Справа № 509/6061/25
08 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову вказує, що 16.03.2021 року між АТ «Альфа Банк», яке в подальшому змінило назву на АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 укладено угоду про надання споживчого кредиту №491047770, умови якого відповідачем не виконується, тому просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість в загальній сумі 54922,85 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору щодо строків та порядку повернення кредитних коштів.
Відповідач відзив не надав.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, відповідач не подав відзиву проти позову.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», яке 30.11.2022 р. змінило назву на АТ «СЕНС БАНК» на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 12.08.2022 р., була укладена про надання споживчого кредиту №491047770. За умовами Кредитної угоди Банк зобов'язувався надати кредит, а позичальник зобов'язувався повертати кредит, виплачувати проценти, сплачувати комісію.
Відповідач користувався кредитними коштами, однак свої зобов'язання за Договором №491047770 належним чином не виконував. За відповідачем обліковується заборгованість по кредитних зобов'язаннях на загальну суму 54922,85 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснює погашення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та положеннями укладеної між сторонами Кредитної угоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, відповідач не виконував належним чином свого зобов'язання із здійснення щомісячних платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому неналежним чином виконував свої обов'язки, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та сплати відсотків за фактичне користування кредитними коштами.
При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримала та користувалася ними, однак свої зобов'язання за Кредитним договором не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення вказаних сум з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2422,40 грн., які відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ, 23494714, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) заборгованість за Кредитним договором №491047770 в сумі 54922,85 грн., з яких: 27525,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27397,61 грн. - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (ЄДРПОУ, 23494714, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: Кочко В.К.