вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2026 р. Справа№ 911/2549/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Лукінчук І.А.,
представників сторін: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 (повний текст складено 26.12.2025)
у справі № 911/2549/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторф"
до Державної служби геології та надр України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
про стягнення 1 000 000,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
07.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторф" (далі - Товариство) сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд Київської області стягнути з Державної служби геології та надр України (далі - Служба) 1 000 000,00 грн гарантійного внеску.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначило, що 03.01.2024 подало заявку на участь в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак та сплатило оператору аукціону гарантійний внесок. 04.01.2024 відбувся аукціон №SUE001-UA-20231215-45927, за результатами якого був укладений договір №7/1-24 від 01.02.2024. У період між визначенням переможця аукціону та укладенням договору Товариству стало відомо, що територія родовища Мак повністю або частково може накладатися на територію об'єкта природного заповідного фонду, у зв'язку з чим Товариство зверталось до Служби із запитами, у яких просило надати відповідну інформацію та скасувати результати проведеного аукціону. У подальшому рішенням суду у справі №910/3087/24 результати вказаного аукціону та договір №7/1-24 від 01.02.2024 визнано недійсними.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2025 матеріали справи передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
04.09.2025 Господарський суд міста Києва своєю ухвалою прийняв позовну заяву Товариства до розгляду та відкрив провадження у справі.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Служба заперечила проти заявлених до неї вимог та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Служба зазначила, що заявлені до стягнення кошти гарантійного внеску є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнути з Державної служби геології та надр України.
Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Казначейство), заперечуючи проти задоволення позову, зазначило про існування позасудового порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, та вважає, що стягнення в судовому порядку коштів є недопустимим та не може вважатися належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача, а навпаки, буде протиправним та таким, що в цілому порушує публічний законний порядок повернення коштів з бюджету, який у відповідних правовідносинах має бути єдиним для всіх суб'єктів.
Казначейство вважає, що правильним способом захисту прав Товариства є його звернення із заявою до органу, який контролює справляння надходжень бюджету за рахунком №UA488999980313060119000026011, а у разі відмови чи неотримання відповіді - звернення до суду з вимогою про зобов'язання органу, який контролює справляння надходжень до бюджету за вказаним вище рахунком, подати до Казначейства відповідне подання. На думку Казначейства, вимога позивача про стягнення коштів не має законних підстав та суперечить законодавчо визначеному механізму повернення коштів.
Товариство надало відповіді на подані Службою та Казначейством відзив та пояснення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства 1 000 000,00 грн гарантійного внеску. Стягнуто зі Служби на користь Товариства 12 000,00 грн судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025, Служба звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Служба зазначає, що Товариство було позбавлене права на отримання спеціального дозволу на користування надрами у зв'язку з невнесенням в установлений строк належної до сплати різниці між ціною реалізації лота та гарантійним внеском та вартості геологічної інформації, а тому Товариство на підставі п. 30 Порядку позбавляється права на отримання дозволу і при цьому сума гарантійного внеску не повертається.
Зазначаючи про неможливість стягнення зі Служби на користь позивача перерахованого гарантійного внеску, апелянт посилається на те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України. А отже зазначені кошти є доходами загального фонду Державного бюджету України та не можуть бути стягнути з Державної служби геології та надр України.
Розгляд апеляційної скарги Служба просила проводити без участі її представника.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог Служби заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Товариство також повідомило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, становлять витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляційного суду, відповідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/2549/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Служби на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 до надходження матеріалів справи №911/2549/25.
05.02.2026 матеріали справи №910/2549/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 справа № 910/2549/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.О.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу Служби на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №910/2549/25 залишено без руху. Надано Службі строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 18 000,00 грн у встановленому порядку. Попереджено Службу, що у разі неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №911/2549/25. Розгляд справи призначено на 25.03.2026. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
23.03.2026 Товариство сформувало заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій просило розглянути апеляційну скаргу без участі його представника з урахуванням викладених у наданих у відзиві на апеляційну скаргу заперечень, у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
19.12.2023 на офіційному сайті «ProZorro.Продажі» оприлюднено оголошення про проведення 04.01.2024 аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, що знаходиться на території Володимирецького (Вараського - відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807-ІХ) району Рівненської області (реєстраційний номер аукціону SUE001-UA-20231215-45927).
03.01.2024 Товариство подало заявку №03/01-1 на участь в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами (документи розміщені в пакеті аукціонної документації за посиланням: https://sale.ueex.com.ua/auction/SUE001-UA-20231215-45927), сплативши оператору аукціону - ПП «Тендер Онлайн» (код 42414636) гарантійний внесок у сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 03.01.2024 (вказана сума була перерахована ПП «Тендер Онлайн» до державного бюджету платіжною інструкцією №90 від 19.01.2024).
04.01.2024 відбувся аукціон №SUE001-UA-20231215-45927 з продажу спеціального дозволу строком на 20 років на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке розташоване на території Вараського району Рівненської області.
Переможцем аукціону №SUE001-UA-20231215-45927 було визнано Товариство, що підтверджується протоколом електронного аукціонну №SUE001- UA-20231215-45927 від 04.01.2024.
Товариство зазначає, що в період з моменту визначення переможця аукціону (04.01.2024) та до моменту укладання договору (01.02.2024) йому стало відомо, що територія родовища Мак повністю або частково може накладатися на територію об'єкта природно-заповідного фонду (пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Макове болото»), у зв'язку з чим зверталося до Служби із запитом (вих. №08/01-01 від 08.01.2024) та листом (вих. №15/01-01 від 15.01.2024), у яких просило надати інформацію щодо меж пам'ятки природи «Макове болото» та території родовище Мак, зокрема, чи співпадають / частково співпадають ці межі, а також просило вчинити дії щодо відміни проведеного аукціону та повернення сплаченого гарантійного внеску.
Листом №556/08/2-24 від 30.01.2024 «Про зняття лота №SUЕ001-UA-20231215-45927 з продажу родовища Мак» Служба повідомила Товариству, що аукціон (електронні торги) з продажу спеціального дозволу на користування надрами підготовано та виставлено на торги відповідно до вимог Кодексу України про надра та Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №993. Додатково Служба поінформувала, що 12.01.2024 отримала лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.01.2024 №25/4-17/398-24 з доданим до нього листом Рівненської ОВА від 11.01.2024 №вих-409/0/01-50/24 з повідомленням про те, що родовище Мак належить до території пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Макове болото» загальною площею 259,8 га на території Вараського району, рішення Рівненської облради від 17.12.2021 №442.
01.02.2024 за результатами проведеного аукціону Товариство та Служба уклали договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування торфу родовища Мак (далі - договір).
18.03.2024 Служба видала наказ №125 «Про позбавлення права на отримання спеціального дозволу на користування надрами», яким у зв'язку з невнесенням Товариством в установлений строк належної до сплати різниці між ціною реалізації лота та гарантійним внеском та вартості геологічної інформації позбавила Товариство права на отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/3087/24, зміненим частково постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/3087/24 від 05.11.2024, задоволено повністю позовні вимоги заступника Генерального прокурора:
- визнано незаконним та скасовано наказ Служби від 14.12.2023 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону №SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024;
- визнано недійсним договір №7/1-24 від 01.02.2024 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке знаходиться у Вараському районі Рівненської області;
- визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону №SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024.
06.11.2024 Товариство звернулося до Служби з вимогою (вих. №01/11-В), у якій просило повернути гарантійний внесок, сплачений за участь в аукціоні №SUE001-UA-20231215-45927 з продажу спеціального дозволу на користування надрами у розмірі 1 000 000,00 грн.
Листом (вих.7597/08/2-24) від 27.11.2024 Служба повідомила Товариству, що наказом Служби №125 від 18.03.2024 Товариство було позбавлено права на отримання спеціального дозволу на користування надрами та повідомлено про те, що у випадках, передбачених п. 30 та абз. 4 п. 34 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого поставою КМУ від 23.09.2020 за №993, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету.
Оскільки у позасудовому порядку йому не вдалося вирішити питання щодо повернення гарантійного внеску, Товариство звернулося до суду з позовом у цій справі.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кодекс України про надра регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальний дозвіл на користування надрами надається за результатами аукціону (електронних торгів), а за наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 16-2 цього Кодексу, - без проведення аукціону (електронних торгів).
Процедура продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони визначає Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 23.09.2020 (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку терміни, що вживаються у ньому, мають таке значення:
аукціон - спосіб продажу дозволів шляхом проведення електронних торгів (аукціону);
гарантійний внесок - платіж, що здійснюється заявником для набуття статусу учасника аукціону шляхом перерахування коштів на рахунок організатора (оператора) електронного майданчика, що зазначається в оголошенні про проведення аукціону;
договір купівлі-продажу дозволу - договір, який укладається між Держгеонадрами і переможцем аукціону.
Відповідно до абз. 1 п. 32 Порядку гарантійний внесок або його частина, що дорівнює ціні реалізації лота (якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота), сплачений (сплачена) переможцем, перераховується організатором (оператором) до державного бюджету протягом п'яти робочих днів після опублікування протоколу. Якщо розмір гарантійного внеску більший за ціну реалізації лота, то різниця між частиною, перерахованою до державного бюджету, та сплаченим гарантійним внеском повертається переможцю протягом п'яти робочих днів з дня отримання ним дозволу.
Якщо аукціон не відбувся або лот знято з продажу відповідно до цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам протягом п'яти робочих днів з наступного дня після визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття лота з продажу, крім випадків, передбачених п. 30 та абз. 4 п. 34 цього Порядку. У випадках, передбачених п. 30 та абз. 4 п. 34 цього Порядку, гарантійні внески учасників перераховуються організатором (оператором) до державного бюджету (абз. 3 п. 32 Порядку).
Спори, пов'язані з проведенням аукціону, вирішуються в судовому порядку (п. 32 Порядку).
Суд встановив, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3087/24 від 05.08.2024, зміненим в частині постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/3087/24 від 05.11.2024, позовні вимоги заступника Генерального прокурора задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано наказ Служби від 14.12.2023 «Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)» в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області; визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону №SUE001-UA-20231215-45927 від 04.01.2024; визнано недійсним договір №7/1-24 від 01.02.2024 купівлі-продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак, яке знаходиться у Вараському районі Рівненської області; визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами родовища Мак, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20231215-45927 від 18.03.2024.
За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
А отже оскільки зазначені вище правочини були визнані недійсними, відповідно, відсутні будь-які правові підстави для перерахунку до державного бюджету гарантійного внеску за участь у вище вказаному аукціоні (відповідна підстава відпала), а тому гарантійний внесок підлягає поверненню позивачу.
Окремо колегія суддів відзначає таке.
Розглядаючи справу № 910/3087/24, Господарський суд міста Києва встановив наступні обставини.
Рішенням Рівненської обласної ради від 17.12.2021 № 442 створено пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Макове болото» на території Цепцевицького лісництва ДП «Володимирецьке лісове господарство» кв. 55 вид. 26; кв. 56 вид. 11, 12; кв. 57 вид. 12, 13; кв. 58 вид. 18, 22; кв. 62 вид. 10; кв. 63 вид.1; кв. 64 вид. 1, 2; кв. 65 вид. 1, площею 259,8 гектарів.
Наказом Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації від 18.12.2023 № 21 затверджено положення про пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Макове болото».
Разом із цим, наказом Держгеонадр від 14.12.2023 № 645 «Про затвердження переліку ділянок надр спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електроні торги)» виставлено родовище Мак у Вараському p-ні Рівненської обл. на електронні торги з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу.
Обставини щодо накладення родовища Мак на об'єкт природно-заповідного фонду - пралісову пам'ятку природи місцевого значення «Макове болото» - підтверджується наявними в матеріалах справи ситуаційним планом родовища Мак, в якому містяться географічні координати кутових точок ділянки надр, картосхемою пралісової пам'ятки природи «Макове болото», викопіюванням з плану лісонасаджень Цепцівського лісництва з визначенням меж пралісової пам'ятки природи та родовища Мак.
Як слідує з долучених до пакету аукціонної документації за посиланням: https://sale.ueex.com.ua/auction/SUE001-UA-20231215-45927, площа спірної ділянки надр родовища торфу Мак становить 261,3 га.
Таким чином, надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування торфу родовища Мак мало бути здійснено Державною службою геології та надр України з обов'язковим урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля відповідно до положень частини 1 статті 15-1 Кодексу України про надра, статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Але матеріали справи доказів дотримання Державною службою геології та надр України наведених вище норм чинного законодавства не містять.
Наказ Держгеонадр від 14.12.2023 № 645 «Про затвердження переліку ділянок надр спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електроні торги)» в частині виставлення на аукціон родовища Мак у Вараському районі Рівненської області не відповідає вимогам ст. 3, 15-1 Кодексу України про надра, ст. 3, 5, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3, 5, 7, 8, 9, 9-1, 27, 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», унаслідок чого такий наказ у вказаній частині підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
У свою чергу у справі, що розглядається, зі встановлених місцевим судом обставин справи слідує, що хоч і після проведення аукціону і визначення переможця, але до укладення договору від 01.02.2024, Служба, отримавши 12.01.2024 лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.01.2024 №25/4-17/398-24 з доданим до нього листом Рівненської ОВА від 11.01.2024 №вих-409/0/01-50/24 з повідомленням про те, що родовище Мак належить до території пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Макове болото» загальною площею 259,8 га на території Вараського району, (рішення Рівненської облради від 17.12.2021 №442), не могла не знати і не розуміти, що результати аукціону слід було б анулювати, а договір з ТОВ «Укрторф» не відповідатиме законодавству.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.
Вказаний правовий висновок міститься у поставі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №918/101/18.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 виснувала таке:
«Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).
Суд встановив, що Товариство як учасник електронних торгів сплатило організатору аукціону ПП «Тендер Онлайн» гарантійний внесок у розмірі 1 000 000,00 грн і у подальшому ПП «Тендер Онлайн» переказало такі кошти до Державного бюджету України.
Щодо наведених Службою у апеляційній скарзі доводів суд зазначає, що вони є тотожними тим, що Служба наводила у суді першої інстанції і яким місцевий суд надав належну оцінку.
Так, суд не взяв до уваги заперечення відповідача та третьої особи на позовні вимоги з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
На виконання зазначеної статті Кодексу наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 затверджений Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, відповідно до п. 3 якого повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, перерахування компенсації здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до п. 5 порядку № 787 (у редакції на час виникнення спірних відносин) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема, внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства, платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №913/567/19(913/725/21) та від 14.12.2022 у справі №551/1099/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зауважила, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Товариства та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1 000 000,00 грн гарантійного внеску України.
Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №911/2549/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №911/2549/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 6.04.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова