вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2026 р. Справа№ 910/9636/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Сердійчука Л.Л.;
відповідача - Дяковського О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026
у справі №910/9636/25 (суддя - Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс"
до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент"
про розірвання договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" (далі - КУА) звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" (далі - Фонд) про розірвання договору №КІФ-6 від 12.08.2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач неналежним чином виконує умови договору, що є його істотним порушенням та порушенням законодавства, що полягає у наступному: триваюча несплата послуг КУА, що є порушенням п. п. 2.2.2, 5.6, розділу 7 договору та ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); невідшкодування витрат, понесених КУА, зокрема на аудиторські послуги за 2023 рік, що є порушенням п. п. 7.1-7.3 договору; нескликання наглядовою радою фонду загальних зборів учасників для затвердження аудитора та, як наслідок, непроведення своєчасного обов'язкового аудиту фінансової звітності фонду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі №910/9636/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 (повне рішення складене 12.01.2026) у справі №910/9636/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте за неповного з'ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач вказує на відсутність підстав для розірвання договору про управління активами №КІФ-6 від 12.08.2021, з огляду на наступне:
- КУА в порушення умов договору не вчиняла дій, які б мали результатом прибуток Фонду, в тому числі зростання вартості його активів;
- КУА не тільки не здійснювала інвестування активів товариства, а й завдала йому збитків протягом 2021-2025 років;
- призначення аудиту та відшкодування витрат на аудиторські послуги в умовах цілковитої відсутності господарської діяльності не має ні ділової мети, ні економічного виправдання;
- умови договору та твердження КУА не можуть бути достатньою підставою для відшкодування понесених КУА витрат з оплати послуг, позаяк відсутні докази того, що послуги взагалі надавались, а витрати були здійснені в інтересах товариства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/9636/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу у справі №910/9636/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі №910/9636/25, справу призначено до розгляду на 17.03.2026, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На електронну адресу суду 17.03.2026 від Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" про відкладення розгляду справи, розгляд справи №910/9636/25 відкладено до 07.04.2026.
19.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (сформований в системі «Електронний суд» 02.03.2026), згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги, просить суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.
На переконання позивача, апеляційна скарга підлягає поверненню, а апеляційне провадження - закриттю, оскільки скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. В апеляційній скарзі підписантом зазначено директора Фонду ОСОБА_2 проте відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про інститути спільного інвестування» виконавчий орган корпоративного фонду не створюється, а відтак посади директора від імені якого підписана скарга юридично не існує в природі.
Позивач вказує, що єдина мета скаржника - зловживання правом. Бенефіціари Фонду бажають змусити КУА продовжувати нести юридичну відповідальність за Фонд та виконувати регуляторні вимоги (звітність, взаємодія з депозитарієм) на безоплатній основі.
Також позивач акцентує увагу, що єдиною інвестицією Фонду за весь час його існування є фінансування Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКС Проперті Груп» (договір про забудову земельної ділянки №1810/1-ЗД від 18.10.2021). Більше Фонд не здійснював жодних інвестицій та не має жодних інших активів.
При цьому згідно з відкритими реєстрами, кінцевим бенефіціарним власником Фонду та бенефіціарним власником забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКС Проперті Груп» є одна й та сама особа - ОСОБА_1. Відтак, збитки Фонду виникли не через дії КУА, а виключно через те, що ця єдина компанія-забудовник, яка повністю підконтрольна бенефіціару Фонду, не виконує свої договірні зобов'язання і не повертає кошти.
Окрім того, активи Фонду паралізовані через бездіяльність самої наглядової ради та єдиного засновника, з огляду на неоплату вартості випущених акцій. Так, 10.04.2023 Фондом випущено акції на загальну суму 149000000 грн. Єдиною особою серед якої розміщуються ці акції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Девелопмент» кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 . Таким чином, штучне нефінансування Фонду шляхом неоплати вартості вже випущених акцій власним бенефіціаром і призвело до неможливості розрахунків з КУА та кредиторами.
В спростування доводів скарги про невиконання КУА своїх договірних зобов'язань позивач вказує на ведення ним бухгалтерського, податкового обліку Фонду та подання відповідної звітності (звітів про фінансовий стан, звіту про фінансові результати).
За наведеного позивач стверджує про наявність підстав для розірвання спірного договору через істотне порушення його умов зі сторони відповідача.
До апеляційної скарги позивача долучено нові докази, а саме: договір про забудову земельної ділянки від 18.10.2021; звіт про фінансовий стан; звіт про фінансові результати; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; свідоцтво про реєстрацію випуску акцій Фонду; проспект емісії акцій Фонду.
У судовому засіданні 07.04.2026, розглянувши питання стосовно долучення до матеріалів справи доказів доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відмовила у їх долученні, з огляду на наступне.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
При цьому, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 виснувала, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Частина 1 ст. 43 ГПК України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Однією із засад судочинства в силу приписів ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З матеріалів справи слідує, що в суді першої інстанції позивач не подавав відповідні докази, водночас долучаючи наведені вище докази до відзиву на апеляційну скаргу позивач не навів об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього та завадили своєчасно подати до суду докази разом з позовною заявою.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відмову в долученні наданих позивачем доказів, оскільки вони подані з порушенням процедури подачі доказів у справі.
Розглянувши доводи позивача щодо відсутності повноважень у ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Убачається, що апеляційна скарга від імені Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" підписана ОСОБА_2. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який сформований в електронному суді 28.11.2025, ОСОБА_2 є керівником юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Слід зауважити, що ГПК України у ст. 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання ч. 3 ст. 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Частина 1 статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно із ч. ч. 5, 6 цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за ч. 1 ст. 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема, обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина 1 статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Реєстрі, у разі відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені ч. 3 ст. 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/16580/23.
За наведеного, оскільки відомості про підписанта апеляційної скарги ОСОБА_2 містяться в Єдиному державному реєстрі, а відтак є достатнім підтвердженням того, що відповідач діє в суді через вказану особу на засадах самопредставництва, додатково підтверджувати ці повноваження іншими документами не потрібно. Отже, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" підписана уповноваженою особою. До того ж, колегія суддів звертає увагу, що додатковий договір №1 від 21.02.2023 до договору №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду та додаток №1 до вказаного договору зі сторони відповідача підписані уповноваженою особою єдиного учасника - ОСОБА_2 , що доводить наявність повноважень у останнього на вчинення відповідних дій та свідчить про відсутність сумнівів у позивача щодо зворотнього.
Представники сторін надали пояснення по суті спору. Представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві, просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 12.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" (КУА) та Акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" (Фонд) було укладено договір про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6, відповідно до умов якого Фонд доручає, а КУА приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах, за рахунок Фонду і за винагороду, відповідно до умов та протягом терміну дії договору.
При здійсненні діяльності з управління активами Фонду КУА зобов'язана, зокрема:
- організовувати розміщення та викуп розміщених акцій Фонду відповідно до регламенту Фонду та проспекту емісії акцій Фонду (п. 2.1.10);
- забезпечувати ведення в установленому порядку бухгалтерського, податкового, статистичного та інших видів обліку Фонду, що є необхідними для забезпечення належного функціонування Фонду (п. 2.1.21);
- бути представником Фонду у взаємовідносинах зі зберігачем, депозитарною установою, Центральним депозитарієм цінних паперів, аудитором (аудиторською фірмою) та оцінювачем майна Фонду (п. 2.1.22).
Фонд, крім іншого, зобов'язується затвердити рішення загальних зборів учасників Фонду договори з обраними аудиторською фірмою, незалежним оцінювачем майна Фонду (п. 3.2.6 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору винагорода КУА визначається як відсоток вартості чистих активів Фонду та приросту вартості чистих активів Фонду. Винагорода КУА виплачується коштами.
Згідно з п. 7.2 договору винагорода КУА розрахована у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду нараховується щомісяця коштами. Винагорода КУА розрахована у співвідношенні до приросту вартості чистих активів Фонду нараховується коштами за результатами діяльності за звітний рік.
Максимальний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, не може перевищувати 10 відсотків середньорічної вартості чистих активів Фонду протягом фінансового року, визначеної відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Остаточний розмір винагороди КУА, розрахованої у співвідношенні до вартості чистих активів Фонду, визначається за рішенням Наглядової ради Фонду (єдиного учасника). (п. 7.3 договору)
Як передбачено п. 7.5. договору визначення вартості чистих активів для розрахунку винагороди КУА здійснюється на підставі даних середньомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду станом на кінець останнього робочого дня звітного місяця. За підсумками фінансового року здійснюється остаточний перерахунок винагороди щомісячних розрахунків вартості чистих активів Фонду.
Пунктом 8.1 договору унормовано, що заміна КУА здійснюється загальними зборами учасників (єдиним учасником) Фонду шляхом розірвання даного договору та укладення договору про управління активами Фонду з іншою компанією з управління активами, із обов'язковим затвердженням загальними зборами учасників (єдиним учасником) Фонду такого договору.
Згідно з розділом 9 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Договір набирає чинності з дати його затвердження загальними зборами учасників (єдиним учасником) Фонду. Строк дії договору складає 6 (шість) років з дати набрання ним чинності. Строк дії договору може бути подовжений тільки за рішенням загальних зборів учасників Фонду.
Відповідно до п. 10.1 договору у разі невиконання чи неналежного виконання однією із сторін умов цього договору він може бути припинений достроково за ініціативою будь-якої із сторін з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони у термін не пізніше десяти календарних днів до моменту його розірвання.
Згідно з п. 10.2 договору договір вважається чинним до моменту затвердження рішення про його розірвання загальними зборами учасників Фонду. Протягом часу від моменту розірвання (припинення) договору до затвердження рішення про його розірвання загальними зборами учасників Фонду договір діє з урахуванням положень розділу 8 договору "Умови та порядок заміни компанії з управління активами".
За повідомленням позивача, з листопада 2023 року Фонд не виконує свої зобов'язання щодо сплати винагороди КУА за послуги з управління активами.
24.01.2025 позивач направив відповідачу претензію щодо погашення заборгованості за послуги з управління активами, згідно якої вимагав погасити заборгованість перед КУА у розмірі 197994 грн, з яких: 140000 грн за послуги з управління активами; 45000 грн за оплату послуг аудитора за 2023 рік; 5000 грн за розрахунково-касове обслуговування; 3556 грн за депозитарні послуги НДУ; 4438 грн інші витрати, понесені компанією, а також пеню у розмірі 25513,99 грн. Вказана претензія залишена без відповіді та виконання зі сторони відповідача.
30.05.2025 позивач звернувся до відповідача з повідомленням №30/5-3 про намір розірвати договір №КІФ-6 від 12.08.2021 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, ув'язку з триваючими істотними порушеннями з боку Фонду та бездіяльністю наглядової ради, та про остаточне рішення КУА про відмову від управління активами Фонду.
У вказаному повідомленні позивач вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору, що є істотним порушенням договору та законодавства, що полягає у наступному: триваюча несплата послуг КУА, що є порушенням п. п. 2.2.2, 5.6, розділу 7 договору; невідшкодування витрат, понесених КУА, зокрема на аудиторські послуги за 2023 рік, що є порушенням п. п. 7.1-7.3 договору; не скликання загальних зборів учасників Фонду для затвердження аудитора та, як наслідок, не проведення своєчасного обов'язкового аудиту фінансової звітності Фонду.
Лист з повідомленням був направлений відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 30.05.2025, фіскального чеку та накладної. Зазначене повідомлення залишено без відповіді зі сторони відповідача.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 12.08.2021.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції встановивши, що в порушення умов договору відповідачем не було відшкодовано понесені позивачем витрати та винагороди в повному обсязі, не скликано чергові та позачергові загальні збори, не проведено аудит результатів діяльності компанії з управління активами, тобто не виконані взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, дійшов висновку про неотримання позивачем очікуваного при укладенні спірного договору, що становить істотність порушення відповідачем умов договору та є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору №КІФ-6 від 12.08.2021.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як було зазначено вище, 12.08.2021 між сторонами спору укладено договір №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, згідно якого Фонд доручив, а КУА прийняло на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах, за рахунок Фонду і за винагороду, відповідно до умов та протягом терміну дії договору.
За умовами договору КУА зобов'язалося, зокрема: організовувати розміщення та викуп розміщених акцій Фонду відповідно до регламенту Фонду та проспекту емісії акцій Фонду; забезпечувати ведення в установленому порядку бухгалтерського, податкового, статистичного та інших видів обліку Фонду, що є необхідними для забезпечення належного функціонування Фонду; бути представником Фонду у взаємовідносинах зі зберігачем, депозитарною установою, Центральним депозитарієм цінних паперів, аудитором (аудиторською фірмою) та оцінювачем майна Фонду.
У свою чергу Фонд, крім іншого, зобов'язався: відшкодовувати понесені витрати КУА; затверджувати договори з обраними аудиторською фірмою, незалежним оцінювачем майна Фонду; визначати розмір винагороди КУА за результатами діяльності.
Матеріалами справи підтверджується, що КУА виконувало взяті на себе за договором зобов'язання, зокрема, подавало звіти про фінансовий стан та звіти про фінансові результати.
Також 11.01.2024 КУА в інтересах Фонду уклало договір про надання аудиторських послуг щодо здійснення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Фонду за 2023 звітний рік. Вартість послуг виконавця за даним договором становила 45000 грн, яка оплачена КУА аудиторській компанії згідно платіжної інструкції №815 від 04.09.2024.
Відповідно до п. п. 7.1-7.3 договору Фонд зобов'язаний відшкодувати КУА витрати, пов'язані з діяльністю Фонду, включаючи витрати на аудит.
Проте, відповідач з листопада 2023 року не виконував свої зобов'язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг та понесених витрат.
Також, з огляду на бездіяльність загальних зборів Фонду щодо затвердження договору з обраною аудиторською фірмою та відсутністю фінансування зі сторони Фонду, витрати понесені КУА за договором про надання аудиторських послуг залишаються неврегульованими та не відшкодованими Фондом.
Претензією №24-1/1/25 від 24.01.2025 позивач вимагав у відповідача погасити заборгованість за договором №КІФ-6 від 12.08.2021 у загальному розмірі 223507,99 грн.
Згідно розрахунку позивача, у Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "СКАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ" утворилась заборгованість по оплаті винагороди та невідшкодованих витрат за період листопад 2023 - липень 2025 року в розмірі 255000 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості перед позивачем за договором у вказаному розмірі.
Також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з претензіями щодо неналежного виконання умов договору.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на відсутність підстав для відшкодування понесених КУА витрат з оплати послуг, позаяк послуги за договором не надавались, а витрати були здійснені в інтересах товариства.
Проте, вказані твердження є необґрунтованими, оскільки за повідомленням КУА, останнє систематично подавало звіти про фінансовий стан та фінансові результати Фонду, що не заперечується відповідачем. На звіти про фінансові результати за 2023 та 2024 роки посилається відповідач у апеляційній скарзі. Вказані документи беззаперечно доводять, що КУА виконувало свої зобов'язання за договором.
Стосовно тверджень скаржника про бездіяльність КУА та не вчинення дій які б мали результатом прибуток Фонду, в тому числі зростання вартості його активів, а також завдання Фонду збитків, слід відмітити наступне.
За повідомленням позивача, що не заперечується відповідачем, єдиною інвестицією Фонду за весь час його існування є фінансування Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКС Проперті Груп» (договір про забудову земельної ділянки №1810/1-ЗД від 18.10.2021).
Окрім того, позивач повідомив, що 10.04.2023 Фондом випущено акції на загальну суму 149000000 грн. Особою серед якої розміщуються ці акції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнік Девелопмент».
Згідно відомостей, що містяться у відкритих реєстрах, судом апеляційної інстанції встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником Фонду, бенефіціарним власником забудовника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФКС Проперті Груп» та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнік Девелопмент» є одна й та сама особа - ОСОБА_1. Відтак, є слушними твердження позивача, що збитки Фонду виникли не через дії КУА, а виключно через те, що компанія-забудовник, яка повністю підконтрольна бенефіціару Фонду, не виконує свої договірні зобов'язання і не повертає кошти, а також через нефінансування Фонду шляхом неоплати вартості вже випущених акцій власним бенефіціаром.
Колегія суддів зауважує, що позиція відповідача зводиться до заперечення факту отримання послуг за договором. Тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що надані позивачем докази вірогідно свідчать про те, що останнім виконувались зобов'язання за договором, тоді як відповідач, в порушення умов договору, не виконував свої зобов'язання належним чином. У той же час, КУА укладаючи спірний договір розраховувала на отримання винагороди за ведення обліку, подання звітності до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та підтримання життєдіяльності Фонду.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної статті, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов'язання (див. постанову Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання однією із сторін умов цього договору він може бути припинений достроково за ініціативою будь-якої із сторін з попереднім письмовим повідомленням іншої сторони у термін не пізніше десяти календарних днів до моменту його розірвання.
Згідно з п. 10.2 договору договір вважається чинним до моменту затвердження рішення про його розірвання загальними зборами учасників Фонду. Протягом часу від моменту розірвання (припинення) договору до затвердження рішення про його розірвання загальними зборами учасників Фонду договір діє з урахуванням положень розділу 8 договору "Умови та порядок заміни компанії з управління активами".
30.05.2025 позивач повідомив відповідача про припинення дії договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду №КІФ-6 від 12.08.2021.
Станом на час розгляду справи судом загальними зборами Фонду не затверджено рішення про розірвання спірного договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18.
Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в порушення умов договору відповідачем не було відшкодовано понесених позивачем витрати та винагороди в повному обсязі, не затверджено рішенням загальних зборів договору з аудиторською фірмою, не скликано та не проведено загальних зборів учасників Фонду, тобто відповідачем не було виконано зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим позивач не отримав очікуваного при укладенні договору, що встановлює істотність порушення відповідачем умов договору.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені приписи законодавства, а також встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору №КІФ-6 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 12.08.2021.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи та не можуть бути підставами для його скасування.
Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, беруться до уваги судом апеляційної інстанції як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі №910/9636/25 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для його зміни чи скасування, в розумінні приписів ст. 277 ГПК України, не вбачається. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків місцевого господарського суду не спростовують, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент".
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Скай Девелопмент" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі №910/9636/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 08.04.2026.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов