вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
07.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/6023/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
23.10.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва у розмірі 160 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/6023/25).
Ухвалою господарського суду від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про часткове визнання позовних вимог.
14.11.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення щодо поданої заяви про часткове визнання позовних вимог.
Згідно Розпорядження № 4 від 05.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи з огляду на те, що суддю Мартинюка С.В. відраховано зі штату.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 справу № 904/2684/25 (904/66023/25) передано на розгляд судді Примака С.А.
Ухвалою господарського суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.04.2026.
06.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача у справі.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.04.2026 прийнято рішення.
Позиція позивача
Позивач працювала на підприємстві відповідача, де внаслідок отриманого трудового каліцтва зазнала значних фізичних і моральних страждань. Діагноз відкритий перелом середньої фаланги ІІ пальця лівої кисті зі зміщенням та ушкодженням сухожильного розгинача, призвів до часткової втрати рухливості пальця, постійного болю та обмеження функціональних можливостей руки, що істотно ускладнило виконання щоденних побутових дій - приготування їжі, догляд за собою та дитиною, роботу по дому, користування дрібними предметами. Для жінки кисть руки має також естетичне значення, тому пошкодження пальця спричинило глибокі моральні переживання, оскільки зовнішні зміни стали помітними для оточуючих, у зв'язку з чим позивач відчуває психологічний дискомфорт у спілкуванні та змушена приховувати руку. Отримана травма негативно вплинула на самооцінку позивача та емоційний стан, викликає постійні переживання, тривогу і стрес, порушила звичний спосіб життя та вимагає додаткових зусиль для організації повсякденного життя. Негативні наслідки даної травми мають як фізичний, так і виражений морально-психологічний характер, спричиняють страждання, відчуття приниженості та усвідомлення незворотності змін у житті позивача, що свідчить про заподіяння мені істотної моральної шкоди.
Позиція відповідача
Відповідно до поданої заяви про часткове визнання позову відповідач зазначає, що у 2020 році між Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (як роботодавцем) та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки (далі - Колективний договір). Розділом VІ Колективного договору визначено умови щодо соціального розвитку колективу, пільги, гарантії працівникам та їхнім сім'ям. На сьогоднішній день даний колективний договір є чинним.
01.07.2024 спільною постановою представників роботодавця та трудового колективу №5/5/5 розділ VІ Колективного договору доповнено пунктом 25.19, яким передбачена компенсаційна виплата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем або звільненим працівникам в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві, за умови встановлення відсотку стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії та наявності правових підстав для відшкодування такої шкоди. Розмір моральної шкоди розраховується за відповідною формулою.
Відповідач зазначає, що з 01.07.2024 Колективним договором врегульований механізм визначення компенсаційних виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди працівникам (як працюючим так і звільненим), завданої внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Враховуючи визначений пунктом 25.19 Колективного договору механізм визначення компенсації моральної шкоди та вищезазначені фактори, зазначає, що сума компенсації моральної шкоди у випадку позивача становить 54 000,00 грн., яка розрахована за формулою: (27 х 8000 (20/100) х 1,25).
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У 2020 році між Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (як роботодавцем) та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на 2020 - 2022 роки. Розділом VІ Колективного договору визначено соціальний розвиток колективу, пільги, гарантії працівникам та їхнім сім'ям. На сьогоднішній день даний колективний договір є чинним.
01.07.2024 спільною постановою представників роботодавця та трудового колективу №5/5/5 розділ VІ Колективного договору доповнено пунктом 25.19, яким передбачена компенсаційна виплата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем або звільненим працівникам (за умови встановлення відсотку стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії та наявності правових підстав для відшкодування такої шкоди), в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Розмір моральної шкоди розраховується за затвердженою формулою, а саме:
(стаж роботи у роках * розмір мінімальної заробітної плати (відсоток втрати працездатності/100) * 1,25.
Позивач здійснює трудову діяльність на підприємстві відповідача, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1989.
Згідно акту (форми Н-5) розслідування нещасного випадку, що стався 07.12.2007 0 14:15 затвердженого директором з охорони праці ВАТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 10.12.2007 зроблено наступний висновок: нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом і на нього складається акт форми Н-1. Осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, комісія не вбачає. Члени комісії з розслідування зустрічалися з потерпілою, розглянули питання щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, надали пропозиції щодо їх розв'язання відповідними органами, роз'яснили потерпілій права у зв'язку з настанням нещасного випадку.
Відповідно до акту №29 (форми Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом затвердженого директором з охорони праці ВАТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 10.12.2007 встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок: 07 грудня 2007 року у другу зміну (з 08.00 год по 15.00 год) згідно наряду, виданого виробничим майстром ДСФ ОСОБА_3 , грохотник ОСОБА_4 , яка має права машиніста конвеєру, повинна була здійснювати обслуговування пластинчатого живильника № 18, стрічкового конвеєра № 1 (СК) та грохот на відмітці +20 м, а машиніст конвеєру ОСОБА_5 - обслуговувати СК №№ 2, 6, 7, здійснювати виборку з потоку гірничої маси негабаритних шматків породи і періодично, по мірі накопичення бункеру СК № 6, спускатися на відмітку +9 м для випуску породи.
З початку зміни виробничий майстер ОСОБА_3 перевірив стан робочих місць на СК-1 і СК-2 і здійснив допуск ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до виконання робіт.
О 14 год 00 хв., коли машиніст конвеєра ОСОБА_5 пішла випускати накопичену породу у бункері ЛК № 6, ОСОБА_4 спустилася на +15 відмітку вибирати інородні предмети з конвеєра № 2. Десь о 14 год 15 хв. разом з породою на конвеєр вийшов шматок деревини. ОСОБА_4 зупинила конвеєр і за допомогою спеціального гачка підтягнула шматок деревини до себе для навантаження його на візок. Узявши шматок деревини, ОСОБА_4 хотіла кинути його на візок, але він слизнув у руках і травмував другий палець лівої руки ОСОБА_4 , придавивши його до щитка управління магнітним сепаратором (пункт 6).
Пунктом 7 вказаного акту визначено причини нещасного випадку: основна - психологічна: інші причини. Супутні відсутні.
Діагноз з листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу: відкритий перелом середньої фаланги ІІ пальця лівої кисті зі зміщенням та ушкодженням сухожильного розгинача (пункт 9).
Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці - комісія не вбачає (пункт 10).
Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДНА-02 № 013182 від 25.03.2008 позивачу за наслідками первинного огляду встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% з 25.03.2008 по 01.04.2009.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №003384 від 05.04.2011 за результатами повторного огляду позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20% з 01.04.2011 безстроково. Група інвалідності не встановлена.
Також позивач зазначає, що внаслідок отриманого трудового каліцтва зазнала значних фізичних і моральних страждань. Діагноз відкритий перелом середньої фаланги ІІ пальця лівої кисті зі зміщенням та ушкодженням сухожильного розгинача, призвів до часткової втрати рухливості пальця, постійного болю та обмеження функціональних можливостей руки, що істотно ускладнило виконання щоденних побутових дій - приготування їжі, догляд за собою та дитиною, роботу по дому, користування дрібними предметами. Для жінки кисть руки має також естетичне значення, тому пошкодження пальця спричинило глибокі моральні переживання, оскільки зовнішні зміни стали помітними для оточуючих, у зв'язку з чим позивач відчуває психологічний дискомфорт у спілкуванні та змушена приховувати руку. Отримана травма негативно вплинула на самооцінку позивача та емоційний стан, викликає постійні переживання, тривогу і стрес, порушила звичний спосіб життя та вимагає додаткових зусиль для організації повсякденного життя. Негативні наслідки даної травми мають як фізичний, так і виражений морально-психологічний характер, спричиняють страждання, відчуття приниженості та усвідомлення незворотності змін у житті позивача, що свідчить про заподіяння мені істотної моральної шкоди.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності, що підтверджується наявними матеріалами справи, у зв'язку з чим господарський суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (Шевченко проти України, Харук та інші проти України, Скордіно проти Італії) і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди господарський суд враховує, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Суд також бере до уваги істотність вимушених негативних змін у житті позивача, тривалість його роботи у шкідливих умовах праці, а також характер і наслідки заподіяного ушкодження здоров'я.
Оцінивши наведені обставини у сукупності та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового грошового відшкодування в сумі 160 000,00 грн, що є співмірним заподіяній позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає механізм визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі, який є обов'язковим для роботодавця та всіх працівників. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача сума відшкодування становить 54 000,00 грн., яка розрахована за формулою: (27 х 8000 (20/100) х 1,25). Натомість позивач не наводить обґрунтованого розрахунку заявленої суми відшкодування, а також критеріїв, з яких була розрахована така сума.
Заперечуючи проти поданої заяви позивач зазначив, Він звільнився з підприємства Відповідача, у зв'язку з чим на нього не поширюються положення Колективного договору АТ «Кривбасзалізрудком». В позовній заяві позивач оцінив розмір моральної шкоди в тому розмірі, який, на мою думку, відповідає заподіяним мені моральним стражданням, зокрема, врахував свій стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у моїх життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини підприємства, основні засади розумності, виваженості та справедливості. Оскільки між мною та Відповідачем не укладено договору про відшкодування моральної шкоди, я звернувся за захистом свого порушеного права саме до Суду.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 1 920,00 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець прямо пов'язує можливість повернення частини судового збору саме з повним визнанням позову, що фактично припиняє спір у повному обсязі без розгляду справи по суті, в той час як на випадки часткового визнання позову дія зазначеної норми не поширюється.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 1 920,00 грн.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 160 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 920,00 грн - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.04.2026.
Суддя С.А. Примак