07 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/22939/25
адміністративне провадження № К/990/13529/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Одеській області № 1456 від 13.06.2025 р. про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУНП в Одеській області по особовому складу № 795 о/с від 02.07.2025 року про реалізацію стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУНП в Одеській області поновити його на посаді заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області;
- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області під час розгляду листа військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 року № № 222/3/29/1436222/3/29/1436 та рапорту ОСОБА_1 від 16 квітня 2025 року про увільнення його з посади у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати ГУНП в Одеській області розглянути лист військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 № 222/3/29/1436 та рапорт заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 від 16.04.2025 року про увільнення з посади у зв'язку призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до частини 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, ухвалним в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області № 1456 від 13.06.2025 р. про застосування дисциплінарного стягнення до заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Одеській області по особовому складу № 795 о/с від 02.07.2025 року про реалізацію дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Зобов'язано ГУНП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області з 03.07.2025 року. Зобов'язано ГУНП в Одеській області увільнити ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області у зв'язку призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до частини 2 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
25 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського у виді звільнення зі служби в поліції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, скаржник за змістом поданої касаційної скарги послався на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що ця справа не є малозначною.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач обіймав посаду заступника начальника відділу взаємодії з громадами управління превентивної діяльності ГУНП в Одеській області. Отже, позивач не є службовою особою, який займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції", у зявзку з чим ця права є справою незначної складності.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що розгляд цієї справи Верховним Судом є необхідним для формування чітких правових підходів щодо застосування законодавства про мобілізацію та бронювання стосовно поліцейських, що має критичне значення для забезпечення правової визначеності та стабільності функціонування державних органів в умовах воєнного стану.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, позаяк не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічним предметом та подібними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Насамкінець скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа має виняткове значення, оскільки справа за позовом ОСОБА_1 має прецедентне значення, оскільки правовий підхід, сформований судами попередніх інстанцій, фактично допускає: можливість ігнорування бронювання поліцейського; самостійне припинення служби поліцейським; уникнення дисциплінарної відповідальності шляхом посилання на неперевірені документи про мобілізацію; поширення дії положень КзПП на поліцейських.
Перевіривши викладені доводи, колегія суддів наголошує, що наведені скаржником аргументи фактично зводяться до суб'єктивного тлумачення змісту судових рішень та незгоди з установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, що своєю чергою не свідчить про винятковість саме цієї справи для скаржника.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих у справі незначної складності.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак М.І. Смокович