01.04.2026 м. Львів Справа № 921/533/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Зварич О.В., Ржепецький В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація",
м. Тернопіль
про: стягнення 615 576,26 грн страхового відшкодування в порядку суброгації,
за участю представників:
позивача, апелянта: А. Скакун,
відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати Рішення Господарського суду Тернопільскої області по справі №921/533/25 від 07.01.2026 (повне рішення складено 19.01.2026); прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з ТОВ «Тернобудмеханізація» суму майнової шкоди в розмірі 615 576,26грн, а також - судового збору у розмірі 9233,65 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 13850,40 судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подана через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" 28.01.2026 та надійшла до суду апеляційної інстанції 28.01.2026 (згідно відмітки канцелярії суду).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі №921/533/25.
Ухвалою суду від 16.02.2026 призначено розгляд апеляційної скарги на 04.03.2026.
Ухвалою суду від 05.03.2026 повідомлено учасників процесу про розгляд справи 01.04.2026.
Ухвалою суду від 30.03.2026 задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судове засідання 01.04.2026 прибув представник апелянта та підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Представник відповідача у судове засідання 01.04.2026 не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, з урахуванням вимог ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, шляхом доставлення ухвали суду до електронного кабінету у системі ЄСІТС.
Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 23.05.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "VOLVO", д/н НОМЕР_1 та автомобіля "Шкода", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , під час виконання ним трудових обов'язків на ТОВ "Тернобудмеханізація". Дана ДТП cталася в результаті порушення ПДР водієм "Шкода", д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою про закриття кримінального провадження.
Автомобіль "VOLVO", д/н НОМЕР_1 , застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування", відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Т від 05.12.2023. На виконання зазначеного договору позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 775576,26грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Шкода", д/н НОМЕР_2 була застрахована АТ "СК "Інго", поліс (216260350), ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" має зворотної вимоги до зазначеного товариства. СК "Інго" здійснила страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. Невідшкодована частина матеріального збитку складає 615 576,26 грн, які повинен відшкодувати відповідач - ТОВ "Тернобудмеханізація", як роботодавець водія з вини якого було завдано шкоду.
2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі №921/533/25 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 168 553,87 грн - страхового відшкодування в порядку суброгації; 2 528,31 - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей, податку на додану вартість та з вирахуванням франшизи, а також 160 000,00 грн виплачених позивачу ПрАТ “СК “ІНГО» .
Отже, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 340341,47грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 168 553 грн 87 коп (340341,47грн - 11787,60грн франшизи - 160 000,00 грн виплачених позивачу ПрАТ “СК “ІНГО» = 168 553 грн 87 коп.), а тому позовні вимоги в цій частині задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 447 022,39 грн, судом відмовлено, оскільки заявлені безпідставно без врахування вимог законодавства.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільскої області по справі № 921/533/25 від 07.01.2026, прийняти нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернобудмеханізація» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 615576,26грн; стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернобудмеханізація» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму судового збору у розмірі 9233,65 грн. за першу інстанцію та 13850,40 судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- судом першої інстанції було помилково прийнято рішення щодо стягнення з Відповідача не фактичні затрати, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, відносно Звіту. Питання вартість матеріального збитку, тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу не стосується спірних правовідносин в даній справі, враховуючи, що розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу стосується виключно розрахунку страхового відшкодування по полісам обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто, поняття коефіцієнту фізичного зносу застосовується виключно для Страховиків по ОСЦПВВНТЗ при розрахунку страхового відшкодування, відповідно норм спеціального закону, а в даному випадку діє договір добровільного страхування.
- фактичні витрати - це вартість ремонту, яка підтверджується ремонтною калькуляцією та платіжним дорученням. В даному спорі, враховуючи, що до Відповідача заявлені вимоги щодо різниці відшкодування частини матеріального збитку, понад ліміт відповідальності СК «Інго», то і відшкодуванню підлягають повна вартість відновлювального ремонту, виплачене страхове відшкодування (реальні витрати).
- суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню саме вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
- суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню саме вартість відновлювального ремонту, а не вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач не подавав відзиву на апеляційну скаргу.
Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.
05.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (Страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" (Страхувальник) та Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Т предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та іншим майном, зокрема автомобілем марки "VOLVO", д/н НОМЕР_1 .
Згідно п. 12.2 Договору страхування франшиза (безумовна в % від страхової суми по відповідному ТЗ: зокрема збитки внаслідок ДТП - 0,5% від стразової суми по відповідному ТЗ, з урахуванням наступного:
- п.п. 12.2.1.у випадку, коли винним в скоєнні ДТП є водій застрахованого ТЗ зі стажем керування менше двох років, безумовна франшиза за ризиком "збитки ДТП" складає 1,00% від страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи вказаної в п. 12.2 Договору:
- п.п. 12.2.2. у випадку коли пробіг ТЗ з моменту набуття чинності Договором до настання ДТП перевищує показник 5 000 км за один місяць, безумовна франшиза за ризиком "Збитки внаслідок ДПТ" складає 1,0% від страхової суми по відповідному ТЗ, але не менше франшизи вказаної в п. 12.2 Договору. Пробіг на момент укладення Договору зазначається в Заяві на страхування. Умови вказані в даному пункті, застосовуються виключно за договорами, укладеними з фізичними особами ( у тому числі, суб'єктами підприємницької діяльності), при страхуванні виключно легкових автомобілів, страхова сума по яких не перевищує 100 000грн (сто тисяч гривень).
Згідно п. 27.10. Договору страхування, Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО ( згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автоповарознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання , або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настання страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються, виходячи з розцінок що діють в Україні.
Відповідно до п. 27.11 Договору страхування при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків визначених у Кошторисі збитків, за вирахування встановленої в розділі 12 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми по відповідному ТЗ. При цьому розмір збитків визначається з урахуванням наведених нижче і зазначених в розділі 17 Договору умов:
27.11.1. "На базі авторизованої СТО" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимогам заводу виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо) .
27.11.2. "На базі СТО на вибір Страховика" - при розрахунку розміру страхового відшкодування в Кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається, виключно виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на вибір Страховика. При цьому Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме зобов'язується по обґрунтованим претензіям Страхувальника відшкодувати витрати, пов'язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту.
23.05.2024 на перехресті вул. Текстильна - вул. Полковника Морозенка та автодороги Р-41 (в обхід м. Тернопіль) в ділянці 1км-400м, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не надав перевагу в русі сідловому тягачу "VOLVO" FH д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , в наслідок чого останній транспортний засіб отримав пошкодження центральної частини та передньої правої частини, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.
23.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" із Заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу № 186/23/Тз/Т від 05.12.2023.
28.05.2024 суб'єктом оціночної діяльності приватним підприємцем Говерою О.Я. надано Звіт про оцінку VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого надано наступний висновок:
Вартість відновлювального ремонту автомобіля "VOLVO" FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 870 036,62грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , з включенням в розрахунок ПДВ, складає: 340 341,47грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , без включення в розрахунок ПДВ, складає: 290 445,05грн.
Коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 складає: 0,6389.
29.06.2024 Головним управлінням національної поліції в Тернопільській області Тернопільським районним управлінням поліції Відділенням поліції №4 (м. Збараж) винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211090000102 від 24.05.2024 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинили смерть ОСОБА_1 .
У зазначеній постанові встановлено, що причиною настання даної ДТП були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 вимогам пунктів 2.3"б", "д", 10.1, 16.11, Правил дорожнього руху, порушення яких перебуває в прямому причинному зв'язку з подальшим настанням його смерті. Своїми діями ОСОБА_1 , як особа, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху.
05.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "МВ Стеллар" надало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" попередню калькуляцію №1023/01 на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 рік випуску, відповідно до якого вартість ремонту транспортного засобу складає 787 363,86грн.
Страховим актом №006.00927724-1 від 22.11.2024 затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 775 576,26грн.
