Справа №579/2274/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.
Номер провадження 33/816/987/26 Суддя-доповідач Басова В. І.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
06 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, паспорт НОМЕР_1 . РНОКПП НОМЕР_2
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.
встановила:
Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за те, що 11 жовтня 2025 року о 23 год. 55 хв. в м.Кролевець по вул. Франка, 52 керував автомобілем Шкода Октавія, державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Драгер Alkotest 6820, який показав результат - 1.24‰.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення у його діях.
В обґрунтовування апеляційних вимог посилається на те, що дана постанова не у повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, належним чином не умотивована.
Зазначає, що він є військовослужбовцем, 11 жовтня 2025 року виконував обов'язки військової служби використовуючи автомобіль марки Шкода Октавія номерний знак НОМЕР_3 з метою захисту територіальної цілісності, недоторканості та незалежності України. Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, а тому вся процедура огляду, яку застосували до нього згідно з категоричними приписами ч. 9 ст.266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом.
Також зазначає, що суд першої інстанції витребовував документи з військової частини, однак не отримавши відповідь, розглянув справу.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що він перебуває на військовій службі, а тому просив апеляційний суд визнати зазначені ним обставини пропуску строку поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
У судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце апеляційного розгляду, до апеляційного суду не з'явився. Направлена на поштову адресу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності судова повістка повернулась без вручення, за відсутністю адресата за вказаною адресою, а тому враховуючи практику Верховного Суду, вказана особа вважаються такою, що належним чином повідомлена.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин, суд вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначає наступне .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої її винесено. Згідно зі змістом ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником.
Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 20 січня 2026 року ОСОБА_1 присутній не був, копія постанови була направлена йому 21 січня 2026 року, разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду. Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначених норм закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 480769 від 12.10.2025 року у якому зафіксовано, що 11 жовтня 2025 року о 23 год. 55 хв. в м.Кролевець по вул. Франка, 52 водій гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Шкода Октавія, державний номерний знак НОМЕР_3 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу Драгер, результат 1,24, позитивний, тест номер 1368 . Від керування транспортним засобом відсторонений . Суд першої інстанції вважав, що протокол складений згідно вимог ст.256 КУпАП, тому піддавати сумніву його зміст підстави відсутні, з чим погоджується і апеляційний суд;
- тестом № 1368 спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, результат тесту 1,24 проміле. Роздруківка з технічного пристрою «Drager Alcotest 6820»;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд був проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння, за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 з результатом огляду на стан сп'яніння проба позитивна 1,24 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.10.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 на огляд у заклад охорони здоров'я не доставлявся;
- відеозаписами з автомобіля патрульної машини та нагрудної камери поліцейського, переглянутим і апеляційним судом, з якого убачається, що поліцейські о 23:55 год здійснили зупинку автомобіля Шкода Октавія, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , останнього повідомили про причини зупинки, а саме керування автомобілем в комендантську годину. Під час перевірки документів, у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. На питання поліцейського, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, останній відповів «ні». Поліцейський запропонував водію вийти з машини зробити видих в сторону поліцейського або пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою Драгера. Зробивши видих в сторону поліцейського, останній повідомив, що є запах алкоголю. В ході розмови ОСОБА_1 повідомив, що він є військовослужбовцем, підвозив хлопців, в подальшій розмові, зазначив, що підвозив знайомого. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоагналізатора Драгер ОСОБА_1 погодився. Водій вибирає та розпаковує муштук, поліцейський вставляє муштук у пристрій Драгер, при водієві перевіряє пристрій Драгер та зазначає, що алкоголь Драгер не показує. Водій робить глибокий видих у мундштук до сигналу приладу. Поліцейський показує ОСОБА_1 результат Драгеру та оголошує показники 1,24 % проміле. З даним результатом ОСОБА_1 був не згодний. Поліцейські запропонували проїхати в заклад охорони здоров'я КП Кролевецька лікарня для проходження огляду, ОСОБА_1 не погодився, зазначав, що потрібно їхати по службі. На питання ОСОБА_1 чи викликатимуть ВСП, поліцейський зазначив, що викликати не будуть. Працівниками поліції було роз'яснено права та наслідки правопорушення та повідомили, про розгляд справи в Кролевецькому районному суді. Відсторонено водія від керування транспортним засобом. Водій не погодився з поліцейськими, та покинув місце зупинки транспортного закладу. Працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та під'їхали до будинку ОСОБА_1 для вручення копії, однак ніхто з будинку не вийшов.
Відеозапис із нагрудних камер інспекторів поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, і у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, з нього достатньо повно убачаються детальні обставини вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення, що цілком підставно було ураховано суддею першої інстанції при розгляді справи.
Щодо доводів апелянта про те, що його огляд на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, та виконував обов'язки військової служби , апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515 (далі Інструкція), дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій (далі - військова частина), на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України (далі - військові містечка), права та обов'язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані), а також працівників Збройних Сил України (далі - працівники) під час виконання ними службових обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп'яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп'яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп'яніння чи відмова такого військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння до таких підстав не належать.
Згідно з ч.2 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп'яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин.
З протоколу про адміністративне правопорушення та переглянутого, як судом першої інстанції так і апеляційним судом відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 перебував у АДРЕСА_2 , поза межами території будь-якої військової частини. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляв суперечливі відомості щодо мети свого пересування: спочатку зазначав, що підвозить «хлопців», згодом - що підвозить знайомого, і лише наприкінці розмови повідомив про необхідність їхати на службу. При цьому жодних документів, які б підтверджували виконання конкретного службового завдання, перебування у відрядженні, несення служби або виконання наказу, на місці події він не надав.
Надана довідка військової частини про перебування ОСОБА_1 у визначений період на службі не є безумовним доказом того, що на момент зупинки транспортного засобу та проведення огляду на стан сп'яніння він безпосередньо виконував службові обов'язки, що є необхідною умовою для застосування положень ст. 266-1 КУпАП, оскільки містить загальні відомості про проходження служби у визначений період, однак не конкретизує характер завдань, місце їх виконання, маршрут пересування чи зв'язок використання транспортного засобу саме з виконанням службового завдання у момент зупинки.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп'яніння водія поліцейські не повинні запрошувати представника військової служби правопорядку.
Суд зазначає, що об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Чинним законодавством не передбачено виключень для військовослужбовців щодо їх обов'язку проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до п. 2.5 ПДР України, і вони, як і всі особи, що керують транспортними засобами на території України зобов'язані дотримуватися ПДР.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 як суб'єкт правопорушення є саме водієм, а тому факт перебування його у статусі військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку.
Твердження ОСОБА_1 , що його огляд на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки останній, витребувавши докази з військової частини, розглянув справу, не отримавши відповідь на відповідні запити, апеляційний суд вважає необгрунтованими.
Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи двічі направляв запити до військової частини щодо підтвердження доводів апелянта. Однак відповіді на зазначені запити до суду не надійшло.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності адміністративного провадження, обов'язок доведення обставин, на які посилається особа, покладається саме на цю особу. Суд, у свою чергу, зобов'язаний створити умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та може сприяти витребуванню доказів, однак не несе обов'язку забезпечення їх отримання за будь-яких обставин.
Факт направлення судом першої інстанції запитів до військової частини свідчить про те, що суд вжив усіх залежних від нього заходів для витребування необхідних доказів. Водночас відсутність відповіді на такі запити з причин, що не залежать від суду, не перешкоджає розгляду справи по суті у розумні строки та не може розцінюватися як безумовна підстава для відкладення розгляду справи чи визнання судового рішення незаконним.
Крім того, апелянт не був позбавлений можливості самостійно надати відповідні докази або ініціювати їх отримання, однак належних і достатніх доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, розглянувши справу за наявними у ній доказами після вжиття заходів щодо їх витребування, діяв у межах наданих повноважень та з дотриманням вимог процесуального закону.
Враховуючи встановлені обставчини, апеляційний суд вважає, що постанова Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно та об'єктивно дослідив матеріали справи й обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить ОСОБА_1 встановлено не було. Невизнання своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд має право залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, або скасувати постанову повністю чи частково та ухвалити нову постанову, змінити її чи закрити провадження у справі.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 294, 295 КпАП України,
постановила:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року залишити без задоволення, а постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 20 січня 2026 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуБасова В. І.