Єдиний унікальний номер 205/14160/23
Номер провадження 1-кп/205/646/26
Новокодацький районний суд міста Дніпра
Провадження № 1-кп/205/646/26 Справа № 205/14160/23
01 квітня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041690001705 від 05.11.2023 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останній раз:
-вироком Новокодацького районного суду м. Дніпра від 12 вересня 2025 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, який має начальну середню освіту, офіційно працевлаштований, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше судимий,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
захисників ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи обізнаними про те, що з 24.02.2022 Указом Президента України за № 64/2022 введено на території України воєнний стан, вчинили умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , будучи раніше знайомими, у невстановленому судом місці, у невстановлений час, вступили між собою у попередню змову, спрямовану на вчинення таємного викрадення чужого майна, поєднаного, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Далі, 05 листопада 2023 року у невстановлений судом час, але не пізніше 05 години 20 хвилин ОСОБА_3 , разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , прибули до будинку АДРЕСА_7 , та розподілили між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення наступним чином, а саме ОСОБА_5 повинен був знаходитись у під'їзді №19 вказаного будинку та спостерігати за навколишньою обстановкою з метою не викриття дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в свою чергу, повинні були проникнути в приміщення квартири АДРЕСА_8 вказаного будинку, звідки таємно викрасти чуже майно.
Після чого, діючи за попередньо розподіленими ролями, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зайшовши до приміщення під'їзду №19 будинку АДРЕСА_7 , піднялись на четвертий поверх, де побачили вхідні двері до тамбуру, які ведуть в квартиру АДРЕСА_8 , яку вони раніше визначили місцем вчинення кримінального правопорушення. В цей час, діючи за попередньо розподіленими ролями, ОСОБА_5 знаходився поблизу квартири №661 у під'їзді №19 вказаного будинку, де спостерігав за навколишньою обстановкою з метою не викриття дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Далі, 05 листопада 2023 року у невстановлений судом час, але не пізніше 05 години 30 хвилин ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, під час воєнного стану, діючи умисно із корисливих мотивів та особистої зацікавленості, заздалегідь розподіливши між собою ролі, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, за допомогою інструментів заздалегідь підготовлених для вчинення злочину, пошкодили замок на вхідних дверях та проникли в приміщення тамбуру, де між квартирами АДРЕСА_9 та АДРЕСА_10 , побачили кутову шліфувальну машинку «DeWALT DWE4057» належну ОСОБА_10 , вартість якої, згідно висновку експерта №5109 від 24.11.2023 становить 2925,23 гривень, визначивши її одним із об'єктів свого злочинного посягання, та підготували її для подальшого викрадення, заховавши на прольоті сходів між першим та другим поверхами вказаного під'їзду за сміттєпроводом.
Не зупинившись на досягнутому, продовжуючи реалізовувати свій умисел, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали пошкоджувати замок на вхідних дверях з метою подальшого проникнення до квартири АДРЕСА_10 , з метою викрадення майна, що належить ОСОБА_10 .
В цей момент, протиправні дії ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , були викриті сусідкою з квартири АДРЕСА_11 про вчинення злочину, та в подальшому на місце вчинення злочину прибув екіпаж патрульної поліції, службовий автомобіль яких у дворі будинку побачив ОСОБА_5 , про що у невстановлений судом спосіб повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .
В подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розуміючи, що їх кримінально-протиправні дії викрито, не виконавши всі дії, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця з причин, не залежних від їх волі, намагались покинути місце вчинення злочину, але при виході з під'їзду були зупинені співробітниками патрульної поліції.
Умисні дії ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, кваліфіковано стороною обвинувачення за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження за клопотанням прокурора судом було призначено повторну судову товарознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центра Міністерства внутрішніх справ України №СЕ-19/104-26/5791-ТВ від 23.02.2026 ринкова вартість кутової шліфувальної машини «DeWALT DWE4057», яка придбана 20 січня 2020 року, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 05 листопада 2023 року, може складати 2570 грн. 61 коп.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).
Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що вартість майна, незакінчений замах на таємне викрадення якого вчинили ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлених на 01 січня 2023 року, а тому, з урахуванням змін до закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження підлягає закриттю.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не заперечували проти закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, зазначивши, що їм зрозумілі підстави та процесуальні наслідки закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння та те, що вказана підстава для закриття кримінального провадження є нереабілітуючою.
Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора, не заперечували проти його задоволення та закриття кримінального провадження, а також просили суд повернути речові докази та сплачені суми застави за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи наявна його письмова заява про розгляд кримінального провадження без його участі, що не перешкоджає продовженню судового розгляду та вирішенню заявленого прокурором клопотання.
Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з огляну на наступне.
На час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
З 09 серпня 2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, якою збільшено розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який застосовується для визначення кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення.
При цьому, суд враховуючи правовий висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суд, який мітиться у Постанові від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21, виходить з того, що Закон № 3886-ІХ є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 в сумі 2684 грн.
Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, у 2023 році становила 2684 грн.
Разом з цим, вартість майна, у незакінченому замаху на викрадення якого обвинувачуються ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 становить 2570 гривень 61 копійка, тобто не перевищує суми двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановленої на день вчинення обвинуваченими інкримінованих їм діянь.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК).
Отже, має місце декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на момент інкримінованого діяння 2684 грн., а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяння, оскільки вартість майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК.
Так частиною 1 статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є, у даному випадку, підставою для закриття кримінального провадження за вказаним вище обвинувальним актом за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК та позицію обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які надали згоду на закриття кримінального провадження щодо них з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження №12023041690001705 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Згідно ст. 203 КПК ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У зв'язку із закриттям кримінального провадження заходи забезпечення, застосовані у даному кримінальному провадженні у вигляді арешту майна та запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають скасуванню.
Крім того, захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_9 заявлено клопотання про повернення застави, внесеної за обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як альтернативного запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
З огляду на те, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд доходить висновку про необхідність повернення застави заставодавцям у повному обсязі.
Також, судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження було понесено процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/39822-Д від 07.11.2023 у розмірі 956 грн., судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-23/40565ТР від 17.11.2023 у розмірі 10 755 грн., судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/39821-Д від 07.11.2023 у розмірі 956 грн., судової товарознавчої експертизи №5109 від 24.11.2023 у розмірі 200 грн., судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/47180-Д від 25.12.2023 у розмірі 1514,56 грн., а також судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/5791-ТВ від 23.02.2026 у розмірі 7 131,20 грн.
Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат суд виходить з такого.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті.
Крім цього, відповідно до висновків, викладених в постанові ККС ВС від 01.02.2024 у справі № 930/497/23, закриття кримінального провадження стосовно особи з нереабілітуючих підстав і застосування до неї м'якшої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2022 у справі № 3-20/2021(40/21) визначено, що закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння за своєю правовою природою є нереабілітуючою підставою для закриття провадження, оскільки її застосування фактично констатується причетність особи до вчинення кримінально-караного діяння.
Таким чином, суд вважає, що процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні не можуть бути віднесені на рахунок держави та підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Питання про речові докази судом вирішуються відповідно до ст. 100 КПК.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК, п. 4-1 ч. 1 ст. 284, ч. 2 ст. 284, ст. 285-288, 182, 372, 376, 479-2 КПК, суд -
Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12023041690001705 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КК, задовольнити.
Кримінальне провадження №12023041690001705 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, застосований ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2025 стосовно ОСОБА_5 , скасувати.
Запобіжний захід у виді застави, застосований ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2023 стосовно ОСОБА_4 , скасувати.
Заставу у розмірі 77670 (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят) гривень, як альтернативний запобіжний захід, внесену за ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_12 , згідно платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3292814814.1 від 09.11.2023, повернути заставодавцю ОСОБА_12 .
Запобіжний захід у виді застави, застосований ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.11.2023 стосовно ОСОБА_3 , скасувати.
Заставу у розмірі 77670 (сімдесят сім тисяч шістсот сімдесят) гривень, як альтернативний запобіжний захід, внесену за ОСОБА_3 заставодавцем ОСОБА_13 , згідно квитанції № ПН902 від 08.11.2023 повернути заставодавцю ОСОБА_13 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2023, скасувати.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/39822-Д від 07.11.2023 у розмірі 956 грн., судової трасологічної експертизи №СЕ-19/104-23/40565ТР від 17.11.2023 у розмірі 10 755 грн., судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/39821-Д від 07.11.2023 у розмірі 956 грн., судової товарознавчої експертизи №5109 від 24.11.2023 у розмірі 200 грн., судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 (дактилоскопічні дослідження) №СЕ-19/104-23/47180-Д від 25.12.2023 у розмірі 1514,56 грн., а також судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-26/5791-ТВ від 23.02.2026 у розмірі 7 131,20 грн., а всього 21 512,76 грн., по 7170,92 грн. з кожного.
Речові докази, якими визнано:
- накладний замок, який запаковано до спец. пакету №PSP 2360175, фомку з гумовою рукояткою червоного кольору, яку запаковано до спец. пакету №WAR 1711192, змив дистильованою водою з рукоятки фомки червоного кольору, який поміщено до паперового конверту, викрутка плоского типу з гумовою рукояткою чорно-зеленого кольору, яка запакована до паперового конверту, металеву фомку з вхідних дверей до квартири АДРЕСА_8 , яку запаковано до спец. пакету № WAR 1711191, фрагмент циліндра з металу жовтого кольору зі слідами знаряддя зламу, який запаковано до спец. пакету № PSP 1370005, пластикову пляшку об?ємом 0,75 л., з прозорою рідиною та наліпкою на пляшці «Моршинська», яку запаковано до спец. пакету № PSP 3210307, сліди пальців рук, які поміщені до п?яти спец. пакетів з пояснювальними написами разом з дактилоскопічними картами, які передано на зберігання до камери схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №4453 від 26.12.2023 - знищити;
- болгарку в корпусі жовтого кольору марки «DeWALT DWE4057», яку передано на зберігання потерпілому ОСОБА_10 - залишити потерпілому ОСОБА_10 за належністю;
- кофту чорного кольору з капюшоном, яку поміщено до спец пакета № PSP 3210055, мобільний телефон «Iphone XS» в силіконовому чохлі чорного кольору, який поміщено в спец. пакет № PSP 1361797, які передано на зберігання до камери схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №4453 від 26.12.2023 - повернути ОСОБА_3 за належністю;
- складний ніж, який поміщено до паперового конверту, чорну спортивну кофту з капюшоном «Puma BMW», яку поміщено в спец. пакет № PSP 32110056, які передано на зберігання до камери схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №4453 від 26.12.2023 - повернути ОСОБА_5 за належністю;
- чорну куртку з капюшоном «Adidas» з пошкодженнями на рукавах, яку поміщено до спец. пакету № PSP 3210011, мобільний телефон «Iphonе ХЕ» в силіконовому чохлі, IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 , який поміщено до спец. пакету N? PSP 1369924, які передано на зберігання до камери схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області згідно квитанції №4453 від 26.12.2023 - повернути ОСОБА_4 за належністю;
Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Суддя: ОСОБА_1