вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3673/25
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/3673/25
за позовом: Київського обласного центру зайнятості (02100, м. Київ, пров. Будівельників, буд. 5а)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 249 670, 00 грн.
за участю представників:
від позивача: Спіцина О.П.
від відповідача: Снігир Ю.В.
Київський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №3974/07.02/01-36 від 25.11.2025 до Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича про стягнення 249 670, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 10.12.2025 позовну заяву Київського обласного центру зайнятості за вих. №3974/07.02/01-36 від 25.11.2025 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.
15.12.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2026 о 11:15.
29.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позову заперечує, у зв'язку з наступним:
- відповідач не ухилявся від виконання договірних зобов'язань, здійснював підприємницьку діяльність, використовував кошти мікрогранту виключно за цільовим призначенням, сплачував податки, збори, вживав усіх можливих заходів для виконання умов договору;
- доказів нецільового використання коштів позивачем не надано;
- порушення строків створення та оформлення трудових відносин носило неістотний та тимчасовий характер з мінімальною затримкою від тижня до 35 календарних днів;
- порушення строків було зумовлено об'єктивними, незалежними від волі відповідача обставинами, а саме: розташуванням об'єкта бізнесу на відкритій ділянці за межами активної забудови, відсутністю стабільного транспортного сполучення, реальними загрозами безпеці працівників, у зв'язку з близькістю об'єктів ППО, складністю підбору персоналу в умовах воєнного стану;
- відповідач неодноразово звертався до служби зайнятості з проханням сприяти у підборі кадрів, що підтверджує його добросовісність.
Також, у відзиві на позов відповідач просить суд, у разі задоволення позову, надати розстрочку виконання рішення суду строком на 48 місяців, з урахуванням фінансового стану відповідача.
29.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи довіреність на підтвердження повноважень його представника.
22.01.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява, якою долучено до матеріалів справи документи на підтвердження повноважень його представників.
У зв'язку з оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги, задля збереження життя та здоров'я учасників справи, судове засідання у даній справі призначене на 22.01.2026 о 11:15 не відбулось.
Ухвалою суду від 22.01.2026 призначено підготовче засідання на 05.02.2026 о 11:30.
22.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
29.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
03.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на 48 місяців.
03.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній просить суд, у разі задоволення позову, надати розстрочення виконання рішення суду строком на 48 місяців, рівними частинами.
Ухвалою суду від 05.02.2026 закрито підготовче провадження у справі №911/3673/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.02.2026 о 13:45.
05.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить суд визнати поважними причини неявки відповідача у судове засідання та вирішити питання розгляду справи з урахуванням поданих письмових матеріалів.
09.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме податкових декларацій, які підтверджують його майновий стан і доходи за 2024 рік та 2025 рік.
09.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли зауваження з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання №5854296 від 05.02.2026.
Ухвалою суду від 11.02.2026 зауваження відповідача з приводу неправильності чи неповноти протоколу судового засідання №5854296 від 05.02.2026 по справі №911/3673/25 відхилено.
17.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить, у разі задоволення позову, розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців та розглянути питання щодо повернення позивачу 50% судового збору, у разі визнання позову відповідачем.
В судовому засіданні 19.02.2026 судом прийнято до розгляду відповідь на відзив та оголошено перерву до 12.03.2026 о 13:45.
У судове засідання 12.03.2026 з'явились представники сторін.
Безпосередньо в судовому засіданні 12.03.2026 представником відповідача було зазначено про часткове визнання позову, а саме стосовно порушення терміну договірних відносин. Представник відповідача вказала, що вказаний факт існує, тому визнання з боку відповідача є. Також, представником відповідача було заявлено про розстрочення виконання рішення суду на один рік.
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2026 зазначила, що не заперує проти розстрочення виконання рішення суду на один рік.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію позивача та визнання позову відповідачем, суд встановив.
Позов мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача суми наданого йому мікрогранту, у зв'язку з невиконанням останнім умов надання такого мігрогранту згідно Договору про надання мікрогранту та порушення умов Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
Так, з позовної заяви вбачається, що відповідно до абз. 1-2 п. 20 Порядку, для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов?язково зазначаються обрані з переліку, визначеного п. 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Умови укладеного договору мікрогранту є незмінними в частині виконання обов?язкових вимог, які діяли на момент укладення договору, крім випадків, визначених цим Порядком.
