ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.03.2026Справа № 910/12855/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141)
до Фізичної особи-підприємця Любченка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про знесення самочинно побудованого майна
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання;
Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Любченка Олега Володимировича (далі - відповідач) про знесення самочинно побудованого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 у власність чи користування громадянину ОСОБА_1 не приймала. Дії відповідача направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності. Київська міська рада вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, що і стало підставою звернення до суду.
Разом з позовом позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, в якій останній просить суд забезпечити позов у господарський справі за позовом Київської міської ради до ФОП Любченко О.В. про усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, а саме: накладання арешту на нежитлову будівлю під літ. "А", загальною площею 64,0 кв. м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2090841880000), що зареєстрована на праві власності за Любченко О.В.
16.10.2025 у системі "Електронний суд" позивачем сформовані клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 18.11.2025.
31.10.2025 у системі "Електронний суд" відповідачем сформовано відзив на позовну заяву, мотивований тим, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що заявлені без застосування належного та ефективного способу захисту прав позивача, порушено права відповідача на мирне володіння майном.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2025.
19.11.2025 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 у справі № 910/12855/25 про витребування матеріалів оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 у справі № 910/12855/25.
У судовому засіданні 16.12.2025 судом, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено перерву на 06.01.2026.
У судовому засіданні 06.01.2026 судом, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено перерву на 27.01.2026.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, скасовано. Вжито заходів забезпечення позову.
26.01.2026 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано клопотання про долучення доказів, поновлення строку на їх подання та витребування (сприяння в отриманні) доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026, розгляд справи відкладено на 10.02.2026. Протокольною ухвалою від 27.01.2026 суд ухвалив повернутись на стадію підготовчого провадження та задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів.
В системі «Електронний суд» 05.02.2026 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 10.02.2026 суд повторно витребовує докази та відкладає підготовче засідання на 03.03.2026.
20.02.2026 до суду надійшов лист Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва.
В системі «Електронний суд» 03.03.2026 позивачем сформовано додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.03.2026.
В системі «Електронний суд» 31.03.2026 відповідачем сформовано клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи, яке протокольною ухвалою задоволено.
В судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 31.03.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.05.2020 ТОВ «Армовірбуд» виготовлено технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) на замовлення гр. ОСОБА_1 .
14.05.2020 ТОВ «Армовірбуд» видано довідку про технічні показники об'єкта та підтвердження адреси № б/н, в якій вказано, що група нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) під літ. «А» побудовано господарським способом в 1991 році.
25.05.2020 приватним нотаріусом Меженською Кароліною Сергіївною зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) під літ. «А» загальною площею 64,0 кв.м. Документ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності - довідка про технічні показники об'єкту нерухомого майна № б/н від 14.05.2020 видана ТОВ «Армовірбуд».
Реєстрація права власності ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) літ. «А» підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210898910 від 01.06.2020.
11.09.2020 ТОВ «Армовірбуд» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами на замовлення гр. ОСОБА_1 . Інвентаризаційна справа № 2733/01/20.
11.09.2020 ТОВ «Армовірбуд» видано довідку про технічні показники об'єкта № 2733.
17.09.2020 приватним нотаріусом Меженською Кароліною Сергіївною зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю під літ «А», об'єкт житлової нерухомості загальною площею 64,0 кв.м. Документ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності технічний паспорт № 2733/01/20 виданий 11.09.2020 ТОВ «Армовірбуд», довідка про технічні показники об'єкту нерухомого майна № 2733 від 11.09.2020 видана ТОВ «Армовірбуд».
Реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю під літ «А», об'єкт житлової нерухомості підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224483672 від 17.09.2020.
23.10.2020 між ОСОБА_1 та Любченко Олегом Володимировичем укладено договір дарування, який 23.10.2020 посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Міндель І. В. за № 1364. На підставі вказаного договору ОСОБА_1 подарував частку у праві власності на нежитлову будівлю під літ. «А», загальною площею 64 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_2 .
23.10.2020 між ОСОБА_1 та Любченко Олегом Володимировичем укладено договір дарування, який 23.10.2020 посвідчено та зареєстровано приватним нотаріусом Міндель І. В. за № 1367. На підставі вказаного договору ОСОБА_1 подарував частку у праві власності на нежитлову будівлю під літ. «А», загальною площею 64 кв.м., яка знаходиться на АДРЕСА_2 .
Реєстрація права власності Любченко Олега Володимировича на нежитлову будівлю під літ «А», об'єкт житлової нерухомості підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 229481251 від 23.10.2020 та № 229488306 від 23.10.2020, а також інформаційною довідко № 447207859 від 10.10.2025.
08.09.2022 Київська міська рада прийняла рішення № 5419/5460 «Про перейменування проспекту в Оболонському районі міста Києва», яким АДРЕСА_2 перейменовано на АДРЕСА_2.
31.01.2025 головним спеціалістом Департаменту територіального контролю м. Києва складено припис № 2025044406 у зв'язку з виявленими порушеннями ФОП Любчено О. В. п.п. 13.1.1 Прави благоустрою міста Києва, запропоновано надати копії дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди.
31.01.2025 листом № 17 ФОП Любчено О. В. направлено до Департаменту територіального контролю м. Києва копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як підтвердження права власності на об'єкт нерухомого майна.
13.08.2025 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 057-10522 на запит Департаменту територіального контролю м. Києва надав відомості з Міського земельного кадастру щодо земельних ділянок, які обліковуються на запитуваних територіях, у вигляді робочих матеріалів із зазначенням суб'єктів господарювання за якими вони обліковуються та виду прав на них.
19.08.2025 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 055-11201 на запит Департаменту територіального контролю м. Києва повідомив, що у Реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» відсутні відомості про документ щодо присвоєння адреси АДРЕСА_2 .
Згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи «Містобудівний кадастр м. Києва»: забезпечення містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 в Оболонському районі (відповідно до наданої схеми), не надавалися; відсутні відомості про реєстрацію схеми генерального плану об'єкта будівництва на АДРЕСА_2.
19.08.2025 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 073-2812 на запит Департаменту територіального контролю м. Києва повідомив, що до Департаменту не надходили документи, визначені Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, щодо об'єкта будівництва - споруди (павільйону) за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об'єкта.
26.08.2025 Департаменту територіального контролю м. Києва за результатом отриманої інформації листом № 064-14338 звернувся до Київської міської прокуратури щодо захисту законних прав та інтересів.
27.08.2025 Київська міська прокуратура листом № 15/1-537ВИХ-25 направила зібрані Департаментом документи на адресу Київської міської ради через систему електронного документообігу для вжиття заходів цивільно-правового характеру.
Відповідно до листа КП КМР «КМ БТІ» від 02.10.2025 № 062/14-9260 за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 не проводилась.
Згідно листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.10.2025 № 073-3515, до Департаменту не надходили документи, визначені Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, щодо об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:099:0033). Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об'єкта.
Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)від 06.10.2025 № 055-13499, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності «Містобудівний кадастр м. Києва» містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 8000000000:78:099:0033) не надавались.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» та Положення, Департамент веде та формує Реєстр адрес у місті Києві (далі - Реєстр адрес) з 2013 року на підставі розпоряджень відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій (щодо присвоєння адрес житловим будинкам до 19.06.2024) та наказів Департаменту (з 2011 року).
У Реєстрі адрес відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси будь-яким об'єктам нерухомого майна в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:099:0033, зокрема АДРЕСА_2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_2 у власність чи користування громадянину ОСОБА_1 не приймала.
Вказані факти свідчать про вчинення зазначеними особами дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності.
Київська міська рада вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
В матеріалах справи міститься відзив від представника відповідача мотивований тим, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що заявлені без застосування належного та ефективного способу захисту прав позивача, порушено права відповідача на мирне володіння майном.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідності до п. 7 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Пунктом а частини 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю.
Правомочності власника землі на території міста Києва від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада, яка відповідно до ст. ст. 9, 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 Земельного кодексу України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до Земельного кодексу України.
Оскільки, спірна земельна ділянка розташована на території міста Києва, а тому, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва в силу норм Закону (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України) через її територіальне розташування в межах цього населеного пункту, а відтак, право власності на земельну ділянку, а відповідно і право розпорядження нею, в тому числі щодо розгляду та вирішення питання про передачу її у власність або користування, відповідно до ст.12, 122 Земельного кодексу України належить саме Київській міській раді як особі, яка діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста Києва.
За змістом ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність чи користування (оренду), отримання документів, що посвідчують право на визначену земельну ділянку та державну реєстрацію відповідного права.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права власності на земельні ділянки із земель державної та комунальної власності є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно зі ч. 1,2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрацій.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року , визнаються дійсними, за умови якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення (зокрема, реєстрація права власності на нерухоме майно в Бюро технічної інвентаризації).
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації (п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону).
Проте, відповідно до листа КП КМР «КМ БТІ» від 02.10.2025 № 062/14-9260 за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 не проводилась.
Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться у документах , на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведено реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 18 Закону передбачено, що одним з етапів проведення державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
За частиною першою статті 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовими актами.
Первинна реєстрація права власності гр. ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) під літ. «А» здійснено на підставі довідки про технічні показники № б/н від 14.05.2020 та технічного паспорту від 14.05.2020 виготовлених ТОВ «Армовірбуд».
Відповідно до відомостей означеної довідки, спірний об'єкт нерухомого майна побудовано господарчим способом у 1991 році.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом, іншими законами України та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок).
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
У разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому п. 53. Порядку, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов'язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав (ст. 31 Закону).
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначений об'єкт документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Частиною 1 ст. 26 Закону встановлено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).
При цьому, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру з Єдиним державним реєстром судових рішень (п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 10 Закону).
У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону).
Державна реєстрація права власності проводиться на підставі, окрім іншого, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката (п. 6 ч. 1 ст. 27 Закону).
Крім того, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об'єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. А отже, на момент проведення державної реєстрації права власності, заявнику потрібно надати державному реєстратору: технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; довідку про присвоєння адреси та інформацію прийняття його в експлуатацію.
Фактично заявником не надано жодного документа, з якого б вбачалося, що йому дійсно належав цей об'єкт нерухомого майна, оскільки технічний паспорт не є документом, що посвідчує право власності на нерухоме майно.
Технічний паспорт є одним з тих документів що постійно застосовується при реєстрації, зміні прав власності на об'єкт нерухомості (будівлю, споруду, житловий будинок ). Також він являється документом, що містить у собі основні характеристики, відомості, що характеризують об'єкт нерухомості та його складові.
Разом з тим потрібно зазначити, що технічний паспорт - документ, що складається з текстових та графічних матеріалів, які містять інформацію про склад, фактичну площу, об'єм, технічний стан об'єкта нерухомого майна, виготовлених на підставі матеріалів технічної інвентаризації за результатами технічної інвентаризації на дату її проведення (п. 2 Порядку проведення технічної інвентаризації, затверджений постановою КМУ № 488 від 12.05.2023).
Технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на об'єкт нерухомого майна, що засвідчує право власності, а є документом, який містить відомості про технічні характеристики та якості об'єкту нерухомого майна, тобто описує об'єкт.
Для проведення технічної інвентаризації об'єкту замовник ( ОСОБА_1 ) мав забезпечити надання, зокрема, документів (в електронній формі), якщо їх немає у Реєстрі будівельної діяльності, які характеризують об'єкт нерухомого майна та земельну ділянку (у разі їх наявності у замовника), а саме: документи про присвоєння адреси; документи про зміну функціонального призначення об'єкта; документи про прийняття об'єкта в експлуатацію; інформація про рік будівництва; результати експертиз, висновки; наявна проектна документація, будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження тощо (п. 14 Порядку проведення технічної інвентаризації).
Згідно з інформацією Департаменту містобудування та архітектури (Київської міської державної адміністрації), лист від 06.10.2025 № 055-13499, в реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві» відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси будь-яким об'єктам нерухомого майна в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:099:0033, зокрема АДРЕСА_2.
Порядок нумерації будинків був врегульований Правилами виготовлення і розміщення вказівних знаків на будинках у м. Києві, затверджених рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 10.06.1970 № 999.
Згідно пункту 24. Нумерація будинків: номер будинку надається за рішенням виконкому райради після затвердження акта прийомки будинку в експлуатацію; нумерація будинків, розташованих на вулицях радіального напряму, повинна проводитись у напрямі від центру міста до периферії; нумерація будинків, які розташовані на вулицях кільцевого напряму, - за годинниковою стрілкою, при орієнтації від центру міста; в районах міста з забудовою в глибину кварталу нумеруються будинки, які виходять на вулицю; будинкам, розташованим в глибині забудови за будинками, які виходять на вулицю, надається номер будинку, за яким вони розташовані, з додатком літерного індексу (а, б, в). Номери наріжних будинків пишуться через дріб: в чисельнику - номер по магістральній вулиці, в знаменнику - по другій вулиці. Коли наріжний будинок виходить лише торцевою стіною на другорозрядну вулицю, то йому по цій вулиці номер не надається.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 559 «Про містобудівний кадастр», з метою впорядкування присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві та створення єдиного реєстру адрес, в межах функцій органу місцевого самоврядування розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.06.2011 № 1094 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві.
Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації . Заявники подають клопотання в режимі єдиного вікна до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Районна в місті Києві державна адміністрація розглядає заяви про присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) за винятком випадків, передбачених п. 2.8 цього Порядку, та протягом 2 робочих днів направляє запит до БТІ та Головного управління земельних ресурсів (пункти 2.4, 2.6 розділу 2 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві). Порядок присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у Києві встановлений Положенням про реєстр адрес у місті Києві (далі - Положення), затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394.
