06 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/10531/24
адміністративне провадження № К/990/10811/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №240/10531/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нарахована грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2014 по 28.02.2018, сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити належні за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із врахуванням у складі грошового забезпечення сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, в тому числі нарахованої в розмірах згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 за №240/41605/21;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для рішення соціально-побутових питань за період з 01.03.2018 по 21.12.2019, сум індексації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 21.12.2019 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум індексації, нарахованої в розмірах згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 за справою №240/41605/21.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нарахована грошову допомогу для оздоровлення за 2014-2018 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2015 роки із врахуванням у складі грошового забезпечення сум індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2014 -2018 та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2014-2015 роки із врахуванням у складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та індексації нарахованої в розмірах згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 року за справою №240/41605/21.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення за період з 01.03.2018 по 21.12.2019, сум індексації;
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 21.12.2019 грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошову допомогу для оздоровлення, із врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюються такі виплати, сум індексації, нарахованої згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2022 за справою №240/41605/21.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, відповідачем 11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2025 у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 25.09.2025 про залишення касаційної скарги без руху.
10.03.2026 військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» вдруге подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2026 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням підстав для поновлення строку, підтверджених відповідними доказами.
26.03.2026 на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Указана заява обґрунтована тим, що військову частину НОМЕР_1 не позбавлено права на повторне звернення з касаційною скаргою у цій справі. З метою захисту своїх прав та запобіганню затягуванню процесу, військова частина НОМЕР_1 знову в найкоротший термін (після надходження коштів від вищого командування для сплати судового збору) подала повторну касаційну скаргу. Військова частина НОМЕР_1 вживає заходів для запобігання затягування судового процесу та активно бере участь у розгляді цієї справи.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
Верховний Суд, не ставлячи під сумнів важливості вчинених відповідачем дій, звертає увагу скаржника, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.01.2023 у справі №160/6211/21, від 14.02.2023 у справі №240/462/22 та від 20.04.2023 у справі №440/7433/21.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи №806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, №405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, зазначені скаржником в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про об'єктивну неможливість звернутися відповідачу із цією касаційною скаргою без зайвих затримок та зволікань, а тому не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №240/10531/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №240/10531/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук