Верховний Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
8.32. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
8.33. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.34. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.35. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.36. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.37. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.38. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.39. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.40. В контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами обставин справи Суд зазначає про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог.
8.41. Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи відповідача.
8.42. Отже, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові. Оскільки доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України частково підтвердились, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд, то Верховний Суд не надає оцінку решті доводів скаржника.
8.43. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.44. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.45. Отже, враховуючи те, що суд першої інстанції порушив норми права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, які є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності; межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.46. Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.47. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм права.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 922/3008/24 скасувати.
3. Справу № 922/3008/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова