вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" квітня 2026 р. Справа № 911/2893/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А.,
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ»
про стягнення 57 492, 33 гривень
установив:
09.09.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано заяву Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - АТ “Українська залізниця»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» (далі - ТОВ “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ»/відповідач) про стягнення 57 492,33 гривень.
Господарський суд Київської області від 12.09.2025 у справі №911/2893/25 прийняв таку позовну заяву до розгляду та відкрив провадження, відтак за результатами розгляду вказаної справи рішенням від 24.02.2026 суд позовні вимоги задовольнив частково та ухвалив стягнути з ТОВ “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» (ідентифікаційний код 43926510) на користь АТ «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства “Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40081347) 22 836,66 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки від 19.07.2024 № ЦЗВ-02-04024-01 та 1 924,41 грн судового збору.
На виконання рішення від 24.02.2026 у справі №911/2893/25, що набрало законної сили 31.03.2026, Господарський суд Київської області 02.04.2026 видав наказ, оригінал якого засобами поштового зв'язку направлено АТ «Українська залізниця» як стягувачу.
Водночас 02.04.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» надійшло клопотання про надання належних реквізитів для добровільного виконання судового рішення.
Означене клопотання відповідач мотивував тим, що він має намір виконати судове рішення в повному обсязі в добровільному порядку, попри те вчинити такі дії не можливо з вини стягувача, оскільки надані ним банківські реквізити у листі Філії “Центр забезпечення виробництва» №ЦЗВ-25/703 від 16.03.2026 містять помилки, а саме неправильний номер IBAN.
Покликаючись на зміст статей 18, 43 та 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 3 та частини 1 статті 613 ЦК України, відповідач зауважив, що у господарському судочинстві діє принцип добросовісності, тоді як ненадання стягувачем можливості сплатити борг добровільно веде до безпідставного відкриття виконавчого провадження та накладення на боржника додаткового фінансового тягаря у вигляді 10% виконавчого збору згідно зі ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Так, за доводами відповідача, дії стягувача щодо надання некоректних даних та подальше ініціювання примусового стягнення через виконавчу службу, а саме подача заяви про видачу судового наказу від 01.04.2026 мають ознаки зловживання правом та штучного обтяження боржника, замість сприяння у виконанні рішення.
З огляду на викладене ТОВ “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» просить суд:
- зобов'язати стягувача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», надати боржнику ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» та Господарському суду Київської області актуальні банківські реквізити (IBAN, МФО, назву банку) для перерахування суми заборгованості у розмірі 22 836,66 грн штрафних санкцій та 1 924,41 грн судового збору згідно з рішенням суду від 24.02.2026;
- зафіксувати факт добровільної готовності боржника виконати судове рішення, що виключає можливість стягнення з ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» виконавчого збору у розмірі 10% та витрат виконавчого провадження у разі примусового пред'явлення виконавчого документа стягувачем до моменту надання коректних реквізитів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України презюмують, що вказаний кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частин 2, 3 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Згідно з статтями 131, 132 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) штраф.
Поряд з тим процесуальні питання, пов'язані як з виконанням судових рішень, так і судовим контролем за таким виконанням, врегульовано нормами розділів V та VI ГПК України, зокрема приписами поміщених до таких розділів статей 326, 327 та 339 передбачено, що:
- судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами;
- виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції;
- суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Попри вказане, жодною із таких норм, як і рештою приписів ГПК України, у тому числі і наведеними відповідачем у поданій ним заяві статтями не передбачено такого обов'язку стягувача як надання на стадії виконання судового рішення на вимогу суду та/або боржника актуальних банківських реквізитів.
Ураховуючи вказане, суд висновує про відсутність процесуальних підстав для зобов'язання стягувача надати відповідні реквізити, у тому числі і в порядку вжиття заходів процесуального примусу.
Також Господарський процесуальний кодекс України, у тому числі і вказані вище розділи V та VI цього кодексу не регулюють порядку розгляду такого питання як фіксація судом факту добровільної готовності боржника виконати судове рішення.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що конституційні принципи набувають юридичної визначеності щодо певних способів правового регулювання по відношенню до поведінки різних за особливостями свого правового статусу учасників суспільних відносин у відповідних сферах державного і суспільного життя, зокрема:
- використання суб'єктивних прав і виконання обов'язків громадянами та їх об'єднаннями на підставі загальнодозвільного типу правового регулювання - "дозволено все, що законом не заборонено";
- чітке додержання вимог норм законодавства з боку держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб на основі спеціально дозвільного типу правового регулювання -"дозволено лише те, шо записано в законі".
Жоден суб'єкт правових відносин, незалежно від будь-яких конкретних умов та особливостей ситуації, не може бути примушений робити будь-що, не передбачене законодавством.
Вказані відповідачем норми Цивільного кодексу України, як і власне такий закон загалом урегульовують матеріальні правовідносини сторін, а не процесуальні, а тому відповідні норми не є підставою для вирішення порушеного перед судом питання стосовно добровільного виконання судового рішення.
Стосовно ж посилання відповідача на статтю 43 ГПК України, як і на зловживання стягувачем своїми правами суд зазначає таке.
Так, означена стаття презюмує неприпустимість зловживання процесуальними правами та визначає, зокрема, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Однак наведені відповідачем обставини, зокрема і подання стягувачем заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення не свідчать про наявність дій, які б кваліфікувались як зловживання процесуальними правами в розумінні статті 43 ГПК України.
З огляду вказаного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про:
- зобов'язання стягувача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», надати боржнику ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» та Господарському суду Київської області актуальні банківські реквізити (IBAN, МФО, назву банку) для перерахування суми заборгованості у розмірі 22 836,66 грн штрафних санкцій та 1 924,41 грн судового збору згідно з рішенням суду від 24.02.2026;
- зафіксування факту добровільної готовності боржника виконати судове рішення, що виключає можливість стягнення з ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» виконавчого збору у розмірі 10% та витрат виконавчого провадження у разі примусового пред'явлення виконавчого документа стягувачем до моменту надання коректних реквізитів, як нормативно безпідставного та необгрунтованого.
У розрізі зроблених висновків суд звертає увагу на те, що:
- незалежно від форми та/або стадії судочинства сторони наділені рівними та однаковими процесуальними правами, які вони можуть реалізувати у спосіб, визначений відповідним нормами процесуального закону;
- сторона має не просто порушити певне питання перед судом, але і й обґрунтувати необхідність вчинення тієї чи іншої процесуальної дії у розумінні відповідної норми права;
- наявність же у особи певних процесуальних прав, як і саме лише бажання особи отримати певний результат не є тією достатньою процесуальною поведінкою, за якої судом можуть бути вчинені ті чи інші процесуальні дії.
Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ “Торговий дім “УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» про:
- зобов'язання стягувача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва», надати боржнику ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» та Господарському суду Київської області актуальні банківські реквізити (IBAN, МФО, назву банку) для перерахування суми заборгованості у розмірі 22 836,66 грн штрафних санкцій та 1 924,41 грн судового збору згідно з рішенням суду від 24.02.2026;
- зафіксування факту добровільної готовності боржника виконати судове рішення, що виключає можливість стягнення з ТОВ «ТД «УКРКАБЕЛЬ-КИЇВ» виконавчого збору у розмірі 10% та витрат виконавчого провадження у разі примусового пред'явлення виконавчого документа стягувачем до моменту надання коректних реквізитів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема