07 квітня 2026 року м.Суми
Справа №583/4284/25
Номер провадження 22-ц/816/1725/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.
за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,
учасників справи:
представника відповідачів адвоката Абрамовича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року, ухваленого у складі судді Семенової О.С. у місті Охтирка Сумської області,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» до ОСОБА_1 , ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «КЛИМЕНКО 2018» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
17 вересня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (далі - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «КЛИМЕНКО 2018» (далі - ФГ «КЛИМЕНКО 2018»), в якому просило визнати укладеною додаткову угоду № 3 від 05.06.2025 до договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015 між ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_2 в редакції, викладеній в позовній заяві; визнати відсутнім у ФГ «КЛИМЕНКО 2018» право оренди земельної ділянки площею 4,7124 га кадастровий номер 5920384000:01:001:0616, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області.
Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладений договір оренди землі № 132/15 від 07.07.2015 щодо земельної ділянки 4,7124 га з кадастровим номером 5920384000:01:001:0616. Додатковою угодою № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 132/15, визначено нового орендаря - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ». Позивач належно виконував умови договору, у повному обсязі сплачував орендну плату.
У зв'язку із закінченням 07 липня 2025 року строку дії Договору оренди землі на виконання пункту 8 Договору 05 червня 2025 року направив відповідачу лист-повідомлення за вих. № 751 від 05.06.2025 про намір продовжити дію Договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення прав землекористувача, до якого додано 2 примірника додаткової угоди про продовження дії договору. Проте, будь-якої відповіді на вказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечив проти продовження договору на новий строк. Відсутнісь листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на таких самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Таким чином, позивач вважає поновленим договір оренди землі № 132/15 від 07.07.2015 на підставі частини п'ятої та шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Таке поновлення обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додатковї угоди з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право орендаря не було порушено відповідачами, оскільки ОСОБА_2 скористався своїм правом орендодавця і завчасно відмовився від продовження договору оренду землі з позивачем, про що йому було доведено письмово. Після закінчення строку договору оренди землі № 132/15 від 07.07.2015 ОСОБА_2 як власник земельної ділянки використав своє право і 09.07.2025 уклав з ФК «КЛИМЕНКО 2018» договір оренди землі, відповідно до якого передав в оренду земельну ділянку із кадастровим номером 5920384000:01:001:0616 загальною площею 4,7124 га. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. Зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення вимоги про визнання відсутнім права оренди, інші вимоги, які є похідними, також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» 11 лютого 2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» дотримано процедуру щодо поновлення договору оренди землі, натомість орендодавцем цю процедуру було проігноровано. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 скористався своїм правом орендодавця і завчасно відмовився від продовження договору оренди землі - не ґрунтуються на нормах Закону України «Про оренду землі» та не узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зазначає, що у вересні 2025 року земельна ділянка все ще перебувала у користуванні позивача, а отже наявні всі підстави для застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та частини першої статті 764 ЦК України за принципом «мовчазної згоди», оскільки судом встановлена відсутність заперечень ОСОБА_2 в цей період.
Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що дії ОСОБА_2 , який спочатку направив позивачу листа, в якому стверджував, що після закінчення діючого договору оренди землі не має наміру та не буде продовжувати договір оренди землі, а в подальшому укладає договір оренди з ФГ «КЛИМЕНКО 2018», доводять завчасно прихований намір та недобросовісну поведінку ОСОБА_2 , які були направлені на створення штучних перешкод у реалізації переважного права позивачем, тобто з метою перешкоджання поновленню договору оренду з первісним орендарем за будь-яких умов.
Розмір витрат відповідачів на правничу допомогу, який стягнутий судом з позивача не відповідає критерію розумності та необхідності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - адвокат Абрамович О.В. просив залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» - без задоволення; стягнути з позивача на користь відповідачів понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Посилався на те, що ОСОБА_2 отримав повідомлення від ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» 10 червня 2025 року, а термін дії договору закінчувався 07 липня 2025 року, тобто орендар повідомив про свій намір продовжувати договірні відносини менше ніж за місяць, що виключає переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк. ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» не виконувало умови договору в частині нарахування та виплати орендної плати з урахуванням індексації, що підтверджується рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 грудня 2025 року у справі № 583/4800/25, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року. Мовчазної згоди з боку ОСОБА_2 не було, оскільки він надсилав у березні 2025 року повідомлення орендарю про небажання продовжувати з позивачем договірні відносини, а також він особисто подав 07 липня 2025 року державному реєстратору заяву про припинення права оренди за ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ».
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0616, площею 4,7124 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, яку він успадкував після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-14; 61).
07 липня 2015 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі № 132/15 з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0616, площею 4,7124 га, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 15-16).
Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 38 Договору визначено, що дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з пунктом 44 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами.
02 липня 2018 року між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 132/15, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов'язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди, яка зареєстрована в реєстрі 08 лютого 2019 року (а.с. 18).
16 липня 2015 право оренди ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» щодо указаної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 10443943 (а.с. 18 на звороті -19).
11 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «РАЙЗ-ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду №2 про внесення змін до договору оренди землі № 132/15 від 07 липня 2015 року, зареєстрованого 16 лютого 2015 року за № 10443943 (а.с. 17-18), за змістом якої сторони договору погодили, що у термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно ПК України (а.с. 17).
18 березня 2025 року ОСОБА_2 направив на адресу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» повідомлення, в якому зазначив, що після закінчення чинного договору оренди земельної ділянки № 132/15 від 07 липня 2015 року, тобто після 16 липня 2025 року він не має наміру і не буде продовжувати (заключати) договір оренди земельної ділянки з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», оскільки бажає обробляти самостійно земельну ділянку (а.с. 55). Це повідомлення було отримано ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» 10 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 55 звороті).
05 червня 2025 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» надіслало на адресу реєстрації ОСОБА_2 повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі №132/15 від 07 липня 2015 року, та додаткову угоду № 3 до цього договору (а.с. 20-21; 24).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 10 червня 2026 року отримав повідомлення ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» про намір продовжити дію договору оренди землі № 132/15 від 07 липня 2015 року та додаткову угоду № 3 до нього (а.с. 22).
Відповідачі ОСОБА_2 (орендодавець) та ФГ «КЛИМЕНКО 2018» (орендар) 09 липня 2025 року уклали договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920384000:01:001:0616, площею 4,7124 га строком на 10 років (а.с. 48-50).
09 липня 2025 року речове право оренди ФГ «КЛИМЕНКО 2018» щодо указаної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право: 60673682 (а.с. 46 - на звороті).
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки (об'єкта оренди) за договором оренди землі від 09 липня 2025 року ОСОБА_2 передав, а ФГ «КЛИМЕНКО 2018» прийняло в оренду земельну ділянку площею 4,7124 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0616, яка розташована на території Кардашівського старостинського округу Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 44).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).
Згідно з частиною першою 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Правові підстави укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Згідно з частинами першою, п'ятою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Таким чином, реалізація переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.
Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, а також у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №605/653/18, від 25.11.2020 у справі №605/658/18 та від 19.05.2021 у справі №605/661/18, в яких зазначено, що виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах; переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги стосовно вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.
У справі, що переглядається судом установлено, що 10 квітня 2025 року позивач отримав засобами поштового зв'язку завчасне повідомлення орендодавця від 18 березня 2025 року про припинення договірних відносин про те, що він не бажає поновлювати і продовжувати договірні відносини.
Надаючи оцінку цій обставині, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий обов'язковий елемент реалізації переважного права позивача на поновлення договору оренди, як волевиявлення сторін на продовження договірних відносин, відсутній, запропонована позивачем додаткова угода до договору оренди землі орендодавцем підписана не була, що відповідно до вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим договору оренди землі, оскільки переважне право користування земельною ділянкою належить її власнику.
У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд помилково визнав належною та достатньою відмову орендодавця від 18 березня 2025 року про небажання продовжувати договір оренди, оскільки така відмова не може вважатися запереченням у розумінні статті 33 Закону України «Про оренду землі», тому що вона була надана до направлення орендарем листа-повідомлення про намір поновити договір та не є відповіддю на цей лист.
Апеляційний суд не погоджується із цими доводами апеляційної скарги.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Для реалізації такого наміру він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі») повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю у нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).
Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.
У справі, яка переглядається, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, як це передбачено договором, проте, як установив суд, орендодавець заперечив щодо такого поновлення, завчасно надіславши орендарю повідомлення, у якому висловив заперечення проти поновлення дії договору, належно їх обґрунтувавши.
Лист орендодавця є достатнім підтвердженням його відмови від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк. На укладення додаткової угоди необхідна згода сторін, про що йдеться у частині 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (постанови Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23, від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23, від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23).
Оскільки за результатами розгляду вказаної справи встановлено, що сторонами орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» такої згоди досягнуто не було, власник правомірно відмовив у пролонгації договору оренди земельної ділянки з позивачем, а тому ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» втратило своє право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, однак орендодавець не повідомив про намір укласти договір з іншим орендарем, є необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець завчасно повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідним листом.
Переважне право позивача на поновлення договору оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки за відсутності волевиявлення орендодавця у орендаря відсутні правові підстави претендувати на поновлення договору оренди землі.
Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов'язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).
Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема про те, що після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, на якій перебували посіви сільськогосподарських культур, у зв'язку з чим підлягали застосуванню положення частини 1 статті 764 ЦК України; про неправильне тлумачення судом змісту переважного права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та статтею 777 ЦК України, і порушення цього права внаслідок укладення договору з іншим орендарем; про недобросовісність поведінки орендодавця з огляду на укладення договору оренди з іншою особою всупереч попереднім заявам про намір самостійно використовувати земельну ділянку; про необхідність застосування принципів правової визначеності, добросовісності та розумності; а також про наявність у позивача правомірного очікування поновлення договору оренди - не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання додаткової угоди укладеною, то відповідно відсутні і підстави для задоволення похідної вимоги про визнання відсутнім права оренди.
Позиція апеляційного суду щодо незгоди з розміром присуджених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Із матеріалів справи установлено, що адвокат Абрамович О.В. в суді першої інстанції представляв інтереси відповідачів ОСОБА_2 , що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серія ВІ № 1340279 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 40), та ФГ «КЛИМЕНКО 2018», що підтверджується ордером серії ВІ № 1330816 від 02 вересня 2025 року (а.с. 41).
У відзиві на позовну заяву, поданому в інтересах відповідачів, адвокат Абрамович О.В. зазначив попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які відповідачі понесли та очікують понести на професійну правничу допомогу, по 10 000 грн кожним з відповідачів (а.с. 36-39).
На підтвердження заявлених вимог додано копії акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 113 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року, складеного 13 жовтня 2025 року, за змістом якого узгоджена вартість наданих адвокатом Абрамовичем О.В. ОСОБА_2 послуг становить 10 000 грн (а.с. 43); договору № 113 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року, укладеного з ОСОБА_2 (а.с. 51); додаткової угоди від 10 жовтня 2025 року до указаного договору, в якій сторони погодили орієнтовний розмір гонорару - 10 000 грн (а.с. 52); квитанції № 113 від 13 жовтня 2025 року про отримання адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 за надання правничої допомоги 10 000 грн (а.с. 53); акту приймання -передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 42 про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року, складеного 13 жовтня 2025 року, за змістом якого узгоджена вартість наданих адвокатом Абрамовичем О.В. ФГ «КЛИМЕНКО 2018» послуг становить 10 000 грн (а.с. 62); договору № 42 про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року, укладеного з ФГ «КЛИМЕНКО 2018» (а.с. 63); додаткової угоди від 10 жовтня 2025 року до указаного договору, в якій сторони погодили орієнтовний розмір гонорару - 10 000 грн (а.с. 64); квитанції № 42/4 від 13 жовтня 2025 року про отримання адвокатом Абрамовичем О.В. від ФГ «КЛИМЕНКО 2018» за надання правничої допомоги 10 000 грн (а.с. 65).
У заяві від 08 грудня 2025 року позивач заперечив проти заявленого розміру витрат, посилаючись на їх необґрунтованість та невідповідність критеріям розумності й необхідності, просив зменшити суму відшкодування до 3000 грн кожному з відповідачів (а.с. 101-102).
Надаючи оцінку заяві відповідача про відшкодування правничої допомоги, суд першої інстанції вказав на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, наданих адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідності критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Визначаючи розмір відшкодування витрат на правничу допомогу по 7000 грн кожному з відповідачів, суд першої інстанції вважав, що зазначений розмір витрат буде відповідати критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин та результатів її розгляду.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Апеляційним судом установлено, що 13 жовтня 2025 року адвокат Абрамович О.В. склав із відповідачами акти виконаних робіт, в яких зафіксовано, що адвокат у цій справі надав одні і ті самі послуги одночасно кожному клієнту, а саме: ознайомлення із позовною заявою (пред'явленою до обох відповідачів), підготовка, складання та подача до суду одного відзиву на позовну заяву, заяви про приєднання доказів, а також інших процесуальних документів, участь у всіх судових засіданнях в порядку представлення інтересів кожного із відповідачів (а.с. 43, 62).
Таким чином, адвокат Абрамович О.В. фактично надав один обсяг послуг, за що отримав від відповідачів оплату окремо по 10 000 грн 00 коп., як за різні послуги, на що суд першої інстанції у своєму рішенні уваги не звернув.
Колегія суддів вважає, що стягнення судом першої інстанції з позивача на користь кожного відповідача по 7000 грн, а фактично 14 000 грн за обсяг послуг, який був продубльований шляхом складання двох актів виконаних робіт, не відповідає критерію реальності і співмірності, тому вважає належним відшкодуванням послуг адвоката Абрамовича О.В. суму в розмірі 7000 грн, яка підлягає стягненню із позивача по 3500 грн на користь кожного з відповідачів.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
За результатами апеляційного перегляду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначеної до стягнення з позивача суми витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні шляхом зменшення суми таких витрат, яку слід стягнути на користь кожного з відповідачів.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)
Оскільки апеляційний суд не змінює судового рішення по суті та не ухвалює нове рішення, підстави для розподілу понесених позивачем судових витрат відсутні.
Водночас підлягає вирішенню питання про відшкодування понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Адвокат Абрамович О.В. в суді апеляційної інстанції представляв інтереси відповідачів ФГ «КЛИМЕНКО 2018», що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії ВІ № 1370311 від 02 лютого 2026 року, та ОСОБА_2 , що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серія ВІ № 1367476 від 02 лютого 2026 року (а.с. 151 - 152 на звороті)
Представник відповідачів адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивача на користь відповідачів понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи апеляційним судом.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідачів було надано копії: договору № 42 про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року, укладеного з ФГ «КЛИМЕНКО 2018» (а.с. 153); додаткової угоди від 05 березня 2026 року до указаного договору, за змістом якої адвокат Абрамович О.В. надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів в Сумському апеляційному суді, розмір гонорару адвоката становить 5000 грн (а.с. 154); акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 42 про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року та додаткової угодою від 05 березня 2026 року, складеного 09 березня 2026 року, згідно з яким узгоджена вартість наданої правничої допомоги згідно даного акту виконаних робіт складає 5000 грн (а.с. 154 - на звороті); квитанції № 42/14 від 09 березня 2025 року про отримання адвокатом Абрамовичем О.В. від ФГ «КЛИМЕНКО 2018» 5000 грн (а.с. 155); договору № 113 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року, укладеного з ОСОБА_2 (а.с. 156); акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 113 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року та додаткової угодою від 05 березня 2026 року, складеного 09 березня 2026 року, згідно з яким узгоджена вартість наданої правничої допомоги згідно даного акту виконаних робіт складає 5000 грн (а.с. 157); квитанції № 113/4 від 09 березня 2026 року про отримання адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 5000 грн (а.с. 158); додаткової угоди від 05 березня 2026 року до договору № 113 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2026 року, за змістом якої адвокат Абрамович О.В. надає ОСОБА_2 правову допомогу щодо представництва його інтересів в Сумському апеляційному суді, розмір гонорару адвоката становить 5000 грн (а.с. 158 - на звороті).
Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат відповідачів на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.
У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»
Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа в інтересах обох відповідачів - відзиву на апеляційну скаргу та участь в одному засіданні, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, який повинен компенсувати заявник апеляційної скарги підлягає зменшенню для кожного з відповідачів з 5000 грн 00 коп. до 2000 грн 00 коп.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачами в суді першої інстанції, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3500 гривень.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «КЛИМЕНКО 2018» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3500 гривень.»
В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 гривень.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА «КЛИМЕНКО 2018» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 гривень
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складений 07 квітня 2026 року.
Головуючий М. В. Щербаченко
Судді О. І. Собина
Д. В. Сізов