18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
27 березня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/1573/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача - адвоката Єгорова В.С., відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго» про стягнення 106890598 грн. 37 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», через систему “Електронний суд», звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору про постачання природного газу №8671-ТКЕ(24)-22 від 30.09.2024 року, 106890598 грн. 37 коп. боргу за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого позивачем у період жовтня 2024 - квітня 2025 року природного газу на умовах договору про постачання природного газу №8671-ТКЕ(24)-22 від 30.09.2024 року.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 25.12.2025, 28.01.2026, 03.02.2026, 17.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, яке в подальшому відкладено на 24.02.2026 року, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх. №2600/26 від 16.02.2026 року) про участь представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції через відсутність вільних залів.
Відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», 30.12.2025 року відзив на позовну заяву (вх. №19437/25), в якому заперечив обґрунтованість позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Представник позивача подав, через систему «Електронний суд», 02.01.2026 року відповідь на відзив (вх. №35/26), в якій заперечив твердження відповідача викладені у відзиві на позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
26.02.2026 року відповідач в особі представника подав, через систему «Електронний суд», заяву про визнання позову (вх. №3219/26), в якій просив суд розглядати справу за його відсутності та повідомив, що позовні вимоги у справі № 925/1573/25 визнає і проти задоволення позову не заперечує.
Ухвалами суду від 24.02.2025,12.03.2026, 19.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх. №2427/26 від 12.02.2026 року) про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату, підготовче провадження у справі №925/1573/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.2026 року; відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача, через систему «Електронний суд», подав 24.03.2026 року заяву (вх. № 5163/26), в якій, з урахуванням визнання відповідачем позову, просив повернути з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову згідно положень ст.130 ГПК України.
Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, подав через систему «Електронний суд», 13.03.2026, 24.03.2026 року заяви (вх.№ 4905/26, ) про визнання позову та розгляд справи без участі представника.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.03.2026 року представник позивача позов з підстав і розмірі, викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити повністю.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 27.03.2026 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
30.09.2024 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, та відповідачем - Уманським комунальним підприємством “Уманьтеплокомуненерго», як споживачем, укладено договір постачання природного газу №8671-ТКЕ(24)-22 (далі - Договір, а.с. 7-14) п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Сторони погодили усі істотні умови даного Договору, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільної системи (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний EIC-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний EIC-код (якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач.;
п. 1.3. - у разі якщо об'єкти Споживача підключені до газорозподільної системи, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) Оператор(и) ГРМ, а саме: ПрАТ "Уманьгаз", з яким (якими) Споживач уклав відповідний договір (договори). У разі, якщо об'єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи, транспортування природного газу, який постачається, здійснює Оператор ГТС, з яким Споживач уклав відповідний договір.;
п. 2.1. - постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з жовтня 2024 року по 30 квітня 2025 року у кількості 16701,83600 тис.куб.м, у тому числі по місяцях згідно з таблицею наведеною у пункті 2.1.: жовтень 2024 року - 3170,00000 тис.куб.м; січень 2025 року -3560,00000 тис.куб.м; лютий 2025 року - 3800,00000 тис.куб.м; березень 2025 року - 2174,49500 тис.куб.м; квітень 2025 року - 1021,81100 тис.куб.м;
п. 2.2.4. - відповідальність за використання природного газу за цим договором у відповідності до призначення, визначеного п.п.2.2.1. договору п.2 додатку до Положення несе виключно споживач;
п. 3.5.1. - споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, про два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсягу ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу , які визначаються з урахуванням вимог пп 3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 договору) та вартість;
п. 3.5.4. - постачальник протягом 3-х робочих днів з дати отримання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноважених представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими;
п. 4.1.1. - ціна обсягів газу, визначених в п. 2.1. договору як обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6183 грн. 33 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього з ПДВ- 7420,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн., крім того ПДВ - 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 7583 грн.89 коп.;
п. 4.1.3. - ціна обсягів газу, визначених в п. 2.1. договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658 грн 33 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, всього з ПДВ- 16390,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн., крім того ПДВ - 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1000 куб. м. Всього ціна газу для обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16553 грн 89 коп.;
п. 4.3. - загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування;
п. 5.1. - споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період;
п. 5.4. - оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у п. 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за поставлений природній газ відповідно до п. 5.1. договору. Кошти які надійшли від споживача зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором;
п. 5.6. - звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі;
п. 13.1 - даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п.2.1. договору та діє до 30.04.2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Договір підписаний електронними підписами представників сторін.
