Номер провадження 2/754/758/26
Справа №754/14684/25
Іменем України
01 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Михайленко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позиції учасників справи.
Позивач ТОВ «ВВС Факторинг» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 341,96 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 28.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4726978. Позивач зазначив, що первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі 2500 грн, шляхом перерахування грошових коштів Відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 22.07.2025 як технологічного оператора платіжного сервісу «Platon». Зазначено, що 05.08.2021 між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 05.08.2021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору виконував умови щодо його повернення, а тому у останнього утворилась заборгованість у розмірі 9 529,50 грн., що складається з наступного: 8 537,50 грн. - тіло кредиту, 992 грн. - проценти за користування кредитом, збитки завдані інфляцією за період із 18.05.2021 по 24.02.2022 у розмірі 615,87 грн.; 3 % річних у розмірі 196,59 грн. за період із 18.05.2021 по 24.02.2022. ТОВ «ВВС Факторинг» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника-адвоката Калініна С.К. подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що відповідачем укладено з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АГАРОН» кредитний договір № 4726978 від 28.11.2020. В наданому позивачем примірнику кредитного договору № 4726978 від 28.11.2020 та графіку платежів обумовлено сукупну вартість кредиту 2 980,00 грн., яка включає: 2 500 грн. - сума кредиту; 480 грн. - проценти за користування кредитними коштами, які нараховуються за ставкою 1,28 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Термін повернення кредитних коштів 15 днів, відповідно строк повернення кредитних коштів до 13.12.2020. Водночас, як зазначає відповідач, позивачем не надано доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів. При цьому в наданому позивачем розрахунку заборгованості визначено тільки колонки "нараховано" та "до сплати", проте немає такої колонки як "сплачено боржником", а також матеріали справи не містять доказів зміни умов Договору в частині строку надання кредиту. Зазначено про те, що нарахування відсотків за користування кредитом у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АГАРОН» припинилося зі спливом строку дії договору 13.12.2020. У свою чергу кредитодавець відповідача нарахував проценти за користування кредитами в значно більшому розмірі та відступив право вимоги процентів у такому розмірі позивачу, також в позовній заяві не наведено підстав такого розрахунку процентів. А додані до позовної заяви розрахунки заборгованості за кредитними договорами містять виключно суми процентів, права вимоги яких були передані відповідачу кредитодавцем позивача.
Процесуальні дії та рішення суду.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 08 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача ТОВ «ВВС Факторинг» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, при цьому в прохальній частині просить провести розгляд справи за відсутності позивача, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, до суду подано відзив на позовну заяву.
Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявку учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі сторін по справі.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 28.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРАГОН» та позичальником, яким є ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 4726978.
Відповідно до п.3.1 договору кредит надається строком на 15 днів до 13.12.2020 від дати отримання позичальником кредиту, але не більше 30 днів.
У відповідності до графіку платежів вказано дату надання позики - 28.11.2020, дата погашення позики -13.12.2020, сума позики 2 500 грн. з нарахуванням процентної ставки 1,28 %. Сукупна вартість позики складає 2 980 грн, яка включає в себе: 2 500 грн. - сума позики, 480 грн. - 20 % від суми позики.
05.08.2021 між ТОВ «ФК «АРАГОН» та ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 05.08.2021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4726978 від 28.11.2020.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору про надання фінансових послуг факторингу від 18.05.2021, вбачається, що від первісного кредитора ТОВ «ФК «АРАГОН» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 4726978 від 28.11.2020 на загальну суму 8 537,50 грн.
Позивач звертаючись до суду вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 9 529,50 грн., що складається з наступного: 8 537,50 грн. - тіло кредиту, 992 грн. - проценти за користування кредитом, збитки завдані інфляцією за період із 18.05.2021 по 24.02.2022 у розмірі 615,87 грн.; 3 % річних у розмірі 196,59 грн. за період із 18.05.2021 по 24.02.2022.
Позиція суду та оцінки аргументів сторін.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного висновку.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку Відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Суд, дослідивши надані позивачем докази та вивчивши відзив на позовну заяву, приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Позивач, звертаючись до суду вказав, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору у відповідача утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 529,50 грн.
З дослідженого графіку платежів встановлено наступні умови надання кредиту: дату надання позики - 28.11.2020, дата погашення позики -13.12.2020, сума позики 2 500 грн. з нарахуванням процентної ставки 1,28 %. Сукупна вартість позики складає 2 980 грн, яка включає в себе: 2 500 грн. - сума позики, 480 грн. - 20 % від суми позики.
У відповідності до розрахунку заборгованості за договором № 4726978 від 28.11.2020 вбачається, що ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» здійснено розрахунок за період з 19.05.2021 по 01.08.2025.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на неточності у формуванні розрхунку заборгованості, при здійсненні позивачем ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат. Зокрема в графі «дані по кредиту» зазначено тіло кредиту у розмірі 2 000 грн., всупереч умовам договору № 4726978 від 28.11.2020, відповідно до якого позичальнику видано кредит на суму 2 500 грн.
При цьому, позивачем ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 7 884 грн., у зв'язку з чим наявні розбіжності в зазначенні сум.
Також, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором № 4726978 від 28.11.2020 станом на 18.06.2021, з якого вбачається загальна сума боргу у розмірі 10 145,37 грн., яка складається з: 2 500 грн. - тіло кредиту, 992 грн. - проценти за користування кредитом.
З зазначеного розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування боргу наступним чином: 2 500 грн. (тіло кредиту) * 1,28 % (відсоткова ставка)* 31 день, всупереч умовам договору, у відповідності до якого строк кредитування за договором №4726978 від 28.11.2020 становить 15 днів.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції негативного доказу для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» розрахунки заборгованості, які надано позивачем на підтвердження наявності боргу, є неналежними доказами, у зв'язку з наявними розбіжностями в зазначенні розміру заборгованості, тіла кредиту та відсотків, а також нарахуванні 3 % річних та інфляційної складової боргу. Зокрема з наданих розрахунків неможливо встановити чи здійснювалось позичальником часткове виконання зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження, суд приходить до висновку, що вимоги позову ТОВ «ВВС ФАКТОРИНГ» про стягнення заборгованості є непідтвердженими належними доказами, та таким, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06.04.2026.
Суддя О.Б. Саламон