Справа № 495/2246/26
Номер провадження 1-кп/495/487/2026
08 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:
прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони в Одеській області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський Одеської області кримінальне провадження за обвинувальним актом ЄРДР №62026150020000123 від 13.01.2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комінтернівське, Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водолаза водолазного відділення інженерно-водолазного взводу 3 понтонно-мостового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», раніше судимого:
- 16.03.2018р. Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.263, ч.2 ст.125, 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік;
- 22.11.2018р. Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.263, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки; ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.02.2020р. скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено ОСОБА_4 у місця позбавлення волі для відбування реальної міри покарання; ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.01.2021р. вказану ухвалу скасовано та відмовлено у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а ОСОБА_4 звільнено з-під варти з 22.01.2021р.;
- 02.08.2021 Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.121, ст.71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду від 03.10.2024 звільнений умовно-достроково на 02 /два/ роки 01 /один/ місяць 04 /чотири/ дні невідбутого строку основного покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407КК України, -
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді водолаза водолазного відділення інженерно-водолазного взводу 3 понтонно-мостового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 03.11.2025 о 08 годині не з'явився вчасно після розосередження до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 (точне місце розташування не зазначається в зв'язку введення воєнного стану в Україні) та ухилявся від проходження військової служби по 12.02.2026, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення в час, спосіб та при обставинах, які викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що він, будучи військовослужбовцем під час мобілізації на посаді водолаза водолазного відділення інженерно-водолазного взводу 3 понтонно-мостового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», 03.11.2025 о 08.00 год. мав повернутись зі звільнення до військової частини НОМЕР_1 , де проходив службу, однак вирішив не повертатись та проводив час на власний розсуд до 12.02.2026 року, оскільки мав конфлікт з керівництвом та вирішив шукати інше місце служби, перебуваючи за місцем проживання. Іншого місця служби дотепер не знайшов. До військової частини НОМЕР_1 більше не повертався, проводив час на власний розсуд, переважно за місцем проживання, до 12.02.2026 року, коли був затриманий.
Висловив каяття у вчиненому, просив суворо не карати, зазначив, що бажає продовжити військову службу у іншому підрозділі.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочинів, добровільності та істинності його позиції.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК України, згідно яких обвинувачений у такому випадку буде позбавлений права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, доведена повністю.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його відношення до вчиненого; особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не одружений, з вищою освітою, з 03.02.2025 проходить військову службу за призовом під час мобілізації та на час вчинення злочину проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водолаза водолазного відділення інженерно-водолазного взводу 3 понтонно-мостового батальйону, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», за місцем служби та за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий: 16.03.2018р. Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.2 ст.263, ч.2 ст.125, 70 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік; 22.11.2018р. Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.263, ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки; 02.08.2021 Комінтернівським районним судом Одеської області за ч.1 ст.121, ст.71 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду від 03.10.2024 звільнений умовно-достроково на 02 роки 01 місяць 04 дні невідбутого строку основного покарання.
Враховуючи викладене, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення (злочин) в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити йому покарання відповідно до ст.71 КК України, а саме до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати не відбуту ним частину покарання 2 роки 1 місяць 4 дні за вироком Комінтернівського райсуду Одеської області від 02.08.2021 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 7 років позбавлення волі.
Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та не становитиме надмірний тягар для особи.
У строк покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк тримання під вартою за період з 12.02.2026 по дату набрання вироком законної сили.
Ухвалюючи вирок, суд відповідно до ст. 368 КПК України зобов'язаний вирішити питання щодо того, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання 2 (два) роки 1 (один) місяць 4 (чотири) дні за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.08.2021, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення у період з 12.02.2026 по дату набрання вироком законної сили.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити обвинуваченому, прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1