ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2025Справа № 910/2625/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі філії "Пасажирська компанія" (вул. Уманська, 8,м. Київ,03049)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремкомплектбуд" (шосе Харківське, Б. 201/203, літера 2-А,приміщення № 3, м. Київ, 02121)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (49024, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Універсальна, будинок 10)
про стягнення 258 000,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Пічугіна С.С.
від відповідача: Брящей Р.І.
від третьої особи: Спірін В.В. (в режимі відеоконференції)
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремкомплектбуд" про стягнення 258 000,00 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення відповідачем на виконання вимог укладеного між сторонам Договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19916/Ю від 27.11.2019 року поставки товару (вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів) неналежної якості, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 19.03.2024 року через систему "Електронний суд" 27.03.2024 року від позивача надійшла заява б/н від 27.03.2024 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2625/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч.1 ст. 247 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Так, 29.04.2024 року через канцелярію суду від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.04.2024 року, з доказами його надсилання на адресу місцезнаходження позивача, відповідно до якого ТОВ "Ремкомплектбуд" просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відсутні докази того, що відповідачем було здійснено поставку неякісного товару, а отже, підстави для застосування до відповідача такої відповідальності як штраф за неякісну поставку товару у розмірі 20%, що нарахований позивачем - відсутній. Як наголошує відповідач, відсутність Паспорту рами візка №069 з заповненими обов'язковими відомостями фактично позбавляє позивача звертатись з претензіями до виробника або постачальника, позаяк згідно такого експлуатаційного документу можливо встановити достовірну дату введення візка в експлуатацію та гарантійний термін експлуатації, а сам факт заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка, яка проведена АТ «ДНІПРОВАГОНОЕМБУД», не може підтверджувати поставку відповідачем товару неналежної якості, враховуючи неповідомлення позивачем відповідача про факт випробувань рами візка та ненадання позивачем доказів звернення до постачальника з вимогами про заміну кронштейна. Також відповідач зазначає, що, як стверджує позивач, недоліки були виявлені у квітні 2023 року, разом з тим до суду останній звернувся у березні 2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч.8 ст. 269 ГК України. Крім того, відповідач просив залучити Акціонерне товариство "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, на стороні відповідача.
Відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.
В свою чергу, 03.05.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 03.05.2024 року, з доказами її надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій зазначено, що вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів №069 було введено в експлуатацію у вагон №033-14531 - 30.05.2022 року, пробіг склав - 282 061 км. Відповідно до пункту 2.3 Договору - гарантійні терміни на товар складають: експлуатація - 2 року від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу, до першого деповського ремонту; зберігання - 2 роки від дати поставки. Таким чином позивач вважає, що дефект кронштейна кріплення опори моменту рами візка було виявлено у гарантійний термін експлуатації, а тому вимога про стягнення штрафу з відповідача за поставку товару неналежної якості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідь на відзив судом долучений до матеріалів справи.
В подальшому, 22.05.2024 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 21.05.2024 з доказами її надсилання позивачу, в якому відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено визначеної ним дати введення в експлуатацію вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів №069, оскільки відповідний витяг з АСУ ЕРПВ не може вважатись належним доказом введення візка в експлуатацію, відтак, на переконання відповідача, слід керуватися нормами ч. 1 ст. 676 ЦК України та обчислювати гарантійні строки з дати прийняття товару, зокрема, з дати Акту про фактичну якість і комплектність продукції № 137 від 31.03.2020 року. Отже, останнім днем гарантії на товар є 31.03.2022 року. Крім того, відповідно до п. 2.10 Договору заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним Актом, складеним представниками сторін, проте такий акт з відповідачем не підписувався та сторонами не складався, та, окрім цього, відповідач взагалі не повідомлявся про факт випробувань рами візка.
Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду від 10.10.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» та постановлено здійснювати розгляд справи № 910/2625/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07.11.2024 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву б/н від 15.10.2024, з доказами їх надсилання до електронних кабінетів учасників справи, в якому третя особа просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивачем не надано належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів на підтвердження відповідачем неякісного товару. Додатково третя особа зазначає, що АТ "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" не виконувались роботи з усунення недоліків товару, натомість 21.04.2023 року завершено проведення робіт, які мають наслідком модернізацію рами, оскільки така заміна дозволила наднормативно підвищити міцність конструкції в цілому.
Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Поряд із цим, через систему "Електронний суд" 15.10.2024 від представника третьої особи - Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» надійшла заява б/н від 15.10.2024 про проведення судового засідання 07.11.2024 у справі № 910/2625/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також через систему "Електронний суд" 21.10.2024 представником позивача подані заперечення на пояснення третьої особи б/н від 21.10.2024, з доказами їх надсилання до електронних кабінетів учасників справи, в яких позивач зазначає, що передбачений п. 2.3 Договору гарантійний строк отриманого товару ані у роках, ані у 450 тис. км пробігу не сплив, оскільки вагонокомлект для ремонту пасажирських вагонів № 069 було введено в експлуатацію 30.05.2022 року у вагон № 033-14531, пробіг склав 282 061 т, отже, рама візка №069 перебуває на гарантійному строку. Більш того, АТ «Дніпровагонрембуд» здійснив заміну кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, про що свідчить акт виконаних робіт від 20.04.2023 року, чим, на переконання позивача, визнав факт поставки неякісного товару.
Заперечення на пояснення третьої особи долучені судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 року задоволено заяву представника третьої особи про участь у судовому засіданні 07.11.2024 року у справі № 910/2625/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У підготовчому засіданні 07.11.2024 року у зв'язку з тим, що представник третьої особи не вийшов на зв'язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, протокольною ухвалою оголошено перерву до 04.12.2024 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.01.2025 через систему "Електронний суд" представником відповідача подана заява б/н від 15.01.2025 року про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 40 000,00 грн., з доказами направлення до електронних кабінетів учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі №910/2625/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2025 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.01.2025 року у зв'язку з необхідністю забезпечення участі у розгляді справи представника третьої особи протокольною ухвалою оголошено перерву до 13.02.2025 року.
Судом доведено до відома, через систему "Електронний суд" представником позивача 17.01.2025 року подане клопотання б/н від 17.01.2025 року про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, заявлених до стягнення відповідачем, до розміру 5000,00 грн., з доказами надсилання до електронного кабінету позивача. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 13.02.2025 року за усним клопотанням представника позивача для надання додаткових доказів судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 06.03.2025 року.
Проте, у зв'язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою, призначене на 06.03.2025 року судове засідання не відбулось та ухвалою Господарського суду від 26.03.2025 року судове засідання з розгляду справи по суті - призначено на 24.04.2025 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" представником позивача 26.02.2025 року подано клопотання б/н від про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії паспорту рами візка № 0369 для модернізації візків вагонів пасажирських магістральних локомотивної тяги, копії форми ЛВУ-36 від 30.05.2022 року, затвердженого наказом Укрзалізниці від 19.01.2006 року № 26-Ц про введення вагону № 048-13085 в експлуатацію, копії наказу АТ «Укрзалізниця» «Про передачу рухомого складу» № 096 від 17.08.2022 року. Документи судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 24.04.2025 року у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 14.05.2025 року.
В подальшому, 14.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли два ідентичних за змістом заперечення б/н від 14.05.2025 року щодо поданих позивачем доказів. Вищезазначені документи долучені судом до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи станом на час проведення судового засідання з розгляду справи по суті 14.05.2025 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суту 16.01.2025 року та 14.05.2025 року з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи - не з'явився.
У судове засідання з розгляду справи по суті 13.02.2025 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
У судове засідання з розгляду справи по суті 24.04.2025 року з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи - не з'явились.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Третя особа про дату, час і місце проведення судового засідання 14.05.2025 року відповідно до норм ст. 6 ГПК України повідомлена належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 24.04.2025 року про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті, факт отримання якої 13.05.2025 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа до електронного кабінету учасника справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання 14.05.2025 року представника третьої особи суд не повідомлено.
Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.05.2025 року представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.05.2025 року представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.05.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України ( далі Господарський кодекс України, чинний на час спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Як встановлено судом, на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro 18 жовтня 2019 року було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 34630000-2 - Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху».
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Частиною 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
В подальшому, за наслідками визначення протоколом розкриття тендерних пропозицій від 05.11.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМКОМПЛЕКТБУД» переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2019-10-18-000441-c), 27 листопада 2019 року між ФІЛІЄЮ "ПАСАЖИРСЬКА КОМПАНІЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (Замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМКОМПЛЕКТБУД» (Постачальник за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про закупівлю № уз/цл-19916/ю (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах визначених цим Договором Постачальник зобов'язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам Замовника (далі кінцевий отримувач товару) предмет закупівлі: код ДК 021:2015 - 34630000-2 Частини залізничних та або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу (Вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ-ЦНІІ - 2 штуки, Балка надресорна візка КВЗ-ЦНІІ - 2 штуки)) (далі - товар), в найменуванні, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1) до цього Договору, яка є його невід'ємною частиною, де Замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а Замовник зобов'язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначені цим Договором.
Розділами 2 - 17 Договору сторони погодили ціну Договору, порядок розрахунків, порядок та строки поставки товару, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії Договору, інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині оплати та гарантійних зобов'язань - до повного виконання їх Сторонами (п. 12.1. Договору).
Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і замовника та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3глави 54 Цивільного кодексу України та §1глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1.5 Договору товар, що постачається згідно даного Договору, повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю товару, вказаних у Специфікації (Додаток №1) до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 1.7 Договору товар постачається Замовнику на територію кінцевого отримувача товару, (адреса, контактні дані визначені в Додатку № 2 до цього Договору), що є його невід'ємною частиною.
Пунктами 1.2 та 1.3 Договору визначено виробника товару: АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів»; дата виготовлення товару не раніше 01.01.2019.
Відповідно до Специфікації від 21.11.2019 року, яка є Додатком №1 до Договору, сторони погодили поставку Вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ-ЦНІ - 2 шт., балка надресорна візка КВЗ-ЦНІІ - 2 шт., за ціною 1075000, 00 грн. без ПДВ за одиницю, , на загальну суму 2 150 000,00 грн. без ПДВ, 20% ПДВ - 430 000,00 грн., що разом становить 2 580 000,00грн. Ціна зазначена на умовах DDP.
За умовами п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару відповідно до рознарядки Замовника на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) в пункти призначення за адресами, які зазначені в Додатку № 2 до цього Договору (місце поставки).
Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За умовами пункту 6.1 Договору валютою Договору є національна валюта України - гривня.
Загальна вартість цього Договору складає: 2 150 000,00 грн. (два мільйони сто п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% 430 000,00 грн. (чотириста тридцять тисяч гривень 00 коп.), що разом становить 2 580 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч гривень 00коп.) (пункт 6.2 Договору).
За приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору в частині здійснення оплати товару замовником не є предметом дослідження у даній справі.
Поряд із цим, станом на час розгляду справи докази наявності претензій відповідача як продавця з питань здійснення оплати та/або наявного спору щодо стягнення заборгованості позивача з оплати поставленого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.
Доказів наявності на момент реалізації сторонами правовідносин за спірним Договором та звернення відповідача до покупця з відповідними листами, вимогами, претензіями щодо питання невчасного здійснення оплати за поставлений товар сторонами суду не надано.
Згідно п. 5.1 Договору замовник та кінцевий отримувач товару приймає товар від постачальника після перевірки його якості, а також наявності усіх необхідних документів, передбачених п. 2.2 цього Договору.
Відповідно до пункту 5.2 Договору приймання-передача товару здійснюється: за кількістю - відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до п. 2.2.
Згідно п. 5.3 Договору приймання-передача товару за цим Договором оформлюється видатковою накладною постачальника та/або актом приймання-передачі товару (в двох екземплярах).
5.3.1. Видаткова накладна та/або акт приймання-передачі товару та інші первинні документи, що стосуються виконання цього Договору та приймання товару, підписуються особами, що визначені у п. 4.2. цього Договору та скріплюються печатками.
У видатковій, накладній та/або акті приймання-передачі товару обов'язково зазначається: найменування, маркування товару, назва виробника, фасування, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість поставки товару з ПДВ.
5.3.2. Під час поставки товару постачальник надає підтверджуючі документи щодо якості товару відповідно до української та міжнародної систем стандартизації, згідно п. 2.2.
За умовами п. 5.5 Договору датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, згідно з рознарядкою замовника, на територію кінцевого отримувача товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття уповноваженими представниками замовниками товару. Доказом прийняття партії товару є видаткова накладна та/або акт прийому-передачі товару, оформлені належним чином та підписані уповноваженими особами постачальника, кінцевого отримувача товару та замовника у відповідності до п.4.2 цього Договору (п.5.6 Договору).
Судом також встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору ТОВ «Ремкомплектбуд» було поставлено кінцевому одержувачу товару - пасажирському вагонному депо станції Бахмач (ПКВЧД-9 Бахмач) вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ- ЦНП - 2 шт., балка надресорна візка КВЗ-ЦНП - 2 шт. на суму 2 580 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000020 від 30.03.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару позивачеві є видаткова накладна, яка сторонами належним чином оформлена та підписана, а також засвідчена печатками обох сторін.
Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.
При цьому судом встановлено, що факти передачі відповідачем та отримання товару позивачем належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 673 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник повинен поставити Замовнику на територію кінцевого отримувача товару товар, якість якого відповідає ГОСТам та/або ДСТУ, технічним умовам, технічній або іншій, в т.ч. тендерній документації на закупівлю товарів, умовам цього Договору, відповідно до Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Якість товарів не повинна бути нижче вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України для такого виду товару.
Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи, які направляються кінцевому отримувачу товару разом з товаром: паспорти на раму і балку, складальні кресленики, копії сертифікатів відповідності, сертифікат якості (на комплект), декларація постачальника про відповідність, керівництво (інструкція) з експлуатації (пункт 2.2 Договору).
Наразі, в матеріалах справи наявні копії Сертифікату якості № 12 від 30.03.2020 року та паспорту Рами 069 для модернізації візків вагонів пасажирських магістральних локомотивної тяги, видані АТ "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів".
Згідно до пункту 2.3 Договору гарантійні терміни на товар, що поставляється, складає:
- 2.3.1 експлуатація - 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу, до першого деповського ремонту;
- 2.3.2 зберігання - 2 роки від дати поставки;
- 2.3.3 несправності рам візків, що виникли в період гарантійного терміну експлуатування, які можливо усунути з використанням запчастин, інструментів, приладдя, усуваються підприємством виробником.
Відповідно до п. 2.6 Договору приймання продукції по кількості, по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.
Якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти та/або неякісність товару, постачальник за свій рахунок та власними силами зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідний товар на якісний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника (п. 2.9 Договору).
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, за результатами проведеного на виконання вимог Договору кінцевим одержувачем товару - пасажирським вагонним депо станції Бахмач (ПК ВЧД-9 Бахмач) вхідного контролю отриманого товару при візуальному огляді 100% товару дефектів не виявлено, про що свідчить складений комісією ПК ВЧД-9 Бахмач у складі начальника ВМТЗ, головного бухгалтера, бухгалтера та інженера ВМТЗ Акт про фактичну якість і комплектність продукції від 31.03.2020 року №137, затверджений головним інженером ПК ВЧД-9.
Як вбачається з пункту 19 Акту №137, дата розкриття тари і упаковки - 31.03.2020 року.
Згідно з витягом з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (далі АСУ ЕРПВ) вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів № 069 було введено в експлуатацію у вагон №033-14531, пробіг за 30.05.2022-20.04.2023 року склав 282 061 тис. км.
Окрім цього позивачем під час розгляду справи надано копію паспорту рами 069, згідно якої рама візка заводський № 069 змонтована з балкою надресорною візка заводський № 069 в візок та встановлена під вагон 048-13085 і введена в експлуатацію 30.05.2022 року, номер акта введення в експлуатацію ЛВУ-36, а також копію повідомлення форми ЛВУ-36 про приймання вагонів з ремонту КВР від 30.05.2022 року за підписом начальника ПК ВЧД-9, приймальника вагонів та начальника вагоноскладального цеху заводу, згідно якого проведено відновлення зі зміцненням деталей ЕДК та ГПН згідно ЦЛ-0082, вагон 048-13085, обладнання справне.
При цьому згідно наданого позивачем наказу АТ «Українська залізниця» № 096 від 17.08.2022 року «Про передачу рухомого складу», наказано Виробничому підрозділу Маріупольське вагонне депо Філії (ПК ВЧД-2) передати на баланс виробничих підрозділів філії пасажирські вагони з пере нумерацією на новий інвентарний номер, зокрема, вагону № 04813085 - на № 03314531.
У позовній заяві позивач зазначає, що у квітні 2023 року у зв'язку із масовим надходженням скарг на руйнування кронштейну кріплення опори моменту рами візка, за участю представників філії «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» (далі - НДКТІ АТ «Укрзалізниця») було проведено контроль технічного стану рам візків, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів», у тому числі рами візка № 069, що встановлений на вагон № 033-14531, про що свідчить протокол випробувань № НДКТІ/ НВЦ УК 024-2023 магнітопорошковим методом та візуальним методом.
Під час проведення контролю технічного стану кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 069 пасажирського вагону виявлено тріщини (L1-2 - 5 - 7 мм) по основному металу горизонтального листа кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 069 пасажирського вагону.
Окрім цього, згідно наявного в матеріалах справи протоколу випробувань № НДКТІ/ НВЦ УК 025-2023 неруйнівного контролю кронштейна кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000 № 069 (дата побудови - 03.2020) пасажирського вагона візуальним методом, проведеного за участі представників філії "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця", під час проведення контролю технічного стану виявлено тріщини (L1-2 - 5 - 7 мм) по основному металу горизонтального листа кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 069 пасажирського вагону. Результати випробувань стосуються тільки кронштейна кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000 № 069 виробництва АТ «ДВРБ» пасажирського вагона, що пройшов випробування візуальним методом неруйнівного контролю.
В подальшому, 20.04.2023 року Акціонерним товариством «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» проведено заміну кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, про що складений відповідний акт виконаних робіт від 20.04.2023 року, за змістом якого рама візка вагону № 03314531- рама візка № 069-03.20 знаходиться в справному стані і є придатною для подальшої експлуатації.
Таким чином, як зазначено в позовній заяві, на підставі вищезазначеного позивач дійшов висновку, що ТОВ «Ремкомплектбуд» було поставлено товар зі скритими дефектами, які не можливо виявити при вхідному контролі та які вийшли з ладу у період гарантійного терміну.
Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 676 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.
Згідно пункту 9.4 Договору у разі порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі 20% ціни неякісного (некомплектного) товару.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У зв'язку з наявністю, на думку позивача, недоліків поставленого товару, а саме оскільки вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів у кількості 1 шт. на суму 1 290 000,00 грн. є таким, що не витримав гарантійного терміну експлуатації та дефектним, позивач звернувся до ТОВ «Ремкомплектбуд» з претензією № ПН-7/760 від 28.04.2023 року про заміну продукції неналежної якості та стягнення штрафу, в якій вимагав заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000 № 069 на аналогічну продукцію належної якості згідно умов Догвовору та сплати штрафу в сумі 258 000,00 грн. згідно виставленого рахунку № 10 від 26.04.2023 року.
Факт надсилання вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 28.04.2023 року, накладної № 0103282348288 від 28.04.2023 року та відповідного опису вкладення від 28.04.2023 року.
Проте, як зазначено позивачем, відповідачем зазначена претензія була залишена без задоволення.
Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, у зв'язку з порушенням постачальником - ТОВ «Ремкомплектбуд» зобов'язання за спірним Договором в частині якості поставленої продукції, позивач стверджує про наявність правових підстав для нарахування штрафу згідно п. 9.4 Договору у розмірі 258 000,00 грн., який він просить суд стягнути в поданій позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19916/Ю від 27.11.2019 року та/або його окремих положень сторонами не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Суд зазначає, що правова природа укладеного між сторонами Договору про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19916/Ю від 27.11.2019 року як двостороннього та оплатного правочину зумовлює наявність взаємних прав та обов'язків у кожної зі сторін договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна стверджувати про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі 910/2693/18.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
При цьому, відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що у відповідності до пункту 2.2 Договору постачальником була належним чином підтверджена якість товару, що підлягав поставці, а доводи позивача щодо неякісності та дефектів товару, що були виявлені під час гарантійного терміну експлуатації, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до пункту 2.6 Договору приймання продукції по кількості, по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.
Згідно п. 2.7 Договору приймання товару по найменуванню, якості та кількості здійснюється замовником та кінцевим отримувачем товару в присутності представника постачальника, відповідно до рознарядки замовника. За відсутності представника постачальника при прийманні товару та виявленні невідповідності товару по найменуванню, якості та кількості замовник та кінцевий отримувач товару складають у складі комісії акт про виявлені недоліки (далі - Акт), копі якого направляється постачальнику до відома. Постачальник розглядає Акт та протягом 3 (трьох) робочих днів усуває виявлені невідповідності товару власними силами та за власний рахунок.
Відповідно до пункту 2.9 Договору якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти та/або неякісність товару, Постачальник за свій рахунок та власними силами зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідний товар на якісний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної вимоги на адресу Постачальника.
Заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним Актом, складеним представниками Сторін (п. 2.10 Договору).
Згідно статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини 1 статті 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Під гарантією якості товару слід розуміти запевнення продавця про відсутність у товарі в момент його передачі або в інший момент, встановлений у договорі, недоліків по якості товару, що знижують його вартість або не дозволяють використовувати відповідно до мети, передбаченої договором. За загальним правилом, товар повинен відповідати вимогам по якості в момент його передачі від продавця до покупця. Це означає, що наслідки, які встановлені законодавством, зокрема вищенаведеними частиною другою статті 678 ЦК України, при реалізації продавцем неякісного товару настають у випадку, коли недоліки товару мали місце на час його передання покупцеві, але не були і не могли бути виявлені останнім у момент передання. Тобто, вказані недоліки стосуються експлуатаційних властивостей товару і не пов'язані з його механічним пошкодженням, які можна виявити шляхом візуального огляду.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
За приписами статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
За змістом наведеної правової норми у випадку існування гарантії щодо якості товару обов'язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього.
Так, в постановах від 13.12.2019 року у справі № 904/5002/18, від 06.12.2022 року у справі №925/1429/21 та від 16.03.2023 року у справі № 925/400/21 Верховний Суд звертає увагу, що у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Відповідно до частини 2 статті 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Частиною 1 статті 676 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу
Як зазначено вище, сторони в п. 2.3 Договору погодили, що гарантійний термін спливає з настанням однієї із подій: через 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу до першого деповського ремонту.
Відповідно до наданого позивачем витягу з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (АСУ ЕРПВ) та згідно паспорту рами візка 069 вагонокомлект для ремонту пасажирських вагонів введено в експлуатацію 30.05.2022 року, пробіг вагону за період з 30.05.2022 року по 20.04.2023 року склав 282 061 тис.км.
Отже, останній день гарантії на товар є 30.05.2024 року, тому саме після вказаної дати позивач позбавляється права на пред'явлення вимоги в зв'язку з недоліками товару, на який встановлений гарантійний строк та які (недоліки) були виявлені після гарантійного строку.
Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання вироби.
Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. В свою чергу, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 904/5002/18.
Суд наголошує, що період приймання продукції за якістю та період гарантійних зобов'язань постачальника за своєю суттю є різними стадіями, що передбачають різні права та обов'язки сторін договору.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначила, що Інструкція П-7 застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).
Також, відповідно до пункту 5.4 Договору у разі виявлення невідповідності товару вимогам Договору, видаткова накладна на товар Замовником та кінцевим отримувачем товару не підписується, при цьому складається Акт про невідповідність у двох примірниках, один з яких вручається Постачальнику під підпис. Цей Акт є підставою для усунення дефектів та проведенню повторної прийомки неприйнятої (згідно з Актом про невідповідність) частини товару, при цьому строк поставки товару не продовжується. Постачальник зобов'язаний усунути всі виявлені дефекти протягом не більше 14 календарних днів з дати підписання Акту про невідповідність.
Поряд з цим, згідно Акту про фактичну якість і комплектність продукції №137 від 31.03.2020 року позивачем підтверджено факт передачі йому продукції належної якості та у пункті 30 Акту зазначено, що «комісія не виявила причин недоліків продукції».
Отже, на момент приймання - передачі продукції - рами візка доказів наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження поставленого товару, а також виявлених дефектів на час прийняття товару та підписання товаросупровідних документів (видаткової накладної № РН-0000020 від 30.03.2020 року) від позивача до суду не надходило.
Поряд із цим суд зазначає, що Протоколи випробувань № НДКТІ/НВЦ УК 024-2023 від 10.04.2023 року та № НДКТІ/НВЦ УК 025-023 від 10.04.2023 року, а також акт від 20.04.2023 року складені в межах гарантійного строку, проте такі документи не підтверджують обставини виходу товару з ладу за наявності недоліків і порушень при його виготовленні, а також не свідчать про наявність доказів низької якості матеріалів, із яких виготовлений цей товар.
Суд зазначає, що Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (третя особа у справі) виготовляє товар відповідно до вимог ТУ У 30.2-32406215-402:2018 "Рама для модернізації візків вагонів пасажирської магістральних локомотивної тяги" (далі - ТУ), згідно п. 1.12.1 якого у комплект постачання рам візків входить "паспорт рами візка".
Відповідно до п. 7.24 ДСТУ 3321:2003 "Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять" паспорт - експлуатаційний документ, який засвідчує гарантовані підприємством-виробником основні параметри і характеристики виробу та гарантійні зобов'язання і відомості про рекламації.
Отже, паспорт рами візка є експлуатаційним документом, а вимоги, що містяться у такому документі є обов'язковими до виконання під час експлуатації рами візка.
Згідно із п.6.2. ТУ не допускається без узгодження з підприємством-виробником заміна деталей та елементів конструкції візка іншими деталями та елементами, які відрізняються за конструкцією або матеріалом від передбачених ТУ та КД.
Вимогами п.6.2. ТУ передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та цих ТУ при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування (п. 7.1. ТУ).
Положеннями п. 7.2. даного ТУ передбачено, що гарантійний термін експлуатування рам візків, в зборі з візком, не має закінчуватись в міжремонтний період і складає 2 роки, або 450 тис. км. пробігу до першого деповського ремонту. Гарантійний термін експлуатування обчислюють від дати впровадження візка в експлуатування (п.7.3 ТУ).
Отже, суд зазначає, що Паспорт має містити відомості про дату введення в експлуатацію; номер акта про введення в експлуатацію, відповідального за введення в експлуатацію; відмітки про зберігання рами візка (таблиця 3 паспорту), технічні огляди під час зберігання візка (таблиця 4 паспорту), облік технічного обслуговування та ремонту рами візка (таблиця 5 паспорту), свідчення про закріплення під час експлуатації (таблиця 6 паспорту).
У свою чергу, за умови зазначення в паспорті рами візка № 069 дати введення його в експлуатацію - 30.05.2022 року, у паспорті також зазначено про технічні огляди під час зберігання рами візка - 24.04.2020 року та 30.05.2022 року, під час яких за наслідками візуального огляду недоліків не виявлено.
Вимогами п. 17.1 р. 17 паспорту передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та ТУ У 30.2-32406215-402:2018 при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування. Будь-які претензії під час зберігання та експлуатації без заповненого належним чином паспорта на раму візка AT «Дніпровагонрембуд» (завод-виробник) не приймає (п.17.7 р. 17 паспорта)
Натомість, в паспорті не зазначені обов'язкові відомості про облік технічного обслуговування та ремонту (таблиця 5), яка має відображати результати проведення протягом гарантійного терміну експлуатації рами візка планових технічних оглядів та ремонтів у відповідності до ремонтно - експлуатаційної документації (п. 15.5 паспорту), що позбавляє суд можливості встановити дотримання позивачем технічних умов експлуатації.
В матеріалах справи наявні надані позивачем копії сертифікату якості №12 від 30.03.2020 року, який засвідчує, що рама візка і балка надресорна візка ДКПІІ 30.20.40, код УКНД 45.060.20 відповідають вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та ТУ У 30.2-32406215-402:2018, кресленням УТА-40-1.00.00.00.000 та УТА-40-2.00.00.00.000.
Крім того, сам факт заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка, яка проведена «Дніпровагонрембуд» 20.04.2023 року не може підтверджувати поставку відповідачем товару неналежної якості, та рішення виробника щодо такої заміни (за відсутності будь-яких доказів у матеріалах справи щодо належної якості товару) не може мати жодних негативних наслідків для постачальника, оскільки згідно п. 2.10 Договору заміна товару в період гарантійного строку підтверджується відповідним Актом, складеним представниками сторін.
Проте, доказів складання позивачем за участі представників відповідача акту згідно п. 2.10 Договору матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.
Як зазначено відповідачем та позивачем не спростовано під час розгляду справи, ТОВ «Ремокмплектбуд» взагалі не повідомлявся про випробування рами візка, позаяк позивачем було самостійно здійснено заміну, що є порушенням п. 6.2 ТУ, згідно яких не допускається без узгодження з підприємством - виробником заміна деталей та елементів конструкцій візка іншими деталями та елементами, які відрізняються за конструкцією або матеріалом від передбачених ТУ та КД.
Окрім цього, щодо обставин заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40- 2.00.00.00.000, яка проведена AT "ДНІПРОВАГОНРЕМБУД" 20.04.2023 року суд зазначає, що згідно з отриманою від заводу-виробника інформацією, останній направляв ТОВ "НВП "Укртранскаскад", яке є розробником конструкторської документації на надресорну раму і балку візка пасажирського вагона та відповідно розроблені кресленики на виконання рами візка УТА-40-2.00.00.00.000-01, яка обладнана кронштейном, що сприймає момент УТА- 40-2.01.00.00.000, відповідний запит вих. № 2072-52-23 від 10.04.2023 року щодо міцності кронштейна, що сприймає момент, які підтверджують задані при розробці товщини складових частин кронштейна та його наявний конструктив, у відповідь на який листом № 175 від 10.04.2023 року повідомлено про те, що розробником під час проектування дотримано вимог ДОТУ 7774:2015 "Вагони пасажирські магістральні локомотивної тяги. Загальнотехнічні норми для розрахування та проектування механічної частини вагонів" та "Норми розрахунку та проектування нових та модернізованих вагонів залізної дороги МІІІС колія 1520 мм (несамохідних), М. 1983" та зазначено, що конструкція рами візка (в цілому) і конструкція надресорної балки (в цілому) витримали нормативні навантаження.
Також AT "ДНІПРОВАГОНРЕМБУД" 12.04.2023 року за вих. № 2072-0095-23 направлено позивачу лист, згідно з яким завод з метою збільшення надійності в експлуатації розробив посилений кронштейн опори, що сприймає момент крес. УТА-40-2.00.00.00.000 для рами візка УТА- 40-2.00.00.00.000-01, яка поставлена на виробництво згідно акта міжвідомчої комісії від 17.04.2018 р., та просив погодити конструкторську документацію.
В свою чергу, третя особа - AT "ДНІПРОВАГОНРЕМБУД" у наданих поясненнях на позовну заяву зазначила, що поставлений згідно спірного Договору товар пройшов вхідний контроль позивача та відповідно прийнятий останнім за кількістю та якістю, та на підтвердження даної обставини останнім надано Акт про фактичну якість і комплектність продукції №137 від 31.03.2020 року.
Крім того, проведені АТ «ДНІПРОВАГОНРЕМБУД» 20.04.2023 року роботи мали наслідком модернізацію рами, оскільки така заміна дозволила наднормативно підвищити міцність конструкції в цілому, що також підтверджується листом на адресу АТ «Українська залізниця» № 53 від 12.04.2023 року (відповідь на лист № Ц-4-91/740 від 04.04.2023 року). За таких умов, як зазначає третя особа, останньою не виконувались роботи з усунення недоліків даного товару.
Наведене в сукупності свідчить, що заводом-виробником не усувались недоліки товару, а було виконано модернізацію (заміну) кронштейнів опори моменту на рамах з метою додаткового забезпечення безпеки руху та наднормативного підвищення міцності конструкції, і такі роботи із посилення кронштейнів були погоджені з позивачем.
Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, так і відповідач, який вважає, що не порушував права і законні інтереси позивача, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені вимоги.
Наразі, на підтвердження своїх вимог та заперечень сторонами не надані докази проведення відповідних експертних досліджень та наявності організацій, які б могли виконати їх, а також для з'ясування дійсної якості поставленого товару та встановлення причин, характеру та часу виникнення його можливих недоліків сторонами під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлене, у зв'язку з чим суд здійснював розгляд справи виходячи виключно з наявних матеріалів.
Суд враховує, що надані позивачем докази, зокрема, акт від 20.04.2023 року та протоколи випробувань від 10.04.2023 року, за відсутності інших доказів на підтвердження неналежної якості товару - рама візка КВЗ- ЦНП та балки надресорної візка КВЗ-ЦНП, свідчать про фактичні обставини здійснення відповідачем постачання товару позивачу належної якості та ненастання гарантійного випадку за Договором, тобто за умови ненадання покупцем жодних доказів наявності прихованих недоліків товару (його неналежної якості), викладені в позовній заяви обставини спростовуються наявними в матеріалах справи матеріалами.
За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи наданого сторонами експертного висновку щодо якості поставленого товару та/або належної функціональної придатності його в межах технічних характеристик, визначених умовами Договору, протягом гарантійного строку, позаяк жодною зі сторін під час судового розгляду відповідне клопотання про проведення експертного дослідження (судової експертизи) заявлене не було, суд на підставі здійсненого аналізу наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності зазначає, що наданими позивачем доказами не доведені обставини невідповідності поставленого ТОВ «Ремкомплектбуд» товару за технічними параметрами та якості вимогам умовам Договору, що відповідно до положень частини 2 статті 679 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення постачальника від виконання гарантійних зобов'язань, позаяк гарантійний випадок не настав та свідчить про відсутність підстав для тверджень про постачання неякісного товару та, відповідно, безпідставність нарахування штрафних санкцій позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2026 року.
Суддя А.М.Селівон