вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.04.2026м. ДніпроСправа № 904/168/26
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Костікова Є.В.,
від відповідача: Гусєва К.В.,
від третьої особи: не з'явилися ,
дослідивши матеріали справи №904/168/26
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "КАРОЛІНА"
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Північного офісу Держаудитслужби в особі УПРАВЛІННЯ ПІВНІЧНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ,
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "КАРОЛІНА" (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.06.2019 до договору закупівлі товару №151-18 від 08.05.2019 та стягнути з відповідача на користь позивача 677.082,41 грн грошових коштів.
Судові витрати (8.124,99 грн) позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/168/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2026.
Ухвалою від 21.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2026. До участі у розгляді справи в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Північний офіс Держаудитслужби в особі УПРАВЛІННЯ ПІВНІЧНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТСЛУЖБИ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Від позивача отримано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 22.01.2026 вказана заява позивача задоволена.
Від третьої особи 26.01.2026 отримано письмові пояснення, у яких підтримано позовні вимоги. Крім того, третя особа просила суд розгляд справи здійснити за відсутності свого представника.
Від відповідача 09.02.2026 отримано відзив, у якому позовні вимоги вважає такими, що задоволенню не підлягають.
Від позивача 10.02.2026 отримано відповідь на відзив.
Оскільки судове засідання, яке було призначено на 18.02.2026, не відбулося через відсутність електроенергії, суд ухвалою від 18.02.2026 продовжив строк підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 10.03.2026.
Від позивача 19.02.2026 отримано клопотання про долучення до справи витягу з акту ревізії, в якому міститься висновок контролюючого органу щодо оскаржуваної додаткової угоди.
Від позивача 19.02.2026 отримано заяву про проведення підготовчого засідання для представника позивача в режимі відеоконференції. Того ж дня, 19.02.2026 від позивача отримано заяву про залишення заяви про участь представника позивача в судовому засіданні 10.03.2026 в режимі відеоконференції без розгляду. Ухвалою від 19.02.2026 суд заяву позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції залишив без розгляду.
Від позивача 04.03.2026 отримано письмові пояснення, у яких зазначено, що оскаржувана позивачем додаткова угода є нікчемною, а не недійсною.
Ухвалою від 10.03.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.03.2026.
За результатами судового засідання, яке відбулося 24.03.2026, розгляд справи по суті було відкладено до 07.04.2026, оскільки 23.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у зв'язку із перебуванням адвоката на лікарняному.
В судовому засіданні 07.04.2026 з'явився представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представники третьої особи-1 в судове засідання не з'явилися, вимог не заперечили.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Оскаржуваною позивачем додатковою угодою зменшувався обсяг товару, який підлягає поставці і загальна ціна договору, при цьому збільшувалася ціна за одиницю товару. Позивач вважає, що додаткова угода є нікчемною та просить суд визнати її недійсною. Також позивач обґрунтовує наявність підстав для стягнення різниці вартості товару, яка вказана у договорі та фактично поставленим обсягом товару за цінами, вказаними в оскаржуваній додатковій угоді.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнає та звертає увагу, що специфікацію було підписано 08.05.2019, однак 22.05.2019 позивачем було подано заявку про поставку товару з іншими характеристиками та зі збільшенням кількості окремих позицій.
Враховуючи запит позивача відповідач 27.05.2019 повідомив позивача про збільшення середньоринкових цін на товар та запропонував укласти додаткову угоду.
Збільшення ціни на товар відповідач обґрунтовував на підставі листа Торгово-Промислової палати України та експертного висновку Торгово-Промислової палати.
Позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.11.2025 і на яку посилається позивач, відповідач вважає нерелевантною до обставин даної справи.
Відповідач заперечує проти тверджень, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/24654/21 встановлено преюдиційні факти і вважає, що акт ревізії не може бути прийнятий судом як належний доказ.
Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву
Позивач послався на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 у справі №904/2410/22, яким позовні вимоги прокурора, який захищав інтереси позивача були задоволені. Одним із доказів у зазначеній справі була вимога від 12.11.2021 за №260607-14/4157-2021 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства.
У додаткових поясненнях позивач вказав, що наявні підстави вважати додаткову угоду нікчемною.
Стислий виклад позиції третьої особи-1
Третя особа-1 позовні вимоги підтримала та вважає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/24654/21, яким відмовлено позивачу у визнанні протиправною та скасуванні вимоги від 12.11.2021 за №260607-14/4157-2021 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства, встановлено преюдиційні обставини, які мають бути обов'язковими до господарського суду у даній справі.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни товару; правильності обрання способу захисту; дійсності/недійсності (нікчемності) додаткової угоди; обґрунтованості вимоги про стягнення заборгованості.
Суд встановив, що 08.05.2019 між позивачем (далі - позивач, покупець) та відповідачем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір №151-19 закупівлі товару (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити: код ДК 021:2015-44160000-9 - магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби сталеві) (далі - товар).
Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами у специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).
Ціна договору становить 11.245.000,00 грн, у тому числі ПДВ 1.874.166,67 грн (п. 3.1 договору).
Договір, відповідно до п. 11.1, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2019 з дати його підписання, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
До справи долучено специфікацію №1 від 08.05.2019 та оскаржувану додаткову угоду №1 від 26.06.2019, у якій ціна за одиницю товару збільшилася.
Порушення законодавства в сфері публічних закупівель виявлено третьою особою-1 під час проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, про що складено акт.
