Справа № 752/4816/26
Провадження по справі № 1-кс/752/2134/26
іменем України
"20" березня 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001230 від 25.09.2025 за ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 369-2 КК України,
за участі: прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - ОСОБА_4 ,
встановив:
11 березня 2026 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025100000001230 від 25.09.2025, яке 10.03.2026 вилучено під час обшуку, проведеного за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Вилучені в ході обшуку майно визнано речовим доказом, оскільки воно містить відомості про обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені. Прокурор просить накласти арешт на майно, про яке зазначено у клопотанні, з метою забезпечення його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав. Пояснив, що вилучені в ході обшуку електронні носії інформації відповідають критеріям речових доказів відповідно до ст.98 КПК України. Слідчий не мав можливості здійснити вилучення інформації з об'єктів електронного збереження під час обшуку. На даний час вилучення всієї інформації, у тому числі і файлів, які могли бути видалені з електронних носіїв, не завершено. Постановами слідчого від 18.03.2026 призначено судові комп'ютерно-технічні експертизи з метою виявлення та вилучення інформації, яка міститься на вилучених мобільних телефонах та ноутбуках. На даний час орган досудового розслідування вживає заходи для дослідження вилученого майна, з метою виявлення інформації, яка у них міститься, яка може бути використана, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Крім того, вказував, що слідство також має підстави вважати, що до злочинної діяльності ОСОБА_6 була причетна його дружина ОСОБА_5 . Під час обшуку за іншою адресою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вживали дії, які були направлені на перешкоджання слідчій дій, зокрема ОСОБА_6 був пошкоджений планшет. Також прокурор звертав увагу, що обшук було проведено у присутності представників Ради адвокатів.
Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що обшук був проведений у порушення вимог КПК України, оскільки слідчим суддею не надавався дозвіл на вилучення електронних носіїв інформації. Також зазначив, що на вилучених носіях інформації, можуть міститися відомості, що становлять адвокатську таємницю. У постанові слідчого про визнання речовими доказами від 10.03.2026, слідчий не зазначив, яким саме критеріям речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, відповідає вилучені за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майно. Таких критеріїв, на його думку, не наведено й прокурором у клопотанні про арешт майна. Вважає, що вилучене майно не відповідає ознакам ст. 98 КПК України, а тому не може мати значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, підстави для накладення арешту на вилучене майно, на думку представника власника майна, відсутні. Просив у задоволенні клопотання відмовити.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на виклик слідчого судді не з'явилися. Причини неявки не повідомили. Їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи прокурора, думку представника осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, слідчий суддя дійшов до наступного.
Розгляд даного клопотання належить до повноважень слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 132 КПК України.
Клопотання про арешт майна подане з дотриманням строку, передбаченого ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, зі змісту клопотання вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000001230 від 25.09.2025 за ч.3 ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, з вересня 2025р., переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою групою осіб, займалися злочинною діяльністю, спрямованою на вимагання та одержання від військовозобов'язаних громадян України неправомірної вигоди для себе за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою незаконного уникнення військовозобов'язаними призову на військову службу.
Зокрема ОСОБА_6 , 12.09.2025, перебуваючи в приміщенні кафе «Veterano coffee», що розташоване в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 повідомив останній про наявність у нього зв'язківки за грошову винагороду вирішити питання про уникнення мобілізації ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до правоохоронних органів та у подальшому діяли під їхнім контролем.
16.10.2025 о 19 годині ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, у телефонному режимі висунув ОСОБА_7 вимогу про надання йому 6000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме впливу на уповноважених службових осіб відповідного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та певних документів щодо ОСОБА_8 .
Того ж дня, 16.10.2025 о 21 під час зустрічі, яка відбулася в кафе «Євразія», що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Берестейський 84-В, ОСОБА_6 також повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання йому раніше визначеної суми, яку слід передати не пізніше 17.10.2025 його знайомому ОСОБА_9
17.10.2025, ОСОБА_9 , який також діяв під контролем правоохоронних органів, перебуваючи на підземній парковці торгового центру «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, пр. Степана Бандери, 11-А, передав ОСОБА_6 , неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США, за здійснення ним впливу на уповноважених службових осіб відповідного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вирішення відповідних питань щодо військовозобов'язаного ОСОБА_8 .
У період з 20.10.2025 по 08.02.2026 ОСОБА_7 мала телефоні розмови через інтернет-месенджер «WhatsApp» із невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_6 , з приводу працевлаштування ОСОБА_8 до одного з суб'єктів господарювання, яке відноситься до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, з метою подальшого бронювання останнього під час мобілізації.
08.02.2026 у месенджері «WhatsApp» ОСОБА_7 отримала повідомлення від ОСОБА_6 , який повідомив, що вони вирішили питання з ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 вже заброньований.
15.02.2026 о 18 годині невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , у інтернет-месенджері «WhatsApp» надіслала ОСОБА_7 повідомлення з вимогою сплатити грошові кошти: 36 000 гривень - що є податками за період з листопада 2025 року по січень 2026 року та 40 000 грн. за лютий 2026 за працевлаштування ОСОБА_8 до одного з суб'єктів господарювання, який відноситься до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, що дало змогу останньому незаконно уникнути призову на військову службу під час мобілізації, та вказала банківську картку - № НОМЕР_1 , куди слід перерахували грошові кошти.
Діючи під наглядом правоохоронних органів ОСОБА_7 20.02.2026 о 13 годині 56 хвилин виконала вимогу невстановленої досудовим розслідуванням особою, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_6 , та перерахувала грошові кошти у вказаній сумі на банківську карту, яка належить ОСОБА_6 .
За вказаних обставин ОСОБА_6 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
10 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон та ноутбуки, детальний опис та перелік яких, зазначений у протоколі обшуку.
Враховуючи, що ОСОБА_5 має статус адвоката, слідча дія проводилася у присутності представників Ради адвокатів Київської області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
10 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП м. Києві ОСОБА_12 від 10.03.2026 вилучене за наслідками проведення майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100000001230 від 25.09.2025.
Прокурор вказує на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження, як речових доказів, які мають суттєве значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України арешт також може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Аналізуючи вимоги клопотання в частині накладенні арешту електронні носії інформації, слідчий суддя вважає доведеним, що вони є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості про обставини здійснення ОСОБА_13 та іншими невстановленими особами, що діяли у злочинній змові з останнім, впливу на службових осіб відповідних ТЦК та СП на прийняття ними рішення рішень про постановку, зняття з розшуку, бронювання ОСОБА_8 та інших військовозоб'язаних, та їх працевлаштування до підконтрольного ОСОБА_14 підприємства ТОВ «Банк Технологій «ЦЕЛЕБРА» з метою безпідставного бронювання від призову на військову службу за грошову винагороду.
Надаючи оцінку доводам захисника про те, що вилучення електронних носіїв інформації та накладення арешту на них може призвести до порушення адвокатської таємниці, слідчий суддя зазначає наступне.
З даних витягу Єдиного реєстру адвокатів України встановлено, що ОСОБА_5 має статус адвоката на підставі свідоцтва № 002923, виданого 21.12.2016 Радою адвокатів Одеської області на підставі рішення № 53 від 21.12.2016, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Одеса, Приморський район, просп. Лесі Українки, 12, літ. А, оф.1102.
Слідчий суддя вважає, що наявність в особи статусу адвоката дійсно вимагає від органу досудового розслідування проведення розслідування із дотриманням гарантій адвокатської діяльності. Водночас, у випадку перевірки обставин особистої причетності адвоката до розслідуваних злочинів та дотримання процесуальних гарантій адвоката дозволяється обшук та вилучення речей та документів в адвоката.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження встановлено, що відповідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були присутні представники Ради адвокатів Київської області, які забезпечували дотримання прав ОСОБА_5 , яка має статус адвоката, та недопущенням порушення адвокатської таємниці. Проведення такого обшуку було викликано перевіркою можливої причетності ОСОБА_5 до розслідуваного у цьому кримінальному провадженні злочину, оскільки за наявними у органу досудового розслідування даними остання, була однієї з тих, хто сприяв зняттю ОСОБА_8 з розшуку у Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а також у фіктивному працевлаштуванні до ТОВ «Банк технологій «Целебра» з метою ухилення від мобілізації.
В ухвалі слідчого судді від 26.02.2026 надано дозвіл на виявлення у електронних носіях інформації лише тієї інформації, яка містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за виключенням тієї інформації, яка може становити адвокатську таємницю.
При вирішенні питання про законність вилучення електронних носіїв інформації, слідчий суддя враховує обставини вказаного кримінального провадження, відомості про використання технічних пристроїв при спілкуванні між ймовірними співучасниками злочину, зокрема використанні ними додатків для миттєвого обміну повідомленнями, спілкування в таких додатках, наявність на пристроях систем логічного захисту, а також той, факт, що під час проведення обшуку власники не надали слідчому добровільний доступ до інформації, яка містилася у виявлених пристроях, а тому їх вилучення слідчим було обґрунтованим.
Крім того, під час обшуку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 присутні не були, хто є власником вилучених електронних пристроїв під обшуку, не встановлено, тому факт наявності на вилучених пристроях інформації, яка містить адвокатську таємницю, слідчий суддя розглядає лише, як ймовірний.
Водночас, слідчий суддя вважає, що сам по собі статус адвоката не може свідчити про поширення гарантій адвокатської таємниці на все майно, яке перебуває у власності чи користування такої особи.
Враховуючи неможливість пересвідчитися у тому чи наявна охоронювана законом таємниця на вилучених пристроях, слідчий суддя вважає за необхідне наголосити на важливості дотримання гарантій адвокатської таємниці при огляді та подальшому дослідженні вмісту мобільного телефона та ноутбуків, шляхом якомога швидшого їх огляду, відмежовування відомостей, які мають значення для кримінального провадження, від інформації містить адвокатську таємницю. У випадку виявлення такої інформації та її копіювання, орган досудового розслідування має видалити вказані відомості.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що у даному випадку не доведено порушення гарантій адвокатської таємниці, орган досудового розслідування не вчинив дії, які б порушували права адвоката, а подальше утримання вилучених пристроїв обумовлене необхідністю проведення судових комп'ютерно-технічних експертиз, призначених постановами слідчого від 18.03.2026
Враховуючи, що вилучені за наслідками обшуку електронні носії інформації, можуть бути використані, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на необхідність їх дослідження, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати, у тому числі відомостей, що вони містять/можуть містити, а також суспільну небезпеку кримінального правопорушення, обставини його вчинення, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна стосовно вилучених в ході обшуку мобільного телефону та ноутбуків, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ними. Накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що завдання, які наразі стоять перед органом досудового розслідування, а саме щодо розкриття злочину, передбаченого ч.3 ст. 369-2 КК України, переважають над приватним інтересом власників майна.
При цьому застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, не має на меті позбавити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належного їм майна, а лише тимчасово обмежує у праві користування та розпорядження ним.
Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений лише оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказ у кримінальному провадженні. Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень слідчого судді.
На даному етапі досудового розслідування, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна, а представником власника майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання про накладення арешту на електронні носії інформації, є обґрунтованими. Арешт на визначене у клопотанні майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню
На підстав викладеного, керуючись ст. 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 12025100000001230 від 25.09.2025, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 10.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адерсою: АДРЕСА_1 , а саме:
-мобільний телефон фірми «Redmi A5» ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ НОМЕР_3 в якому знаходиться сім карта із номером НОМЕР_4 ;
- ноутбук марки ACER з с/н XAGLEUO02A343040B23400;
- ноутбук марки ACER з с/н NHQ59TU027039009FD34CO.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1