Справа № 357/4833/26
1-в/357/171/26
06 квітня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши подання Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків засудженому ОСОБА_3 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
представник органу пробації ОСОБА_5 ,
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області подання Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків засудженому ОСОБА_3 .
Подання обґрунтоване тим, що 24.12.2025 року до Білоцерківського районного відділу №1 Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області на виконання надійшов вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.(кримінальне правопорушення було вчинене 02.04.2025 року). На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2025 року, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 роки. Вирок вступив в законну силу 16.12.2025 року.
10.02.2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 246 КК України, що мали місце 08.10.2025 року та 16.10.2025 року. Вказаним вироком призначено узгоджене в угоді покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки та за ч. 4 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуті ОСОБА_3 частини покарання за вироками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 року та 07.04.2025 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Вирок вступив в законну силу 16.03.2026 року.
Покарання за вказаним вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року винесене без врахування покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року, який вступив в законну силу 16.12.2025 року, тобто не приєднана невідбута частина покарання за попереднім судовим рішенням або не зазначено про самостійне виконання цих вироків.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення розгляду подання від засудженого не надходило.
Відповідно до вимог ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
У судовому засіданні представник органу пробації підтримав подання, просила його задовольнити з підстав викладених у поданні, привести вирок щодо ОСОБА_3 у відповідність до ч. 4 ст. 70 КК України.
Прокурор вважав за можливе вироки щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.
Заслухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали подання, дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення вказаного питання, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року затверджено угоду від 02.06.2025 року про визнання винуватості та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.04.2025 року, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 роки.
Вирок вступив в законну силу 16.12.2025 року.
Крім того, вироком Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 10.02.2026 року затверджено угоду про визнання винуватості від 10.02.2026 року та ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 246 КК України та призначено покарання за:
- ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- ч. 4 ст. 246 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуті ОСОБА_3 частини покарання за вироками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 року та 07.04.2025 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі 5 років 1 місяць.
Вирок вступив в законну силу 16.03.2026 року.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винуватим у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Признаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд може вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Враховуючи, що злочин, за який ОСОБА_3 було засуджено вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року, було вчинено 02.04.2025 року, тобто до постановлення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року, то в даному конкретному випадку підлягають застосуванню вимоги ч. 4 ст. 70 КК України.
Таким чином, оскільки Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, під час ухвалення щодо ОСОБА_3 вироку від 10.02.2026 року не враховано призначене останньому покарання згідно з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року суд, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, вважає за доцільне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, ст. 537, ст. 539 КПК України, суд
Подання Білоцерківського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в місті Києві та Київській області про вирішення питання щодо застосування покарання за наявності кількох вироків засудженому ОСОБА_3 ,- задовольнити.
Відповідно до п. 11 ст. 537 КПК України, вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року щодо ОСОБА_3 .
Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 року за:
- ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 246 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим, визначено ОСОБА_3 остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.11.2025 року більш суворим, призначним за Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2026 рок, визначити остаточне покарання - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуті ОСОБА_3 частини покарання за вироками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.02.2025 року та 07.04.2025 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі 5 років 1 місяць.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той же строк - з дня отримання копії ухвали.
СуддяОСОБА_6