Вимогу від 12.11.2021 за №260607-14/4157-2021 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства третя особа адресувала позивачу, однак позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про її скасування.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/24654/21 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову є визнання недійсною додаткову угоду до договору про закупівлю товару, у якій збільшилася ціна за одиницю товару, та стягнення надміру сплачених за вказаним договором грошових коштів.
Як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Господарський суд встановив, що на момент підписання договору, тобто станом на 08.05.2019, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Ураховуючи принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).
Отже, суд доходить висновку, що оскільки договір та оскаржувана позивачем додаткова угода, якою підвищено ціну на товар були укладені 08 травня та 26 червня 2019 року, то до спірних правовідносин сторін застосовується редакція Закону України «Про публічні закупівлі», яка діяла до 19.04.2020 (дата набрання чинності новою редакцією Закону України «Про публічні закупівлі»).
Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно із ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Спір у справі №904/168/26 виник у зв'язку з тим, що позивач вважає неправомірним (за відсутності належних доказів та таким, що відбулося з порушенням положень ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі») підвищення ціни на товар.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ж з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції до 19.04.2020, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Як встановлено судом, 08.05.2019 між позивачем та відповідачем було підписано договір та специфікацію до нього, а 26.06.2019 оскаржувана додаткова угода за умова якої зменшився обсяг поставки товару та збільшилася ціна товару.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Отже, визначальним питанням для правильного вирішення спору по суті є встановлення об'єктивної наявності (або відсутності) коливання ціни товару, яке потягло за собою внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти.
Підвищення ціни на товар відповідач обґрунтовував посиланням на лист Торгово-Промислової палати України (відсутній в матеріалах справи) та Експертний висновок Торгово-промислової палати України №107 від 09.09.2021 (арк. 81, том 1).
Проаналізувавши зміст експертного висновку, суд встановив, що джерелом інформації для експерта були пропозиції та відповіді постачальників продукції. Також долучені до справи експертні висновки містять застереження, що дані висновки експерта носять інформаційно-довідковий характер.
У примітці 4 експертного висновку вказано, що прогнози та висновки базуються на певній ринковій ситуації, але ці припущення можуть мати зміни протягом певного часу.
Суд критично оцінює джерела (пропозиції та відповіді постачальників продукції без будь-якої ідентифікації). на підставі яких складено експертний висновок. Фактично висновки експерта є припущеннями, а не належними доказами обґрунтування коливання та/або зростання ціни товару.
Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Таким чином, суд доходить висновку, що матеріали справи не доводять наявності коливань ціни товару на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів, які б суд визнав належними.
Твердження відповідача, що позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 є нерелевантною до обставин даної справи відхиляються судом як помилкові.
Отже, укладення оскаржуваної додаткової угоди до договору за вказаних обставин суперечить приписам ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно ж до ст. 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог ч. 4 ст. 36 цього закону.
Суд звертає увагу, що у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз'яснено, що згідно з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Суд вважає, що укладення між позивачем та відповідачем оскаржуваної додаткової угоди про збільшення ціни товару мало наслідком не досягнення мети Закону України «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Акт Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 29.09.2021 за №06-07-30/03 ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період, який включає дату укладання оскаржуваної додаткової угоди, суд оцінює з урахуванням ст. 86 ГПК України, з огляду на таке.
Акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
Так, за результатами ревізії зроблено висновок, що оскаржувана додаткова угода укладена без дотримання вимог п. 3.4 договору та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до зайвих витрат на суму 677.082,41 грн.
Отже, акт ревізії, складений третьою особою-1, не має для суду заздалегідь встановленої сили, проте у сукупності з іншими наявними у справі доказами підтверджує безпідставне збільшення ціни на товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Дослідивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що додаткові угоди, якими підвищено ціну на природний газ, є нікчемними в силу прямої вказівки Закону України «Про публічні закупівлі» (ст. 36).
Суд відзначає, що правочин є нікчемним з моменту його вчинення (ab initio) незалежно від пред'явлення позову про визнання його недійсним і бажання сторін чи волі будь-якої іншої особи автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх.
Крім того, нікчемний правочин не породжує правових наслідків, притаманних правочинам цього виду, тобто не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого і сторони не досягнуть бажаного результату внаслідок вчинення нікчемного правочину. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.
З огляду на нікчемність додаткової угоди в силу прямої вказівки Закону, підстави для визнання додаткової угоди недійсною відсутні, а тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як встановлено судом, за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди сторони, за взаємною домовленістю, вирішили зменшити обсяг товару, який підлягає поставці та збільшити його вартість, залишивши ціну договору без змін.
З огляду на обставини справи суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 677.082,41 грн є правомірними, оскільки саме відповідач є вигодонабувачем за нікчемною додатковою угодою.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості.
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви майнового характеру покладаються на відповідача.
Водночас, недоплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2.662,40 грн підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НАУКОВО - ВИРОБНИЧА ФІРМА "КАРОЛІНА" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРОНШТАДСЬКА, будинок 8, квартира 1; ідентифікаційний код 13469980) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, пров.Цісик Квітки, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) 677.082,41 грн (шістсот сімдесят сім тисяч вісімдесят дві грн 41 к.) грошових коштів та 8.124,99 грн (вісім тисяч сто двадцять чотири грн 99 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50000, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, пров.Цісик Квітки, будинок 9; ідентифікаційний код 03342184) в дохід Державного бюджету України 2.662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 к.) судового збору.
Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 08.04.2026.
Суддя С.А. Дупляк