08.04.2026 Справа№914/1044/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі №914/1044/26
особа, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Фізично особа - підприємець Мачеус Василь Васильович,
06.04.2026 через систему електронний суд надійшла заява Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про забезпечення позову до його подання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали заяви передано для розгляду судді Зоряні Горецькій.
Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.
Відповідач має безспірну заборгованість перед Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №914/4156/15, яке набрало законної сили 07.02.2017, із Відповідача стягнуто заборгованість у сумі 259 015,13 грн та 6321,23 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2017 у справі №914/1199/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 та постановою Верховного Суду від 03.12.2018 з Відповідача стягнуто 178 867,11 грн заборгованості з орендної плати та 71 334,30 грн неустойки.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2020 у справі №914/1763/19, яке набрало законної сили 12.03.2020, з Відповідача стягнуто 538 261,29 грн неустойки.
Зобов'язання за даними судовими рішеннями не виконано, заборгованість не сплачено.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявником готується відповідна позовна заява до суду, ціна якої складає 1 372 952,43 грн.
Предметом спору за даною позовною заявою є стягнення з Відповідача інфляційних втрат в сумі 1 147 497,17 грн та 3% річних в сумі 225 455,26 грн, які Управління комунальної власності ДЕР ЛМР не понесло б, якби Відповідачем рішення суду були виконані вчасно.
Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Відповідачу на праві власності належали нежитлові приміщення заг.пл.33,5 кв.м за адресою м. Львів, вул. Краківська, 26, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3257314346060.
З відкритих джерел Управлінню комунальної власності стало відомо, що 14.11.2025 в системі електронних торгів арештованим майном СЕТАМ було оголошено торги з продажу нежитлового приміщення (магазину) за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 26, яке належить Відповідачу.
15.12.2025 в результаті проведення електронних торгів №651720 нежитлові приміщення заг.пл.33,5 кв. м за адресою м. Львів, вул. Краківська, 26, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3257314346060 були реалізовані за ціною 8400000грн. Кошти від реалізації даного майна надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця Олега Сидія.
Вищезазначене підтверджується листом приватного виконавця №6472 від 02.04.2026. Із даного листа випливає також, що залишок коштів станом на 02.04.2026 не повернуто Відповідачу.
В свою чергу, ціна майбутнього позову, яка буде заявлена Управлінням комунальної власності ДЕР ЛМР до стягнення у даній справі складає 1 372 952,43 грн.
Таким чином, у разі задоволення позову, судом буде стягнуто з Відповідача на користь Заявника грошові кошти в сумі 1 372 952,43 грн та 16 476,00 грн судового збору, тому з метою забезпечення виконання рішення суду у даній справі, ефективного захисту порушених прав Заявника, на час розгляду спору належить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в сумі 1 389 428,43 грн, які станом на сьогодні знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Олега Сидія та підлягають поверненню Відповідачу у відповідності до ст.47 ЗУ “Про виконавче провадження», про що виконавець зазначив у листі №6472 від 02.04.2026.
Відповідач впродовж майже 10 років ухиляється від виконання зобов'язань перед Заявником, зокрема не виконує рішення суду у справах №914/4156/15, №914/1199/17, №914/1763/19, стягувачем за якими є Заявник та виконавчі провадження щодо виконання яких входять до складу зведеного АСВП 79199715, яке перебуває на виконанні приватного виконавця Олега Сидія, про що також зазначено у його листі №6472 від 02.04.2026.
Вищезазначене безумовно свідчить про те, що Відповідачем не буде виконуватись і рішення суду у даній справі в разі задоволення позову та є підстави вважати, що будуть вживатися заходи щодо унеможливлення його виконання.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до обгрунтованого переконання про необхідність забезпечення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).
Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в певній сумі та заборона виконавцю повертати відповідну суму коштів Відповідачу до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, не буде мати наслідком завдання шкоди Відповідачу, а тільки збереже існуюче становище сторін до розгляду справи по суті.
Згідно із постановою КГС ВС від 27.11.2023 №903/639/23 достатнім обґрунтованням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якою пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Як вбачається із матеріалів поданої заяви Відповідач впродовж значного строку ухиляється від виконання зобов'язань перед Заявником, зокрема не виконує рішень суду у справах №914/4156/15, №914/1199/17, №914/1763/19, стягувачем за якими є Заявник та виконавчі провадження щодо виконання яких входять до складу зведеного АСВП 79199715, яке перебуває на виконанні приватного виконавця Олега Сидія, про що також зазначено у його листі №6472 від 02.04.2026.
Крім того із даного листа вбачається, що Відповідач ухиляється від виконання зобов'язань (судових рішень) і перед іншими контрагентами.
Вищезазначене безумовно свідчить про те, що Відповідачем не буде виконуватись і рішення суду у даній справі в разі задоволення позову та є підстави вважати, що будуть вживатися заходи щодо унеможливлення його виконання.
За наведених обставин
Суд не вбачає підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення
Оцінивши наявні у справі обставини, враховуючи правові позиції Верховного Суду, сформовані у низці постанов, наведених вище, з метою єдності судової практики та враховуючи обставини наведені позивачем, характер спору та предмет позову в справі, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову (1 372 952,43 грн основної заборгованості та 16 475,43 грн судового збору).
Керуючись ст.ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти Фізичної особи - підприємця Мачеуса Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в сумі 1 389 427,86 грн, які знаходяться на депозитному рахунку приватного виконавця Олега Сидія та заборонити приватному виконавцю Олегу Сидію повертати кошти у відповідній сумі фізичній особі - підприємцю Мачеусу Василю Васильовичу до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до фізичної особи - підприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Стягувачем за цією ухвалою є: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код - 25558625, місце знаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15).
Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа - підприємець Мачеуса Василя Васильовича (рнокпп - НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2026.
Суддя Горецька З.В.