номер провадження справи 15/217/25
07.04.2026 Справа № 908/3989/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-А
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9 А в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», 49000, м. Дніпро, вул. Космічна, 35
про відшкодування збитків
за участю представників учасників:
від прокуратури: Селезньова Т.В., службове посвідчення № 075592 від 01.03.2023;
від позивача: Тихонова О.В., самопредставництво, Виписка з ЄДР від 05.09.2025, посвідчення № 058314 від 20.06.2025;
від відповідача /в режимі відеоконференції/: Денисенко Т.В., довіреність № 821 від 17.12.2025;
установив
31.12.2025 через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» на користь держави збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в сумі 282 673,58 грн на користь Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.12.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/3989/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 06.01.2026 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених заявником.
09.01.2026 на адресу суду надійшла заява керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3989/25. Присвоєно справі номер провадження 15/217/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2026 о 10:30 год.
Через підсистему “Електронний суд» від учасників справи суд отримав:
- 19.01.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» - відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог;
- 28.01.2026 від Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області - відповідь на відзив (вих. № 55-290вих-26, сформований у підсистемі 27.01.2026);
- 30.01.2026 від Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) - відповідь на відзив (вих.б/н, сформований у підсистемі 29.01.2026);
- 02.02.2026 від Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» - заяву (вих. б/н, сформовану у підсистемі 30.01.2026) про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки уповноважений представник підприємства приймає участь в судових засіданнях з розгляду інших справ, призначений на 10.02.2026 о 09:20 год. та об 11:00 год.;
- 10.02.2026 від Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) заяву (вих. б/н) про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 10.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів і підготовче засідання відкладено на 11.03.2026 о 10:30 год.
Ухвалою суду від 05.03.2026 задоволено заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» - Денисенко Тетяни Віталіївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2026.
Технічна фіксація підготовчого засідання здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
Судом перевірені повноваження присутніх представників учасників справи. Відводів складу суду не заявлено.
Прокурором заявлено позовні вимоги з наступних підстав: під час проведення контрольног заходу встановлено ссамовільну вирубку невстановленими особами різних порід дерев різних діаметрів у загальній кількості 88 шт. Дерева знаходяться на земельних ділянках, які відповідно перебувають у користуванні відповідача. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вирубування дерев на території виділів 13, 15 кварталу 22 Запорізького лісництва, які розташовані у Запорізькому районі Запорізької області та входять до складу державного лісового фонду України має бути відшкодована постійнии лісокористувачем ДП «Ліси України» з огляду на те, що зазначені земельні ділянки перебувають у його постійному користуванні.
Відповідач заперечив щодо позову з наступних підстав: саме відповідачем було повідмолено про незаконну порубку дерев органу поліції. Прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов'язки і норми чинного законодавства україни у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, які і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісогового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, доказів не вчинення таких дій відповідачем до суду не надав. Виявлення самим відповідачем факту незаконної порубки дерев свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов'язків щодо запобіганню, виявленню та фіксації незаконних рубок. Прокуратурою не доведено протиправної поведінки (протиправної бездіяльності), яка б мала шкідливі наслідки та мала причинно-наслідковий зв'язок із спірними збитками, не доведено, що можливість задоволення позову у даній справі виключає.
У відповіді на відзив прокурор зазначив, що неважливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальнм є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування. Лісокористувач є не потерпілою сообою,. А навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдну внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власникм лісових ресурсів. Відповідачем шляхом видання організаційно-розпорядчих документів не лише підтверджено наявність у нього обов'язку з оорони лісу, а й самостійно визначено заходи з такої охорони та відповідальних осіб. Відповідачем не надано доказів щодо вчинення ним будь-яких дій з метою належного забезпечення охорони лісу від незаконних порубок. Саме постійний лісокористувач ДСГП «Ліси України» не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу третіми особами, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Позивач також надав відповідь на відзив в якій зазначив, що відповідач як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляду не вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев. Порушення вимог щдо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, неважливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем всмтанволених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслдіок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Посилання відповідача на факт виявлення ним незаконних порубок та звернення до правоохоронних органів не вільняє його від цивільно-правової відповідальності. Просив позов задовольнити.
Судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
З урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.
