Справа № 729/61/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/372/26
Категорія - ч. 1 ст. 164 КК України. Доповідач ОСОБА_2
07 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника - адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відео конференції із захисником через Бобровицький районний суд Чернігівської області та з прокурором з використанням його власних технічних засобів, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025275510000064 від 13 жовтня 2025 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року,
щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , фактично проживаючого по АДРЕСА_3 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, який має сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого не сплачує аліменти, у жовтні 2023 року залишив проходження військової служби за призовом під час мобілізації, яку проходив на посаді стрільця 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 засуджений за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у виді двох років пробаційного нагляду.
Відповідно до вимог п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_8 покладені обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду визначено обчислювати з дня постановки ОСОБА_8 на облік уповноваженим органом з питань пробації, відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України.
Судом першої інстанції встановлено, що старший солдат ОСОБА_8 , будучи діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16, 17, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, будучи батьком неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про зобов'язання, передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дітей, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дітей і батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створюючи належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати їх до самостійного життя та праці, умисно ухилявся від виконання покладених на нього перелічених обов'язків.
Так, згідно виконавчого листа Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.07.2017 у справі №729/546/17 2/729/320/17, на підставі якого Ніжинським відділом державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.10.2017 було відкрито виконавче провадження № 54989751, ОСОБА_8 повинен щомісячно сплачувати аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_10 , на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, починаючи з 25.05.2017.
Однак, всупереч вимогам закону, ОСОБА_8 , будучи достеменно обізнаним про аліментні зобов'язання стосовно свого сина та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10.07.2017 по справі №729/546/17 2/729/320/17 (виконавчий лист Бобровицького районного суду Чернігівської області виданий 13.10.2017 у справі №729/546/17, будучи фізично здоровою і працездатною особою, злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина - ОСОБА_9 та в період з травня 2017 року по травень 2018 року, не будучи офіційно працевлаштованим, жодного разу не виплачував аліменти.
Також у період з червня 2018 року по липень 2019 року, будучи офіційно працевлаштованим та отримуючи заробітну плату, з отриманого доходу аліментів не виплачував. У подальшому, в період з серпня 2019 року по січень 2023 року, не отримуючи офіційного доходу, аліменти на утримання сина також не виплачував.
У період з лютого 2023 року по вересень 2023 року, перебуваючи на службі в Збройних Силах України, офіційно отримував заробітну плату, а саме: у березні 2023 року - 12393,74 грн., у квітні 2023 року - 78043,02 грн., у травні 2023 року - 6556,72 грн., у червні 2023 року - 124430,08 грн., у липні 2023 року - 54430,08 грн, у серпні 2023 року - 124430,08 грн. та у вересні 2023 року - 148860,16 грн., тобто мав офіційний та достатній матеріальний дохід, проте з отриманого доходу аліменти на утримання сина було примусово стягнуто у вересні 2023 року в розмірі 164603,78 грн.
У жовтні 2023 року ОСОБА_8 самовільно залишивши військову частину НОМЕР_1 , офіційно не працював до жовтня 2024 та аліменти на утримання сина не виплачував. У подальшому в період з листопада 2024 року по березень 2025 року ОСОБА_8 , будучи працевлаштованим, офіційно отримував заробітну плату, а саме: у листопаді 2024 року - 9640,75 грн., у грудні 2024 року - 9808,17 грн., у січні 2025 року - 6872,18 грн., у лютому 2025 року - 9569,45 грн. та у березні 2025 року - 11233,26 грн., проте з отриманого доходу аліменти на утримання сина було примусово стягнуто у травні 2025 року на суму 23 979,93 грн., після чого по жовтень 2025 року включно, маючи умисел на злісне ухилення від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання дитини (аліментів), ігноруючи дані рішення, ухиляючись від їх виконання, будучи фізично здоровим, при цьому упродовж тривалого часу не вживаючи заходів щодо працевлаштування, умисно, протиправно порушуючи обов'язки батька передбачені ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 180-183 Сімейного кодексу України, всупереч вимогам ст.ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 21.11.1989, у період з 01.06.2025 по 31.10.2025 не сплачував встановлені судом кошти (аліменти) на утримання сина ОСОБА_9 , жодних заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав та матеріальної допомоги своїй дитині не надавав.
У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_8 утворилася заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, яка станом на 31.10.2025 становила 111 654, 49 грн., що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та доведеність своєї винуватості, просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, через суворість виду покарання, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального проступку та особі винного.
Мотивує тим, що він повністю визнає свою вину та у вчиненому щиро розкаюється, з метою погасити заборгованість по аліментам має намір повернутися на службу до лав Збройних Сил України, але призначений судом вид покарання не дає можливості це зробити, так як він зобов'язаний постійно знаходитись за місцем свого проживання.
Звертає увагу, що під час досудового розслідування не було встановлено жодних обтяжуючих обставин, які б унеможливлювали застосування до нього положень ст. 69 КК України. При цьому, встановлено ряд пом'якшуючих обставин, таких як щире каяття, визнання вини та позитивні характеристики. При цьому, він раніше не судимий, має стійкі соціальні зв'язки, проживає в цивільному шлюбі, на обліку у нарколога або психіатра не перебуває.
Вважає, що з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд має можливість та законні підстави призначити йому менш суворе покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив змінити вирок суду в частині призначеного покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу, прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги сторони захисту, акцентуючи увагу на характері кримінального правопорушення та дійсному ставленню до нього, непогашенню заборгованості по аліментах, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
За правилами ст.. 382 КПК України підставою для розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні є встановлення прокурором під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
У даному провадженні прокурором у повній мірі були виконані вимоги кримінального-процесуального закону. Від обвинуваченого ОСОБА_8 в присутності його захисника була відібрана письмова заява про беззаперечне визнання своєї винуватості, згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Від потерпілої ОСОБА_10 також була письмова заява про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоду з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
За правилами ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.
Отже, справедливість розглядається як рівновага між вчиненим кримінальним правопорушенням і наслідками для особи, яка його вчинила, тобто між вчинком і покаранням.
На несправедливість призначеного вироком суду першої інстанції покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
У будь-якому разі призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, наслідкам, що наступили в результаті злочинних дій, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
Санкція ч. 1 ст. 164 КК України передбачає покарання у виді: громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Обираючи покарання у виді пробаційного нагляду, суд в повній мірі врахував характер кримінального проступку, який пов'язаний із злісним ухиленням від сплати аліментів на утримання власного сина, тривалість такого ухилення, наявність непогашеної заборгованості по аліментах і з урахуванням щирого каяття та активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення призначив покарання, яке відповідає принципам законності. справедливості та індивідуалізації покарання.
Прохання обвинуваченого перейти до більш м'якого, покарання, не передбаченого санкцією частини статті, задоволенню не підлягає.
Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
У даному провадженні встановлені тільки обставини, що пом'якшують покарання проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, який пов'язаний із злісним ухиленням батька від сплати аліментів на утримання дитини, наявністю непогашеної заборгованості по аліментах, а тому законні підстави для призначення покарання, більш м'якого ніж передбаченого санкцією частини статті, відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13