Справа № 750/5816/25 Головуючий у 1 інстанції Кузнєцова О. О.
Провадження № 33/4823/254/26
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
07 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 ,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Як встановив місцевий суд, 13 квітня 2025 року, о 16 год. 10 хв., у м. Чернігові, по вул. 1-ї Танкової Бригади, 33, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилася, чим порушено п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Бредюк О.М. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування скарги посилається на те, що ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 патрульним не перевірялися і не встановлювалися належним чином і у відповідний спосіб, а були названі формально, однак дана обставина була проігнорована судом першої інстанції. Звертає увагу, що очевидних ознак сп'яніння у водія не було. Вона не дихала в обличчя поліцейському, тому запах алкоголю з порожнини рота не можна було почути. Вираженого тремтіння пальців рук у неї теж не було. Захисник вказує, що між та патрульним та ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація й остання принципово не хотіла проходити огляд на місці за допомогою приладу «Драгер», а хотіла пройти огляд у лікаря-нарколога, що зафіксовано на відеозаписі. Звертає увагу на те, що патрульні повідомили його підзахисну лише про відсторонення від керування і належним чином не роз'яснили їй процедуру проходження огляду на стан сп'яніння та склали протокол.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №299417 від 13.04.2025, ОСОБА_1 , 13 квітня 2025 року, о 16 год. 10 хв., у місті Чернігові, по вул. 1-ї Танкової Бригади, 33, керувала транспортним засобом «Hyundai Sonata», р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовилася, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.8).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху. При спілкуванні з водієм поліцейські виявили у неї ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, які їй було озвучено, та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак водій категорично відмовилася. На пропозицію пройти огляд у лікаря-нарколога ОСОБА_1 погодилась, проте висунула вимогу, що до лікарні вона буде їхати на власному автомобілі, а потім відмовилася, пояснюючи, що не бачить у цьому сенсу. При цьому, працівником поліції було роз'яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, після чого поліцейські склали протокол щодо ОСОБА_1 , ознайомили з його змістом; від підпису та надати пояснення водій відмовилася. Також ОСОБА_1 була відсторонена від керування транспортним засобом.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо неї, ОСОБА_1 не зазначала, із заявами про неправильність дій чи порушення її прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Доводи апелянта з приводу того, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, а запропонували пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», не ґрунтуються на законі, так як дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зокрема, наведений пункт 6 розділу І даної Інструкції передбачає альтернативний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки, або у закладі охорони здоров'я.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 висловила бажання пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, проте працівники поліції проігнорували її вимогу, є непереконливими, оскільки вказане не підтверджено жодним доказом у справі, у тому числі й відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого слідує, що водій повідомила, що не вбачає сенсу в проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З відеозапису слідує, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, а саме необхідності його проведення на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, визначеному законом, обов'язок водія та наслідки відмови, що передбачає притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою її притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний