Справа №585/3412/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/592/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
02 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
засудженого- ОСОБА_7 ,
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_8 ,
представника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали за апеляційною скаргою представника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ОСОБА_9 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року, відносно ОСОБА_7 ,
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року було задоволено скаргу засудженого ОСОБА_7 на постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань від 09 червня 2025 року № 8 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7 щодо встановлення строку тримання в неналежних умовах в період з 29.07.2003 р. по 03.03.2023 року (19 років 7 місяців 2 дні) під час попереднього ув'язнення та під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2004 року.
Зобов'язано Комісію розглянути заяву ОСОБА_7 повторно по суті звернення, не виходячи за межі завдань Комісії, встановлених для неї пунктом 4 та підпунктами 1,3 пункту 6 «Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах для відбування покарань», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 р. № 1549.
Не погодившись з таким судовим рішенням, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, представник Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ОСОБА_9 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою. За результатом апеляційного розгляду апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_7 відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що Роменським міскрайонним судом при ухваленні оскаржуваного рішення не було всебічно досліджено повноваження Комісії, а також функції та мета її діяльності. Апелянт зазначає, що чинним законодавством не передбачено, що Комісія створена саме для встановлення факту та /або строку тримання в неналежних умовах за попередні роки, метою Комісії є відновлення порушених прав заявника тут і зараз. Також Комісією не було допущено порядку розгляду заяви засудженого, оскільки розгляд його заяви відбувся в передбачений законом строк і з особистою участю заявника.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, представника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_9 і прокурора ОСОБА_6 , які підтримали доводи апеляційної скарги, засудженого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 , які заперечили щодо її задоволення, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши апеляційні доводи та вимоги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Положеннями статтями 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист та доступ до правосуддя.
Так, постановою засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань від 09 червня 2025 року № 8 було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 щодо встановлення строку тримання в неналежних умовах в період з 29.07.2003 р. по 03.03.2023 року (19 років 7 місяців 2 дні) під час попереднього ув'язнення та під час відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, призначеного вироком Апеляційного суду Черкаської області від 24.03.2004 року.
Таку постанову засуджений ОСОБА_7 оскаржив в порядку п.1 ч.1 ст.537, ч.1,3 ст.539 КПК України до Роменського міськрайонного суду, який ухвалою 18 вересня 2025 року скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнив, постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань від 09 червня 2025 року № 8 скасував, та зобов'язав Комісію розглянути заяву ОСОБА_7 повторно по суті звернення.
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає, що в даному випадку, суд розглядаючи скаргу засудженого, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв'язку з неналежними умовами тримання» від 21.11.2024 № 4093-ІХ, внесено зміни до Кримінально-виконавчого Кодексу України, Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Згідно Прикінцевих положень цей Закон набирав чинності з 1 січня 2025 року, крім: пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону; абзацу шістнадцятого підпункту 5 пункту 1, абзацу п'ятнадцятого підпункту 2 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо заходів, спрямованих на поновлення прав засуджених осіб та осіб, взятих під варту, у зв'язку з неналежними умовами тримання.
Згідно внесених змін, відповідно до ст. 9 Закону України "Про попереднє ув'язнення" особи, взяті під варту, мають право: триматися в належних умовах; звертатися до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань щодо встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах з метою поновлення порушених прав та у разі незгоди з рішенням Комісії оскаржувати його в судовому порядку.
Дійсно, ч.ч. 5, 7ст. 11-2 Закону України "Про попереднє ув'язнення " передбачено, що особа, взята під варту, член її сім'ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань. Особа, взята під варту, у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, має право оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Також і в ч. 7 ст. 115-1 КВК України передбачено, що у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань має право оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 31.12.2024 № 1549, яка набрала чинності 01.01.2025, затверджено Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань. Це Положення визначає порядок утворення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, її завдання, функції, повноваження та напрями діяльності. Завданням Комісії є встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах осіб, взятих під варту, і засуджених в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань. Відповідно до п. 20 особа, взята під варту, засуджений, член його сім'ї або близький родич, захисник мають право звернутися до Комісії із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах.
Відповідно до п. 25 особа, взята під варту, або засуджений у разі незгоди з рішенням Комісії має право оскаржити це рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Таким чином, згідно внесених змін з 01.01.2025 року діє Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань, рішення якої у разі незгоди засуджений має право оскаржити в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Разом з тим, cтаном на момент розгляду скарги ОСОБА_7 і до цього часу, законодавцем не внесено жодних змін до ст.ст.537,539 Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку оскарження рішень Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань до суду, в тому числі і щодо територіальної підсудності розгляду справ даної категорії.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1-2 ст.1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Відповідно до ч. 3ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, саме статтею 537 КПК України визначені питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, а статтею 539 КПК України - порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку.
Тобто, положеннями Кримінального процесуального кодексу України не визначено процесуального порядку розгляду таких скарг, предметної юрисдикції суду, повноважень суду щодо перегляду рішень зазначеної Комісії. Зокрема, положення ст. 537, 539 КПК України регулюють питання, пов'язані із виконанням вироку, однак не передбачають повноважень суду щодо перегляду рішень Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для відбування покарання.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що за наведених обставин, суд першої інстанції постановляючи ухвалу і скасовуючи постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, чим допустив істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Положеннями п.3 ч.1 ст.409 КПК, однією з підстав скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні скарги засудженого ОСОБА_7 на постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань від 09 червня 2025 року № 8, бо порядок розгляду такої скарги не передбачено кримінальним процесуальним законом.
З цих же підстав колегія суддів позбавлена можливості і досліджувати саму постанову засідання Комісії та надавити відповіді на доводи апеляційної скарги представника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 26, 409, 412, 537, 539 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ОСОБА_9 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року задовольнити частково.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2025 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги засудженого ОСОБА_7 на постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув'язнення та установах виконання покарань від 09 червня 2025 року № 8 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_7 від 02.06.2025 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня оголошення, а засудженим ОСОБА_7 , в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4