печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17618/26-к
03 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025000000001068,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання про арешт майна.
Мотивуючи означене клопотання прокурор у клопотанні вказує наступне.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000001068 від 09.04.2025, за ч. 2 ст. 364 КК України.
Прокурор вказує, що упродовж 2025 року службові особи Овруцького та Коростенського надлісництв філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», діючи за попередньою змовою з представниками окремих суб'єктів господарювання, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, організували протиправний механізм заволодіння коштами державного підприємства шляхом формального проведення закупівель лісозаготівельних послуг, документального оформлення робіт, які не виконувались підрядником та подальшого перерахування коштів на користь підконтрольних суб'єктів господарювання.
Така схема полягала у фактичній заготівлі деревини працівниками відповідних лісництв із використанням технічних засобів та паливно-мастильних матеріалів державного підприємства, після чого оформлювались та підписувались акти приймання виконаних робіт із відомостями, що не відповідали фактичним обставинам, а також забезпечувалось внесення відповідних відомостей до електронного обліку деревини, що в подальшому слугувало підставою для перерахування коштів державного підприємства підрядникам за фактично невиконані роботи, чим спричинялись збитки ДП «Ліси України» у великих та особливо великих розмірах.
Зокрема, за наявними матеріалами кримінального провадження, ТОВ «Трейдфорест», керівником якого є ОСОБА_5 , яке залучалося до виконання договорів з надання лісозаготівельних послуг в Овруцькому надлісництві, також працювало у Коростенському надлісництві. При цьому наявні підстави вважати, що вказаним товариством роботи з лісозаготівлі фактично не виконувались або виконувались лише частково, тоді як фактична заготівля деревини здійснювалась працівниками відповідних лісництв із використанням ресурсів державного підприємства.
Установлено, що службові особи надлісництва забезпечували документальне оформлення таких операцій, а саме: відповідні акти підписувались уповноваженими службовими особами, після чого передавались на затвердження керівництву надлісництва, на підставі яких у подальшому здійснювалось перерахування коштів державного підприємства на рахунки товариств та фізичних осіб-підприємців за роботи, які фактично підрядниками не виконувались.
Одночасно, з метою подальшого розпорядження коштами та ускладнення відстеження їх руху окремі суб'єкти господарювання, зокрема ТОВ «Трейдфорест», здійснювали пов'язані з документальним оформленням придбання товарів і послуг фінансово-господарські операції з іншими товариствами, у тому числі з ТОВ «Промтек Україна» та ТОВ «Гардентехсервіс», які потребують додаткової перевірки на предмет відповідності реальному характеру господарської діяльності, фактичного виконання робіт, постачання товарів та економічної доцільності.
24.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27.02.2026 у нежитлових спорудах та будівлях за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, селище Лугини, вул. Липницька, де фактично функціонує деревообробне підприємство (пилорама), на якому ОСОБА_5 здійснює розпил деревини, у тому числі деревини без належного маркування, а також деревини із можливим заниженням класів якості, проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено: 81 колоду породи сосна; 48 пачок обрізної продукції; стрічково-пилкову пилораму, на корпусі якої міститься етикетка із зазначенням марки ВСГ-1000, ТО: 13664807.01-01, заводський номер 804, рік виробництва 2013, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого судді не надавався.
Під час проведення обшуку власником майна та іншими особами, присутніми під час проведення зазначеної слідчої дії, не надано документального підтвердження законності походження та набуття у власність вказаного майна. З урахуванням установлених у кримінальному провадженні обставин, характеру досліджуваної схеми, ролі ТОВ «Трейдфорест» у взаємовідносинах із надлісництвами, а також відомостей про використання деревообробного підприємства для розпилу деревини, у тому числі без належного маркування та із можливим заниженням класів якості, у сторони обвинувачення наявні достатні підстави вважати, що вказане майно має значення для досудового розслідування та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого від 24.03.2026 вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, та відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання, просить задовольнити.
Адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував, просить відмовити, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно частин 1 3 статті 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 від 24.03.2026 майно на арешті якого наполягає слідчий, визнано речовими доказами.
Як вбачається із матеріалів клопотання, вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також наявні достатні підстави вважати, що набуте кримінально-протиправним шляхом.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Крім цього, вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна враховує і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном у даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК України, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Втручання у вказаному вище кримінальному провадженні є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства, громади), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, застосовані обмеження стосовно вказаного вище майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надано та не встановлено.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, вірогідною та достатньою певною мірою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12025000000001068 - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене у ході обшуку 24.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/12000/26-к у нежитлових спорудах та будівлях за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, селище Лугини, вул. Липницька, майно, а саме: 81 колоду породи сосна; 48 пачок обрізної продукції; стрічково-пилкову пилораму, на корпусі якої міститься етикетка із зазначенням марки ВСГ-1000, ТО: 13664807.01-01, заводський номер 804, рік виробництва 2013.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1