ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/94/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області
до відповідача: Карпатського національного природного парку, вул. Василя Стуса, буд. 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500
про стягнення заборгованості в сумі 963 983 грн 04 коп.
за участі
від прокуратури Криклій Л.В.
від відповідача Чаплінська О.В.
встановив:
керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради до Карпатського національного природного парку про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в розмірі 963 983,04 грн. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №12023091110000180 від 05.11.2023 виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерев невстановленими особами, що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 04.11.2023. Внаслідок вказаного порушення заподіяно шкоду в розмірі 963 983,04 грн. Свою позицію прокурор обґрунтовує приписами ст. 13, 16, 19, 50, 66 Конституції України, ст. 1, 17, 63, 64, 67, 100, 105, 107 ЛК України, ст. 1166, 1172 ЦК України, ст. 41, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 3, 5, 9, 53, 62, 64 Закону України "Про природно - заповідний фонд України".
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.02.2026 суд постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 02.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 03.02.2026.
17.03.2026 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 31.03.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 суд оголосив перерву до 07.04.2026.
У судовому засіданні 07.04.2026 суд завершив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо наявності підстав для заявлення позову прокурором.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Підставою для звернення до суду із вказаним позовом є виявлений прокуратурою факт неналежного здійснення органами уповноваженими державою на здійснення захисту її інтересів в частині повного та своєчасного відшкодування збитків, що завдані навколишньому природному середовищу.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Крім вказаного, згідно із статтею 13 Конституції України від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 142 Конституції України встановлено, що природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування.
Статтею 145 Конституції України передбачений судовий захист прав місцевого самоврядування.
Ворохтянська селищна рада як орган місцевого самоврядування має право на звернення до суду з позовами про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля, так як пунктом "б" частини другої статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Повноваження виконавчих органів місцевих рад встановлені статтею 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Так, згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини першої статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, а підпунктом 1 пункту "б" частини першої цієї статті передбачено, що вони здійснюють контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення.
Окрім цього, повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища також встановлені в статтях 15, 19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції яких, поряд з іншими функціями, віднесено здійснення контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, координацію діяльності відповідних, спеціально уповноважених, державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища на їх території. Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.
Однак на даний час шкода, заподіяна державі порушенням вимог лісового законодавства, не відшкодована.
Ворохтянська селищна рада, як орган уповноважений на звернення до суду з позовом про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищі, враховуючи, що саме на території Ворохтянської територіальної громади вчинено правопорушення, до цього часу не вжила заходів щодо її відшкодування шкоди.
Надвірнянська Окружна прокуратура Івано-Франківської області листом від 08.12.2025 № 55-2566ВИХ-25 повідомила Ворохтянську селищну раду про факт незаконної рубки дерев на території Карпатського національного парку.
Листом від 22.12.2025 № 1072/05-08 Ворохтянська селищна рада повідомила прокуратуру, що за період з 01.01.2023 по 16.12.2025 кошти за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від Карпатського національного парку до бюджету селищної територіальної громади не надходили; заходи щодо претензійно позовного характеру радою не вживалися, позов до суду не подавався.
21.01.2026 Надвірнянська окружна прокуратура повідомила Ворохтянську селищну раду про те, що прокуратурою буде підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради до Карпатського національного природного парку про стягнення шкоди, яку буде подано до Господарського суду Івано-Франківської області (лист № 55-187ВИХ-26).
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
З огляду на вказане у прокурора є обґрунтовані підстави для пред'явлення цього позову в інтересах держави, у зв'язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Реалізація зазначеного обов'язку здійснюється державою через відповідні органи, які зважаючи на приписи ч. 2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 66 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме вирубкою лісів, завдають шкоди інтересам держави.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Враховуючи, що ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
З цього випливає, що збереження лісових масивів становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними лісокористувачами цивільної відповідальності за бездіяльність - спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, перебуваючих в їхньому користуванні, що становить державний інтерес.
У зв'язку з цим наявні підстави для представництва інтересів держави в суді Надвірнянською окружною прокуратурою Івано-Франківської області згідно ст. 131-1 Конституції України та у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", так як виявлено факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення незаконної рубки лісу та неналежного здійснення своїх повноважень Ворохтянською селищною радою, яка не звернулася до суду із позовною заявою про відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позиція прокуратури.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що під час досудового розслідування в кримінальному провадженні №12023091110000180 від 05.11.2023 виявлено факт порушення норм лісового законодавства, а саме незаконну рубку дерев невстановленими особами. Згідно з протоколом огляду місця події від 04.11.2023 виявлено рубку 1 сироростучого дерева породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 сироростучого дерева породи «бук» діаметром пня 55х46, 2 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 сухостійного дерева породи «ялина» діаметром пня 50х45 у кварталі 13, виділі 14 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, землі якого належать до території природно-заповідного фонду. Окрім того, факт незаконної рубки невстановленими особами зафіксовано самими працівниками Карпатського НПП, а саме листом від 06.11.2023 № 740,скерованим до Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про відкриття кримінального провадження, та доданими до нього службовими записками. В ході досудового розслідування експертом здійснено розрахунок заподіяної шкоди і визначено, що її розмір складає 963 983,04 грн. Також провідним інженером ВДОПЗФ складено розрахунок збитків, який становить 963 983,04 грн. Також прокурор вважає, що саме працівники НПП не забезпечили належну охорону, збереження та відтворення лісових насаджень. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 13, 16, 19, 50, 66 Конституції України, ст. 1, 17, 63, 64, 67, 100, 105, 107 ЛК України, ст. 1166, 1172 ЦК України, ст. 41, 47, 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 3, 5, 9, 53, 62, 64 ЗУ "Про природно - заповідний фонд України".
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнає з підстав зазначених у відзиві. Зазначає, що національний природний парк, як територія та як об"єкт належать до природно-заповідного фонду України.
Відповідач стверджує, що враховуючи обставини які мають місце у цій справі в правовідносинах відсутня вина парку як установи так і відсутня будь яка вина працівників парку у скоєному кримінальному правопорушенні.
Інспектор з охорони природнозаповідного фонду Татарівського ПНДВ діяючи в межах повноважень, виконуючи належним чином свої посадові обов'язки, приступивши до роботи, під час огляду обходу, виявив факти порушення природоохоронного законодавства, про що зразу повідомив поліцію, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань КП №12023091110000180 від 05.11.2023.
Парк як юридична особа вжив усіх залежних від нього заходів з метою недопущення незаконних рубок. По всій території встановленні інформаційні знаки, дороги перекриваються шлагбаумами.
Окрім того в рамках кримінального провадження Парк визначено потерпілою стороною. Заявлення позову про стягнення шкоди з потерпілої особи внаслідок кримінального провадження суперечить усім принципам юридичної відповідальності.
Також вважає, що Позивач не довів належними та допустимими доказами у діях Парку та його працівників протиправної поведінки, що в свою чергу виключає наявність складу деліктного правопорушення.
Виявлення самим Відповідачем факту незаконної порубки дерев та вжиття заходів у вигляді повідомлення правоохоронних органів, свідчить про належне виконання службою державної охорони природнозаповідного фонду своїх посадових обов'язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок.
Відповідач зазначає про відсутність належно визначеного розміру шкоди. Протокол огляду місця події не є документом, який фіксує порушення природоохоронного законодавства, це документ, яким фіксується процесуальні дії, а тому не є належним доказом у розумінні ст.76 ГПК України. В матеріалах справи відсутні дані про вимірювальний засіб, яким проводились заміри і чи взагалі виявленні пні вимірювались. Відсутні докази, що вимірювальний засіб, який використовувався при замірах діаметрів пнів, у встановленому законом порядку пройшов державний метрологічний нагляд. Окрім того, вважає що у матеріалах справи відсутні належні та достовірні розміри діаметрів пнів зрубаних дерев, що в свою чергу, виключає наявність дійсного розміру шкоди, як обов'язкової умови для настання відповідальності. Також вважає, що Висновок експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення інженерно - екологічної експертизи від 12.12.2023 р. є неналежним та недостовірним доказом у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Обставини справи, оцінка доказів.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.
Відповідно до Положення про Карпатський національний природний парк, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 99 від 31.08.2020, Карпатський національний природний парк (далі - Парк) створений відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 № 376, є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Відповідно до матеріалів Проекту організації території загальна площа парку складає 50 495 га, у тому числі 38 322 га земель, які передано Парку у постійне користування та 12 173 га земель, що включені до його складу без вилучення у землекористувачів. Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Положення визначає: 1. загальні положення; 2. мету створення і завдання; 3. управління парком; 4. структуру та режим території парку; 5. охорону парку; 6. наукову та науково-технічну діяльність парку; 7. екологічну освітньо-виховну роботу; 8. рекреаційну діяльність; 9. фінансування та матеріально-технічне забезпечення; 10. майно; 11. звітність і контроль за діяльністю; 12. взаємодію з підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які здійснюють діяльність на території парку; 13. міжнародну діяльність; 14. зміну меж, категорій та скасування статусу парку; 15. припинення діяльності адміністрації парку.
Під час розслідування кримінального провадження №12023091110000180 слідчий СВ відділення поліції № 1 (Яремче) Надвірнянського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Юрнюк В.В. 04.11.2023 провів огляд лісових насаджень на відрізку територій кварталу № 13 виділу № 14 Татарівського ПНДВ Карпатського національного прирордного парку, у присутності інженера з охорони ПЗФ Татарівського ПНДВ Репетчука І.Д. та двох понятих.
В результаті огляду виявлено пні таких дерев: 1 сироростучого дерева породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 сироростучого дерева породи «бук» діаметром пня 55х46, 2 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 сухостійного дерева породи «ялина» діаметром пня 50х45.
Наведені обставини відображені в протоколі огляду від 04.11.2023, який підписаний усіма вказаними учасниками огляду без зауважень.
В протоколі зазначено, що під час огляду застосовані технічні засоби цифровий фотоапарат марки "Canon".
До протоколу огляду місця події від 04.11.2023 долучені фототаблиці.
Суд вважає, що вказані докази, а саме протокол огляду від 04.11.2023 та фототаблиці, відповідно до ст. 76 ГПК України є належними доказами, оскільки дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Вказані докази відповідно до приписів ст. 77 ГПК України є допустими, оскільки законом не передбачено, що виявлення зрубаних дерев може підтверджуватись тільки певними засобами доказування.
Суд відхиляє доводи відповідача що в матеріалах справи відсутні дані про вимірювальний засіб, яким проводились заміри, і хто здійснював вимірювання. З фототаблиць до протоколу огляду місця події від 04.11.2023 вбачається що заміри проводились вимірювальною стрічкою. Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Під час проведення огляду був присутній інженер з охорони ПЗФ Татарівського ПНДВ Репетчук І.Д., який мав можливість висловлювати свої зауваження щодо проведених дій. Проте протокол огляду був підписаний без будь-яких зауважень. А тому вказані докази є достовірними.
Постановою Надвірнянської окружної прокуратури від 08.12.2025 з метою представництва інтересів держави у суді надано керівнику та заступнику керівника Надвірнянської окружної прокуратури дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023091110000180 від 05.11.2023.
В ході зазначеного досудового розслідування згідно з постановою слідчого від 07.12.2023 було призначено судово-екологічну експертизу, на вирішення експертизи поставити таке запитання: який розмір шкоди заподіяно внаслідок незаконної порубки 1 дерева породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 дерева породи «бук» діаметром пня 55х46, 2 дерев породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 дерева породи «ялина» діаметром пня 50х45 у кварталі 13, виділі 14 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП.
Згідно з висновком експерта Івано-Франківського НДЕКЦ № СЕ-19/109-23/14530-ФХЕД від 12.12.2023 за результатами інженерно-екологічної експертизи, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 1 сироростучого дерева породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 сироростучого дерева породи «бук» діаметром пня 55?46, 2 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 сухостійного дерева породи «ялина» діаметром пня 50?45 у кварталі 13, виділі 14 Татарівського природо-науководослідного відділення Карпатського НПП, становить 963 983,04 грн.
Земельна ділянка на території Татарівської сільської ради площею 5430,44 га відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-ІФ № 002771 від 29.12.2001 перебуває у користуванні Карпатського НПП.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав № 342471979 від 11.08.2023 право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091200:09:001:0001 площею 516,9245 га зареєстровано за Карпатським національним природним парком.
Квартал 13 виділ 14 Татарівського ПНДВ відноситься до зони регульованої реакції Національні природні парки, що підтверджується листом Карпатського національного природного парку № 802 від 21.11.2023, адресованим в Надвірнянський районний відділ поліції. Місце вчинення порушень зазначено на копії плану лісонасаджень Татарівського ПНДВ кварталу 13 виділу 14.
Окрім того, факт незаконної рубки невстановленими особами зафіксовано самими працівниками Карпатського НПП, а саме листом від 06.11.2023 № 740, скерованим до Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області для відкриття кримінального провадження, та доданими до нього службовими записками інспектора з охорони ПЗФ Гелетчука І.Д. та начальника Татарівського ПНДВ Мироняка Ю.І.
Також провідним інженером ВДОПЗФ І. Калинчуком складено розрахунок збитків, вчинених незаконною рубкою в Татарівському ПНДВ, згідно з яким розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки, становить 963 983,04 грн.
Завдання та обов"язки, права, відповідальність, знання, кваліфікаційні вимоги та взаємовідносини (зв"язки) за посадою начальника Татарівського ПНДВ Мироняка Ю.І., інспектора з охорони ПЗФ І категорії Татарівського ПНДВ Гелетчука І.Д., заступника начальника Татарівського ПНДВ Стефанюка М.М. визначаються посадовими інструкціями.
Колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом КНПП визначено, зокрема, правила внутрішнього розпорядку (початок роботи, обідня перерва, кінець роботи).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено ст. 1166 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Натомість відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах КГС від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі 922/3414/19, від 26.05.2022 у справі №922/2317/21.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України (ЛК України) передбачено, що право користування лісами здійснюється, зокрема, в порядку постійного користування лісами. Ведення лісового господарства дозволяється на землях усіх категорій з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням. На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов'язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 4 ст. 17 ЛК України).
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на постійних лісокористувачів; основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно з ст.100 Лісового кодексу України, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду врегульоване ст.9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується, що Карпатський національний природний парк є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок природно - заповідного фонду, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача.
В п. 1, 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
В ст. 107 ЛК України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно зі ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Практика ВС з цього приводу є сталою, і наведені висновки викладені, зокрема, у постанові ОП КГС ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.
Матеріалами справи, зокрема протоколом огляду місця події, підтверджується кількість незаконно зрубаних дерев, порода дерев, ознака пнів та діаметр, вказівка на місце розташування, також у протоколі вказано дані про застосовані технічні засоби (цифровий фотоапарат марки «Canon»). З фототаблиць до протоколу огляду місця події від 04.11.2023 вбачається що заміри проводились вимірювальною стрічкою, що спростовує відповідні твердження відповідача.
Матеріалами справи доводиться, що 1 сироростуче дерево породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 сироростуче дерево породи «бук» діаметром пня 55х46, 2 сироростучих дерева породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 сухостійне дерево породи «ялина» діаметром пня 50х45 у кварталі 13, виділі 14 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП зрубані незаконно.
Загальний розмір шкоди 963 983,04 грн.
Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована.
Аргументи відповідача про те, що факт самовільної порубки дерев було виявлено безпосередньо інспектором з охорони природно-заповідного фонду Татарівського ПНДВ саме під час обходу, про що самостійно повідомлено правоохоронні органи, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх посадових обов'язків; та аргументи відповідача, що по всій території встановлені інформаційні знаки, дороги перекриваються шлагбаумама, а графік роботи працівників парку з 8:00 до 17:00 у п"ятницю до 15:45; та відсутність даних про метрологічний нагляд вимірювального засобу, не спростовують факт наявності вини відповідача та його бездіяльності щодо незабезпечення належної охорони лісу.
У п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої ст.19, ст.63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2018 року та 19 вересня 2018 року у справах №909/976/17, №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Щодо розрахунку розміру завданої шкоди суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023091110000180, Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ВМС України проведено судово-екологічну експертизу.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-23/14530-ФХЕД від 12.12.2023 складеного за результатами проведення судово-екологічної експертизи, встановлено шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки 1 сироростучого дерева породи «явір» діаметром пня 55х55, 1 сироростучого дерева породи «бук» діаметром пня 55х46, 2 сироростучих дерев породи «ялина» діаметром пня 40х43 та 50х60, а також 1 сухостійного дерева породи «ялина» діаметром пня 50х45 у кварталі 13, виділі 14 Татарівського природо-науково-дослідного відділення Карпатського НПП, яка складає 963 983,04 грн.
Виконання даної експертизи доручено Гавриліву М.В., судовому експерту, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-екологічної експертизи за експертною спеціальністю "10.19 Дослідження обставин та організаційно-технічних причин і наслідків впливу техногенних джерел на об'єкти довкілля".
Вказана особа попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 року № 4038-XII).
Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно з п. 1.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (далі - Інструкція) до основних видів (підвидів) експертиз належить інженерно-екологічна.
Згідно пункту 11.1. розділу II вказаної Інструкції, об'єктом інженерно-екологічної експертизи є матеріальні і матеріалізовані джерела інформації, що містять фактичні дані про обставини надзвичайної екологічної ситуації, у тому числі речові докази, фрагменти місця події, устаткування, комунікації, засоби виробництва, що забезпечують екологічно безпечне функціонування підприємства, а також будь-які інші обставини події, зафіксовані (описані, відображені у схемах, фотографіях, планах тощо) в матеріалах справи.
Відповідно до п. 11.2. розділу II Інструкції, до основних завдань інженерно-екологічної експертизи зокрема належать встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями/бездіяльністю спеціально уповноважених осіб (у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та екологічної безпеки) і наслідками, що настали.
Згідно п. 1.4. Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Враховуючи вищенаведене, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження при проведенні експертизи, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об'єкта дослідження.
Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що розглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17). Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20). Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20). Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).
Відтак, суд дійшов до висновку про те, що експертиза, проведена у кримінальному провадженні за постановою слідчого, є судовою і її висновки слід оцінювати у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.
Також, суд зазначає про те, що висновок судової інженерно-екологічної експертизи не є єдиним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.
У матеріалах справи міститься також розрахунок розміру шкоди, проведений провідним інженером ВДОПЗХ Калинчук І. Розмір шкоди становить 963 983,04 грн, що співпадає із сумою шкоди, визначеною експертом.
З урахуванням вищевикладеного, твердження відповідача щодо неналежності та недопустимості висновку експерта №СЕ-19/109-23/14530-ФХЕД складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні є безпідставними.
Також, посилання відповідача на те, що висновок експерта не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки він проведений без натурного обстеження місця спричиненої шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок, згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №907/449/22, не береться до уваги судом, з огляду на не релевантність (подібність) обставин до обставин встановлених судом у даній справі.
Так, у справі № 907/449/22 судом відмовлено у задоволені позову у зв'язку з тим, що під час огляду місця події не надано оцінку деревам, а саме стану (сироростуче/сухостій), породи, розміри пнів.
У вказаній постанові судом зазначено: "Однак, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного перегляду справи, для обчислення розміру шкоди було взято за основу відомості незаконно зрубаних дерев складені інспектором, в яких зазначені, порода дерева та діаметри пнів, проте, у вказаних відомостях відсутня інформація про ознаку зрубаних дерев та дані про вимірювальний пристрій яким проводились заміри".
При цьому, у справі що розглядається, протоколом огляду місця події від 04.11.2023 підтверджується кількість незаконно зрубаних дерев, порода дерев, ознака пнів та діаметр, також у протоколі вказано дані про застосовані технічні засоби (цифровий фотоапарат марки «Canon»). З фототаблиць до протоколу огляду місця події від 04.11.2023 вбачається що заміри проводились вимірювальною стрічкою.
Кількість дерев, порода, ознака, діаметр пнів встановлені також інспектором з охорони Гелетчук І.Д. та начальником Татарівського ПНДВ Мироняк Ю.І., що відображено у службових записках, долучених до матеріалів справи.
Розмір шкоди підтверджується не тільки висновком експерта, а і розрахунком складеним провідним інженером ВДОПЗФ.
Таким чином, суд оцінивши висновок експерта як доказ разом із іншими наявними в матеріалах справи доказами, за правилами встановленими статтею 86 цього Кодексу, дійшов висновку, що судова інженерно-екологічна експертиза проведена в рамках кримінального провадження №12023091110000180 є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок незаконної порубки дерев.
Відповідно до ст. 47 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди, а відтак - до фондів органів місцевого самоврядування, в адміністративних межах яких розташовані земельні ділянки, де здійснювались незаконні поруби лісових ресурсів.
Відповідно до Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29.01.2013, завдані природним ресурсам збитки відшкодовуються шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок на тій адміністративній території, на якій скоєно правопорушення (для подальшого розподілу коштів між державним, обласним та місцевим бюджетами).
Оскільки факти незаконної порубки деревини виявлені на території кварталу 13 виділ 14 Татарівського ПНДВ Карпатського НПП на території Ворохтянської територіальної громади, то заподіяна шкода підлягає стягненню на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Висновки суду.
Беручи до уваги вищенаведене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 14 459,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №54 від 20.01.2026.
Суд, враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 14 459,75 грн покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст.2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з Карпатського національного природного парку (вул. В. Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500, ЄДРПОУ 05509323) шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу у розмірі 963 983,04 грн шляхом перерахування коштів на рахунок фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Данила Галицького, 41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595, ЄДРПОУ 04354522) за наступними реквізитами: p/p UA778999980333189331000009670, отримувач: ГУК в Ів.-Фр. об./ТГ Ворохта/24062100, Код ЄДРПОУ 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 24062100.
Стягнути з Карпатського національного природного парку (вул. В. Стуса, 6, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500, ЄДРПОУ 05509323) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 14 459,75 грн (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483; Рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172).
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.04.2026
Суддя Гула У.І.