Справа № 947/13802/26
Провадження № 1-кп/947/903/26
(про вирішення питання щодо територіальної підсудності кримінального провадження)
08.04.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162480001573 від 23.12.2025 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162480001573 від 23.12.2025 року у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Під час підготовчого судового засідання стороною захисту було заявлено клопотання про визначення (зміну) територіальної підсудності вказаного кримінального провадження та направлення обвинувального акта з доданими до нього матеріалами до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення належного суду, уповноваженого здійснювати подальший розгляд цього кримінального провадження.
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявлене клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні. На обґрунтування заявлених вимог зазначили, що зі змісту обвинувального акта та викладених у ньому фактичних обставин убачається відсутність достатніх даних, які б свідчили про вчинення інкримінованих обвинуваченим дій на території Київського району м. Одеси.
Сторона захисту посилалась на те, що за змістом висунутого обвинувачення ОСОБА_4 інкриміновано організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а ОСОБА_5 сприяння у вчиненні таких дій. Водночас, як убачається з фабули обвинувачення, за версією сторони обвинувачення злочинний план, підшукання співучасника, визначення місця та часу незаконного переправлення, а також інші дії, пов'язані з реалізацією інкримінованого умислу, відбувалися у м. Благовіщенськ Голованівського району Кіровоградської області або були безпосередньо пов'язані саме з цією місцевістю.
Крім того, захист звертав увагу суду на те, що з обвинувального акта не вбачається конкретизації фактичних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які б утворювали об'єктивну сторону закінченого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, саме на території Київського району м. Одеси. На думку захисту, місце вчинення тих дій, які орган досудового розслідування ставить у вину обвинуваченим, не віднесене до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси, а тому кримінальне провадження надійшло до цього суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримали думку своїх захисників та просили суд задовольнити подане клопотання, посилаючись на ті самі обставини та доводи.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечувала. У судовому засіданні прокурор зазначила, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було розпочато на території Київського району м. Одеси, до відповідного органу досудового розслідування була подана заява, у зв'язку із чим, на думку сторони обвинувачення, направлення обвинувального акта саме до Київського районного суду м. Одеси є належним та відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Також прокурор вказувала, що підстав для висновку про очевидне порушення правил територіальної підсудності на даній стадії не вбачається.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, додані до нього матеріали в межах вирішення питання, передбаченого ч.3 ст.314 КПК України, а також перевіривши доводи клопотання сторони захисту, дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження цьому суду. Положення ч. 1 ст. 32 КПК України встановлюють загальне правило, за яким кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо ж до початку судового розгляду виявиться, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності, воно підлягає передачі до іншого суду в порядку, передбаченому ст. 34 КПК України.
За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого вирішується апеляційним судом у межах юрисдикції одного апеляційного округу, а якщо йдеться про суди, що належать до різних апеляційних округів, колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого. Отже, у випадку, коли місцевий суд у підготовчому судовому засіданні доходить висновку про можливе порушення правил територіальної підсудності, але остаточне визначення належного суду виходить за межі юрисдикції відповідного апеляційного суду, належним процесуальним способом реагування є направлення обвинувального акта до апеляційного суду для подальшого вирішення цього питання у передбаченому законом порядку.
Разом із цим суд виходить з того, що на стадії підготовчого судового засідання він не вирішує питання доведеності винуватості чи невинуватості особи, не надає остаточної оцінки доказам з точки зору доведеності обвинувачення та не підміняє собою судовий розгляд по суті. Водночас саме на цій стадії суд зобов'язаний перевірити, чи відповідає обвинувальний акт і порядок його надходження до суду вимогам кримінального процесуального закону, в тому числі чи додержано правил територіальної підсудності. Таке повноваження прямо кореспондує вимогам ч. 3 ст. 314 КПК України і спрямоване на забезпечення розгляду справи судом, встановленим законом.
Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Тобто для цілей вирішення питання територіальної підсудності суд зобов'язаний виходити насамперед із фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, а не з імовірних припущень про можливість іншої правової кваліфікації, іншого обсягу обвинувачення чи інших фактичних обставин, які органом досудового розслідування до обвинувального акта не включені.
З аналізу обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкриміновано організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, а також сприяння їх вчиненню шляхом надання вказівок, засобів та усунення перешкод, а ОСОБА_5 участь у таких протиправних діях у формі сприяння. Разом із тим наведені в обвинувальному акті фактичні дані, на які посилається сторона обвинувачення, вказують, що реалізація злочинного наміру, місце перебування осіб, які мали незаконно перетнути державний кордон України, а також ключові події, з якими пов'язується об'єктивна сторона інкримінованого діяння, на думку сторони захисту ймовірно можуть віднесені до території м. Благовіщенськ Кіровоградської області.
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.12.2025 у справі № 714/1508/22, згідно з яким об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України, полягає у: незаконному переправленні осіб через державний кордон України; організації такого переправлення; керівництві такими діями; а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. У цій же правовій позиції зазначено, що для наявності в діях організатора закінченого складу злочину, передбаченого ст. 332 КК України, не є обов'язковим фактичне перетинання кордону особою, яка за планом мала його перетнути, оскільки відповідальність для організатора може наставати вже за сам факт організації, керівництва чи сприяння.
Однак наведений правовий висновок Верховного Суду не спростовує, а навпаки підтверджує необхідність чіткого встановлення місця вчинення саме тих дій, які інкримінуються конкретним обвинуваченим як організація, керівництво або сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України. Інакше кажучи, якщо обвинуваченому ставиться у вину не фактичне переправлення особи через державний кордон, а організаційні чи координуючі дії, то для вирішення питання підсудності визначальним є місце вчинення саме таких дій, як вони сформульовані в обвинувальному акті.
У даному випадку обвинувальний акт не містить такого викладу фактичних обставин, який би давав підстави для однозначного висновку про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих їм дій саме в межах територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси. Сам по собі факт того, що досудове розслідування було розпочато відповідним органом досудового розслідування на території Київського району м. Одеси, або що на цій території була подана заява про кримінальне правопорушення, не є критерієм визначення територіальної підсудності судового провадження, оскільки стаття 32 КПК України пов'язує підсудність не з місцем початку досудового розслідування чи місцем подання заяви, а саме з місцем вчинення кримінального правопорушення.
Інше тлумачення суперечило б самій природі інституту територіальної підсудності та фактично ототожнювало б місце процесуального реагування держави на повідомлення про злочин із місцем його вчинення, що не передбачено кримінальним процесуальним законом. Початок досудового розслідування, визначення підслідності, місце знаходження органу досудового розслідування чи прокуратури, а також місце подання заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення самі по собі не формують територіальної юрисдикції місцевого суду під час судового провадження, якщо інше не випливає з фактичних обставин обвинувачення.
Суд звертає увагу і на те, що відповідно до пред'явленого обвинувачення інкриміновані обвинуваченим дії за своїм змістом пов'язані із забезпеченням незаконного перетинання державного кордону іншими особами. У клопотанні захисту обґрунтовано зазначено, що за викладом обвинувального акта події, пов'язані з реалізацією відповідного злочинного наміру, локалізовані поза межами територіальної юрисдикції цього суду.
Суд окремо зазначає, що на цьому етапі провадження він не робить висновку про правильність або неправильність правової кваліфікації дій обвинувачених, не вирішує питання про наявність чи відсутність у їхніх діях складу кримінального правопорушення, закінченості злочину, замаху або співучасті. Такі питання належать до предмета судового розгляду по суті.
За таких обставин суд доходить висновку, що клопотання сторони захисту є обґрунтованим, оскільки до початку судового розгляду виявлено наявність об'єктивних сумнівів щодо належності цього кримінального провадження до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси. З огляду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, такі сумніви мають бути усунуті у передбаченому законом порядку, а кримінальне провадження направлене для вирішення питання про визначення належної територіальної підсудності.
Оскільки зі змісту клопотання захисту та матеріалів провадження вбачається, що ймовірно належним судом для розгляду цього кримінального провадження може бути суд, який знаходиться поза межами юрисдикції Одеського апеляційного суду, зокрема Благовіщенський районний суд Кіровоградської області, місцевий суд не наділений повноваженнями самостійно вирішити питання про передачу провадження безпосередньо до такого суду. У цьому випадку обвинувальний акт та додані до нього матеріали підлягають направленню до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення територіальної підсудності відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 314 КПК України, у тому числі з можливістю звернення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у випадку встановлення необхідності передачі кримінального провадження до суду, який перебуває в межах юрисдикції іншого апеляційного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 32, 34, 110, 314, 315, 369, 372 КПК України, суд -
Клопотання сторони захисту про визначення (зміну) територіальної підсудності кримінального провадження № 12025162480001573 - задовольнити.
Обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12025162480001573 від 23.12.2025 року у відношенні: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України направити до Одеського апеляційного суду для вирішення питання про визначення територіальної підсудності відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 314 КПК України, у тому числі з можливістю звернення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо передачі даного кримінального провадження на розгляд до суду, якому воно ймовірно підсудне (зокрема, до Благовіщенського районного суду Кіровоградської області).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ст.392 КПК України.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1