07 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 640/8701/22
адміністративне провадження № К/990/12814/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 11 травня 2022 року № 51ДП-22, яким її, як прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури; визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 24 травня 2022 року № 11дк, про звільнення її з органів прокуратури з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 7 частина перша статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 24 травня 2022 року; поновити її в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області або на іншій рівнозначній посаді в органах прокуратури України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 травня 2022 року по день ухвалення рішення судом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року, в позові відмовлено.
26 лютого 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
20 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивач повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року.
Предметом спору у цій справі є правомірність рішення та наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора у вигляді звільнення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо статей 5, 16, 19, 43, 45, 49, 77 Закону України «Про прокуратуру», статті 40 Кодексу Законів про працю України.
Також скаржник посилається на приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року, якою її первісну касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, була вже надана оцінка Судом щодо викладених заявником підставв касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та приписами 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України.
Так, суд касаційної інстанції в ухвалі від 16 березня 2026 року відхилив посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та наголосив, що питання правильності поновлення позивача на займаній посаді за рішенням суду, прийнятим у справі № 560/4060/19, не є предметом спору у цій справі. Водночас, пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо указаних норм, аргументи касаційної скарги в цій частині зводяться виключно до незгоди ОСОБА_1 зі способом виконання судового рішення, прийнятого у іншій справі і це не стосується питання правомірності притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Доводи позивача стосовно того, що з вини роботодавця вона повноцінно не відновлена у статусі прокурора, оскільки не призначена на діючу посаду є суб'єктивними та оціночними і не є підставами щодо необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку стосовно указаних норм, за наведеного у касаційній скарзі обґрунтування.
Разом з цим Верховний Суд відхилив посилання скаржника і на приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України, оскільки заявницею не було аргументовано яким чином заявлені нею клопотання про витребування/дослідження доказів мають значення для правильного вирішення цієї справи, оскільки ці документи (штатний розпис Хмельницької обласної прокуратури; листи Хмельницької обласної прокуратури від 26.11.2021 № 07-8373вих-21, від 13.05.2022 №07-1508-20; від 27.05.2022 №27-16вих-22; лист Відповідного органу від 30.05.2022 № 07/3/1-1097вих-22; технічний запис засідання Відповідного органу від 11.05.2022) стосуються кадрових питань та організації роботи працівників прокуратури. Мотиви судових рішень щодо доведеності вчинення нею дисциплінарного проступку (прогулу), що є предметом оскарження у цій справі ОСОБА_1 не було спростовано.
Верховний Суд вказав, що загальні фрази щодо неповної оцінки доказів у справі, за відсутності вмотивованої аргументації яким чином такі докази мають значення для вирішення цього спору не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Проте, подаючи повторно касаційну скаргу з тих же підстав та, відповідно до відомостей з КП «ДСС», з подібним її обґрунтуванням, виснується, що скаржник проігнорувала викладені Верховним Судом в ухвалі від 16 березня 2026 року причини повернення первісної касаційної скарги, що свідчить про формальний підхід до оформлення вже цієї касаційної скарги, що своєю чергою свідчить про недоведеність заявником наявності підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та приписами пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та на приписи пунктів 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктами 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Офісу Генерального прокурора, Хмельницької обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності -засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко