Провадження № 22-ц/803/854/26 Справа № 175/5292/21 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
07 квітня 2026 року м.Кривий Ріг
Справа № 175/5292/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - Асоціація «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року, яка постановлена суддею Дараган Л.В.у селищі Слобожанському Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року, яку надалі доповнював, шляхом подання нових заяв.
Заяви мотивовано тим, що при ухваленні рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року не було враховано, що Асоціація «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» не має правосуб'єктності у відносинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , станом на час подання позовної заяви закінчився строк дії договору з адвокатом, а ордер є підробленим. Під час судового розгляду суд встановив заборгованість за послуги, однак, Асоціація «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» не має права надавати жодні послуги і насправді таких послуг не надає, здійснює управління необґрунтованими активами, привласнивши собі належне територіальній громаді майно, та стягує гроші на підставі незаконного Статуту. Також, не зрозуміло, яку ж саме діяльність веде Асоціація «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ», вона не має жодних цивільних відносин, здійснює господарську діяльність, між Асоціацією і відповідачами немає цивільних правовідносин, це корпоративні правовідносини, тому такі вимоги мають розглядатися в порядку господарського судочинства. Жодного джерела для виникнення у відповідачів заборгованості немає, так само як між відповідачами і Асоціацією «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» немає правовідносин «споживач - надавач послуг». Під час апеляційного перегляду рішення суду, апеляційний суд не розглянув заявлені відповідачем клопотання, не встановив зазначені відповідачем обставини, так само як не встановив ці обставини й суд першої інстанції, про те, що судом ці обставини не встановлені, відповідач дізнався безпосередньо з судових рішень, тому він вважає, що ці обставини мають бути встановлені під час розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зазначене є істотними обставинами для справи, які не могли бути відомі відповідачу на час розгляду справи судом першої інстанції, хоча ці обставини об'єктивно існували на момент ухвалення рішення суду від 25 січня 2023 року року, а тому, в силу положень ст. 361 ЦПК України, вищевказані обставини є нововиявленими.
Посилаючись на викладене, відповідач ОСОБА_1 просив суд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасувати це судове рішення та закрити провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року по цивільній справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» про визнання правочину Асоціації про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі листа від 22 листопада 2021 року і позовної заяви від 02 грудня 2021 року недійсним за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3405,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 рокута рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції постановлено невмотивовану та незаконну ухвалу, фактично належний розгляд заяв про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не відбувся. Наполягає на тому, що рішення суду від 25.01.2023 не було самодостатнім, станом на 25.01.2023, ні за формальними, ні за змістовними ознаками юридичної невизначеності, судом не було надано відповіді на всі ключові питання у справі та взагалі не з?ясовано предметну юрисдикцію спору, а також наявність у судді цивільної юрисдикції права на розгляд господарського спору.
При цьому, постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року фактично узаконено висновки суду першої інстанції у рішенні суду від 25.01.2023. Судами не було враховано, що з резолютивної частини судового рішення не зрозуміло за що стягнуто заборгованість. Резолютивна частина рішення від 25.01.2023 повторює позовні вимоги, але така позовна вимога обґрунтовувалась позивачем в позові обставинами: «Відповідачі не сплачують внески членів Асоціації та на сьогодні заборгованість за період з 01.10.2019 по 31.10.2024 складає 25759,64 грн (розрахунок додається)», а в рішенні від 25.01.2023 суддя Дараган Л.В. таку позовну вимогу, яку вона продублювала в резолютивному висновку, обґрунтовує власним поглядом (без доказів) та мотивами.
Заявник ОСОБА_1 вважає, що рішення суду підлягало роз?ясненню, а виконавчий лист визнанню таким, що не підлягає виконанню. Однак, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 27.11.2024, в резолютивнівй частині, відмовив у роз?ясненні ухвали місцевого суду від 12.08.2024, чим вчинив обман щодо фактичних обставин справи в описовій і мотивувальній частині постанови від 27.11.2024, що при розгляді справи місцевим судом встановлені істотні для справи обставини, які обґрунтовують мотиви рішення суду.
Суддя суду першої інстанції Дараган Л.В. - своєю відмовою в резолютивній частині ухвали від 05.08.2025 року чітко окреслила, що предметом її перегляду було лише ухвалене нею рішення від 25.01.2023, а не сукупність 7 судових актів, ухвалених судами різних інстанції у період з 25.01.2023 по 27.11.2024, які і складають, згідно Постанови №1 від 27.02.81 року (із змінами, внесеними за Постановою Пленуму ВСУ №15 від 25.05.1998) Пленуму Верховного суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» форму, зміст і правову конструкцію рішення від 25.01.2023 року, станом на 27.11.2024 року. Такі висновки суду є невірними, оскільки перегляд судового рішення за нововиявленими обстаивнам має переглядатися виключно у сукупності з усіма судовими рішенями у справі, а не тільки щодо рішення місцевого суду.
Наполягає на тому, що незаконність ухвали від 05.08.2025 року, як і рішення від 25.01.2023 року, полягає у тому, що суддя Дараган Л.В., яка має спеціалізацію - цивільне судочинство, а місцевий суд має предметну юрисдикцію цивільного, адміністративного і кримінального судочинства, а також справ про адміністративні правопорушення, - не має повноваження у справі №175/5292/21 розглядати спір по суті, що виник у господарських та корпоративних відносинах, оскільки у Дніпровського районного суду Дніпровської області не має предметної юрисдикції - господарське судочинство, а у судді Дараган Л.В. не має спеціалізації - господарське судочинство, а має повноваження лише скасувати всі помилково прийняті судові рішення та закрити провадження у справі.
Суддя Дараган Л.В. ввела в оману суспільство, Державу і учасників справи, що є істотною для справи обставиною, що: справа цивільна на законом передбачених підставах характер спірних правовідносин; спір, що виник з цивільних правочинів та Договорів з надання послуг, в той момент як спір виник з корпоративних відносин щодо діяльності з господарчого забезпечення (самозабезпечення) негосподарюючих суб'єктів; об'єкт спірних правовідносин - послуга з обслуговування, утримання, управління та збереження спільного майна», в той момент як, об'єкт спірних відносин - діяльність юридичної особи з господарчого забезпечення (самозабезпечення) негосподарюючих суб'єктів умовами їх матеріально-технічного функціонування в мкр. «Золоті ключі»; протоколи від 31.03.2018, від 06.01.2020 Вищого статутного органу управління- це цивільні правочини і Договори з надання послуг; Статут Асоціації «ВЖБ «Золоті ключі» - це правочин і Договір з надання послуг. Розрахунок заборгованості за несплату внесків членів Асоціації - це розрахунок заборгованості за послугу; Асоціація є носієм цивільних прав і має здатність здійснювати цивільні права (яких в дійсності не має), у відносинах з суб'єктами права власності на нерухоме майно, які набули право власності на нерухоме майно після 14.05.2015 року і які не мають спільного майна з іншими власниками житлових будинків в мкр. «Золоті ключі»; адвокат Курячий А.М. має повноваження представляти цивільні права Асоціації у справі №175/5292/21 (в той момент як у Асоціації не має таких цивільних прав у відносинах з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ); відповідачі, що не мають спільної прибудинкової території з іншими власниками житлових будинків, що є неспростовним юридичним фактом, і що набули право власності на власне нерухоме майно після 14.05.2015 року (в жовтні 2019, що є неспростовним юридичним фактом) мають статутні обов'язки такі самі як суб'єкти права власності на нерухоме майно (83 особи), які створили Асоціацію у 2009 році на принципах спільної прибудинкової території і увійшли в Асоціацію до 14.05.2015 року; суддя Дараган Л.В. має право обманювати та вдавати що спеціалізовація цивільне судочинство це те саме що спеціалізація господарське судочинство; рішення від 25.01.2023, ухвала від 05.08.2025 - законні і обґрунтовані.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить розглянути Заяву-повідомлення викривача ОСОБА_1 до Суб'єкта запобігання корупції (підпункт ґ) пункт 1) частина 1 статті 3 ЗУ №1700) Колегії суддів Дніпровського апеляційного суду по справі №175/5292/21): Про вчинене кримінальне правопорушення суддею Дараган Л.В. в інтересах позивача за ст.22 ЗУ №1700, в т.ч. шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей в судові рішення ч.1 ст.366 ККУ і обман суддею Дараган Л.В. судового органу влади - суду за ч.1 ст.384 ККУ щодо фактичних обставин справи, що завдало матеріальної шкоди відповідачам та легалізувало корупційні кримінальні правопорушення позивача і кримінальні правопорушення проти судочинства адвоката Курячого А.М. у складі даної апеляційної скарги та письмово повідомити спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції про Заяву викривача Краснораменського А.І. та вжити інші заходи, передбачені ЗУ №1700 і повноваженнями суду щодо припинення та запобігання правопорушення повязаного з корупцією. Розглянути Заяву -повідомлення викривача Краснораменського А.І. до Суб'єкта запобігання корупції (підпункт ґ) пункт 1) частина 1 статті 3 ЗУ №1700) Колегії суддів Дніпровського апеляційного суду по справі №175/5292/21: Про вчинене корупційне кримінальне правопорушення уповноваженими особами юридичної особи позивача Асоціації «ВЖБ «Золоті ключі» за ст.22 ЗУ №1700, пунктами 1,2 частини 1 ст.96-3 КК України у поєднанні з ст.191, ст.209, ст.212, ст.366, ст.384 КК України у складі даної апеляційної скарги та письмово повідомити спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції про Заяву викривача Краснораменського А.І. та вжити інші заходи, передбачені ЗУ №1700 і повноваженнями суду щодо припинення та запобігання правопорушення повязаного з корупцією. Постановити окрему ухвалу на підставі ч.1, ч.11 ст.262 ЦПКУ: про вчинене кримінальне правопорушення суддею Дараган Л.В. у справі №175/5292/21 за ознаками передбаченими ч.1 ст.366, ч.1 ст.384 КК України про вчинений дисциплінарний проступок суддею Дараган Л.В. за підпунктома) пункту 1 частини 1 ст.106 ЗУ №1402 та направити окрему ухвалу до Вищої ради правосудді для вжиття відповідних заходів. Постановити окрему ухвалу на підставі ст.22 ЗУ №1700, ч.1, ч.11 ст.262 ЦПК України про вчинене кримінальне правопорушення позивачем - Асоціацією «ВЖБ «Золоті ключі», в особі її уповноважених осіб (83 Засновника, список додано), голова правління Шебанов В.О., що підписав Статут Асоціації (нова редакція) від 31.03.2018, керуючими справами Ляшенко А.В., Степанов В.Л., що організували отримання неправомірної вигоди Асоціацією та ухилення від податків, кримінального правопорушення за ч.1 ст.191, ч.2 ст.209 КК України і п.п.1,2 ч.1 ст.96-3 КК України, ст.22 ЗУ №1700, в інтересах Асоціації «ВЖБ «Золоті ключі» отримати неправомірну вигоду та передати ухвалу спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції про Заяву викривача ОСОБА_1 . Постановити окрему ухвалу про вчинення Державним реєстратором Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Леоновою Д.О. - реєстраційна дія - запис в ЄДРПОУ №12031050009027661 від 03.05.2018 року дисциплінарного проступку за п.15 ч.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу: Дисциплінарними проступками є: прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу, а саме порушені державним реєстратором пункти 1,4,5,7,8 ч.1 ст.28 ЗУ №755, яка внесли в ЄДРПОУ, і яка зареєструвала Статути (нова редакція) від 31.03.2018 Юридичної особи, ЄДРПОУ 362335, з неправдивими відомості про те, що Юридична особа, ЄДРПОУ 36532335, має організаційно правову форму господврювння «АСОЦІЦІЯ», в розумінні ЗУ «Про ОСББ», управляє «СПІЛЬНОЮ ПРИБУДИНКОВОЮ ТЕРИТОРІЯ» - територією 22 вулиць мкр. «Золоті ключі» власників «ареалу компактного проживання Золоті ключі» смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області» власників садиб/житлових будинків в житлових кварталах скр. «Золоті ключі» · «Асоціація - є об'єднанням власників житлових будинків» в розумінні ЗУ «Про ОСББ» · Асоціація - створена і діє на підставі ЗУ «Про ОСББ» в порушення Закону: ст.1, 8 ЗУ «Про ОСББ», ч.4 ст.83 Земельного кодексу України, пункти 5, 7,8 ч.1 ст.28 ЗУ №755: підстави для відмови у державній реєстрації: документи суперечать вимогам Конституції та законів України, саме ч.4 ст.83 ЗК України порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи - за відсутності матеріально-правових і організаційно-правових підстав для створення АСОЦІАЦІЇ бо Асоціації власників житлових будинків, невідповідність найменування юридичної особи вимогам Закону - в найменування внесено інформація про ОПФГ - АСОЦІАЦІЯ, якої, ОПФГ - АСОЦІАЦІЯ, у юридичної особи ЄДРПОУ 36532335, в дійсності не має, та направити окрему ухвалу Міністерству юстиції України, яке здійснює контроль у сфері державної реєстрації юридичних осіб (п.4 ч.1 ст.5 ЗУ №755), для перевірки фактів даної заяви та прийняття відповідних рішень в порядку встановленого Законом, в т.ч. щодо анулювання реєстраційних дій, якщо реєстраційні дії проведено в порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та зобов?язати Міністерство юстиції України надати суду звіт про виконання даної окремої ухвали. Постановити окрему ухвалу про відсутність підстав для внесення і обліку Державною податковою службою України Юридичної особи Асоціація «ВЖБ «Золоті ключі» в Реєстрі неприбуткових організацій за критерієм неприбутковості 0043 «об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників житлових будинків» та скасувати Рішення №1804174600039 від 22.05.2018 про повторне включення Асоціації «Власників житлових будинків «Золоті ключі» в Реєстр неприбуткових установ і організацій.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, відповідач ОСОБА_1 подав заяви про відкладення розгляду справи, які обгрунтовані зайнятістю у судовому процесі у іншій справі та необхідністю витребування доказів в межах розгляду даної цивільної справи.
Крім того, 06 квітня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання, у якому останній просить суд апеляційної інстанції: визнати факт того, що справа, станом на 07.04.2026 року, не розглянута законним і повноважним судом першої інстанції - Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області і Дніпровським апеляційним судом; визнати факт того, що справа, станом на 07.04.2026, набула підвищену складність з причин, передбачених обставинами: ст.215 у поєднанні з ч..ч.1,3 ст.203, ч.4 ст.212, ст.230, ст.235 ЦК України, пунктами 1,2 ч.1 ст.255, пунктами 1,2 частини 1 ст.257, статтею 377, ч.4 ст.367, п.1 ч.3 ст.376, п.1 ч.1 ст.411 ЦПК України, ч.6 ст.30 ГПК України, ст.17 ЄСПЛ, ст.30 ЗДПЛ, ЗУ «Про запобігання корупції», статей 96-3 пункти 1,2 частини 1 у поєднанні з ст.191, ст.209, ст.366, ст.369, ст.369-2, ст.384, ст.400-1 КК України і обманом, вчиненим суддею Дараган Л.В. в мотиваційній частині рішення; призначити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі за позовом Асоціації і за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з викликом сторін з причини її підвищеної складності, ускладненої тим, що справа так і не розглянута законним і повноважним судом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції станом на 07.04.2026 року, всі судові рішення Дніпропетровського районного суду в Дніпропетровській області і Дніпровського апеляційного суду - одержані в порушення порядку встановленого Законом та постановити відповідну ухвалу про призначення розгляду справи з викликом сторін.
Встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року по цивільній справі за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» про визнання правочину Асоціації про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі листа від 22 листопада 2021 року і позовної заяви від 02 грудня 2021 року недійсним за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 березня 2026 року, цивільну справу № 175/5292/21(провадження № 22-ц/803/854/26) передано колегії суддів у складі: суддя-доповідач Зубакова В.П. та судді Бондар Я.М., Остапенко В.О.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2025 року, у складі суддів Дніпровського апеляційного суду Зубакової В.П., Бондар Я.М. та Остапенко В.О., прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року та призначено справу до апеляційного розгляду на 10 годину 55 хвилин 07 квітня 2026 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг, вулиця Великого Кобзаря (Першотравнева), 12, зал судового засідання №7).
Про час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи.
Тобто, Дніпровським апеляційним судом забезпечено публічний розгляд апеляційної скарги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року у відкритому судовому засіданні, з повідомленням учасників справи.
Щодо доводів ОСОБА_1 про необхідність розгляду вказаної справ из викликом учасників справи, колегія суддів зазначає, що частиною 3 статті 368 ЦПК України визначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу, й таких вимог суд апеляційної інстанції дотримався.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на розгляді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №175/5292/21 за позовом Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» про визнання правочину Асоціації про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі листа від 22 листопада 2021 року і позовної заяви від 02 грудня 2021 року недійсним.
25 січня 2023 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення суду, яким позов Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» заборгованість в розмірі 25739 гривень 64 копійок та інфляційні нарахування в розмірі 1722 гривні 23 копійок, а всього суму в розмірі 27461 гривня 87 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1135 гривень 00 копійок.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Асоціації «Власників житлових будинків «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» про визнання правочину Асоціації про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі листа від 22 листопада 2021 року і позовної заяви від 02 грудня 2021 року недійсним - відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року залишено без змін.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, які надалі доповнював та уточнював, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухвалення його неповноважним судом та на підставі неналежних доказів та мотивів суду щодо їх оцінки.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_1 не є нововиявленими, оскільки перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення. Жодних обставин, які дійсно є нововиявленими та такими, за якими судове рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, в заявах не зазначено і під час судового розгляду судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення вяку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004року №18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються.
З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії").
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ досуду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно дозаконів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При цьому, неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичнуо цінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судовихпомилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак, він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Наведені у заяві обставини щодо перегляду рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2023 року, в розумінні статті 423 ЦПК України, не є нововиявленими обставинами, за яких може бути скасовано судове рішення за правилами Розділу V Глави 3 ЦПК України.
Так, як вірно враховано судом першої інстанції, обставини, які зазначені у заявах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, фактично зводяться до незгоди відповідача із судовим рішенням і вимагають переоцінки встановлених під час судового розгляду обставини.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують вмотивований висновок суду першої інстанції про те, що обставин, які дійсно є нововиявленими та такими, за якими судове рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, в заявах не зазначено і під час судового розгляду судом не встановлено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.
Процесуальних порушень, які були б обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Крім цього, заявник ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції постановити ряд окремих ухвал.
Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) аналізувала приписи статті 249 КАС України та виснувала, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
У пункті 41 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 171/1584/18 також зазначено, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів вважає, що правові підстави для постановлення окремих ухвал у даній справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: