печерський районний суд міста києва
Справа № 757/56179/25-к
пр. 1-кс-46946/25
11 листопада 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
слідчий слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що У провадженні 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000001269 від 09.09.2022, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації розпочато збройне вторгнення Збройних Сил РФ, приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію Донецька народна республіка (далі - ДНР), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію Луганська народна республіка, у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Незаконні збройні формування терористичних організацій ДНР і ЛНР, іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації РФ, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ) та ін.».
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу між РФ та Україною триває міжнародний збройний конфлікт.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» воєнний конфлікт - це форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт.
П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що державна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру.
Громадянин України ОСОБА_6 , згідно із ст. 65 Конституції України, зобов'язаний захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» такий обов'язок реалізується шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Cвідомо порушуючи свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вирішив взяти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ проти України, чим завдав шкоди її шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та обороноздатності.
Так, у 2022 році (більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), усвідомлюючи про триваючий міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ, маючи умисел на підтримання останньої, ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області (точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), уклав контракт про проходження служби у приватній військовій компанії «Вагнер», тим самим перейшовши на бік ворога в період збройного конфлікту.
У подальшому, продовжуючи виконання свого злочинного умислу, перебуваючи у складі приватної військової компанії «Вагнер», ОСОБА_6 з метою надання РФ як державі-агресору допомоги на підрив національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але після 24.02.2022, за участі ЗС РФ та інших збройних формувань, виконував бойові завдання пов'язані з участю у бойових діях проти сил оборони України на території Донецької області, тим самим надав допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України.
За результатами виконання бойових завдань та участі у так званій «Бахмутській м'ясорубці», ОСОБА_6 нагороджений медалями ПВК «Вагнер» «За взяття Бахмуту», «Чорний хрест (окопний)», «Бахмутська м'ясорубка» та указом президента РФ - медаллю «За відвагу».
Враховуючи викладене, ОСОБА_6 , перебуваючи та діючи у складі приватної військової компанії «Вагнер», через відкриту військову агресію РФ проти України, усвідомлював, що на території України введено воєнний стан, своїми умисними діями на боці РФ як держави-агресора, брав активну участь у військовій агресії, діяв на боці ворога на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності та державній безпеці України.
Своїми умисними діями, що виразились у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні з розгляду клопотання прокурор підтримав клопотання, посилаючись на викладені у ньому обставини.
Захисник в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував щодо задоволення клопотання, просив відмовити.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
24.10.2025 слідчим у кримінальному провадженні - заступником начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України, за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено в порядку, передбаченому ч. 2, 8 ст.135 КПК України.
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку ОСОБА_6 відсутні. Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик опубліковані 28.10.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», випуск № 219 (8144) від 28 жовтня 2025 року.
31 жовтня, 03 листопада та 04 листопада 2025 року ОСОБА_6 за викликом до Головного слідчого управління Національної поліції України (м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 51) не з'явився, про причини неявки не повідомив.
05.11.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у державний розшук. Здійснення розшуку підозрюваного ОСОБА_6 доручено Департаменту карного розшуку Національної поліції України.
В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні також проведено слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 а саме: направлено доручення оперативному підрозділу ДКР НП України.
На цей час, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, та знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме Донецької області, що підтверджено листом ДКР НПУ № 106473-2025 від 06.11.2025 та додатками до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Згідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявних підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Слідчим у клопотанні та доданих документів доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України, враховує тяжкість покарання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, відсутність підозрюваного за місцем свого проживання та реєстрації, у зв'язку з чим він був оголошений у розшук, та вважає наявними підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Посилання захисника на необґрунтованість клопотання, повністю та беззаперечно спростовано долученими до клопотання про продовження запобіжного заходу документами та прокурором під час судового засідання.
Таким чином, захисником не було спростовано доводи прокурора та не було доведено наявність обставин, в разі існування яких, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як про це ініційовано питання підозрюваним та його захисником.
За таких обставин клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1