Із актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2024 року на суму 278022 грн 53 коп.; від 30.11.2024 року: на суму 13981419 грн 34 коп., від 30.11.2024 року на суму 386871 грн 58 коп., від 30.11.2024 року на суму 5638005 грн 67 коп.; від 31.12.2024 року на суму 15708353 грн 88 коп., від 31.12.2024 року на суму 493510 грн 81 коп., від 31.12.2024 року на суму 7857881 грн 95 коп.; від 31.01.2025 року на суму 15799123 грн 92 коп., від 31.01.2025 року на суму 602120 грн 46 коп., від 31.01.2025 року на суму 580323 грн 80 коп.; від 28.02.2025 року на суму 17197768 грн 74 коп., від 28.02.2025 року на суму 670583 грн 60 коп., від 28.02.2025 року на суму 6950553 грн 04 коп., від 31.03.2025 року на суму 11068299 грн 43 коп., від 31.03.2025 року на суму 396376 грн 34 коп., від 31.03.2025 року на суму 3829262 грн 83 коп., від 30.04.2025 року на суму 412 грн 28 коп., від 30.04.2025 року на суму 225708 грн 17 коп. (а.с. 15-31) вбачається, що позивач за Договором поставив, а відповідач, як споживач, прийняв, погодив та використав за період жовтня 2024 -квітня 2025 року природній газ обсягом І та ІІІ на загальну суму 106890598 грн 37 коп.
Відповідач за отриманий у період жовтня 2024 -квітня 2025 року природній газ на суму 106890598 грн 37 коп. оплату не здійснив, вимога про його стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.
Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору про постачання природного газу №8671-ТКЕ(24)-22 від 30.09.2024 року, вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.
За правовою природою ці правовідносини віднесені до договірних зобов'язань постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - параграфом 5 глави 54 ЦК України, загальні положення правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України. Також перебувають у сфері регулювання Закону України «Про ринок природного газу», Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2493 від 30.09.2015 (Кодекс ГТС), Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП України № 2494 від 30.09.2015 (Кодекс ГРС), Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП України № 2496 від 30.09.2015 (далі-Правила).
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України “Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 5 Правил визначено, що діючий постачальник - постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); оператор газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.
Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до Договору відповідно), згідно з якими з 01.01.2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.
Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Газовим роком у розумінні положень глави 1 розділу І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено договір про постачання природного газу №8671-ТКЕ(24)-22 від 30.09.2024 року, який ними виконувався.
Позивач на виконання вищевказаного договору у період жовтня 2024 -квітня 2025 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 106890598 грн 37 коп., який відповідач отримав без зауважень, однак, повністю не оплатив, визнав зобов'язання з його оплати у заявах від 26.02.2026 року (вх.№3219/26), від 24.03.2026 року (вх.№ 4905/26).
Отже, основний борг в сумі 106890598 грн 37 коп. позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем визнана, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору спірну вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд підстав для неприйняття визнання позову відповідачем не вбачає, приймає визнання позову відповідачем, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 106890598 грн 37 коп боргу, задовольняє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.
У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат у виді сплаченого судового збору, позов суд задовольняє повністю.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
У зв'язку з визнанням відповідачем позову, клопотанням позивача про повернення йому судового збору, підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 423920 грн.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 423920 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, ч. 3 ст.7 Закону України “Про судовий збір» господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Уманського комунального підприємства “Уманьтеплокомуненерго», ідентифікаційний код юридичної особи 02082675, місцезнаходження: 20300, Черкаська обл., м.Умань, вул. Тищика, буд.12А на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 - 106890598 грн 37 коп. боргу, 423920 грн судових витрат.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», ідентифікаційний код юридичної особи 42399676, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 з Державного бюджету України 423920 (чотириста двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 0000029742 від 12.12.2025 року.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 07.04.2026 року.
Суддя В.М. Грачов