Іменем України
08 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/88/26
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Комунального закладу “Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради (код ЄДРПОУ 45070565), вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський район, Чернігівська область, 17100
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (код ЄДРПОУ 44604267), вул. Соборна, 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400
про стягнення 129812,20 грн
представники сторін не викликались
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
05.02.2026 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Комунального закладу “Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" про стягнення 129812,20 грн.
Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Договору про закупівлю № СК4/849-Т від 12.11.2024, а саме, невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у повному обсязі, незабезпеченням наявності пального за вимогою заявника по факту пред'явлення талонів та не переданням замовнику товару у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах, встановлених договором, зокрема пального, а саме: бензину А-95 в обсязі 200 літрів вартістю 10610,00 грн та 2540 л дизельного пального на суму 119202,20 грн.
Ухвалою суду від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху; встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків із наданням належним чином засвідчених копії неотоварених скретч-карток: 118 скретч-карток номіналом по 20 літрів - на дизпаливо; 6 скретч-карток номіналом по 30 літрів - на дизпаливо; 20 скретч-карток - на бензин А-95 по 10 літрів.
17.02.2026 від позивача через підсистему "Електронний суд" на виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій повідомлено про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 09.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 23.02.2026 надіслана позивачу та відповідачу до електронних кабінетів ЄСІТС 23.02.2026 о 11:24, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні положень ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзиву на позов не надав, як і не надав жодних доказів у справі. Так само від відповідача не надходило клопотань (заяв) і щодо продовження встановленого судом процесуального строку для подання відзиву.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як зазначає позивач, на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Рrоzorrо» ним було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями з ідентифікатором UА-2024-11-06-007609-а, предметом яких визначено бензин А-95 в кількості 200 літрів та дизельне паливо в кількості 2930 літрів, з очікуваною вартістю 151400,00 грн. Відповідно до форми річного плану закупівель фінансування закупівлі здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та власних коштів підприємства.
За результатами проведеної закупівлі переможцем обрано ТОВ «ТЕНЕГІЯ» з остаточною ціновою пропозицією 151400,00 грн.
12.11.2024 між Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНЕГІЯ» (постачальник) укладено Договір про закупівлю № СК4/849-Т (далі - Договір).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. Договору постачальник зобов'язується поставити у власність замовника дизельне паливо (талони) (код ДК 021:2015-09130000-9: Нафта і дистиляти) (товар), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах Договору.
Кількість та ціна наведені у Специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
Постачання кожної партії товару здійснюється із застосуванням талонів (емітований постачальником документ одноразового використання, який посвідчує право замовника на отримання на автозаправних станціях пального певної кількості та певної марки) номіналом по 10-20-50 літрів.
Специфікацією (додаток № 1) до Договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити замовнику дизельне паливо (талони) в кількості 3000 літрів на загальну суму 140790 грн. з ПДВ та бензин А-95 в кількості 200 літрів на загальну суму 10610,00 грн. з ПДВ.
За умовами пунктів 2.1., 2.2. Договору постачальник зобов'язаний постачати замовнику товар, якість якого відповідає стандартам згідно вимог чинного законодавства України для даного виду Товару. Постачальник відповідає за належну якість товару, а також зобов'язаний підтвердити його якість Сертифікатом відповідності та паспортом якості.
Ціна Договору становить 151400,00 грн (п. 3.2. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору оплата товару здійснюється замовником згідно виставленого постачальником рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 банківських днів після підписання обома сторонами видаткової накладної та Акту приймання-передачі талонів.
Постачальник гарантовано та цілодобово повинен здійснювати відпуск товару (фактичну заправку автотранспорту замовника) на АЗС, зазначених в Додатку 2 до Договору (п. 5.2. Договору).
Виходячи з Переліку та адрес АЗС постачальника (додаток №2 до Договору) місцем виконання Договору є м. Ніжин, вул. Незалежності, 1; вул. Прилуцька, 170; вул. Шевченка, 162; м. Носівка, вул. Вокзальна, 25, тобто Чернігівська область.
Пунктами 5.3., 5.9. Договору передбачено, що строк поставки товару (передачі за Актом приймання-передачі талонів) протягом 24 годин з дати отримання постачальником заявки на поставку Товару в порядку визначеному п. 5.4. Договору. Відпуск товару (фактична заправка автотранспорту замовника) на АЗС здійснюється постачальником на підставі талонів в порядку, визначеному Договором.
При пред'явленні представниками замовника талонів на АЗС, постачальник здійснює негайний та гарантований відпуск зі зберігання товару (пального) до автотранспорту замовника.
Строк поставки товару (талонів) з моменту підписання Договору по 31 грудня 2024 року. (п. 5.12. Договору).
Відповідно до п. 7.2., 7.4. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань по поставці товару, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаного в строк зобов'язання за кожен день прострочення.
Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за Договором.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків (п. 10.1. Договору).
На виконання умов Договору відповідно до видаткової накладної №0004/0002319 від 12.11.2024 ТОВ «ТЕНЕГІЯ» передано замовнику паливні талони на бензин А-95 на 200 літрів на загальну суму 10610,00 грн з ПДВ та паливні талони на дизпаливо на 3000 літрів на загальну суму 140790,00 грн з ПДВ, які оплачено замовником у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №370 від 14.11.2024 на суму 151400,00 грн.
За доводами позивача, на підставі отриманих талонів ним було отримано на АЗС ТОВ «ТЕНЕГІЯ» 460 літрів дизпалива на суму 21587,80 грн, у зв?язку з чим постачальником фактично не поставлено 200 літрів бензину А-95 на суму 10610,00 грн та 2540 літрів дизпалива на суму 119202,20 грн.
Отже, в строк, встановлений договором, неотовареними залишилися: 118 скретч-карток номіналом по 20 літрів кожна та 6 скретч-карток номіналом по 30 літрів кожна на дизпаливо; 20 скретч-карток на бензин А-95 по 10 літрів з числа тих, які було отримано позивачем на підставі видаткової накладної №0004/0002319 від 12.11.2024 та специфікації до договору (а.с.26-33).
Звертаючись до суду, позивач наголосив, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема пального, а саме: бензину А-95 в обсязі 200 літрів вартістю 10610,00 грн та 2540 л дизельного пального вартістю 119202,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, водіями Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради - Омельченко І.Т., Демченко А.П., Остренським О.М. складно доповідні записки на ім?я директора про відсутність палива на АЗС, визначених ТОВ «Тенегія» у Договорі (м. Носівка, вул. Вокзальна, 25).
Крім того, фахівцем із соціальної роботи Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради - Сільченко Аліною складено службову записку на ім'я директора закладу про те, що переглядом сайту «Авіас» встановлено, що на території Ніжинського району на автозаправних станціях взагалі відсутній бензин та дизельне паливо.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №06-06/517 від 23.12.2024, у якій просить терміново вжити заходів щодо відпуску товару шляхом фактичної заправки автотранспорту дизельним паливом.
09.04.2025 позивач повторно направив відповідачу лист №06-06/190 від 07.04.2025, у якому просив вжити заходів для забезпечення можливості отримання пального за талонами або повернути сплачені кошти (отримано відповідачем 15.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ 1710002396433 та фіскальним чеком від 09.04.2025).
Відповіді на зазначені претензії відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.
Підставою для звернення до суду за захистом порушених прав позивача стало те, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах, встановлених Договором, вартістю 129812,20 грн.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 633 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем платіжною інструкцією № 370 від 14.11.2024 на суму 151400,00 грн здійснено оплату дизпалива в кількості 3000 літрів на суму 140790,00 грн з ПДВ та бензину А-95 в кількості 200 літрів на суму 10610,00 грн з ПДВ.
На підставі отриманих талонів на АЗС відповідача Комунальному закладу «Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради відпущено 460 літрів дизпалива на суму 21587,80 грн.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є поставка товару у вигляді паливно-мастильних матеріалів. Натомість скреч-картки у розумінні правочину є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Такі умови укладеного договору кореспондують вимогам нормативно-правових актів, що регулюють відповідні правовідносини в сфері торгівлі нафтопродуктами.
Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до п. 10.3.3.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.
Отже, скретч-картка (як установлена емітентом форма бланку талону на відпуск пального) за приписами чинного законодавства є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
Відповідно до переліку невикористаних скретч-карток/талонів залишок неотриманого товару на підставі талонів/карток становить 200 літрів бензину А-95 на суму 10610,00 грн та 2540 літрів дизпалива на суму 119202,20 грн.
Отже, в строк, встановлений в п. 10.1. Договору, не отовареними залишилися: 118 скретч-карток номіналом по 20 літрів кожна та 6 скретч-карток номіналом по 30 літрів кожна на дизпаливо; 20 скретч-карток на бензин А-95 номіналом по 10 літрів, які отримано позивачем на підставі видаткової накладної №0004/0002319 від 12.11.2024 та специфікації до договору.
При цьому, як зазначає позивач, починаючи із 02.12.2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів позивачу відмовляють у відпуску пального.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Судом визначено правову природу сплаченої та заявленої до стягнення позивачем суми коштів у розмірі 129812,20 грн, щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Отже, до моменту пред'явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В контексті наведених норм суд звертається до висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини другої статті 693 ЦК України, які викладені у постанові від 19.03.2024 у справі № 910/3016/23.
У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, зокрема: "…що умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
При цьому, передумовою застосування статті 693 ЦК України в будь-якому разі є не виконання обов'язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.
З урахуванням умов п. 10.1. Договору відповідач прострочив поставку товару, і, як наслідок залишок неотоварених скретч-карток/талонів склав 118 скретч-карток номіналом по 20 літрів кожна та 6 скретч-карток номіналом по 30 літрів кожна на дизпаливо, а також 20 скретч-карток на бензин А-95 номіналом по 10 літрів на загальну суму 129812,20 грн.
Позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги шляхом подання 05.02.2026 позову до суду.
Станом на день ухвалення рішення судом відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано належних доказів на підтвердження як поставки товару, так і повернення грошових коштів у розмірі 129812,20 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на повне задоволення позову, судовий збір в сумі 2662,40 грн покладається на відповідача.
В контексті зробленого висновку суд врахував наступне.
Позивачем при зверненні до суду сплачено 3328,00 грн судового збору згідно з платіжною інструкцією №21 від 04.02.2026 (а.с.17).
Позов Комунальним закладом “Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради подано через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір". При цьому надані Державною судовою адміністрацією України в листі від 29.10.2021 №10-19326/21 та Вищою радою правосуддя в листі від 30.11.2021 №28581/0/9-21 роз'яснення щодо того, що вказана норма (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") не набрала чинності у порядку, встановленому Законом, не змінюють установленого порядку та умов набрання чинності нормативно-правовим актом.
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання позивачем позову через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду становить 2662,40 грн (3328 грн х 0,8), який і розподілений судом за результатами розгляду даної справи.
У зв'язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Комунального закладу “Центр надання соціальних послуг» Носівської міської ради (код ЄДРПОУ 45070565, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Ніжинський р-н, Чернігівська область, 17100) 129812,20 грн заборгованості та судовий збір в сумі 2662,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко