Справа № 367/11084/25
Провадження №2/367/3406/2026
Іменем України
21 січня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Кухленка Д.С.,
за участю секретаря Шаповала О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Ірпінського міського суду Київської області звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у шлюбі, який було укладено 07.10.2006р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Шлюб було розірвано Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01.12.2017 року.
Зазначила, що Відповідач як батько у піклуванні та вихованні дочки ОСОБА_4 участі не бере ОСОБА_5 . Неповнолітня дочка ОСОБА_3 залишилася проживати з матір'ю, яка самостійно займається її вихованням, лікуванням та розвитком, а батько не бере добровільної участі у вихованні та піклуванні дітини, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення аліментів.
Вказала, що неповнолітня ОСОБА_6 , має захворювання алергічний риніт, сенсибілізація до берези та амброзії, їй додатково необхідно проходити курс лікування алергоспецифічної імунотерапії (АСІТ). З метою запобіганню погіршенню, ускладненням у стані здоров'я неповнолітньої ОСОБА_6 , проходження лікування є необхідними. В середньому мінімальні витрати кожного місяця на неповнолітню ОСОБА_6 становлять 10 000 грн. Відповідач у добровільному порядку перераховував грошові кошти на утримання дитини, розмір яких становив 4000 грн. Але цих коштів недостатньо для забезпечення життєдіяльності неповнолітньої ОСОБА_3 .
На підставі викладеного просила суд, стягнутиз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 10 000 гривень 00 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати з часу звернення до суду із позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття. А також аліменти на: консультацію лікарів, лікування, придбання ліків у розмірі 50% від фактичних витрат, які будуть понесені Позивачкою до досягнення повноліття дочки; щорічний відпочинок, у розмірі 50 % від вартості до досягнення повноліття неповнолітньої дочки.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кухленка Д.С. від 10 листопада 2025 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18.11.2026 року Відповідач, через систему «Електронний суд» подав відзив, в якому підтвердив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Відповідач у добровільному порядку надсилав Позивачу грошові кошти на утримання дитини, розмір яких становив 4000 грн.
Крім того вказав, що дитина тривалий час проводила час із батьком, включаючи ночівлі, вихідні дні та літні канікули, під час яких перебувала з Відповідачем тиждень через тиждень - на повному його забезпеченні. Відповідач регулярно поповнював мобільний телефон дитини, Відповідач також регулярно переказував кошти на особистий картковий рахунок дитини. У період блекаутів 2022 - весни 2023 року дитина перебувала на дистанційному навчанні та проводила більшість часу з Відповідачем та його дружиною. Саме в цей період Відповідач придбав дитині ноутбук. Під час зимових канікул дитина також перебувала з Відповідачем тиждень.
Вказав, що йому відомо про лікування дитини, Відповідач багато часу провів в лікарнях на обстеженні доньки, сплачував всі необхідні аналізи та купував ліки в аптеці. Крім того, зазначив, що Відповідач з дружиною ОСОБА_7 брали з собою ОСОБА_6 у відпустку до Єгипту, повністю несли матеріальну частину поїздки на собі. Крім того, коли ОСОБА_6 літала на відпочинок до Туреччини, Відповідач надавав їй готівкою 100 доларів на всякі витрати у поїздці, перед поїздкою у дитячий табір на 2 дня давав їй готівкою 1000 грн, перед поїздкою до Латвії надавав дитині 100 євро + 2000 грн на витрати в дорозі по Україні.
Повідомив, що проживає з дружиною ( ОСОБА_8 ) та другою дитиною ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Також, на утриманні Відповідача перебуває його мати, яка є особою похилого віку, пенсіонерка ОСОБА_10 , 1959 р.н., та батько - ОСОБА_11 , 1941 р.н. (має ХІМ 3 ст. з вестибуло-координаторними порушеннями).
Зазначив що є військовослужбовцем, який проходить службу з першого дня повномасштабного вторгнення - з 2022 року, внаслідок чого значно погіршилося здоров'я, у період проходження служби під час повномасштабного вторгнення.
На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги частково. При визначенні розміру сплати аліментів встановити аліменти у твердій грошовій сумі, а саме, 6000 грн. Стягнути додаткові витрати на дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до фактично понесених витрат заявлених у позові. Стягнути витрати на правничу допомогу з Позивача у розмірі 9000 грн
24.11.2025 року представник позивача адвокат Гоцюк Н.О. через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив в якому зазначила, що після розлучення позивача і відповідача, із 2017 року за усною домовленістю, їх спільна дочка ОСОБА_3 проживала із позивачкою, іноді проводила час із батьком, але не тривалий час як зазначено у відзиві. Також вказано, що поповнення рахунку мобільного телефону дитини, відповідач здійснив лише у 2024 році - 7 платежів, у 2025 році - 8 платежів, інші витрати на мобільний зв'язок, послуги доступу до мережі інтернет несла Позивач, перерахування коштів на особистий рахунок дитини також не був регулярним.
Вказала, що ноутбук було придбано відповідачем для дистанційного навчання дитини. У теперішній час дитина навчається офлайн. Дитина займалась і продовжує займатись вивченням англійської мови, на це потрібна оплата додаткових коштів.
Повідомила, що чеки, які долучені Відповідачем до матеріалів справи оплачені теперішньою дружиною відповідача ОСОБА_8 , які не мають відношення до витрат щодо дитини відповідача від попереднього шлюбу. Адже відповідач має іншу сім'ю, витрати які несе його теперішня дружина - витрати саме їх сім'ї. ОСОБА_8 , як видно у чеках, скріншотах інтернет замовлень є отримувачем всіх придбаних ніби для дитини відповідача товарів. Всі необхідні витрати на дитину несла і несе Позивач. Долучені до відзиву скріншоти оплати на лікування для дитини, оплачені і отримані теперішньою дружиною відповідача. Крім того, більшість ліків, які долучені у замовленнях, чеках, за показаннями не можуть застосовуватись та не застосовувались у лікуванні хвороб саме дитини. Надаючи деякі документи про штучно створені витрати на утримання дитини, є недопустимими доказами.
Стосовно особи відповідача, він працездатний, стан здоров'я відповідача не перешкоджає йому нести військову службу у бойовому підрозділі, не у підрозділі забезпечення. Натомість Позивач має захворювання - поліпектомія, яке потребувало оперативного втручання і фінансових витрат.
Таким чином просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, та додатково стягнути додаткові фактичні витрати у розмірі 31 800 грн, відмовити у задоволенні витрат на правничу допомогу із Позивача у розмірі 9000 грн. Стягнути із Відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Позивач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлені належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому який було укладено 07.10.2006 року. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 від 06.09.2011 року, зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, та складено відповідний актовий запис №416.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01.12.2017 шлюб між Позивачем та Відповідачем розірвано.
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначала про те, що дитина проживає разом із нею та перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги на її утримання.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною другою-третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
При цьому, як передбачено частиною другою статті 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 грудня 2024 року - 3196,00 грн, з 01 січня 2025 року - 3196,00 грн, з 01 січня 2026 року - 3512,00 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік»).
Згідно з частинами першою та другою статті 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до відповіді на адвокатські запити встановлено, що до 10.06.205р. Відповідач, ОСОБА_2 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника начальника юридичного відділення, із 15.07.2025 року приступив до виконання обов'язків командира 13-го екіпажу безпілотних авіаційних комплексів батареї безпілотних авіаційних комплексів дивізіону артилерійської розвідки майора юстиції за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 . Так, згідно довідки про доходи встановлено, що ОСОБА_2 в період з червня 2025 року по серпень 2025 року отримав дохід в розмірі 67 825,93 грн.
Відповідно до копій квитанцій, ОСОБА_2 у добровільному порядку надсилав ОСОБА_1 грошові кошти на утримання дитини, розмір яких становив 4000 грн. Періодично поповнював мобільний телефон дитини. Відповідач також регулярно переказував кошти на особистий картковий рахунок ОСОБА_3 .
Як встановлено з квитанцій, результатів дослідження, та відзиву на позовну заяву, ОСОБА_2 відомо про лікування дитини, також він відвідував лікарів з донькою та здійснював оплату медичних рахунків.
Судом також встановлено, що у ОСОБА_9 також є інша дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06 серпня 2022 року.
Крім того, відповідно до копій медичних висновків у Відповідача значно погіршилося здоров'я, у період проходження служби під час повномасштабного вторгнення, та має діагнози гіпертензивна (гіпертонічна хвороба) серця без (застійної) серцевої недостатності (підтверджено), хронічна хвороба нирок, стадія 2 (підтверджена), ідіопатична подагра, множинні локалізації. Приблизно на лікування кожен місяць у Відповідача витрачається 5000 грн, включаючи УЗД серця 800 грн, 1 раз на два місяці УЗД нирок - 600 грн. Кожен місяць діагностику робить на суму 2500 грн.
Відповідач є особою працездатного віку, отримує регулярний дохід, разом з тим має діагноз гіпертензивна (гіпертонічна хвороба) серця без (застійної) серцевої недостатності, що потребує постійних витрат для підтримання нормального стану здоров'я, на його утриманні перебуває дитина від другого шлюбу, допомагає батькам, які є пенсіонерами, водночас, він зобов'язаний утримувати дитину до досягнення ним повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя.
З огляду на викладене, при визначенні розміру аліментів суд враховує вік дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини, а також те, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на утриманні матері, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Неповнолітня ОСОБА_3 , має захворювання алергічний риніт, сенсибілізація до берези та амброзії, що підтверджується висновком лікаря та медичними дослідженнями.
У 2024 році ОСОБА_1 на лікування ОСОБА_3 було витрачено 21 000 грн., згідно Актів наданих послуг від 08.10.2024р.,24.04.2024 р., неповнолітня ОСОБА_6 проходила лікування протягом 12 місяців у 2024 році. Крім того,Позивачем було оплачено консультацію лікаря отоларинголога, 21.07.2025р. - 1000 грн.
Встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Інтеркабель Київ» на посаді менеджера із збуту, з посадовим окладом 8100,00 грн. за місяць. Розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати Позивач в період з березня 2025 року по серпень 2025 року становить 37 336,29 грн.
За висновком із медичної картки амбулаторного хворого (стаціонарного) хворого №624 від 26.02.2025р., Позивач має захворювання - поліпектомія, яке потребувало оперативного втручання і фінансових витрат у розмірі 19 800 грн.
Доказів того, що відповідач не має можливості чи не здатен допомагати дитині в матеріалах справи відсутні.
При визначенні розміру аліментів на доньку слід враховувати, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача.
У такому випадку, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на доньку.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх часткове задоволення.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" № 3 від 15.05.2006 року до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо) можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазначені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
В постанові Верховного Суду від 14.01.2019 р. (справа №751/4312/16-ц) зазначено, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Верховний Суд зауважує, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обгрунтованими відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд, довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно курортне лікування підтверджуються з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, квитанціями, проїзними документами тощо).
У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 КЦС ВС зробив висновок, що додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Відповідач у відзиві фактично не заперечував того, що дитина потребує додаткових коштів пов'яних з лікуванням та визнав в повному обсязі суму в розмірі 21000,00 грн. Водночас, зазначив, що не проти компенсувати витрати на лікування та відпочинок для доньки ОСОБА_6 , відповідно до чеків, доданих Позивачем.
Таким чином суд вважає за можливе стягнути з Відповідача додаткові витрати на консультацію лікарів, лікування, придбання ліків у розмірі 50% від фактичних витрат, які будуть понесені Позивачкою до досягнення повноліття дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо витрат пов'язаних з відпочинком та подорожуванням дитини, варто зазначити, що з наданих позивачем доказів вбачається, що до вказаних витрат включені витрати, пов'язані з подорожами за кордон.
Зазначені витрати на подорожі понесені внаслідок самостійного рішення ОСОБА_1 (доказів протилежного суду не надано). Між тим, з огляду на вартість цих подорожей, суд дійшов висновку, що для стягнення половини їх вартості з відповідача, вони мали бути погодженні з ним попередньо.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 22.09.2025 року, та додаткові витрати на консультацію лікарів, лікування, придбання ліків у розмірі 50% від фактичних витрат, які будуть понесені Позивачкою до досягнення повноліття дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стосовно розподілу судових витрат варто вказати наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати, які складаються з судового збору, в розмірі 485,00 грн.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивача було надано Договір про надання правничої допомоги № 09/07 від 09.07.2025, акт приймання-передачі наданих послуг правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 15.09.2025 року.
Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки витрати на правничу допомогу є неспівмірнимим із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об'ємом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що сторона відповідача просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог, суд вважає можливим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі - 4000 грн. 00 коп, в стягненні решти витрат на правничу допомогу потрібно відмовити.
Згідно п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 185 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 211, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП : НОМЕР_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати з 22.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 РНОКПП : НОМЕР_6 , додаткові витрати на консультацію лікарів, лікування, придбання ліків у розмірі 50% від фактичних витрат, які будуть понесені Позивачкою до досягнення повноліття дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі - 4000 грн. 00 коп
В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення додаткових витрат - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя: Д.С. Кухленко