пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 квітня 2026 року Справа № 903/80/26
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРБУД»
про стягнення 495737,82 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Сєргеєва Галина Олегівна, витяг із наказу (поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
установив:
30.01.2026 через систему «Електронний суд» Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВРБУД» у якому просить суд стягнути 495737,82 грн, з них 281530,12 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 214207,70 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 договору підряду від 17.03.2025 №23/4Д на виконання будівельних робіт по об'єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №422» та зазначає, що у строки встановлені договором до виконання робіт 2 етапу (будівельних робіт) останній не приступив, про хід виконання робіт не проінформував та станом на кінцеві терміни робіт за договором будівельні роботи по об'єкту не завершив. Крім того, вважають, що договір підряду від 17.03.2025 №23/4Д є розірваним в оносторонньому порядку з 03.08.2025.
Ухвалою суду від 03.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.03.2026.
24.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшла заява від представника Військової частини НОМЕР_1 про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ.
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено. Постановлено подальші судові засідання за участю представника Військової частини НОМЕР_1 - Сєргеєвої Галини Олегівни по справі проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ.
У судове засідання 03.03.2026 відповідач не прибув, хоча належно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвала суду від 03.02.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 03.02.2026, проте вважається врученою 04.02.2026).
У судовому засіданні 03.03.2026 представник позивача вказала, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.03.2026 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 31.03.2026 в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 208 та в режимі відеоконференції з представником Військової частини НОМЕР_1 - Сєргеєвою Галиною Олегівною.
31.03.2026 представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
31.03.2026 відповідач не прибув у судове засідання, хоча належно був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду від 31.03.2026 повідомлено учасників справи про те, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі відкладено на 06.04.2026.
06.04.2026 судом за присутності представника позивача (в режимі відеоконференції) оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
установив:
між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі за текстом - Замовник) та ТОВ “ВРБУД» (надалі за текстом - Підрядник) було укладено договір підряду №23/4Д від 17.03.2025 (а.с.19-26) на будівництво фортифікаційних споруд (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об'єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту №486», а Замовник зобов'язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами:
І етап - Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проєктної документації стадії “Робочий проєкт» (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід'ємною частиною Договору.
ІІ етап - Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).
Згідно до п. 2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) складає: 3 060 114,22 грн (три мільйони шістдесят тисяч сто чотирнадцять гривень 22 копійки), в тому числі ПДВ 510 019,04 грн (п'ятсот десять тисяч дев'ятнадцять гривень 04 копійки) та є складовою частиною вартості робіт по Об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об'єкта.
Відповідно до п.3.1 Договору, строки виконання робіт за Договором від 17.03.2025 №23/4Д визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 03 травня 2025 року включно.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 календарних днів після підписання Договору, тобто не пізніше 22.03.2025. Строк початку виконання робіт ІІ етапу (Будівельні роботи) відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4) встановлено з 01.04.2025
У відповідності до п. 8.4 Договору, Підрядник щомісячно до 10 (десятого) числа наступного місяця зобов'язаний інформувати Замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).
Відповідно до п. 10.1 Договору, приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3
Підпунктом “а» п. 4.1.1 Договору передбачено право Замовника розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі якщо Підрядник не розпочав будівництво Об'єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника.
Згідно п. 8.1. Договору, Замовник за Актом приймання-передачі Об'єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об'єкт (будівельний майданчик/фронт робіт).
Відповідно до п. 13.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
У відповідності до п. 13.5 Договору, за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
На виконання умов договору 18.03.2025 замовником передано підряднику об'єкт будівництва за договором, про що складено акт приймання передачі об'єкта (будівельного майданчика) від 18.03.2025 (а.с.18).
У визначений договором строк замовником надано позитивний експертний звіт від 21.03.2025 № 191/25РБК/Е3 (а.с.33), та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2025 №73 затверджено проектно-кошторисну документацію. (а.с. 34).
08.04.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовником) та ТзОВ “ВРБУД» (підрядником) було укладено додаткову угоду №1 від 08.04.2025 (а.с.31) до договору на будівництво фортифікаційних споруд №23/4Д від 17.03.2025.
Вказаною додатковою угодою сторони дійшли згоди щодо зміни вартості робіт в бік зменшення на 4,22 грн, у зв'язку з цим домовилися про внесення змін до пункту 2.1 розділу 2 Договору та викласти його у наступній редакції:
« 2.1. Вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від « 08» квітня 2025 до Договору на будівництво фортифікаційних споруд № 23/4Д від 17.03.2025), складеною на підставі локальних кошторисів до неї (Додаток №5/1-5/6 до Додаткової угоди №1 від « 08» квітня 2025 до Договору № 23/4Д від 17.03.2025р.), і складає: 3 060 110,00 грн (Три мільйони шістдесят тисяч сто десять гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 510 018,33 грн та є складовою частиною вартості робіт по Об'єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об'єкта.».
Додати пункт 9.2 до розділу 9 Договору у наступній редакції: « 9.2 За рішенням Замовника, у встановленому законодавством порядку може здійснюватися попередня оплата (аванс) з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764 “Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва», не більше 30% (тридцять відсотків) вартості будівельних робіт за Договором. Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату, наданого Підрядником, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий виконавцем в органах Державної казначейської служби України, протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після прийняття Замовником рішення про здійснення попередньої оплати з подальшим використанням коштів виключно на цілі, визначені цим Договором. Підрядник зобов'язаний використати отриману попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом двох тижнів після отримання попередньої оплати та надати Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідки (накладні) про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3, первинні бухгалтерські документи. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються Замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ.».
На виконання вимог п. 9.2 Договору, у встановленому законодавством порядку, платіжною інструкцією від 14.04.2025 № 43 (а.с.39) Замовником було здійснено попередню оплату (аванс) на адресу Підрядника у розмірі 841 852,76 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог п. 9.2 договору ТзОВ “ВРБУД» по 29.04.2025 включно (протягом двох тижнів після отримання попередньої оплати) про використані кошти попередньої оплати не прозвітував, по закінченню зазначеного терміну невикористані суми авансу з нарахуванням річної відсоткової плати станом не повернув, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення авансу та відсотків за користування коштами.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.09.2025 по справі №903/594/25 (а.с.42-45) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВРБУД» на користь Військової частини НОМЕР_1 - 4 209 263, 80 грн. основного боргу, 67 924,85 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 51 326,26 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 4328514,91 грн. У позові на суму 26 812,40 грн. відмовлено.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
08.07.2025, у зв'язку з ігноруванням Підрядником пропозицій Замовника щодо прибуття на об'єкт будівництва уповноваженого представника Підрядника (повідомлення від 27.05.2025 № 14/22-528, опис вкладення у цінний лист № 4903503151892, накладна від 28.05.2025 № 4903503151892) та завершенням строків будівництва за Договором, комісією Замовника оглянуто будівельний майданчик опорного пункту № 442 щодо виконання робіт на об'єкті. За результатами огляду встановлено, що станом на 08.07.2025 підрядник будівельні роботи на об'єкті не розпочав, про що складено Акт огляду будівельного майданчику (а.с.17).
10.07.2025 - Військова частина НОМЕР_1 звернулась до ТЗОВ “ВРБУД» з повідомленням № 14/22-755 від 08.07.2025 (а.с. 46). у якому повідомила, що Військова частина НОМЕР_1 скористалася своїм правом достроково розірвати договір № 23/4Д від 17.03.2025 в односторонньому порядку. Дане повідомлення направлене на адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення № 4903503163513 (а.с.41) та описом вкладення у цінний лист від 10.07.2025 (а.с. 37).
28.07.2025 поштове відправлення на адресу ТзОВ “ВРБУД» повернуто до відділення без вручення.
Позивач доводить, що в порушення пунктів 1.4, 3.1, 3.2, 8.4 ТОВ «ВРБУД» у строки, встановленні Договором до виконання робіт 2 етапу (будівельних робіт) не приступив, про хід виконання робіт не проінформував, станом на кінцеві терміни виконання робіт за Договором будівельні роботи по об'єкту не завершив, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду та просить стягнути 495737,82 грн, з них 281530,12 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 214207,70 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.
Відповідно до ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як визначено ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Підпунктом “а» п. 4.1.1 договору передбачено право замовника розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі якщо підрядник не розпочав будівництво об'єкта протягом 10 календарних днів з дати підписання договору підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками замовника разом із представниками підрядника.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 4.1.1 договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, яке направляється замовником на адресу підрядника. У зв'язку з викладеним вище замовником було прийнято рішення про розірвання договору в односторонньому порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що підрядник своєчасно роботу за договорами не розпочав, закінчення її у визначені договорами строки не виконав, у зв'язку з чим підрядник 10.07.2025 на адресу ТзОВ “ВРБУД» позивач направив повідомлення про розірвання договору підряду у встановленому договором порядку (а.с. 46).
Між тим, 28.07.2025 поштове відправлення на адресу ТзОВ “ВРБУД» повернуто до відділення без вручення, що підтверджується поштовим вкладенням з відміткою про повернення та фіскальним чеком оплати за повернення відправлення (а.с. 41).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що останній день строку припадає неробочий день(субота), тому днем закінчення строку є перший за нею робочий день - понеділок 04.08.2025.
Отже, відповідно до п. 4.1.1 договору зазначений договір підряду є розірваними в односторонньому порядку з 05.08.2025.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, то договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення до дати розірвання договору. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно із частиною четвертою статті 631 ЦК України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду, у тому числі у разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених частинами другою-четвертою статті 849 ЦК України, не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати розірвання договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №904/3385/24 від 24.02.2025.
Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з наявним у матеріалах справи (у позовній заяві) розрахунком заборгованості позивачем відповідно до умов договору нараховано відповідачу: 281530,12 грн пені за порушення строків завершення будівництва та 214207,70 грн штрафу за порушення строків завершення будівництва.
Разом з цим, судом враховано, що термін завершення будівельних робіт визначений Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) за договором від №23/4Д від 17.03.2025, - 03.05.2025.
Дата розірвання договору - 05.08.2025.
Оскільки вказаний договір підряду є розірваними в односторонньому порядку з 05.08.2025, а відтак договірні санкції підлягають нарахуванню позивачем до дати розірвання договору, проте позивачем визначено по 03.08.2025 включно, що приймається судом.
Крім того, суд зазначає, що початком періоду нарахування позивач зазначає 04.05.2026, проте останній останній день строку(03.05.2025) припадає неробочий день(субота), тому днем закінчення строку є перший за нею робочий день - понеділок 05.08.2025.
З огляду на викладене, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання з 06.05.2025.
Отже, із врахуванням, вищезазначених строків виконання зобов'язання, судом було здійснено самостійні розрахунки відповідно до яких, позивачем відповідні нарахування пені з врахуванням встановлених фактичних обставин справи мали б здійснюватися за період з 06.05.2025 по 03.08.2025 (90 днів) із суми заборгованості 3060110 грн. та становлять 275 409,90 грн. В частині стягнення 6120,22 грн пені суд відмовляє через безпідставність.
Крім того, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування штрафу у розмірі семи 7% вартості робіт за прострочення понад тридцять днів відповідності до п.13.5 договору та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 214207,70 грн.
Контррозрахунку відповідачем не подано.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 489617,60 грн, з них 275 409,90 грн пені та 214207,70 грн штрафу, в іншій частині на суму 6120,22 грн пені відмовити через безпідставність.
Враховуючи, що позивач подав позовну заяву через систему «Електронний суд» та приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 5875,41 грн (489617,60*5948,85/495737,82) судового збору, в іншій частині судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВРБУД» (вул. Нова, 6А, селище Ратне, Ковельський район, Волинська область. 44101, код ЄДРПОУ 41917677) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 445518,48 грн, з них 231310,78 грн пені, 214 207,70 грн. - штрафу, а також 5346,22 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У решті позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 08.04.2026
Суддя А. С. Вороняк