ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2386/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача - Носенко І.П.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-ГРУП»
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026, ухвалене суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 19.02.2026
у справі № 916/2386/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-ГРУП»
до відповідача: Приватного підприємства «ЕКОФРЕШ»
про стягнення 1 104 842,33 грн,
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНК-ГРУП» (далі ТОВ «ОНК-ГРУП») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «ЕКОФРЕШ» (далі ПП «ЕКОФРЕШ»), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.07.2023 за вх. №22750/23, яка прийнята судом до розгляду) просило суд стягнути з останнього 1104842,33 грн, з яких: 858492,34 грн основного боргу: 203485,82 грн пені; 12209,15 грн 3% річних; 30655,02 грн інфляційних втрат.
Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним 09.11.2020 між сторонами договором про постачання електричної енергії споживачу №0911/20-1-е (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої позивачем у грудні 2020 - жовтні 2022 року електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі № 916/2386/23 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що в період тимчасової окупації с. Роздольне Каховського району Херсонської області, де розташований об'єкт Споживача, позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з постачання відповідачу електроенергії, а відтак вимоги про стягнення грошових коштів за поставлену енергію в період з 24.02.2022 по жовтень 2022 включно є неправомірними та безпідставними.
Щодо періоду з грудня 2020 по лютий 2022 суд виходив з того, що в цей період відповідачем спожито електроенергію на загальну суму 4189479,57 грн, в той час як з наданої позивачем бухгалтерської довідки від 30.05.2023 за вих. №30-05/3 вбачається, що за період з 27.11.2020 по 22.09.2022 відповідачем здійснено оплату спожитої електроенергії на загальну суму 4211858,89 грн. Отже, за правомірно заявлений період до тимчасової окупації об'єкта Споживача, у останнього відсутня заборгованість з оплати електричної енергії, поставленої позивачем за договором.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд зазначив, що згідно з розрахунком позивача вказані нарахування здійснено позивачем за період з 16.10.2022 по 30.05.2023, тобто початок періоду нарахування прострочення припадає після здійснених відповідачем оплат за спожиту електроенергію, а відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід також відмовити.
Крім того, господарським судом було враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховним Судом у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського судувід 09.04.2024 у справі № 911/1359/22, до якої судом першої інстанції зупинявся розгляд даної справи, а саме, що приписи п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022, за якими на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими для суб'єктів спірних правовідносин.
Не погодившись з рішеннями суду, ТОВ «ОНК-ГРУП» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ «ОНК-ГРУП» посилається на наступне.
- законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час ухвалення оскаржуваного рішення) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення норм статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями;
- натомість, Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень вказаних статей закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, тому немає й підстав поширення означених норм на територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими;
- остаточний (фактичний) обсяг споживання ПП «ЕКОФРЕШ» електричної енергії по договору підтверджений листами AT «Херсонобленерго» від 30.06.2023 за № 01-001725 та від 09.01.2026 за № 20-000130-10;
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, від 23.10.2025 у справі № 916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/2386/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
16.03.2026 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 за апеляційною скаргою ТОВ «ОНК-ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі № 916/2386/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено ПП «ЕКОФРЕШ» строк до 03.04.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу до розгляду на 07.04.2026 о 14:15 год.
03.04.2026 від ПП «ЕКОФРЕШ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником жодним чином не спростовані висновки суду.
06.04.2026 від ТОВ «ОНК-ГРУП» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, зокрема, що позивач вживав всіх можливих заходів щодо відключення об'єктів відповідача від електроживлення.
До вказаних письмових пояснень ТОВ «ОНК-ГРУП» надало нові докази, а саме: лист-попередження від 22.02.2021 за вих. № 2202-1, адресований ПП «ЕКОФРЕШ» (разом з доказами його направлення засобами електронного зв'язку); заява на обмеження (відключення) об'єкта споживача від 22.02.2022 за вих. № 2202/22-1, адресована АТ «Херсонобленерго» (разом з доказами її направлення засобами електронного зв'язку).
07.04.2026 від ПП «ЕКОФРЕШ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.
Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.
В судове засідання 07.04.2026 з'явився представник ТОВ «ОНК-ГРУП».
В судовому засіданні 07.04.2026 колегія суддів, розглянувши клопотання ПП «ЕКОФРЕШ» про відкладення розгляду справи на іншу дату, відмовила у його задоволенні, оскільки: відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні; неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було, а колегією суддів не встановлено; позиція відповідача викладена безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу; участь його представника в судовому засіданні не була визнана обов'язковою. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що лише відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
В судовому засіданні 07.04.2026 колегія суддів, розглянувши додані скаржником до письмових пояснень від 06.04.2026 нові докази, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 ст. 80 ГПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.
Водночас до позовної заяви відповідні докази додані не були. Більш того, позивач жодного разу не повідомляв суд ні про існування у нього цих доказів, ні про причини, з яких вони не можуть бути подані разом з позовною заявою.
Позивачем необґрунтовано неможливість неподання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У письмових поясненнях позивачем і не ставиться питання щодо приєднання їх до матеріалів цієї справи.
Відповідно до частин 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що наведені положення ГПК України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.
Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.
Отже неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб'єктивної поведінки самого позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, і оскільки ним необґрунтовано неможливість неподання цих доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, не наведено ні «винятковість випадку», ні «причин, що об'єктивно не залежали від нього», колегія суддів не приймає надані позивачем до письмових пояснень нові докази (лист-попередження від 22.02.2021 за вих. № 2202-1, адресований ПП «ЕКОФРЕШ» (разом з доказами його направлення засобами електронного зв'язку) та заява на обмеження (відключення) об'єкта споживача від 22.02.2022 за вих. № 2202/22-1, адресовану АТ «Херсонобленерго» (разом з доказами її направлення засобами електронного зв'язку).
В судовому засіданні 07.04.2026 представник ТОВ «ОНК-ГРУП» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі № 916/2386/23, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 09.11.2020 між ТОВ «ОНК-ГРУП» (Постачальник) та ПП «ФАВОРИТ-ІІІ» (з 11.08.2021 перейменоване на ПП «ЕКОФРЕШ», Споживач) укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 0911/20-1-е (далі договір) (а.с.20-27 т.1), згідно з п. 2.1. якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.3.1 договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до пунктів 5.1., 5.5. договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору. Оплата здійснюється Споживачем у строки, визначені у додатку № 2 до договору.
Відповідно до пунктів 5.6, 5.7 договору розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п. 5.9 договору оплата рахунка Постачальника за цим договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до п. 6.2 договору Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 7.1 договору Постачальник має право, зокрема, отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування, які передбачені чинним законодавством України з весь час прострочення, зокрема, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що діяла в період, за який здійснюються нарахування. Відповідні нарахування сплачуються на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату електричної енергії протягом 5 банківських днів з дня отримання Споживачем рахунку.
Згідно з п. 13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.
Додатком 1 до договору є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с.28 т.1), якою визначені:
- адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку, із зазначенням двох адрес Споживача: Херсонська обл., с. Роздольне Школьна 1 Б; комплекс будівель № 6;
- найменування Оператора, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії: АТ «Херсонобленерго»;
- початок постачання: з 01.12.2020.
Додатком № 1 до Заяви-приєднання є Реєстр точок комерційного обліку електричної енергії споживачів балансуючої групи Постачальника (а.с.29 т.1).
Додатком №2 до договору є Комерційна пропозиція № 0911/20-КП (а.с.30-34 т.1), згідно з п. 4.1 якої Споживач здійснює оплату за електроенергію в наступному порядку:
- 50 % вартості договірної величини споживання електроенергії на підставі рахунку на попередню оплату Постачальника або самостійно, грошовими коштами на рахунок Постачальника не пізніше ніж 28 (двадцять восьмого) числа місяця, що передує розрахунковому;
- 50 % вартості договірної величини споживання електроенергії на підставі рахунку на попередню оплату Постачальника або самостійно, грошовими коштами на рахунок Постачальника не пізніше ніж 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.
Пунктом 6 Комерційної пропозиції погоджений термін надання остаточного рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: по закінченню розрахункового місяця Постачальник надає Споживачу рахунок на оплату за фактичні обсяги споживання електроенергії у попередньому місяці. Споживач здійснює оплату протягом 5 банківських днів від дня отримання рахунку, безготівковими грошовими коштами на рахунок Постачальника, але не пізніше ніж до 12 числа місяця, що слідує за розрахунковим.
Відповідно до п. 9 Комерційної пропозиції у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування у вигляді штрафу, що передбачено п.9.2 договору.
Згідно з п. 13 Комерційної пропозиції термін дії цієї комерційної пропозиції: початок: 09.11.2020; кінець: 08.11.2021. Не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення терміну дії дійсної комерційної пропозиції, Постачальник може надати Комерційну пропозицію в новій редакції. Споживач має або погодитись з запропонованою Постачальником комерційною пропозицією в новій редакції (шляхом її підписання та здійснення оплати рахунку на суми авансу, що буде розрахований відповідно до комерційної пропозиції в новій редакції) або надати письмові заперечення. Ненадання Споживачем Постачальнику письмових заперечень проти продовження договірних відносин на умовах нової Комерційної пропозиції в новій редакції, та продовження фактичного споживання Споживачем електричної енергії - засвідчує факт погодження Споживача з комерційною пропозицією в новій редакції та прийняттям на себе нових (змінених) зобов'язальних умов. У разі ненадання Постачальником Комерційної пропозиції в новій редакції - чинна Комерційна пропозиція продовжує свою дію на той самий строк, протягом якого вона діяла, і так щоразу.
Відповідно до п. 14 Комерційної пропозиції договір про постачання електричної енергії споживачі набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання. яка є додатком 1 до Договору, підписання комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору та сплаченого рахунку Постачальника. Договір на умовах цієї Комерційної пропозиції укладається на строк до 08.11.2021 року, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим кожний наступний календарний рік. якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. і так щоразу.
Згідно з п.19.1 Комерційної пропозиції надання платіжних документів Споживачу здійснюється будь-яким з наступних: поштовим відправленням; особисто; електронною поштою.
Позивачем, на підтвердження своїх доводів та вимог, представлено суду бухгалтерську довідку від 30.05.2023 за вих.№30-05/3 (а.с.38-40 т.), відповідно до якої:
1) за період співробітництва позивач виставив відповідачу такі рахунки на передоплату: № 447 від 25.11.2020 на суму 444 000 грн, № 495 від 23.12.2020 на суму 377400 грн, № 23 від 25.01.2021 на суму 377400 грн, № 69 від 25.02.2021 на суму 228000 грн, № 122 від 25.03.2021 на суму 273000 грн, № 189 від 27.04.2021 на суму 178500 грн; № 248 від 26.05.2021 на суму 233100 грн, № 317 від 23.06.2021 на суму 252000 грн, № 402 від 28.07.2021 на суму 199500 грн. № 484 від 26.08.2021 на суму 243000 грн, № 578 від 27.09.2021 на суму 300000 грн, № 635 від 27.10.2021 на суму 453600 грн, № 767 від 26.11.2021 на суму 482400 грн, № 838 від 28.12.2021 на суму 585000 грн, № 41 від 26.01.2022 на суму 259200 грн, № 152 від 03.03.2022 на суму 156000 грн, № 194 від 25.03.2022 на суму 95400 грн, № 264 від 25.04.2022 на суму 63600 грн, № 353 від 27.05.2022 на суму 127200 грн, № 446 від 29.06.2022 на суму 47520 грн, № 499 від 26.07.2022 на суму 43200 грн, № 594 від 26.08.2022 на суму 48960 грн, № 677 від 26.09.2022 на суму 57600 грн, разом на суму 5525580 грн.
2) за фактом, щомісяця було виставлено такі акти споживання електроенергії: № 427 від 31.12.2020 на суму 385144,96 грн, № 30 від 31.01.2021 на суму 227960,80 грн, № 70 від 28.02.2021 на суму 309887,42 грн, № 113 від 31.03.2021 на суму 188358,61 грн, № 179 від 30.04.2021 на суму 106183,01 грн, № 263 від 31.05.2021 на суму 126581,92 грн, № 308 від 30.06.2021 на суму 165291,92 грн, № 394 від 31.07.2021 на суму 111493,79 грн. № 473 від 31.08.2021 на суму 255063,60 грн, № 608 від 30.09.2021 на суму 236068,97 грн, № 658 від 31.10.2021 на суму 531977,11 грн., № 729 від 30.11.2021 на суму 63 6 803,64 грн., № 836 від 31.12.2021 на суму 414686,30 грн, № 43 від 31.01.2022 на суму 346356,86 грн, № 217 від 28.02.2022 на суму 147600 грн, № 271 від 31.03.2022 на суму 49897,34 грн, № 398 від 30.04.2022 на суму 49897,34 грн, № 479 від 31.05.2022 на суму 123176,09 грн, № 547 від 30.06.2022 на суму 203050,30 грн, № 716 від 31.08.2022 на суму 145850,26 грн, № 787 від 30.09.2022 на суму 85033,32 грн, № 884 від 31.10.2022 на суму 19877,04 грн, разом на суму 4866240,60 грн.
3) за період співпраці фактично отримано кошти: 27.11.2020 - 222000,00 грн, 24.12.2020 - 188700 грн, 24.12.2020 - 222000 грн, 15.01.2021 - 188700 грн, 26.01.2021 - 188700 грн, 26.03.2021 - 68250 грн, 13.04.2021 - 188358,61 грн, 14.05.2021 - 106183,01 грн, 28.05.2021 - 233100 грн, 24.06.2021 - 126000 грн, 28.09.2021 - 75000 грн, 18.10.2021 - 75000 грн, 28.10.2021 - 150000 грн, 28.10.2021 - 150000 грн, 12.11.2021 - 531977,11 грн, 26.11.2021 - 226500 грн, 21.12.2021 - 340347 грн, 24.01.2022 - 414686,30 грн, 31.01.2022 - 150000 грн, 08.02.2022 - 196356,86 грн, 16.02.2022 - 120000 грн, 21.03.2022 - 40000 грн, 22.09.2022 - 10000 грн, разом на суму 4211858,89 грн.
4) станом на 30.05.2023 фактична заборгованість по договору: 654381,71 грн.
В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу вищевказані рахунки на оплату (а.с.41-63 т.1) та акти споживання електроенергії (а.с.64-85 т.1), частина яких до грудня 2021 з боку відповідача підписані та скріплені печаткою, а починаючи з січня 2022 акти споживання електроенергії відповідачем не підписані.
У листі від 30.05.2023 №30/05-1 позивач просив відповідача у строк до 02.06.2023 здійснити оплату заборгованості по договору у розмірі 654 381,71 грн.
Листом від 30.06.2023 № 01-001725 АТ «Херсонобленерго» (на запит позивача №07-06/01-23 від 07.06.2023) надано інформацію про фактичні обсяги приймання-передачі електричної енергії за особовим рахунком № 37491097:
- серпень 2021 року - 94050 кВт*год;
- січень 2022 року - 93408 кВт*год;
- лютий 2022 року - 50007 кВт*год;
- березень 2022 року - 15632 кВт*год;
- квітень 2022 року - 26573 кВт*год;
- травень 2022 року - 38589 кВт*год;
- червень 2022 року - 63374 кВт*год;
- липень 2022 року - 49636 кВт*год;
- серпень 2022 року - 36609 кВт*год;
- вересень 2022 року - 19414 кВт*год;
- жовтень 2022 року - 4359 кВт*год.
Після отримання вказаної інформації позивачем виставлено відповідачу виправлені рахунки за лютий 2022 та квітень 2022 року, а також за липень 2022 року, який раніше не вистався з огляду на відсутність даних від АТ «Херсонобленерго» за вказаний період, а саме: рахунок № 206 від 30.06.2023 на суму 204101,63 грн (за лютий 2022 - 20,66 грн, за квітень 2022 - 34923,67 грн, за липень 2022 - 169166,30 грн).
Вказаний рахунок разом з відповідним актом споживання електроенергії № 243 від 30.06.2023 на суму 204110,63 грн надіслано відповідачу на електронну пошту.
Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ «ОНК-ГРУП» стягнути з ПП «ЕКОФРЕШ» загалом 1104842,33 грн (858492,34 грн основного боргу; 203485,82 грн пені; 12209,15 грн 3% річних та 30655,02 грн інфляційних втрат) з підстав неналежного виконання відповідачем умов договором в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленої позивачем у грудні 2020 - жовтні 2022 року електричної енергії.
Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що в період з 24.02.2022 по жовтень 2022 продаж електричної енергії у спірних правовідносинах здійснювався для забезпечення потреб електроустановок ПП «ЕКОФРЕШ» розташованих за адресою: с. Роздольне Каховського району Херсонської області, яке з 24.02.2022 року перебуває в тимчасовій окупації РФ, а за правомірно заявлений період (до тимчасової окупації об'єкта відповідача) у останнього відсутня заборгованість з оплати електричної енергії, поставленої позивачем за договором.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, як слідує із встановлених обставин цієї справи, ПП «ЕКОФРЕШ» зареєстроване за адресою: 74840, Україна, Каховський р-н, Херсонська обл., село Роздольне, комплекс будівель, буд. 6.
При цьому, адресами об'єктів ПП «ЕКОФРЕШ» (для забезпечення потреб електроустановок Споживача) згідно Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с.28 т.1) є: Херсонська обл., с. Роздольне Школьна 1 Б та комплекс будівель № 6 (Каховський район Херсонської області).
За визначенням, вміщеним у ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, с. Роздольне Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації (пункт 11 розділу ІІ Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України).
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Колегія суддів зазначає, що як військова агресія Російської Федерації проти України, так і тимчасова окупація с. Роздольне Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 є загальновідомими фактами, а відтак не потребують доказуванню.
Фактично, позивач у цій справі просить стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію у тому числі і за період, коли с. Роздольне Каховського району Херсонської області, де територіально знаходиться підприємство відповідача та об'єкт для забезпечення потреб його електроустановок, вже було тимчасово окуповано військами Російської Федерації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
Враховуючи наведене, колегія суддів цілком погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивач в період тимчасової окупації с. Роздольне Каховського району Херсонської області, де перебуває підприємство та об'єкти відповідача, не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання останньому електроенергії.
При цьому, колегія суддів також враховує і те, що матеріали цієї справи не містять поданих у встановленому процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів наявності у відповідача, який, на відміну від позивача, перебував у тимчасовій окупації, можливості обмежити або припинити споживання електроенергії.
Враховуючи відсутність у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлену енергію у період з 24.02.2022 по жовтень 2022 включно відсутні, про що цілком обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів відхиляє з огляду на правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, до якої судом першої інстанції зупинявся розгляд даної справи, відповідно до якого: правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Колегія суддів у цій частині також враховує, що висновки суду щодо розповсюдження на спірні правовідносини приписів Закону надавалися з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, підстав для відступу від якої об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 не знайшла.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що скаржником не спростовані висновки суду першої інстанції про те, що належним періодом заборгованості є лише грудень - лютий 2022.
Водночас, колегія суддів враховує, що апеляційна скарга позивача не містить жодних доводів, аргументів, тверджень, незгоди, тощо з приводу висновку суду першої інстанції про те, що в період з грудня 2020 по лютий 2022, тобто за правомірно заявлений період (до тимчасової окупації об'єкта відповідача) відповідачем спожито електроенергію на загальну суму 4189479,57 грн, в той час як з наданої позивачем бухгалтерської довідки від 30.05.2023 за вих. №30-05/3 вбачається, що за період з 27.11.2020 по 22.09.2022 відповідачем здійснено оплату спожитої електроенергії на загальну суму 4211858,89 грн, що фактично свідчить про те, що у відповідача відсутня заборгованість з оплати електричної енергії, поставленої позивачем за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, беручи до уваги відсутність підстав для стягнення основного боргу, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, також не підлягають задоволенню, оскільки згідно з розрахунком позивача, можливість задоволення цих вимог безпосередньо залежить від задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-ГРУП» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі № 916/2386/23 - без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 08.04.2026.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська