Сквирський районний суд Київської області
Справа № 760/31443/25
Провадження № 2/376/1050/2026
31 березня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді Батовріної І.Г.
за участю секретаря судових засідань Гіптенко Є.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 22.05.2025 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «БАДАЗА» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу «Хюндай» д.н.з. « НОМЕР_1 ». 31.05.2025 року у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: велосипеда д.н.з. б/н під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Хюндай» д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 . Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2025 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України. 02.06.2025 року потерпілий від ДТП звернувся до позивача з заявою №29219969813 про подію з ознаки страхового випадку згідно з договором «КАСКО» №370042/4615/0000002/1. Позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту у розмірі 13 704,48 грн.. За таких обставин, представник позивача просить стягнути з відповідача 13 704,48 грн. та судові витрати.
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 26.02.2026 року було прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з?явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, подав заяву у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.05.2025 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «БАДАЗА» було укладено Договір добровільного страхування № 370042/4615/0000002, згідно з яким ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування за пошкодження автомобіля марки «Хюндай» д.н.з. « НОМЕР_1 » (а.с. 11-15).
31.05.2025 р. о 11:00 у с. Петропавлівська Борщагівка, дорога Кільцева 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: велосипеда д.н.з. б/н під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Хюндай» д.н.з. « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 22-25)
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху водієм велосипеда д.н.з. б/н ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва, справа 759/12644/25 (а.с.27-28).
02.06.2025 р. потерпілий внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме ТОВ «БАДАЗА» звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 29219969813 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №370042/4615/0000002/1 (а.с. 9).
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Хюндай» були спричинені механічні пошкодження. Вартість збитку згідно з ремонтною калькуляцією № 2921996981 виконаною ТОВ «Едем-Карпейнт» від 02.06.2025 р. становить 13 704,48 грн. (а.с. 16).
ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на підставі Страхового акту №29219969813 від 11.06.2025 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13 704,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 043620 від 12.06.2025 року (а.с. 8).
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована.
Належних та допустимих доказів на спростування вказаних документів відповідачем суду надано не було.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 755/18006/15-ц (провадження N 14-176цс18).
Оскільки відповідач не відшкодував шкоду та згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» позивач отримав право вимоги на таке відшкодування, то відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу у примусовому порядку.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України - в порядку суброгації.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13 704,48 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід також зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не подавав.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 5 000,00 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 3 028,00 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. 990, 1166, 1188, 1191, 1192 ЦК України, Законом України "Про страхування", Закону України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", -
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ: 20033533) 13 704 (тринадцять тисяч сімсот чотири) грн. 48 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ: 20033533) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 6, літ. В, код ЄДРПОУ: 20033533) 5 000 (п?ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Батовріна