Справа № 209/10533/25
Провадження № 2/209/178/26
Іменем України
08 квітня 2026 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді БагбаяЄ.Д.
за участі секретаря Полухіної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 20.08.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір Кредитної лінії № 976058035. Згідно умов якого 20.08.2021 15:05:40, після попередньої реєстрації відповідача в Інформаційно- телекомунікаційній Системі TOB «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що знаходиться в мережі Інтернет за адресою https://moneyveo.ua/ і направлення Позичальником засобами ITC Первісному кредитору заявки на отримання кредиту, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у відповідь сформувало і надало для ознайомлення Позичальнику Договір кредитної лінії № 976058035. Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор НF784КQ7, котрий Позичальником було введено у відповідному розділі ІГС 24.01.2022 15:05:56. Відповідно до умов Договору позичальнику було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коптів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Строк дії Договору становить 5 років. Згідно із Розрахунком заборгованості Позичальником за строк дії Договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 9999,06 грн. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 року відповідно до умов якого, та Відповідно до Реєстру боржників до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 976058035 від 02.05.2024 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». 02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, та до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором складала: 70411,11 грн та складається із заборгованість по тілу кредиту - в розмірі 9999,06 грн; Заборгованість по відсотках в розмірі 60412,05 грн. Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованість за кредитним договором № 976058035 від 26.08.2021 року в розмірі 70411,11 гривень та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 29 січня 2026 року справу було прийнято до розгляду та вирішено здійснювати судовий розгляд в змішаній (паперовій та електронній) формі, та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно заявлених позовних вимог, згоден на заочний розгляд справи та та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, долучив відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що позивач не підтвердив, що між сторонами був укладений вищезазначений кредитний договорів (картковий), адже відсутні будь які виписки про рух коштів на картковому рахунку, відсутні будь-які папери, які б підтверджували отримання відповідачем кредитної картки (рекомендований лист, чек відправлення листа, тощо). Відповідач не заперечує, що неодноразово мала фінансові відносини з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», але всі кредитні договори були погашені вчасно, що вказано в самій позовній заяві. Щодо укладання додаткового договору з первісним кредитором, стосовно кредитної картки, справ не мала. Стороною позивача не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов укладеного 20.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору № 976058035 була перерахована сума кредиту кредитором на картковий рахунок відповідача як позичальника, тобто отримання нею грошових коштів. Надані стороною позивача розрахунки заборгованості не є достатніми доказами для висновку про існування боргу в заявлених позивачем розмірах, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити видачу кредитних кошти відповідачу та аргументи нарахованих відсотків. Зазначення сум у договорах не свідчить про їх отримання відповідачем саме в цих розмірах. За наведених обставин вважаю позовні вимоги такими, що не грунтуються на положеннях закону, через що відмовляє в їх задоволенні. Окрім цього, позивач виступає у цих кредитних правовідносинах як правонаступник, однак належного підтверджуючого документа - про перехід прав і обов'язків від первісного кредитора до нового, мені надано не було - відсутні будь які докази поштового відправлення за адресою про зміну кредитора, чек відправлення чи повідомлення електронною поштою або засобами зв'язку, тощо. З огляду на викладене, вважає, що доводи Позивача не можуть належним чином обгрунтовувати позовні вимоги, так як вони є безпідставними та такими, що не підтверджені належними, достовірними і достатніми доказами. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.
20.08.2021 15:03:40, після попередньої реєстрації відповідача в Інформаційно- телекомунікаційній Системі TOB «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що знаходиться в мережі Інтернет за адресою https://moneyveo.ua/ і направлення Позичальником засобами ITC Первісному кредитору заявки на отримання кредиту, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у відповідь сформувало і надало для ознайомлення Позичальнику Договір кредитної лінії №976058035 . Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_1 на мобільний номер НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор НF784КQ7, котрий Позичальником було введено у відповідному розділі ІГС 24.01.2022 15:05:56. на підставі якого був укладений договір кредитної лінії № 976058035/ Електронна форма/, відповідно до умов якого отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, Паспорт кредитного продукту «Веокард» /Електронна форма/, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів /Електронна форма/.
28 листопада 2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 року відповідно до умов якого, та Відповідно до Реєстру боржників до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 28/1118-01 від 28.11.2018 року /Електронна форма/, та Витягу з реєстра прав вимоги /Електронна форма/щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 976058035 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».
02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №02/0524-01/01.02-11/24, /Електронна форма /відповідно до умов якого, та до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року /Електронна форма/, заборгованість відповідача за кредитним договором складала в загальному розмірі 70411,11 грн та складається із заборгованість по тілу кредиту - в розмірі 9999,06 грн; Заборгованість по відсотках в розмірі 60412,05 грн, що підтверджується довідкою - розрахунком /Електронна форма /.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
З огляду на положення ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів про повне виконання відповідачем кредитних зобов'язань перед кредитором, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язання сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за договором на користь нового кредитора.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону. Тобто, відповідачем не надано доказів щодо кредитні кошти вона не отримувала та ними не користувалася, також нею не заперечувалося, що раніше вона мала кредитні відносини з позивачем.
У період з 27.06.2023 року по 02.05.2024 року первісним кредитором ТОВ «Таліон Плюс» було нараховано проценти загальною сумою 60412,05 грн /Електронна форма/. Заборгованість за кредитом визначена в розмірі 9999,06 гривень.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, розмір нарахованих процентів за весь період кредитування значно перевищує розмір основної заборгованості, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Вищевказані висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020 року, 910/719/19 від 19.05.2020 року, №363/1834/17 від 13.07.2022 року, №910/12876/19 від 01.06.2021 року та №679/1103/23 від 12.02.2025 року.
Врахувавши вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів до 9999,60 грн, у зв'язку з чим є підстави для часткового задоволення позовних вимог. Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором №976058035 від 26.08.2021 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 19998,12 грн, який складається з 9999,06 грн - тіло кредиту та 9999,06 грн - проценти.
Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Оскільки суд дійшов висновку про зменшення загального розміру заборгованості у зв'язку зі зменшенням розміру процентів, сплачений позивачем судовий збір також підлягає зменшенню з 2 422,40 грн до 284,01 грн (19998,12 грн * 100 / 70411,11 грн).
На підставі ст. 525, 526, 530, 611, 1054, 1055, 1050 ЦК України, керуючись ст. 3, 12, 76, 78, ч.3 ст. 211, 223 ст. 263-265, 280-285 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (місце знаходження -м. Київ, вул. Іллінська, буд.8) до ОСОБА_1 (місце реєстрації- АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221) суму заборгованості в розмірі 19998,12 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім гривень дванадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 284,01 (двісті вісімдесят чотири гривень одна копійка).
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Дніпровського районного суду
м. Кам'янського Є.Д. Багбая