Справа № 522/27318/25-Е
Номер провадження 2/504/2728/26
про залишення позовної заяви без руху
05.03.2026с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., попередньо розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в особі представника ОСОБА_2 до Управління філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів,
встановив:
Представник позивача звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовною заявою, в якій просить скасувати нарахований борг в розмірі 10949,94 грн за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 26.01.2026 року справу передано за підсудністю до Доброславського районного суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.
Вивчивши матеріали справи та зміст поданої позовної заяви, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху за таких обставин.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч.4 ст.175 ЦПК України).
В порушення зазначених вимог, позивачем (його представником) не додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору.
У позовній заяві представник позивача посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення від сплати судового збору при поданні даного позову.
Так, положеннями ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі - позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів. Отже, приписи ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов'язаного з наданням тих чи інших послуг.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», яке закріплене у п.17 ст.1 цього закону, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п.3, п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Положеннями п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23 цього закону. Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому заявник, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак у позовній заяві представником позивача не зазначено яким чином порушуються права позивача, як споживача, а навпаки стверджується, що ОСОБА_1 не має з відповідачем жодних договорів та не користується його послугами.
Тому, посилання представника позивача на положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом та положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позовної заяви.
Крім іншого, відповідно до п.п.2,3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Всупереч вказаної норми процесуального закону позовна заява не містить коду ЄДРПОУ відповідача, що позбавляє суд чітко визначити найменування та статус юридичної особи (чи навпаки).
Окрім того, позов містить майновий характер, оскільки позивач фактично не погоджується із нарахованою до виплати суми боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Проте, у позові ціна позову не вказана, що позбавляє суд вірно вирішити питання судових витрат при ухваленні можливого остаточного рішення у справі.
Отже, позовна заява не у повній мірі відповідає вимогам процесуального закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1211,20 грн та не більше 15140 грн.
Окрім того, положеннями ч.2 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.95 ЦПК України).
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5 ст.95 ЦПК України).
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія/копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів «Згідно з оригіналом», назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).
Копія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, на ньому має бути чітко було видно всі реквізити, поля документа не мають бути порушені.
В порушення даної норми представником позивача надано до суду фотографії документів низької якості, які фактично є нечитабельними.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.2 ст.83 ЦПК України).
Також у позовній заяві представник позивача вказує, що у липні 2021 року ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» надіслав попередження №192795038 про відмову від надання послуги водопостачання/ водовідведення, та зазначила, що копія такого повідомлення надається до позову, проте зазначеного повідомлення чи його копії до позову не долучено.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.13,177,185,260,353 ЦПК України,
постановив:
В задоволені клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в особі представника ОСОБА_2 до Управління філії «Інфоксводоканал» про захист прав споживачів - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.