22.11.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (Вигодонабувач) листом №0000701/32229-24 від 22.11.2024 повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", що Банк не заперечує щодо виплати страхового відшкодування, визначеного до сплати за ТОВ "МВ Стеллар" та ПрАТ "Арсенал страхування", Вигодонабувачем за яким є Банк, у зв'язку із настанням 23.05.2024 страхового випадку із застрахованим автомобілем - VOLVO FH реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 рік випуску, у розмірі 775 576,26 грн на часткове погашення заборгованості ТОВ "МВ Стеллар" за Кредитним договором №23-КN0010/ALTFAF-84-EXIM від 19.05.2023, укладеним в рамках генерального кредитного договору №22-1 договору №22-1RG0030 від 27.12.2022 UA 46322313 0000037393978000299.
26.11.2024 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, перерахувало суму страхової виплати ТОВ "МВ Стеллар" в розмірі 775 676,26 грн. на рахунок НОМЕР_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №56482051 від 26.11.2024.
Згідно Полісу №216260350 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Skoda Yeti" застрахований страхова сума АТ "СК ІНГО" та ліміт відповідальності на за шкоду заподіяну життю і здоров'ю становить 320000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 160 000,00 грн.
23.12.2024 АТ "СК ІНГО" перерахувало Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 160 000,00 грн страхового відшкодування автомобіля VOLVO FH НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №29064 від 23.12.2024.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ТОВ "Тернобудмеханізація".
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зазначений керівником філії "Підгайці" ТОВ "Тернобудмеханізація".
22.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2025 надало заяву №921/533/25, в якій повідомило, що громадянин ОСОБА_1 , у момент вчинення ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ "Тернобудмеханізація".
7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання відшкодування шкоди в порядку суброгації та застосування ст. 1194 ЦК України, а також з'ясування на основі долучених до справи доказів, усіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
7.1. Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (Постанова КЦС ВС від 02 жовтня 2024 року у справі № 175/4710//16-ц).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація).
Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди.
Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат.
При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
В цілому, як за змістом статті 1191 ЦК України, так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні (Постанова КГС ВС від 17 січня 2020 року у справі № 916/2554/17).
Отже, для правильного вирішення спору, суду першої інстанції слід було розмежувати застосування положень ЦК України та Закону України «Про страхування», котрі врегульовують питання добровільного страхування від Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідні нормативно-правові акти не передбачають імперативного врахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні страхової виплати на користь потерпілого на підставі договору добровільного страхування, окрім випадків прямо передбачених відповідним договором добровільного страхування.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.
Отже, судом першої інстанції застосовано Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який не підлягав до застосуванню до спірних правовідносин.
7.2. Крім того, долученими до матеріалів справи доказами підтверджено, що ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «МВ «Стеллар» не погоджено врахування експлуатаційного зносу при визначенні страхової виплати.
Зокрема, пунктом 17 Договору страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Тз/Т від 05.12.2023 передбачено умови виплати страхового відшкодування.
Згідно п.п. 17.3 вказано урахування експлуатаційного зносу (згідно п. 27.10 Договору).
Колегія суддів зауважує, що визначений законодавством коефіцієнт фізичного зносу та встановлений договором експлуатаційний знос є відмінними категоріями.
Оскільки, коефіцієнт фізичного зносу може застосовуватись на підставах та порядку, встановленими законом, в той час як експлуатаційний знос - виключно з дотриманням положень укладеного договору страхування.
Згідно з п. 27.10. Договору страхування при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків) в який включається вартість запасних частин, деталей , обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО ( згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автоповарознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання , або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові. При настання страхових випадків за межами України та необхідності здійснення ремонту на місці страхового випадку трудовитрати на відновлення відшкодовуються, виходячи з розцінок що діють в Україні.
Дослідивши умови Договору страхування №186/23-Тз/Тз/Т, колегія суддів зауважує, що пункт 17.3 договору не має самостійного застосування, однак підлягає врахуванню з дотриманням умов Додатку №2 до договору страхування (а.с. 5-9, т. 1), що прямо випливає зі змісту договірних відносин.
Відповідно до Додатку №2 Договору страхування наземного транспорту №186/23-Тз/Тз/Т від 05.12.2023 (т. 1 а.с. 13 зворот), експлуатаційний знос відносно автомобіля марки "VOLVO", д/н НОМЕР_1 , не враховується при виплаті страхового відшкодування.
Судом першої інстанції відповідні докази залишено поза увагою, обмежившись посиланням на п. 17.3. договору, без урахуванням змісту Додатку №2, тому не з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
7.3. Щодо особи відповідальної за відшкодування завданої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач є власником транспортного засобу автомобіля "Skoda Yeti" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , про що не заперечував у відзиві на позовну заяву.
Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 був працівником відповідача на дату ДТП - 23.05.2024, що підтверджується заявою Пенсійного фонду України у Тернопільській області та Наказом №33к від 01.08.1994 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_4 ) та наказом №10-к від 03.06.2024 про його виключення із списків працівників у зв'язку із смертю.
Таким чином, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному "VOLVO" FH д.н.з. НОМЕР_1 має нести відповідач, як особа (роботодавець) з вини неправомірних дій водія (працівника) ОСОБА_1 якого сталася ДТП, внаслідок якої вказаний автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
7.4. Щодо особи (осіб), уповноваженої (-их) пред'явити вимогу про стягнення шкоди з винної особи після виплати страхового відшкодування відшкодування страховиком потерпілого.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному.
Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).
У відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
За суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах.
У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації ним прийнятих суброгаційних прав (Постанова КГС ВС від 01.11.2021 у справі № 920/343/20).
Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації (Постанова КГС ВС від 01.02.2022 у справі № 910/12472/18).
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування (Постанова КГС ВС від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика (Постанова КЦС ВС від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, відповідач як власник транспортного засобу та роботодавець водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень ст. ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (здійсненою страховиком винної особи).
Після виплати страхового відшкодування потерпілому, правом вимоги щодо стягнення такої різниці володіють:
- як потерпілий (ТОВ «МВ «Стеллар»): в розмірі не покритої шкоди страховою виплатою, так і
- страховик потерпілого (ПРАТ «СК «Арсенал Страхування»): 1) на умовах договору добровільного страхування, 2) в сумі виплаченого страхового відшкодування, 3) якщо його розмір не перевищує суму фактичної шкоди;
- право вимоги до винної особи зменшується на суму відшкодованого страховиком винної особи (ПрАТ “СК “ІНГО») збитку (шкоди) в розмірі 160 000,00 грн.
7.4. Оцінка визначення судом першої інстанції розміру різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Правовими висновками Верховного Суду підтверджено врахування в якості доказів розміру фактичного розміру шкоди акти виконаних робіт, ремонтні калькуляції, платіжні документи, висновки експертизи, тощо (Постанови КЦС ВС від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 23 грудня 2022 року у справі №755/13794/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 606/2231/20).
Водночас, Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оцінним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (Постанова КГС ВС від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
Визначаючи розмір заподіяної шкоди наземному транспортному засобу, господарські суди мають виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (Постанова КГС ВС від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).
Тому, суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилкового врахування судом першої інстанції Звіту про оцінку автомобіля "VOLVO" FH реєстраційний номер НОМЕР_1 від 28.05.2024, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Говерою О.Я. (т. 1 а.с. 25-28).
Також, судом першої інстанції не враховано, що при виплаті ПрАТ «СК «Арсенал страхування» страхового відшкодування в сумі 775 576,26 грн (т. 1 а.с. 46) страховиком не враховувалася сума ПДВ, самостійно зменшено суму виплати на вартість франшизи 11 787,60 грн, що підтверджено розрахунком страхового відшкодування (т. 1 а.с. 15).
Тобто, судом першої інстанції при визначенні вартості відновлюваного ремонту протиправно повторно вирахувано суму франшизи.
Таким чином, наведений судом першої інстанції розрахунок вартості відновлюваного ремонту в сумі 340 341,47 грн є неправомірним.
7.5. Згідно перевірених судом апеляційної інстанції обставин справи, з урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України, фактичний розмір шкоди підтверджено вірогідними доказами, належність та допустимість яких не спростовано відповідачем.
Зокрема, колегія суддів вважає належними докази, які знаходяться в матеріалах справи та не заперечуються відповідачем, а саме Акт виконаних робіт №9089 від 30.09.2024 на суму 944 836,64 грн (а.с.156-157, т. 1), який підтверджує проведення ремонтних робіт; платіжна інструкція №56482051 від 26.11.2024, котра підтверджує понесення відповідних витрат страховиком, яким набуто право вимог до відповідача.
Таким чином, фактичний розмір шкоди підтверджено актом виконаних робіт та платіжним документом, страхова виплата в сумі 775 576,26 грн, у межах якої апелянтом набуто право вимоги до відповідача, не перевищує фактичного розміру завданої шкоди та вартості проведеного потерпілим ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони, одночасно не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови КГС ВС від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
Відповідачем не спростовано розміру фактично завданої шкоди, не подано інших доказів на спростування даних обставин, не заявлено клопотань про призначення товарознавчої експертизи, не оскаржено рішення суду першої інстанції з питань неповноти встановлених обставин, не подано з даного приводу заперечень, заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції.
Суд також констатує, що зі спливом тривалого проміжку часу, з дати настання дорожньо-транспортної пригоди, вчинення правопорушення та моменту завдання шкоди відповідні збитки не відшкодовано, до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження таких обставин.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування в розмірі 615 576,26 грн, яка обчислена шляхом зменшення страхової виплати на користь потерпілого (775 576,26 грн) на суму страхового відшкодування страховиком винної особи (160 000,00 грн) є обґрунтованою.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи, 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню ( ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи встановлені вище обставини, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, що згідно п.п. 1, 4 ч.1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у апеляційній скарзі просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції, однак судом першої інстанції частково задоволено позов в розмірі 168 553,87 грн страхового відшкодування в порядку суброгації.
Тому, судове рішення не порушує прав апелянта у цій частині вимог, викладення судом апеляційної інстанції вірної правової кваліфікації спірних правовідносин та мотивів прийнятого рішення, є достатнім для забезпечення інтересів апелянта.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовуючи Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі №921/533/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 447 022,39 грн, та ухвалює нове рішення про задоволення позову у цій частині вимог.
При цьому, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 168 553,87 грн.
9. Розподіл судових витрат.
9.1. Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).
В силу ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.
З огляду на звернення до суду шляхом подачі позову у письмовій формі, відсутні підстави для застосування пониженого коефіцієнту ставки судового збору.
За правилами ст. 129 ГПК України, 6 705,34 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову слід покласти на відповідача.
При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено 13 850,40 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3 028,00 грн.
Згідно з п.п. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Частиною 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, враховуючи оскарження судового рішення повністю, при зверненні з апеляційною скаргою належною сумою судового збору було 11 080,38 грн.
Надмірна сума сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги становить 2770,02 грн.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам, 8 046,42 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги суд покладає на відповідача, з одночасним залишенням за апелянтом 3 033,96 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-80, 120, 232-236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" у справі №921/533/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі №921/533/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 447 022,39 грн.
3. Ухвали у цій частині нове рішення про задоволення позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, ЄДРПОУ 33908322) 447 022,87грн страхового відшкодування в порядку суброгації та 6 705,34 грн судових витрат зі сплати судового збору за подачу позову.
5. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.01.2026 у справі №921/533/25 в частині стягнення з відповідача 168 553,87 грн страхового відшкодування в порядку суброгації та 2 528,31 грн судового збору - залишити без змін.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернобудмеханізація" (46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Гріга, 2, ЄДРПОУ 01269000) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, ЄДРПОУ 33908322) 8 046,42 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
7. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3033,96 грн - залишити за апелянтом.
8. Видачу наказів на виконання постанови доручити суду першої інстанції.
9. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв'язку.
10. Матеріали справи у п'ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 01.04.2026.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повний текст постанови складено 08.04.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Ржепецький В.О.