Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1422/26
Номер провадження 2/299/670/26
07.04.2026 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Трагнюк В.Р. ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Вивчивши матеріали позовної заяви суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам встановлених ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п.1 п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи)захисту права бо інтересів,передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи)захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В позові позивач належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між позивачем та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018р. у справі №201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18.
Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Посилаючись у позові на володіння нерухомим майном, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на квартиру за набувальною давністю.
Разом з тим позивач не зазначила у позовній заяві: з якого часу проживає у спірній квартирі, як заволоділа вказаним майном, на підставі чого користується квартирою, хто є власником квартири, а також на підтвердження таких обставин позивачем необхідно надати докази такого, тощо.
Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.
Крім того, в позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача; немає достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст.344 ЦК України. Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за даним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У позовах про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості, - ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому тягар доказування вартості майна несе позивач.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Ціна позову повинна бути визначена на момент пред'явлення позову з урахування грошової оцінки - об'єктивної ринкової вартості об'єкта.
Всупереч наведеним вище вимогам закону позивач у позовній заяві ціну позову не зазначила, не долучила до матеріалів позовної заяви жодних належних доказів на підтвердження визначеного нею саме такого розміру ціни позову та доказів про реальну вартість майна, станом на час звернення із позовом до суду (зокрема, звіту/акта/висновку про вартість майна), виходячи із заявлених нею позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, документ на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі, відповідно до реальної ціни позову, позивачкою до позовної заяви не долучено.
Отже, вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження по справі та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків та виконання вимог цієї ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, в противному разі заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Трагнюк В. Р.