Справа №760/9974/18 2-зз/760/36/26
25 березня 2026 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Усатова І.А., перевіривши матеріали справи за заявою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року по справі № 760/9974/18, -
11.03.2026 до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року по справі № 760/9974/18.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою розподілено судді Усатовій І.А. та передано головуючому по справі 18.03.2026.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
У відповідності до ч.1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову зокрема, за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заява про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження її до суду (ч. 2 ст. 158 ЦПК України).
Статтею 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Отже, заява учасника справи про скасування заходів забезпечення позову належить до клопотань з процесуальних питань, вимоги до яких передбачені статтею 183 ЦПК України.
Частиною другою статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 у справі № 591/1581/20.
Дана заява про скасування заходів забезпечення позову подана заявником після ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи по суті, у зв'язку з чим положення ч.2 ст. 183 ЦПК України розповсюджуються до даної заяви.
Як вбачається, представником заявника до поданої заяви про скасування заходів забезпечення позову в порушення приписів ч.2 ст. 183 ЦПК України не надано доказів на підтвердження скерування поданої до суду заяви, разом з доданими до неї документами, іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 158 ЦПК України передбачено розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії клопотань є направлення заявником учасникам справи тексту самого клопотання та доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомлені про таке клопотання для надання їм достатнього часу для ознайомлення з його змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідне клопотання.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про скасування заходів забезпечення позову порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1995, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного, оскільки заяву про скасування заходів забезпечення позову подано без додержання вимог викладених у ст.183 ЦПК України, остання підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також заявник не обмежений у праві на повторне звернення до суду з цією заявою після усунення недоліків, що слугували для його повернення.
Керуючись ст. 14, 43, 158, 182, 183, 352 - 354 ЦПК України, суддя,
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року по справі № 760/9974/18 - повернути заявникові без розгляду.
Роз'яснити заявникові, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.А. Усатова