Справа № 375/2863/25
Провадження № 2/375/258/26
07 квітня 2026 року селище Рокитне
Рокитнянський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Смик М.М.,
за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Іллінський О.В.,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Колибаба І.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області клопотання представника позивача - адвоката Іллінського Олександра Васильовича про заміну первісного відповідача належним відповідачем та клопотанням представника відповідача - адвоката Колибаби Ірини Олександрівни про компенсацію витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту, -
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іллінський О.В., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2025 року дану справу розподілено судді Смик М.М. як судді-доповідачу.
Частиною 6 статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
26 листопада 2025 року судом скеровано запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у даній справі.
Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 4 грудня 2025 року № 03-12-2854, яка 10 грудня 2025 року передана судді, інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 в реєстрі територіальної громади відсутня.
Після отримання зазначеної інформації судом скеровано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про зареєстроване місце проживання Управління державної міграційної служби в місті Києві та Київській області.
З відповіді Управління обліку та моніторингу інформації про зареєстроване місце проживання ЦМУ ДМС в місті Києві та Київській області, яка направлена до суду у січні 2026 року, встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною у запиті адресою зареєстрованою не значиться.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 10 статті 187 ЦПК України).
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11 березня 2026 року о 10 год.
3 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Колибаба І.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала клопотання, яке обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_2 не є власником житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку із земельною ділянкою від 3 січня 2026 року.
У цьому ж клопотанні представник відповідача - адвокат Колибаба І.О. просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати здійснені відповідачем, внаслідок небунтованих дій позивача, а також просила забезпечити її участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
До клопотання представник відповідача - адвокат Колибаба І.О. долучила копію договору дарування житлового будинку із земельної ділянкою від 3 січня 2026 року; копію витягів з Державного реєстру речових прав від 3 січня 2026 року; копію договору № 270266 про надання правничої допомоги від 27 лютого 2026 року, укладеним адвокатом Колибабою І.О. та ОСОБА_2 ; копію ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2142238 від 27 лютого 2026 року, який підтверджує повноваження адвоката Колибаби І.О. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Рокитнянському районному суді Київської області; копію свідоцтва Колибаби І.О. про право на зайняття адвокатської діяльності серії КС №9337/10; копію акта приймання-передачі від 27 лютого 2026 року; копію квитанції від 27 лютого 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_3 сплатила 8 500 грн гонорару адвокату Колибабі І.О.
11 березня 2026 року представник позивача - адвокат Іллінський О.В. подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
11 березня 2026 року підготовче засідання відкладено до 31 березня 2026 року 14 год 00 хв у зв'язку з неявкою учасників, які приймають участь у справі.
Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року клопотання представника відповідача - адвоката Колибаби І.О. задоволено та забезпечено її у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Представник позивача - адвокат Іллінський О.В. 31 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем у даній справі, а також нову редакцію позовної заяви.
Клопотання мотивував тим, що 3 березня 2026 року позивачу стало відомо, що 3 січня 2026 року відповідач подарувала житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані на АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 . За таких обставин просив замінити первісного відповідача - Демченко Т.П. на належного відповідача - ОСОБА_4 у даній цивільній справі.
31 березня 2026 року у підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Іллінський О.В. просив відкласти підготовче засідання у даній справі; підготовче провадження у даній справі відкладено до 7 квітня 2026 року 11 год 30 хв.
Представника відповідача - адвокат Колибаба І.О. за допомогою підсистеми «Електронний суд» 2 квітня 2026 року подала клопотання щодо необґрунтованості дій позивача та представника позивача, яке просила врахувати при вирішенні справи.
5 квітня 2026 року представник позивача - адвокат Іллінський О.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав заперечення на клопотанням про компенсацію витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, в яких посилався на те, що на момент подання позовної заяви до суду ОСОБА_2 була законним власником нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи, а, відтак, визначення її відповідачем було обґрунтованим та правомірним. Наголошував на тому, що відповідач відчужила належне їй нерухоме майно у січня 2026 року, тобто після подачі позову до суду.
Під час підготовчого засідання представник позивача - адвокат Іллінський О.В. підтримав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та заперечував щодо витрат на професійну правничу допомогу. Вказував на те, що позов подано до суду у листопаді 2025 року, а житловий будинок та земельну ділянку відповідач відчужила 3 січня 2026 року, тобто після подачі відповідного позову до суду, а, відтак, як вважає представник, відсутні необґрунтовані дії позивача.
Представник відповідача - адвокат Колибаба І.О., яка приймала участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, не заперечувала щодо заявлено клопотання представника позивача, однак просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати здійснені відповідачем, внаслідок небунтованих дій позивача. Наголошувала на тому, що питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Додатково зазначала, що судом відкрито провадження у справі у лютому 2026 року, а тому наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат здійснені відповідачем, внаслідок небунтованих дій позивача. З урахуванням зазначеного просила стягнути з позивача на користь відповідача 12 650 грн судових витрат.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Щодо клопотання про заміни неналежного відповідача
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 2 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд перебуває на стадіє підготовчого провадження у даній справі.
Представник позивача - адвокат Іллінський О.В. подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем до закінчення підготовчого провадження.
Необхідно зазначити, що правом на звернення до суду із клопотанням про заміну неналежного відповідача належним наділений виключно позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц міститься висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Судом достовірно встановлено, що 3 січня 2026 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1266 га, яка розташована за тією ж адресою. Договір дарування посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 27.
З огляду на зазначене, клопотання представника позивача - адвоката Іллінського О.В. про заміну первісного відповідача - ОСОБА_2 належним відповідачем - ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача
Частиною 5 статті 51 ЦПК України передбачено, що відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 141 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (стаття 137 ЦПК України).
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заявляючи вимогу про компенсацію судових витрат, відповідач обґрунтовує її необґрунтованими діями позивача, зокрема, що вона не є власником житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 , а тому не повинна відповідати за цим позовом.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач просив встановити безоплатний постійний земельний сервітут шляхом надання йому та членам його сім'ї права на проїзд, користування частиною земельною ділянкою (кадастровий номер 3223755100:01:084:0018), шириною 2,6 метри та довжиною 24,1 метри, яка належить ОСОБА_5 .
До позовної заяви позивач долучив інформаційний лист з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майнам, який сформований 21 листопада 2025 року, відповідно до якого власником житлового будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 ; довідку з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 жовтня 2025 року, в якій міститься інформація про те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1266 га (кадастровий номер 3223755100:01:084:0018), яка розташована на АДРЕСА_1 .
Позивач з відповідним позовом звернувся до суду у листопаді 2025 року.
Отже, ОСОБА_2 на листопад 2025 року була власником житлового будинку та земельної ділянки, що на АДРЕСА_1 .
3 січня 2026 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1266 га, яка розташована за тією ж адресою. Договір дарування посвідчений державним нотаріусом Рокитнянської державної нотаріальної контори Калітенко Л.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 27.
Після відчуження вказаного нерухомого майна ОСОБА_2 звернулася за наданням правничої допомоги до адвоката Колибаби І.О. та 27 лютого 2026 року уклала договір №270266 про надання правничої допомоги, який підтверджує повноваження адвоката Колибаби І.О. на представництво інтересів ОСОБА_2 в Рокитнянському районному суді Київської області.
Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством, і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Такий висновок викладено у постанові від 28 січня 2019 року у справі №619/1146/17-ц (провадження № 61-44038с18).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №910/14007/20 зазначено, що «обов'язком сторін у господарському (цивільному) процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, звертаючись з відповідною заявою чи клопотанням про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідачу необхідно зазначати у заяві та доводити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17, від 9 липня 2019 року у справі №922/592/17, від 24 березня 2021 року у справі № 922/2157/20, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, від 19 березня 2021 року у справі №924/804/20.».
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 754/16766/17 (провадження № 61-16182св21).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Колибаби І.О. про компенсацію витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, необхідно відмовити, оскільки відповідач не довела, що позивач діяв недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов, систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору, недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, а також, що дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Крім того, судом не встановлено, що позивач зловживав своїми процесуальними правами.
Керуючись статтями 12, 13, 51, 137, 141, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Клопотання представника позивача - адвоката Іллінського Олександра Васильовича про заміну первісного відповідача належним відповідачем - задовольнити.
Замінити первісного відповідача - ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення безоплатного земельного сервітуту - на належного відповідача - ОСОБА_4 .
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Колибаби Ірини Олександрівни про компенсацію витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, - відмовити.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам статті 178 ЦПК України. До відзиву додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Згідно з частиною 4 статті 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 1 статті 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
Роз'яснити відповідачу, що у випадку ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам частин 3 - 5 статті 178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Роз'яснити позивачу, що у випадку подання ним відповіді на відзив до подання її до суду він зобов'язана заздалегідь направити відповідачу копію відповіді на відзив та копії всіх доказів, що до неї додаються, а суду разом із відповіддю на відзив та доданими до неї доказами документи, що підтверджують надіслання (надання) копії відповіді з копіями доказів відповідачу.
Встановити відповідачу десятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке має відповідати вимогам частин 3 - 5 статті 178 ЦПК України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що у випадку подання ним заперечень на відповідь до подання їх до суду він зобов'язаний заздалегідь направити позивачу копію заперечень та копії всіх доказів, що до них додаються, а суду разом із запереченням на відповідь та доданими до них доказами документи, що підтверджують надіслання (надання) копії заперечень, з копіями доказів, позивачу.
У зв'язку із заміною первісного відповідача належним відповідачем підготовче засідання у даній справі відкладено до 29 квітня 2026 року 10 год 00 хв.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення лише в частині визначення розміру судових витрат.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 7 квітня 2026 року.
Суддя Марина СМИК