Справа № 308/4810/26
1-кс/308/1886/26
31 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника - адвоката - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Як убачається з клопотання та доданих матеріалів, слідчим Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026140160000308 від 20.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, без поважних причин, в умовах воєнного стану, 11.10.2025, о 09.00 год., не з'явився з відпустки до пункт тимчасової дислокації 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_2 , та був відсутній без поважних причин, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби до 30.03.2026, коли добровільно з'явився до Шостого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Сонячна, 26, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий вказує, що 30.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
30.03.2026 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 615 КПК України.
Слідчий зазначає, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтовується наступними доказами: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування проведеного у військовій частині з додатками; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 переховувався від органів досудового розслідування, а також може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
А тому на підставі вищенаведеного просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному вчасно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Крім того, зазначив, що під час дії воєнного стану, у відповідності до положень ч.8 ст. 176 та ч. 4 ст. 183 КПК України, до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні, зокрема, злочину передбаченого ст. 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід у видів тримання під вартою, і слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 не запенречив проти задоволення клопотання та підтвердив обставини викладені у клопотанні .
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, зазначаючи, що ОСОБА_5 визнає вину, не має наміру ухилятися від органу досудового розслідування та суду, сам з'явився до ДБР, бажає продовжити військову службу, співпрацює зі слідством.
Заслухавши думку прокурора, який підтримав внесене клопотання, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника, слідчий суддя доходить наступного.
Згідно матеріалів клопотання, встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026140160000308 від 20.02.2026, у якому 30.03.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.6 та ч. 8 ст. 176 КПК України.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».
За визначенням ЄСПЛ "обгрунтована підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин" (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Зокрема, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленні командування військової частини, даних службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, та інших матеріалах даного кримінального провадження.
Слідчий суддя доходить висновку, що сукупність фактичних даних, які містяться в наведених матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати повідомлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, зазначених у клопотанні, слідчий суддя вважає, що зазначений в клопотанні та заявлений прокурором в судовому засіданні ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду знайшов своє підтвердження, оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_5 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного уникнути відповідальності за вчинене, зокрема, шляхом виїзду за кордон, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України, так і поза межами таких, зокрема у зв'язку з межуванням області з іншими країнами.
Також, на думку слідчого судді, наявним є ризик вчинення ОСОБА_5 нового тотожного кримінального правопорушення, пов"язаного з ухиленням від військової служби.
Крім того, слідчий суддя вважає наявним ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 може знищити паспорт громадянина України, військовий квиток та інші документи, що підтверджують належність останнього до громадянства України та факт проходження військової служби у Збройних Силах України.
Зазначені обставини в своїй сукупності, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, також враховує, дані, що характеризують ОСОБА_5 зокрема, те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя враховуючи обгрунтованість підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного, доходить висновку, що внесене слідчим клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам закону та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вказані вимоги закону та фактичні обставини вчиненого злочину, який вчинено військовослужбовцем у період дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що підозрюваному не слід визначати розмір застави, у даному кримінальному провадженні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - по 25 травня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1