Згідно пункту 4.3 Положення поштові адреси присвоюються об'єктам нерухомості, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідно до пункту 4.4. Положення поштові адреси не присвоюються спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним та тимчасовим спорудам торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малим архітектурним формам, а також об'єктам незавершеного капітального будівництва (крім присвоєння будівельної адреси об'єктам нового будівництва в установленому порядку) та приміщенням службового, допоміжного і технічного призначення, розташованим у житлових та нежитлових будинках, інженерним мережам.
Водночас, згідно з частиною другою, третьою та п'ятою статті 263 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Також, адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».
Отже, питання присвоєння поштової адреси завжди відносилось до повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування.
Однак, як було вказано вище, згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури (Київської міської державної адміністрації) відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси об'єктам нерухомого майна, тобто документи не лише прийняті Департаментом, але й районною в місті Києві державною адміністрацією.
Враховуючи 1) відсутність правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна у гр. ОСОБА_1 на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) під літ. «А» по АДРЕСА_2 ; 2) відсутність відомостей про закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року; 3) інформації КП КМР «КМ БТІ» про відсутність реєстрації права власності на групу нежитлових приміщень № 1 (торгове приміщення) під літ. «А» по АДРЕСА_2 у приватного нотаріуса Меженської Кароліни Сергіївни були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на майно за гр. ОСОБА_1 .
Таким чином, реєстрацію за гр. ОСОБА_1. права власності на майно здійснено з порушенням закону та надання державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на нерухоме майно. Вказане не може свідчити про правомірне набуття права власності на майно.
За змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.
При дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд, про що зазначає у постановах, зокрема, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 123 ЗК України) або з інших передбачених законом підстав.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, вказаною нормою матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що: (1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; (2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; (3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
Судом встановлено, Київська міська рада не приймала жодних рішень щодо надання в користування ОСОБА_1 чи іншим фізичним/юридичним особам земельної ділянки по АДРЕСА_2 , земельна ділянка не сформована як об'єкт речового права в розумінні приписів ст. 791 Земельного кодексу України. Згідно робочих матеріалів з бази даних міського земельного кадастру, земельні ділянки кадастрового кварталу 78:099 за фізичними чи юридичними особами не обліковуються.
При цьому варто зазначити, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
Окремо слід звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.03.2019 у справах № № 810/5680/15 та 814/2645/15, від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 07.10.2020 у справі № 640/183/19 про те, що обов'язковому знесенню об'єкт самочинного будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Щодо способу захисту суд зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом , зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Отже, особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
Оскільки, в результаті неправомірних дій відповідачів за ними зареєстровано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, то такі дії спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді міста Києва.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України встановлено наступне. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
В свою чергу, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені у відповідності до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо).
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 01.11.2023 у справі №910/7987/22, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.
У зв'язку з чим суд зазначає, що у вказаній справі прагнення позивача в частині усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності шляхом її повернення не викликає сумніву, а позовна вимога може бути витлумачена у відповідності до належного способу захисту прав чим спростовуються доводи відповідача.
Щодо копій платіжних інструкцій наданих відповідачем, суд зазначає наступне.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ). Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72 , Податкового кодексу України 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 у вказаній редакції). З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. У всіх платіжних інструкціях вказано призначення платежу - 101 Земельний податок з фізичних осіб за рік із 2016-2025, платник ФОП Любченко О.В.
Отже, враховуючи вище наведене, надані платіжні інструкції не є підтвердженням сплати за користування оспорюваною земельною ділянкою.
Водночас відповідно до даних аерофотозйомки оспорюваної земельної ділянки в додатку Google Earth Pro за вересень 2010 на останній відсутні об'єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за відповідачем. З аналізу аеро космічних знімків, розташованих у додатку Google Earth Pro, будівництво було здійснено у 2010-2011 роках.
Викладене спростовує заяви свідків та інформацію, викладену у довідці про технічні показники об'єкта №б/н від 14.05.2020, виданої ТОВ «Армовірбуд», в якій вказано, що група нежитлових приміщень №1 під літ «А» «побудовані господарчим способом у 1991 році гр. ОСОБА_1 ».
Судом встановлено, що матеріали справи не містять, а ФОП Любченко О.В. не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в порядку ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.
При цьому, відповідачем також не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в порядку ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з Київською міською радою та його реєстрації у передбаченому законодавством порядку.
Судом відхиляються доводи відповідача про добросовісність набуття у власність об'єкту самочинного будівництва за адресою: м.Київ, прос.Володимира Івасюка, 13п, з огляду на їх безпідставність, та враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою місце розташування якої: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ФОП Любченко Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) знести об'єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Міндель І. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.10.2020 індексний номер: 54753386 та від 23.10.2020 індексний номер: 54752264, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2090841880000.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Любченка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ, код ЄДРПОУ 22883141) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА