Справа № 496/3025/24
Провадження № 2/496/808/26
повний текст
09 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю: секретаря - Агаджанян Д.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-
Після перегляду заочного судового рішення судом установлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 72928251 у розмірі 33975,00 грн., за кредитним договором №34171-01/223 в розмірі 49715,00 грн., за кредитним договором №05121-01/2023 в розмірі 31100,00 грн, всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 114790,00 грн. а також судові витрати по справі.
Свою вимогу позивач мотивує тим, що 22.11.2023 між ТОВ ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №72928251.
Відповідно до п. 1 Договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та позикодавцю плату від суми позики.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та її послуг, а також погодилась, що до моменту підписання договору позики вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license, їх зміст суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору її зрозумілі.
Відповідно до п. 20 Договору позики, даний Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
14.06.2021р. між ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 8 від 26.07.2023р. до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33975,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24975,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики № 72928251 в розмірі 33975,00 грн., з яких 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24975,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
26.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №34171-01/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
30.08.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №30082023/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49715,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36715,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - суму заборгованості за пенею.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 30.08.2023 року Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №34171-01/2023 в сумі 49715,00 грн. з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36715,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
05.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05121-01/2023, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
30.08.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №30082023/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31100,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - суму заборгованості за пенею.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , а саме з 30.08.2023 року Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЄАПБ» за кредитним договором №05121-01/2023 в сумі 31100,00 грн. з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23100,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Посилаючись на викладене, позивач просить суд, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 72928251 у розмірі 33975,00 грн., за кредитним договором №34171-01/223 в розмірі 49715,00 грн., за кредитним договором №05121-01/2023 в розмірі 31100,00 грн, всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 114790,00 грн., а також судові витрати по справі.
Представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання, призначене на 09.02.2026 року не з'явився, але в прохальній часині позову просив розгляд справи проводити за його відсутності і в разі неявки відповідача надав згоду на ухвалення заочного рішення (зворотній а.с.6).
Відповідач в судові засідання, призначені на 16.10.2025 року, 27.11.2025 року та 09.02.2026 року, не з'явилась, про дату та час судового засідання сповіщена належним чином, шляхом доставлення судової повістки в Електронний кабінет, а також смс-повідомлення за номером телефону (а.с. 190, 191). Також, суд надсилав судові повістки за адресою, вказаною ОСОБА_1 , як її адреса проживання, відповідно довідок про відслідкування листа, судові повістки вручено адресату (а.с. 186, 187). У своїй заяві про перегляд заочного рішення суду, відповідач просила скасувати заочне рішення, оскільки вважає, що договір факторингу від 14.06.2021р. між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали договір факторингу № 14/06/21 було укладено до того, як вона уклала договір кредитування № 72928251 від 22.11.2023 р. щодо кредитного договору № 34171-01/2023 року від 26.01.2023 року, то Договір не містить підпису ОСОБА_1 , немає підтвердження нарахування їй коштів. Щодо кредитного договору №05121-01/2023 від 05.01.2023 року укладеного між відповідачкою та ТОВ «ФК» ІНВЕСТРУМ», то визначені суми заборгованості не підтвердженні належними доказами, зокрема розрахунками заборгованості (а.с. 107-113).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.11.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено договір позики №72928251, який підписано електронним підписом kLj67SBWSR відповідача, що підтверджується копією договору
Відповідно до п.2.1. Договору, сума позики - 9000,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. Договору, строк позики складає 30 днів.
Відповідно до п.п. 2.3. Договору, процентна (базова) ставка 2.5% (фіксована), знижена процентна ставка/день - 1 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, пеня %/день - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2333,95 %; орієнтовна загальна вартість позики складає - 11700,00 грн. (8-9).
Додатком №1 до Договору позики № 72928251 від 22.11.2022р. є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до таблиці, розрахованої за період з 22.11.2022р. по 22.12.2022р., чиста сума кредиту - 11700,00 грн., проценти за користування кредитом - 2700,00 грн., реальна річна процентна ставка - 2333,95%, загальна вартість кредиту - 11700,00 грн. (а.с.10).
14.06.2021р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» на плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Небезпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаними у Реєстрі боржників (а.с.11-12).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (платою за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
14.06.2021р. між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду № 2 до Договору факторингу, якою п. 1.3 Договору факторингу викладено в наступній редакції «Клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства» (а.с.13).
26.07.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №9 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., в якій зазначено, що загальна сума прав вимоги, що відступають згідно Реєстру Боржників №8 від 26.07.2023р. (а.с.14).
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 8 від 26.07.2023р. за Договором Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., фактор та клієнт уклали даний акт про те, що на виконання п. 1.2. Договору Факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між Клієнтом та Фактором, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 8, після чого, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.15).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 8 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за договором позики № 72928251 в сумі 33975,00 грн., з яких: 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24975,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с.16).
Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 26.07.2023 року по 31.03.2024 р. борг ОСОБА_1 по даному кредитному договору становить 33975,00 грн. (а.с.21).
Отже, після укладання 26.07.2023 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» додаткової угоди №9 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021р., ТОВ «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 72928251 від 22.11.2022 р.
26.01.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №34171-01/2023, який підписано електронним підписом W0163 відповідача, що підтверджується копією договору (27-28).
Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 30.08.2023 року по 31.03.2024 року борг ОСОБА_1 по даному кредитному договору становить 49715,00 грн. (а.с.36).
З копії договору факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року вбачається, що 30.08.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №30082023/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників (а.с.47-49).
Згідно акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, передав ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» прийняв ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.50).
Витягом з реєстру боржників до договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49715,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36715,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ФК «ЄАПБ» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору №34171-01/2023 від 26.01.2023 року і саме йому належить право вимоги до відповідача (а.с.51).
05.01.2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №05121-01/2023, який підписано електронним підписом W0163 відповідача, що підтверджується копією договору (37-38).
Відповідно до розрахунку заборгованості, за період з 30.08.2023 року по 31.03.2024 року борг ОСОБА_1 по даному кредитному договору становить 31100,00 грн. (а.с.41).
З копії договору факторингу № 30082023/1 від 30.08.2023 року вбачається, що 30.08.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №30082023/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників (а.с.47-49).
Згідно акту прийому - передачі Реєстру боржників за договором факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, передав ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» прийняв ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.50).
Витягом з реєстру боржників до договору факторингу №30082023/1 від 30.08.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 49715,00 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 36715,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вказані обставини свідчать про те, що на даний час ТОВ «ЄАПБ» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору №05121-01/2023 від 05.01.2023 року і саме йому належить право вимоги до відповідача (а.с.51).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування.
У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.
У справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України) абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Отже, договори були укладені в електронному вигляді.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, за змістом ст. 1054 ЦК України кредитний договір є оплатним. Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
Так, на вимогу ухвали суду від 16.10.2025 року, від АТ КБ «Приват банк» надійшла інформація про зарахування 22.11.2022 року на належну ОСОБА_1 кредитну картку у АТ КБ «Приват банк» 9 000 грн., що відповідає сумі позики, отриманою відповідачкою 22.11.2022 року при укладанні між нею та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договору позики №72928251 та про зарахування 26.01.2023 року на належну ОСОБА_1 кредитну картку у АТ КБ «Приват банк» 13 000 грн., що відповідає сумі позики, отриманою відповідачкою 26.01.2023 року при укладанні між нею та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» договору позики №34171-01/2023 (а.с. 182).
Також, на вимогу ухвали суду від 16.10.2025 року, від АТ «Райффайзен Банк» надійшла інформація по рахунку належного ОСОБА_1 за період 05.01.2023 по 08.01.2023 р., проте інформації про фінансові операції «05.01.2023» довідка не містить. Крім того, за даними довідки залишок на початок періоду складав 18,42 грн., з 6 по 8 січня 2023 року відбулось списання коштів: 06.01.2023 р. на суму 14,16 грн., 07.01.2023 р. на суму 200 грн., 08.01.2023 р. на суму 4578,41 грн., поповнення рахунку 06.01.2023 р. на суму 1993,18 грн., 07.01.2023 р. на суму 196 грн., внаслідок яких залишок на рахунку склав «- 2584,96 грн.» (а.с. 177-178). Отже, вказана довідка не підтверджує надходження коштів у сумі 8 000 грн., як визначено позивачем за кредитним договором № 05121-01/2023 від 05.01.2023 року.
Щодо доданої до позовної заяви довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.03.2024 року № 2919-240308123522, на підтвердження того, що 05.01.2023 року на картку відповідача за допомогою сервісу онлайн платежів ipay.ua перераховано грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. за кредитним договором № 05121-01/2023 від 05.01.2023 року (а.с. 129), то суд не вважає таку довідку підтвердженням отримання кредиту ОСОБА_1 з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).
Відповідно до п. п. 3, 28, 29, 30, 53, 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»: безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; кредитовий переказ - платіжна операція з рахунку платника на підставі платіжної інструкції, наданої платником або надавачем послуг з ініціювання платіжних операцій, за умови отримання згоди платника на виконання платіжної операції, наданої надавачу платіжних послуг платника; кредитовий трансфер - платіжний інструмент у вигляді сукупності процедур, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України, що використовується для ініціювання кредитового переказу; переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача; платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги: 1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуг щодо відкриття; 2) обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців); 3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі: а) виконання кредитового переказу; б) виконання дебетового переказу; в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів; 4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту, у тому числі: а) виконання кредитового переказу; б) виконання дебетового переказу; в) виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів; 5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів; 6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку; 7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 Закону України «Про платіжні послуги», до надавачів платіжних послуг належать: 1) банки, філії іноземних банків (далі - банки); 2) платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи); 3) філії іноземних платіжних установ; 4) установи електронних грошей; 5) фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг; 6) оператори поштового зв'язку; 7) надавачі нефінансових платіжних послуг; 8) Національний банк України; 9) органи державної влади, органи місцевого самоврядування.
Надавати платіжні послуги мають право лише особи, зазначені у частині першій цієї статті.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов'язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно ст. 22 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв'язку має право на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг надавати користувачам на умовах кредиту кошти для виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача, крім платіжних операцій з електронними грошима, з дотриманням таких умов: 1) платіжна установа, установа електронних грошей, оператор поштового зв'язку має право надавати платіжні послуги, передбачені пунктами 4 або 5 частини першої статті 5 цього Закону; 2) надання кредиту здійснюється виключно у зв'язку з виконанням платіжної операції; 3) кредит надається на короткий строк, що не може перевищувати 12 місяців з дати надання коштів; 4) кредит не може надаватися за рахунок коштів, отриманих від користувачів для цілей виконання платіжних операцій та/або в обмін на випущені електронні гроші; 5) розмір власного капіталу платіжної установи, установи електронних грошей, оператора поштового зв'язку відповідає вимогам, встановленим Національним банком України до надавачів платіжних послуг, які мають право надавати кредит.
Забороняється надання кредиту електронними грошима.
Надання кредиту споживачам здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про споживче кредитування".
Статтею 23 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що надавачі платіжних послуг, визначені в пункті 9 частини першої статті 10 цього Закону, зобов'язані здійснювати ідентифікацію та верифікацію користувачів відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Згідно ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги», усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п'яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Під час зберігання документів, що містять банківську таємницю або іншу інформацію з обмеженим доступом, надавачі платіжних послуг та їх комерційні агенти забезпечують дотримання вимог, встановлених законодавством для зберігання відповідної інформації.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Договір про надання платіжних послуг укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Договір про надання платіжних послуг може укладатися шляхом приєднання користувача до договору, розміщеного у доступному для клієнта місці у надавача платіжних послуг та на його веб-сайті в мережі Інтернет. Усі поточні редакції публічної пропозиції укладення договору та документів, що містять інформацію про комісійні винагороди, процентні ставки, курс перерахунку іноземної валюти, що застосовуються до обраної користувачем платіжної послуги, що надається користувачу згідно з пунктом 3 частини першої статті 30 цього Закону, зберігаються на веб-сайті надавача платіжних послуг із зазначенням строку їх дії. Користувачі мають право в будь-який час отримати доступ до всіх редакцій публічної пропозиції укладення договору та інших документів, зазначених у цій статті, що розміщені на веб-сайті надавача платіжних послуг.
У разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов'язків сторони за договором за участю споживача платіжних послуг такі права та обов'язки тлумачаться на користь такого споживача.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про платіжні послуги», до платіжних інструментів належать: 1) прямий дебет; 2) кредитовий трансфер; 3) електронні платіжні засоби.
Як вбачається із ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством.
Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.
Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
Згідно ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги», небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є.
Розрахунки між небанківськими надавачами платіжних послуг для забезпечення виконання платіжних операцій користувачів (крім платіжних операцій у межах одного надавача платіжних послуг) здійснюються шляхом проведення суми платіжної операції між розрахунковими рахунками небанківських надавачів платіжних послуг, що відкриті в банках (розрахунковому банку платіжної системи).
Банки забезпечують виконання платіжних операцій своїх клієнтів, у тому числі операцій небанківських надавачів платіжних послуг, шляхом виконання міжбанківських платіжних операцій або платіжних операцій, що виконуються в межах одного банку.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Позивач належними та допустимими доказами не довів факт отримання кредиту за Кредитним договором № 05121-01/2023, не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконання позивачем зобов'язань за договором, а саме перерахування кредиту на рахунок відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо заміни кредитора на правонаступника, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.
За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 83 690 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн., який Банк просить стягнути з відповідача на свою користь.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 627, 628, 629, 639, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 43, 76, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265 ЦПК України, -
Позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014, реквізити IBAN: № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк» суму заборгованості у загальному розмірі: 83 690,00 грн.:
за Кредитним договором № 72928251 в розмірі 33975,00 грн., з яких:
- 9000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 24975,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
за Кредитним договором № 34171-01/2023 в розмірі 49715,00 грн., з яких:
- 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 36715,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи: 35625014, реквізити IBAN: № НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов'язано з тим, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством. З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість - 11 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки - 6 суддів.
Суддя В.М. Буран