08 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1360/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді Р.В. Міліціанов
В.О. Ржепецький,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" б/н від 23.02.2026 року (вх. № 01-05/518/26 від 24.02.2026 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року (суддя О.В.Рочняк; повне рішення складено 18.02.2026 року)
у справі № 909/1360/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРО ЗЕМ" (надалі ТзОВ "ПРО ЗЕМ")
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" (надалі ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс")
про стягнення 34330,55 грн заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
21.11.2025 року ТзОВ "ПРО ЗЕМ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" про стягнення 34330,55 грн, з яких: 28 481 грн 67 коп. - інфляційні втрати та 5 848 грн 88 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2025 року у справі №909/1181/24, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року, позивачем нараховано відповідачу 3% річних та інфляційні втрати. Розрахунок 3% річних здійснено за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року, а інфляційних втрат - за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року, тобто за неоплачений період часу прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі №909/1360/25 частково задоволено позов. Стягнуто з ДП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь ТзОВ "ПРО ЗЕМ" 32659,24 грн заборгованості, з яких: 5848,88 грн 3% річних та 26810,36 грн інфляційних втрат, а також 2304,47 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, відповідно до договору на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) №112-06/2022/53 від 22.06.2022 року, об'єктом даного договору є нерухоме майно - землі Кутського лісництва, що розташовані на території Косівського району Івано-Франківської області, щодо яких ТзОВ "ПРО ЗЕМ" зобов'язалось розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги (виконані роботи).
Місцевий господарський суд виснував, що спір стосується прав та обов'язків, пов'язаних з нерухомим майном, що знаходиться на території Івано-Франківської області, а тому на цей спір поширюються правила виключної підсудності, визначені ч.3 ст.30 ГПК України.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що із судових рішень у справі №909/1181/24 вбачається, що заборгованість у заявленій позивачем сумі виникла у відповідача у зв'язку з не оплатою ним вартості наданих позивачем послуг згідно договору на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) №112-06/2022/53 від 22.06.2022 року. У справі №909/1181/24 судом встановлено, що позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних, пеню та штраф за період прострочення грошового зобов'язання в сумі 280238,04 грн з 07.06.2024 року по 06.12.2024 року.
У справі №909/1360/25 за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року позивач нарахував відповідачу 5848,88 грн 3% річних та за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року 28481,67 грн інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд зазначив, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Суд першої інстанції виснував, що наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. В розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року загальний розмір 3% річних становить 5848,88 грн, а розмір інфляційних втрат за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року - 26810,36 грн.
Місцевий господарський суд констатував, що з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 5848,88 грн 3% річних та 26810,36 грн інфляційних втрат.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі №909/1360/25. Просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що обставини щодо періоду прострочення вже встановлені судом у справі № 909/1181/24 і не можуть бути змінені, грошове зобов'язання (щодо сплати основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу) виконане повністю 18.08.2025 року, а відтак після повного виконання зобов'язання прострочення відсутнє. Апелянт вважає, що позивач фактично повторно ставить питання про наслідки прострочення виконання того ж самого грошового зобов'язання, яке вже було предметом розгляду в суді. Відповідач заявляє, що повторне застосування до відповідача будь-яких додаткових санкцій майнового або іншого характеру за ті самі дії чи бездіяльність, пов'язані з неналежним виконанням умов зазначеного договору, є неприпустимим. Вважає, що подальше нарахування штрафних чи інших фінансових санкцій виходило б за межі встановленої судовими рішеннями відповідальності та суперечило б принципу недопустимості подвійного притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення. Скаржник зазначає, що повторне нарахування та стягнення сум за той самий період неналежного виконання грошового зобов'язання є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що прямо суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. Вказує на те, що інфляційні втрати та 3 % річних за ст. 625 ЦК України мають виключно компенсаційний характер, а не каральний, і не можуть перетворюватися на джерело невиправданих додаткових вигод кредитору після повного стягнення відповідальності в іншій справі. За доводами скаржника оскаржуване рішення суперечить принципам остаточності судового захисту, недопустимості подвійної відповідальності та балансу інтересів сторін.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що відповідачем 18.08.2025 року на виконання рішення суду по справі №909/1181/24 було сплачено ТзОВ «ПРО ЗЕМ» за прострочення ним виконання грошового зобов'язання за договором 3% річних за період з 07.06.2024 року по 06.12.2024 року та інфляційні втрати за період червень-жовтень 2024 року. Вказує на те, що у справі №909/1360/25 ТзОВ «ПРО ЗЕМ» заявляє вимоги про сплату відповідачем заборгованості за неоплачений відповідачем період часу прострочення виконання ним грошового зобов'язання, а саме: 3% річних за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року та інфляційних втрат за період листопад - серпень 2025 року.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/1360/25 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: Р.В. Міліціанова та В.О. Ржепецького.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі №909/1360/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2026 року про розгляд справи №909/1360/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 27.02.2026 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
Отже, суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про порядок розгляду справи №909/1360/25.
На час ухвалення постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі №909/1360/25.
Обставини справи
В позовній заяві позивач зазначає про те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2025 року у справі №909/1181/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року, було задоволено позов ТзОВ "Про зем". Стягнуто з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь ТзОВ "Про зем" 280238,04 грн - заборгованості, 17469,47 грн - інфляційних втрат, 4203,57 грн - 3 % річних, 51283,56 грн - пені, 19616,66 грн - штрафу та 4473,74 грн - судового збору.
Вказаними судовими рішеннями встановлені наступні обставини.
22.06.2022 року між ДП "Кутське лісове господарство" (замовник) та ТзОВ "Про зем" (виконавець) укладено договір №112-06/2022/53.
Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати за завданням замовника з дотриманням вимог чинного законодавства України послуги з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 2091,5007 га га (землі Кутського лісництва), що перебувають в постійному користуванні замовника для ведення лісового господарства відповідно до Розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" від 05.04.1996 №238 та чинних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (п.5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України) та розташовані на території Косівського району Івано-Франківської області, вжити заходів щодо здійснення державної реєстрації земельних ділянок Кутського лісництва в Державному земельному кадастрі, а замовник - оплатити надані виконавцем послуги.
Як вбачається з копії акта приймання-передачі наданих послуг виконавець передав, а замовник прийняв надані виконавцем послуги за договором №112-06/2022/53.
За змістом пункту 4 підписанням цього акта приймання-передачі наданих послуг сторони підтверджують, що послуги на суму 280238,04 грн без ПДВ за договором надано виконавцем в повному обсязі і сторони взаємних претензій не мають.
До даного акта приймання-передачі наданих послуг ТзОВ "Про зем" долучено копію розробленої ТзОВ "Про зем" передбаченої даним договором Технічної документації із землеустрою - Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, за адресою: в межах населених пунктів с. Старі Кути, Кутська селищна територіальна громада, с. Снідавка, с. Бабин, с. Черганівка, Косівська міська територіальна громада; за межами населених пунктів с. Старі Кути, с. Малий Рожин, с. Великий Рожин, Кутська селищна територіальна громада, с. Снідавка, с. Бабин, с. Город, с. Черганівка, с. Соколівка, Косівська міська територіальна громада, Косівський район, Івано-Франківська область (Кутське лісництво), до якої додані - Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на всі зареєстровані в Державному земельному кадастрі на підставі вищевказаної технічної документації із землеустрою земельні ділянки Кутського лісництва - (19 шт.).
Судовими рішеннями у справі №909/1181/24 встановлено відсутність доказів оплати наданих послуг за договором №112-06/2022/53 і те, що відповідач ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" є правонаступником прав та обов'язків ДП «Кутське лісове господарство».
Звертаючись до господарського суду з позовом у справі №909/1181/24, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 07.06.2024 по 06.12.2024, а саме: інфляційні втрати - 17469,47 грн, 3% річних - 4203,57 грн, пеню - 51283,56 грн, штраф - 19616,66 грн.
У справі №909/1360/25, яка розглядається, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, що встановлено судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі №909/1181/24, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року, та інфляційні втрати - за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року, тобто за неоплачений період часу прострочення виконання грошового зобов'язання.
До позовної заяви позивачем додано розрахунок 3% річних з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року, а також та інфляційних втрат за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року.
Неналежне виконання зобов'язання відповідачем згідно договору №112-06/2022/53 стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат та звернення у цій справі з позовом до суду.
Відповідачем додано до відзиву на позовну заяву копію платіжної інструкції №13882 від 18.08.2025 року, зі змісту якої вбачається, що філія "Карпатський лісовий офіс" оплатила ТзОВ "ПРО ЗЕМ" заборгованість у справі №909/1181/24 в сумі 280238,04 грн.
Також відповідачем додано до відзиву на позовну заяву копію платіжної інструкції №13881 від 18.08.2025 року, відповідно до якої філія "Карпатський лісовий офіс" оплатила ТзОВ "ПРО ЗЕМ" 17469,47 грн інфляційних втрат, 4203,57 грн 3 % річних, 51283,56 грн пені та 19616,66 грн штрафу у справі №909/1181/24.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановлені судовими рішеннями у справі №909/1181/24 обставини та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У справі №909/1181/24 судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили, встановлено обставини щодо невиконання відповідачем грошового зобов'язання за надані позивачем послуги згідно укладеного договору №112-06/2022/53 від 22.06.2022 року, укладеного між ТзОВ "Про зем" (виконавець) та ДП "Кутське лісове господарство" (замовник), правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс".
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, законом передбачено нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення грошового зобов'язання.
Вище вказано, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.03.2025 року у справі №909/1181/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 року, задоволено позов ТзОВ "Про зем". Стягнуто з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" на користь ТзОВ "Про зем" 280238,04 грн - заборгованості, 17469,47 грн - інфляційних втрат, 4203,57 грн - 3% річних, 51283,56 грн - пені, 19616,66 грн - штрафу та 4473,74 грн - судового збору.
Рішенням від 25.03.2025 року у справі №909/1181/24 суд стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні втрати і 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання - з 07.06.2024 по 06.12.2024 року.
Відповідач виконав вказане рішення суду, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 18.08.2025 року, доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, а саме - сплачено позивачу 280238,04 грн заборгованості, 17469,47 грн інфляційних втрат, 4203,57 грн 3 % річних, 51283,56 грн пені та 19616,66 грн штрафу.
У справі№ 909/1360/25, що розглядається, позивачем нараховано 3% річних за період з 07.12.2024 року по 17.08.2025 року, а також та інфляційні втрати за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року, тобто позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат до моменту виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №112-06/2022/53, а саме 18.08.2025 року.
Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні про те, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. В розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Водночас, суд першої інстанції здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого за період з 07.12.2024 по 17.08.2025 загальний розмір 3% річних становить 5848,88 грн, а розмір інфляційних втрат за період з листопада 2024 року по серпень 2025 року - 26810,36 грн., який колегія суддів вважає арифметично вірним.
З огляду на предмет і підстави заявленого позову, відповідно до встановлених фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 5848,88 грн 3% річних та 26810,36 грн інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором за період з 07.12.2024 по 17.08.2025 року.
За доводами апеляційної скарги, обставини щодо періоду прострочення виконання зобов'язання вже встановлені судом у справі № 909/1181/24 і не можуть бути змінені, грошове зобов'язання (щодо сплати основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу) виконане повністю 18.08.2025 року, а відтак після повного виконання зобов'язання прострочення відсутнє. Апелянт вважає, що позивач фактично повторно ставить питання про наслідки прострочення виконання того ж самого грошового зобов'язання, яке вже було предметом розгляду в суді.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку позивач скористався правом на нарахування індексу інфляції та 3% річних за період невиконання відповідачем грошового зобов'язання з 07.12.2024 по 17.08.2025 року, котрий не входив до предмета позовних вимог, а отже не був предметом судового розгляду у справі № 909/1181/24.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі №909/1360/25.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишаються за скаржником відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 8, 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" б/н від 23.02.2026 року (вх. № 01-05/518/26 від 24.02.2026 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2026 року у справі №909/1360/25 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Р.В. Міліціанов
Суддя В.О. Ржепецький