Слідчим відділом Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023080000000098 від 28.09.2023 за ч. 4 ст.2 46 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР окружною прокуратурою за результатами опрацювання інформації Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
У ході досудового розслідування встановлено, що 14.09.2023-15.09.2023 завідувачем Східного сектору Сергієнком С.О. та інспекторами Східного сектору Управління контролю з використання лісового та мисливського господарства ДП «Ліси України» Забродоцьким О.С., Красномовцем С.П. за участі майстрів Запорізького лісництва Філії «Запорізьке лісове господарство» ДП «Ліси України» Сімонова О.В., ОСОБА_1 , Котляра С.В. проведено контрольний захід Запорізького лісництва Філії «Запорізьке лісове господарство» Східного лісового офісу щодо дотримання вимог ведення лісового та мисливського господарства, використання лісових ресурсів і побічного користування лісом.
Під час проведення контрольного заходу встановлено самовільну рубку у виділах 13, 15 кварталу 22 Запорізького лісництва Філії Запорізьке лісове господарство ДП «Ліси України», невстановленими особами різних порід дерев різних діаметрів у загальній кількості 88 шт.
25.09.2025 слідчим із залученням представників Держекоінспекції Південного округу та майстра лісу Запорізького лісництва проведено огляд місця події та виявлені незаконні порубки наступних дерев у виділах 13, 15 кварталу 22 Запорізького лісництва: 79 дерев породи акація біла до ступеня припинення росту, 1 дерево породи в'яз до ступеня припинення росту, 8 дерев породи клен до ступеня припинення росту.
Вказаний огляд місця події (місця, де невстановленими особами було здійснено самовільне вирубування дерев) проведено за участі представника Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та заміри пнів здійснювались з використанням вимірювальної рулетки металевої (свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ЗП-12-0398-25 чинне до 06.11.2026).
Вищевказані дерева знаходяться на земельних ділянках, які відповідно перебувають у Користуванні ФІЛІЇ «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 15.10.2025 сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев складає 282 673,58 грн, які на даний час не відшкодовані.
В ході досудового розслідування, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені. Шкода, завдана навколишньому природному середовищу не відшкодована.
З метою вирішення питання про стягнення шкоди, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та херсонська області) з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Філія (Східний лісовий офіс) ДСГП «Ліси України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно із ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Статтею 1 Лісового кодексу України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі статтями 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 19 та ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані, зокрема забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
За приписами ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Саме власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.
Встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебувала у постійному користуванні Філії «Запорізьке лісове господарство» відповідно до ч. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України, тобто до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (ДСГП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять ДО правонаступників.
У складі ДСГП «Ліси України» діяла Філія «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі по тексту Запорізька Філія), код ЄДРПОУ: 45027174, місцезнаходження: Україна, 69104, Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Чумаченка, 15-В.
Відповідно до Наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 12.04.2024 № 695 Філію «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено шляхом її закриття, а все майно, активи та пасиви прийняті на облік Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Правонаступником майна, прав та обов'язків Філії «Запорізьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Філія).
Згідно з інформацією філії «Східний лісовий офіс» від 23.07.2025 балансоутримувачем (користувачем) лісових ділянок виділів 13, 15 кварталу 22 Запорізького лісництва на цей час є Філія.
Відповідно до п. 1 Положення про Філію «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом ДСГП «Ліси України» № 1688 від 20.10.2025 (Положення про Філію), Філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Пунктом 7.1 Положення про Філію визначено, що Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, які закріплені за Філією, для досягнення мети діяльності Філії.
Відповідно до п. 10.5.6. Положення про Філію їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.
Відповідно до п. 2.1 Положення про Філію вона створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.
Основним напрямом діяльності Філії, серед інших, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок (п. 2.2.2 Положення).
Саме на Філію покладено обов'язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень.
Обов'язки щодо здійснення державного контролю за охороною та захистом лісу закріплені п. 2.8 посадової інструкції майстра лісу Філії «Запорізьке лісове господарство». З вказаною інструкцією ознайомлені майстри лісу Сімонов О.В., Кузнєцов І.Р., Котляр С.В. за участі яких проведено контрольних захід 14.09.2023- 19.09.2023 у ході якого встановлено самовільну рубку дерев.
Таким чином, посадовими особами Філії, усупереч вимогйм ст. ст. 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки дерев у виділах 13, 15 кварталу 22 Запорізького лісництва, чим заподіяно шкоди на суму 282 673, 58 грн.
Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справах № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17, № 925/382/17;.
Мелітопольською окружною прокуратурою у відповідності до вимог діючого законодавства встановлено, що відповідачем не забезпечено належну охорону та збереження лісів, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно державі збитків на загальну суму 282 673,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охоронунавколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно із ст. 69 цього ж Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 105. 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду внормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками; 4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При вирішенні спору на позивача покладається обов'язок довести розмір шкоди, завданої протиправною поведінкою, факт порушення відповідачем законодавства та причинний зв'язок між цим порушенням і завданою шкодою навколишньому середовищу.
Відповідач, у свою чергу, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини.
Обставинами справи встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме:
- протиправна поведінка відповідача, яка полягає у недотриманні вимог законодавства в частинні забезпечення охорони та захисту лісів, допустивши самовільну рубку на підконтрольній йому території;
- шкідливий результат такої поведінки (шкоди), який полягає у знищенні лісових культур в загальному розмірі 282 673,58 грн.
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою зумовлений тим, що саме бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культури, чим заподіяно шкоду в загальному розмірі 282 673,58 грн;
- вина особи, яка заподіяла шкоду виражена у незабезпеченні належного використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають також нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів (державної лісової охорони) охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається незаконне вирубування дерев (пошкодження дерев).
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 927/238/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
Відповідно до ст. ст. 17, 19, 89-91 Лісового кодексу України, Положення та матеріалів лісовпорядкування, Філія є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Вказане свідчить про наявність вини Філії у проведенні незаконної рубки вищезазначеного обсягу деревини.
Згідно із ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхніми працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, шкода, яка завдана державі внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 282 673,58 грн підлягає стягненню з постійного лісокористувача ДСГП «Ліси України». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі № 909/374/18 та інших при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.
Ураховуючи, що земельні ділянки у кварталі 22 (виділи 13, 15) відносяться до Запорізького лісництва Філії та належить відповідачеві на праві постійного користування, і тому він є постійним лісокористувачем, який в порушення норм ст. ст. 19, 63, п. 5 ст. 64- ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України та п. 3.1, 3.2.2, 3.2.3 ст. 3 Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 88 шт.
Ураховуючи норми вищевказаного законодавства та положення ст. ст. 105, 107 ЛК України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев, а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у сумі 282 673, 58 грн (правові позиції, висловлені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.12.2018 справа № 924/12/18, від 24.04.2018 справа № 910/6277/16, від 15.02.2018 справа № 927/1096/16, від 20.08.2018 справа № 920/1293/16, від 20.02.2020 справа № 920/1106/17, у справі № 907/181/22 від 12.09.2024, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа № 917/1261/17, від 20.09.2018 справа № 909/495/17, від 07.06.2019 справа № 914/1960/17 та у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа № 927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Посадовими особами Філії, усупереч вимогам ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, п. п. 2, 4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, не забезпечено охорону і захист лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до незаконної порубки дерев, чим заподіяно шкоду на загальну суму 282 673,58 грн.
Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, цивільного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 282 673,58 грн.
Відповідно до статей 13, 16 Конституції України природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи держаної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище у сфері зміни клімату, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Слід зазначити, що на загальнодержавному рівні екологічну безпеку визначено як невід'ємну складову національної безпеки.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Отже, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.
З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 (п. 35.2) та від 04.11.2022 у справі № 420/18905/21 (п. 81).
Державною стратегією управління лісами України до 2035 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1777, однією з основних проблем у сфері лісового господарства визначено недостатню лісистість території нашої держави та незаконні рубки лісу.
Запорізька область розташована у степовій зоні, для якої характерне безлісся. Лісове господарство регіону складається із незначних масивів байрачних лісів, лісів в долинах річок, а також штучних лісових насаджень.
При загальній площі області 2718 тис га лісистість з урахуванням полезахисних лісових смуг складає 3,5 % та займає останнє місце по державі (по Україні - 15,9 %). Усі ліси області виконують переважно екологічні функції (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші), мають обмежене експлуатаційне значення.
Пошкодження лісових насаджень призводить до значної деградації навколишнього природного середовища, зокрема, забруднення повітря, поверхневих та підземних вод, знищення популяції тварин.
Знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня, а тому потребує вжиття заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища, фінансування яких здійснюється за рахунок спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища поповнення яких здійснюється, зокрема шляхом надходження коштів за відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно із вимогами ст. ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 47 цього Закону, для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовиїда.
Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської ті іншої діяльності. Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 %, обласних бюджетів та бюджету АРК - 20 %; бюджетів міст Києва та Севастополя - 70%.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи заходи для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.Шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.
Ненадходження цих коштів до державного та місцевого бюджетів, перешкоджає державі у здійсненні нею зобов'язань щодо відновлення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки держави.
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 № 230, Держекоінспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 № 191, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.
Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначених в позовній заяві, є Держекоінспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналізом судової практики встановлено, що судами використовується наступне тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави:
- «Нездійснення захисту» - має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
- «Здійснення захисту неналежним чином» - має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
З урахуванням викладено, прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення Інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Представник Держекоінспекції Південного округу був залучений 25.09.2025 в якості спеціаліста до огляду земельних ділянок, де здійснено незаконну порубку лісових насаджень.
У подальшому, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Мелітопольською окружною прокуратурою до Держекоінспекції Південного округу скеровано лист від 07.11.2025 № 55-3717вих-25 щодо надання інформації про відшкодування завданої шкоди ДП «Ліси України», вжиті з цього приводу заходи реагування.
Держекоінспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) листом від 24.11.2025 повідомлено, що заходи реагування на стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не вживались та на даний час не плануються.
Опрацюванням Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) позов до ДСГП «Ліси України» не подавався.
Мелітопольська окружна прокуратура з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді та поновлення державних інтересів повторно звернулася до Інспекції з приводу вжиття останньою заходів реагування для відшкодування збитків (лист від 15.12.2025 № 55-4130вих25).
За інформацією позивача від 22.12.2025 №6304/02-06/06/2-31, пред'явлення інспекцією відповідного позову до ДСГП «Ліси України» поза межами кримінального судочинства не планується.
З часу огляду земельних ділянок, на яких здійснювалась незаконна порубка дерев і по теперішній час Держекоінспекцією Південного округу не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з ДСГП «Ліси України» у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.
Невжиття Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на захист інтересів держави заходів із їх судового захисту, призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Вищевказані обставини свідчить про порушення інтересів держави та бездіяльність органу, уповноваженого на здійснення їх захисту, тау зв'язку з цим наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Держекоінспекція південного округу неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Зазначене свідчить про неналежне здійснення Держекоінспекцією Південного округу захисту інтересів держави і відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури шляхом пред'явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісових насаджень.
Доказами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є документи, які долучені до цього позову.
Про подачу позовної заяви окружною прокуратурою на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо повідомлено Держекоінспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Заперечення на позов суд вважає безпідставними з урахуванням наступного.
Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 зазначено, що обов'язок забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних вирубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок на підвідомчих їм ділянках.
Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 24.01.2021 у справі № 906/366/20. Так, Верховним судом висловлено позицію про те, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування.
Відповідачем шляхом видачі організаційно-розпорядчих документів підтверджується наявність у нього обов'язку з охорони лісу та визначення заходів з охорони лісу відповідальнми особами.
Уданому випадку не є важливим хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування відповідачу, оскільки визначальним фактом є порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63, 86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Ураховуючи, що ДСГП «Ліси України» є постійним лісокористувачем, то саме невжиття посадовими особами Відповідача дій по забезпеченню збереження лісового фонду та належної охорони лісових насаджень і спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.
Відтак, вищенаведене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування ДСГП «Ліси України» в особі філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
У зв'язку з цим, сума завданих державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев встановлена висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 15.10.2025 та розрахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Подання повідомлення до правоохоронного органу щодо виявлення незаконної порубки не свідчить про вжиття необхідного комплексу заходів щодо охорони лісових, насаджень від незаконних порубок, адже вищезазначені норми ЛК України передбачають обов'язок постійного лісокористувача не виключно фіксування факту незаконної порубки, а саме вжиття комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок.
Разом з цим, працівниками постійного лісокористувача жодних інших дій при виявленні незаконної порубки не вчинено.
Звернення до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій, навпаки, свідчить про намагання відповідача встановити обставини незаконної діяльності (з допомогою правоохоронних органів), в той час як обов'язок відповідача не допустити такої незаконної діяльності.
Враховуючи викладене, саме постійний лісокористувач - ДСГП «Ліси України» не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу третіми особами, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, і тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуцванням наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню, заперечення відповідача такими, що не спростовують викладених обставин, наданих доказів та наведених правових підстав позову.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9 А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 45632138) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 43877338, розрахунковий рахунок UA 798999980333149331000008433, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області/ТГ с. Михайлівка, ідентифікаційний код 37941997, код бюджетної класифікації - 24062100, банк отримувача: Казначейство України) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у сфері охорони, захисту та використання лісів в розмірі 282 673,58 грн (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 58 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі Філії «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Космічна, 35, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 45632138) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (ідентифікаційний код 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69005, розрахунковий рахунок UА438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 3392,08 грн (три тисячі триста девяносто дві гривні 08 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08.04.2026.
Суддя І. С. Горохов