Позивач зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 №1969, затверджена форма договору про надання мікрогранту (зі змінами). Умови Договору про надання мікрогранту оприлюднені на офіційному сайті Державного центру зайнятості (далі також - ДЦЗ) в мережі Інтернет, вільний доступ до яких здійснюється за адресою: www.dcz.gov.ua.
Позивач вказує, що згідно з преамбулою Договору, цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку Заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.
05.02.2024 відповідач звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» з заявою №ZNM296 на отримання гранту на власну справу, за фактичним місцем провадження діяльності: Київська обл., Фастівський р-н, с. Тарасівка, Боярська ТГ, вул. Шевченка, буд. 271.
Відповідно до долученого бізнес-плану, який є невід'ємним додатком до зазначеної заяви, метою отримання гранту від держави у розмірі 250 000, 00 грн. є закупівля необхідного обладнання для ведення господарської діяльності; найм 2 працівників.
Державним центром зайнятості прийнято рішення про надання відповідачу мікрогранту на розвиток власного бізнесу в сумі 250 000, 00 грн., що затверджено наказом №33 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» (унікальний ідентифікатор заявки ZNM296), що підтверджується долученим до позовної заяви витягом з наказу №33 від 01.03.2024 та витягом з додатку №1 до вказаного наказу.
З позовної заяви вбачається, що 06.03.2024 відповідачем було подано до АТ «Ощадбанк» заяву про приєднання до Договору, підписанням якої він приєднався до умов Договору, в редакції наказу Міністерства економіки України від 24.05.2023 №4021 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства економіки України №17803 від 23.11.2023. Зазначена редакція Договору діє з 08.01.2024. Заяву про приєднання від 06.03.2024 позивачем також долучено до матеріалів справи.
Згідно з п. 1 розділу V Договору обов?язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці. У разі призову отримувача на військову службу під час мобілізації, що підтверджується відповідними документами та заявою на ім?я керівника регіонального центру зайнятості, виконання обов?язкової умови договору мікрогранту тимчасово зупиняється та продовжується після демобілізації отримувача. У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця в межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи.
Пунктами 5, 6 розділу VII Договору передбачено, що отримувач несе відповідальність за ризики, пов?язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану. У разі невиконання отримувачем обов?язкової умови, він повертає до Уповноваженого банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, суму отриманого мікрогранту в повному обсязі.
З позову вбачається, що на виконання умов Договору, Уповноваженим банком 28.03.2024 на банківський рахунок відповідача зараховано суму мікрогранту в розмірі 250 000, 00 грн. Мікрогрант за заявою №ZNM296 від 05.02.2024 надано за рахунок коштів Фонду загальнообов?язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Позивач наголошує на тому, що у період з 29.03.2024 по 29.09.2024 (шестимісячний строк з моменту зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідача в Уповноваженому банку) відповідач зобов?язувався створити два робочих місця та працевлаштувати на них працівників, відповідно до умов Договору та Порядку.
Так, позивач зазначає, що згідно підпункту 1 пункту 4 розділу VI Договору, пункту 21 Порядку Фастівською філією Київського ОЦЗ 08.10.2024, за участю ФОП Снігира М.В., проведено перевірку дотримання ним умов Договору. Вказаною перевіркою встановлено та у Акті №148 від 08.10.2024 зафіксовано про невиконання отримувачем мікрогранту обов?язкової умови Договору. Так, станом на дату перевірки, ФОП Снігиром М.В. створене лише одне робоче місце, з порушенням шестимісячного строку з дня зарахування коштів мікрогранту (07.10.2024) з працевлаштуванням на нього Феклістової Наталії Іванівни 08.10.2024 (наказ про прийняття працівника на роботу №1 від 07.10.2024). Акт перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту №148 від 08.10.2024 позивачем долучено до матеріалів справи.
З позову вбачається, що в поясненнях до Акту перевірки ФОП Снігир М.В. зазначив, що порушення обов?язкової умови Договору відбулося, у зв?язку зі складністю пошуку працівників.
Позивач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області листом від 06.02.2025 №1000-0604-8/17017 на запит Фастівської філії Київського ОЦЗ повідомлено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування наявні відомості про перебування в трудових відносинах з ФОП Снірирем М.В. наступних застрахованих осіб: ОСОБА_1 (дата початку трудових відносин - 07.10.2024) та ОСОБА_2 (дата початку трудових відносин - 05.11.2024). Вказаний лист позивачем долучено до матеріалів справи.
Таким чином, позивач наголошує на тому, що створення ФОП Снігиром М.В. нових робочих місць із працевлаштуванням на них працівників відбулося після 29.09.2024, тобто з порушенням шестимісячного строку з дня зарахування коштів мікрогранту, що підтверджує невиконання ним обов?язкової умови Договору.
Відповідно до виписки по рахунку ФОП Снігира М.В. в АТ «Ощадбанк», відповідачем витрачено кошти мікрогранту в сумі 249 670, 00 грн., з яких здійснено оплату на користь:
- ФОП Іжук М.С., як оплату за піч для піци, стіл холодильний, фритюрницю, тістоміс, посудомийну машину, плиту індукційну в сумі 196 500, 00 грн.;
- ФОП Гнучій Ю.Ю., як оплату за холодильну шафу в сумі 53 170, 00 грн.
Так, позивач вказує, що кошти мікрогранту використані відповідачем за цільовим призначенням, відповідно до бізнес-плану, в сумі 249 670, 00 грн. Невикористана частина мікрогранту в сумі 330, 00 грн. повернута на рахунок Уповноваженого банку 30.09.2024.
Однак, позивач наголошує на тому, що відповідачем не виконано обов?язкову умову Договору щодо створення двох робочих місць та працевлаштування на них працівників упродовж шестимісячного строку з дня зарахування коштів мікрогранту чим порушено умову пункту 1 розділу V Договору та вимоги пункту 20 Порядку.
Київським ОЦЗ, як регіональним центром зайнятості, 17.03.2025 на засіданні комісії з питань надання мікрогрантів/грантів на створення або розвиток власного бізнесу прийняте рішення, зокрема, щодо повернення ФОП Снігиром М.В. коштів мікрогранту в сумі 249 670, 00 грн. Вказане рішення затверджене наказом директора Київського ОЦЗ від 20.03.2025 №89/01-28.01, який долучено до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що надіслав відповідачу копію наказу від 20.03.2025 №89/01-28.01 «Про повернення мікрогранту» та лист-претензію від 21.03.2025 за вих.№869/07.02/01-36 з вимогою повернення коштів мікрогранту. Дата отримання листа-претензії 10.04.2025. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду вказану претензію, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек.
У відповіді на лист-претензію від 10.04.2025 (вх.№2344/01-35.02 від 15.04.2025) та листі від 17.05.2025 (вх.№3131/01-35.02 від 21.05.2025) відповідач пояснив, що невиконання обов?язкової умови Договору обумовлене дією форс-мажорних обставин та просив переглянути рішення про повернення мікрогранту.
Позивач вказує, що за результатами розгляду отриманих від відповідача документів, позивачем листами від 25.04.2025 вих.№1288/07.02/01-36 та від 30.05.2025 вих.№1717/07.02/01-36 відповідачу надані письмові роз?яснення щодо підстав для повернення ним коштів мікрогранту у повному обсязі та окремо наголошено на порядку засвідчення форс-мажорних обставин за Договором, повідомлено про можливість звернення до Державного центру зайнятості із заявою про розстрочення повернення коштів мікрогранту, відповідно до пункту 20 Порядку.
Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем:
- не здійснено повернення коштів мікрогранту в сумі 249 670, 00 грн. на рахунок Уповноваженого банку;
- не надано документального підтвердження дії форс-мажорних обставин за Договором, відповідно до вимог розділу Х Договору, які обумовили порушення строку виконання обов?язкової умови Договору, для їх врахування позивачем;
- не подано до Державного центру зайнятості заяви про розстрочення повернення коштів мікрогранту, відповідно до п. 20 Порядку.
3 огляду на вказане вище, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ФОП Снігира М.В. коштів мікрогранту в сумі 249 670, 00 грн.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, враховуючи визнання позову Фізичною особою-підприємцем Снігирем Михайлом Вікторовичем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (п. 2 Порядку).
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50 000 гривень та не перевищує 150 000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250 000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 2 п. 6 Порядку передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважені банки відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що відповідач задля отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся через портал "Дія" до АТ «Ощадбанк» з заявою на отримання мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн., в якій вказав про те, що ним буде працевлаштовано двох працівників.
На виконання вимог Порядку позивачем було здійснено перевірку виконання зобов'язань суб'єктом господарювання (відповідачем), у зв'язку з отриманням мікрогранту та встановлено, що відповідач зобов'язання належним чином не виконав, а саме працевлаштував працівників з порушенням шестимісячного строку з дня зарахування коштів мікрогранту. Так, відповідний строк закінчився 29.09.2024, тоді як відповідачем було працевлаштовано працівників: ОСОБА_1 - 08.10.2024 та ОСОБА_2 - 05.11.2024.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань на виконання вимог Порядку та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі п. 8 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п. 21 Порядку.
Разом з цим, безпосередньо в судовому засіданні 12.03.2026 представником відповідача було зазначено про часткове визнання позову, а саме стосовно порушення терміну договірних відносин. Представник відповідача вказала, що вказаний факт існує, тому визнання з боку відповідача є.
Згідно з ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Так, повноваження представника відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю від 04.11.2024. Вказаною довіреністю, зокрема, представнику відповідача - Снігир Ю.В. надано право визнавати позов повністю чи частково.
Частиною 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Так, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача має повноваження на вчинення цих дій і її дії не суперечать інтересам Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича.
Відтак, з урахуванням предмету позову, обставини справи, а також пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в повному обсязі, оскільки визнаючи позов представник відповідача не заперечила проти стягнення заборгованості у розмірі 249 670, 00 грн.
За вказаних обставин, позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича про стягнення коштів мікрогранту у розмірі 249 670, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про повернення позивачу 50% судового збору, у разі визнання позову відповідачем (вх. №2801/26 від 17.02.2026), суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічний припис викладено у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відтак, оскільки представником відповідача було визнано позов в судовому засіданні 12.03.2026, після початку розгляду справи по суті, положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» застосуванню не підлягають.
Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача - Фізичну особу-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича.
Крім того, безпосередньо в судовому засіданні 12.03.2026, відповідачем було заявлено про розстрочення виконання рішення суду строком на один рік.
Також, судом прийнято до уваги, що в поданих раніше відповідачем до суду заявах, останній просив суд, зокрема, розстрочити виконання рішення суду на 48 місяців та на 12 місяців.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про розгляд заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Вказана заява обґрунтована тим, що фінансовий стан відповідача в значній мірі перешкоджатиме виконанню рішення суду у даній справі. Відповідач може виплачувати заборгованість лише частинами.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановляння судового рішення, так і на стадії його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд зазначає, що можливість розстрочення виконання судового рішення в будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Відтак, суд зобов'язаний врахувати обставини об'єктивної дійсності, які склалися на момент ухвалення рішення по даній справі.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16).
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань та припинення своєї господарської діяльності, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів внаслідок переходу боржника в стан неплатоспроможності.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
З огляду на викладене вище, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/3673/25, строком на 9 місяців.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2026, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 249 670 (двісті сорок дев'ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 00 коп. коштів мікрогранту на рахунок Акціонерного товариства «Ощадбанк» (отримувач: АТ «Ощадбанк», код отримувача 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_2 ), видавши наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київського обласного центру зайнятості (02100, м. Київ, пров. Будівельників, буд. 5а, код ЄДРПОУ 03491085) судовий збір у розмірі 3 745 (три тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 05 коп., видавши наказ.
4. Заяву Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича про розстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.
5. Розстрочити виконання судового рішення у справі №911/3673/25 від 12.03.2026 в частині стягнення заборгованості у розмірі 249 670, 00 грн. на 9 (дев'ять) місяців за наступним графіком:
1) до 12.04.2026 - 27 741, 10 грн.;
2) до 12.05.2026 - 27 741, 10 грн.;
3) до 12.06.2026 - 27 741, 10 грн.;
4) до 12.07.2026 - 27 741, 10 грн.;
5) до 12.08.2026 - 27 741, 10 грн.;
6) до 12.09.2026 - 27 741, 10 грн.;
7) до 12.10.2026 - 27 741, 10 грн.;
8) до 12.11.2026 - 27 741, 10 грн.;
9) до 12.12.2026 - 27 741, 20 грн.
6. У задоволенні іншої частини заяви Фізичної особи-підприємця Снігиря Михайла Вікторовича про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.