Є.у.н.с.512/77/26
Провадження №2-о/512/22/26
"06" квітня 2026 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, -
11.02.2026 заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила суд ухвалити рішення, яким встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
В обґрунтування вимог заявниця вказує, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину чоловічої статі ОСОБА_2 в м. Луганськ, Луганської області. Батьком дитини є громадянин України ОСОБА_3 , уродженець м. Луганськ Луганської області. Батьки між собою перебувають у шлюбі, який зареєстрований 13.12.2014 року Артемівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, актовий запис №?485.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 листопада 2025 р. №1443 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо надання одноразової державної грошової допомоги "Зимова підтримка 2025"» один з батьків, а також один з опікунів, піклувальників, законних представників малолітніх, неповнолітніх осіб мають право на отримання одноразової грошової допомоги на кожного із дітей (малолітніх, неповнолітніх осіб, над якими встановлено опіку, піклування). При подачі заявки на отримання одноразової грошової допомоги на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через мобільний додаток Дія, було відмовлено у зв'язку відсутністю актового запису про народження дитини. Для вирішення даного питання заявниця звернулася до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про наявності актового запису про народження, повідомити чи можливо оцифрувати даний актовий запис про народження та внести відомості до реєстру записів цивільного стану. Заявниці було відмовлено, та проінформовано що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису № 53 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, не виявлено. Також за даними Реєстру свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 03.02.2015 року, не виявлено. Місто Луганськ, є тимчасово окупованою територією (відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»). Тому, для реєстрації народження на отримання свідоцтва про народження особи на тимчасово окупованій території України, необхідно звернутися до суду для встановлення факту народження особи на окупованій території України.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 17.02.2026 заява ОСОБА_1 залишена без руху через її невідповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
26.02.2026 до канцелярії суду надійшла заява заявниці про усунення недоліків її заяви.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 06.03.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання на 06.04.2026.
Заявниця у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином та своєчасно. Крім того 06.04.2026 до канцелярії суду подала заяву в якій просить розглянути справу без її участі та підтримала заявлені вимоги (а.с.30).
Представник заінтересованої особи Балтського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.31) та довідка про доставку електронного документу (а.с.27). Крім того 24.03.2026 до канцелярії суду надійшла заява в якій Балтський відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не заперечує проти вимог заявниці та просить розглянути справу без участі представника (а.с. 28).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
13.12.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території уклали шлюб, який зареєстрований Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, актовий запис №485. Після укладання шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_5 .
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4), та копію паспорта громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5-6).
На підтвердження факту народження дитини заявницею надано копію свідоцтва про народження, виданого на тимчасово окупованій території, відповідно до якого ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Луганська область, місто Луганськ; матір'ю дитини зазначена ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_3 (а.с.7).
Згідно листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 41799/1-4084/15.5 від 25.12.2025р., вбачається, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного сану громадян (далі- Реєстр) актового запису №53 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 03.02.2015 Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції (далі - Артемівський відділ), не виявлено. Також повідомляємо, що за результатами перевірки за даними Реєстру свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.02.2015 Артемівським відділом, не виявлено (а.с.10)
Також заявницею надано копію обмінної карти пологового будинку (пологового відділення лікарні Талон 3. Відомості пологового будинку пологового відділення лікарні про новонародженого), відповідно до якої ОСОБА_1 перебувала на медичному обліку з приводу вагітності, а 12.01.2015 року на 40 тижні вагітності народила дитину чоловічої статі. Вказаний документ містить відомості про перебіг вагітності, пологів, стан матері та новонародженої дитини, результати проведених обстежень, а також інші медичні показники, що підтверджують факт народження дитини саме зазначеною особою у вказаний час та вказаному місці (а.с.21).
Факт народження дитини також підтверджується і випискою із історії розвитку дитини (а.с.22-24).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи у разі неможливості реєстрації такого факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У рішенні про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків (ч. 3 ст. 317 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.
Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.
Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного станув Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5від 18 жовтня 2000 року зі змінами, підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:
а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров'я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.
Електронний примірник медичного висновку про народження та відомості, необхідні для проведення державної реєстрації народження, отримуються органом державної реєстрації актів цивільного стану за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або шляхом автоматизованого обміну відомостями між інформаційними ресурсами Національної служби здоров'я України та Міністерства юстиції України через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за сформованим запитом, що містить відомості про унікальний номер медичного висновку, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) та/або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та реквізити паспорта або паспортного документа, що посвідчує особу матері ;
б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;
ґ) медичний документ, виданий компетентним суб'єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.
Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Отже, суд установив, що дитина ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Луганської області, яке віднесене до тимчасово окупованої території України. Факт народження дитини підтверджується наданими заявницею доказами, зокрема медичною документацією та іншими письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у суду.
Однак документи, видані на тимчасово окупованій території України, не можуть бути підставою для державної реєстрації народження у встановленому законом порядку, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про народження дитини.
Водночас, оцінюючи надані заявницею докази, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Оцінюючи надані заявницею докази, суд виходить з того, що народження особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
У цьому випадку відповідні документи, видані компетентною установою України відсутні, заявник позбавлений можливості їх отримання та відповідно отримання свідоцтва про народження на території України в позасудовому поряду, встановлення факту народження дитини необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації у встановленому законом порядку, а також задля забезпечення реалізації прав дитини, зокрема права на громадянство та належний правовий статус.
Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи докази в їх сукупності та зважаючи, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Керуючись ст. 3, ч. 2 ст. 9, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 135, 144 СК України, ст. 81, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт народження дитини на ім'я ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Луганськ, Луганська область, Україна, батьками якого є: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Полянецьке, Савранського району, Одеської області, громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , а батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Луганськ, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 .
Судові витрати за розгляд справи судом віднести за рахунок держави.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.Ю. Брюховецький