Справа № 640/38135/21 Суддя (судді) першої інстанції: Могила А.Б.
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії,-
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
09 вересня 2025 року та 16 вересня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про зміну рішення суду першої інстанції та застосування принципу пропорційності, в яких відповідач просила: змінити рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 640/38135/21; визнати спосіб захисту, обраний судом першої інстанції (знесення прибудов), непропорційним і передчасним; замість знесення зобовязати усунути порушення шляхом проведення процедури легалізації прибудови у встановленому законом порядку після завершення процесу виділу частки та оформлення земельної ділянки; або, як мінімум, відкласти виконання рішення про знесення до завершення процедури поділу будинку і землевідведення (за текстом клопотання).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Застосування принципу пропорційності в адміністративному судочинстві - це забезпечення справедливого балансу між інтересами держави та правами особи, при якому обмеження прав мають бути мінімальними, необхідними та виправданими для досягнення легітимної мети, що є частиною верховенства права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції може бути змінено у разі встановлення під час апеляційного перегляду неповного з'ясування обставин справи, недоведеності встановлених судом обставин, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зазначені підстави підлягають оцінці крізь призму принципу правомірності в адміністративному судочинстві, відповідно до якого рішення суб'єкта владних повноважень і суду мають бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, із належним обґрунтуванням та урахуванням усіх істотних обставин справи.
Зміна судового рішення може полягати у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
06 листопада 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення у справі від ОСОБА_1 , в яких вона просить:1) долучити до матеріалів справи копію ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03.11.2025 року у справі №758/15168/25; 2) взяти до уваги наведені обставини як підтвердження виконання нею дій, спрямованих на добровільне усунення порушення законним шляхом; 3) врахувати добросовісну позицію відповідача та надати розумний строк для завершення процедури легалізації відповідно до вимог чинного законодавства (за текстом додаткових пояснень). Апелянтом до даного клопотання було долучено копію ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі про виділення частки у спільному домоволодінні та відповідної частки земельною ділянки, зобов'язання здійснити державну реєстрацію виділеної частки.
Апелянтом не надано доказів, якими вона аргументує те, що нею виконуються дії, спрямовані на добровільне усунення порушення законним шляхом, як і не надано пояснень щодо «процедури легалізації відповідно до вимог чинного законодавства» та строків для її проведення, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 12.01.2011 року ОСОБА_1 придбано 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який в цілому має розмір - 199 кв. м., житлової площі - 135 кв. м., самовільні переобладнання та прибудови у 1/4 частини житлового будинку, що відчужується, - відсутні.
Відповідно до технічного паспорту КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.08.2020 року до груп приміщень №2 належать приміщення з 1 по 9, які розташовані у літерах A1, A2, A6, a7, a8, a14, a15 загальною площею - 113,5 кв. м. При цьому, будівельні роботи із прибудов літери А6, літери а14, літери а15 загальною площею 57,5 кв. м. виконано у 2014 році.
Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подкіним Б.Л. 09.08.2016 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил житлового будинку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . За результатами перевірки складено акт та встановлено, що згідно з даними єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів відсутня інформація щодо наявності документів, які б давали право на виконання будівельних робіт за вказаною вище адресою.
ОСОБА_1 за такою адресою самочинно виконуються будівельні роботи із будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.34 За України «Про регулювання містобудівної діяльності» та передбачено переліком об'єктів, будівництво, яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 року.
За результатом проведеної перевірки головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подкіним Б.Л. 09.08.2016 року складено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, в якому вимагається від відповідача з 09.08.2016 зупинити виконання будівельних робіт із будівництва садового будинку на АДРЕСА_1 до усунення допущених правопорушень.
Крім цього, головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Подкіним Б.Л. 09.08.2016 року складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагається від ОСОБА_1 усунути встановлені порушення до 09.10.2016 року.
Примірники вищевказаних акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.08.2016 року та двох приписів від 09.08.2016 року отримані відповідачем, що підтверджується її підписами.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановою №103 в справі про адміністративне правопорушення від 18.08.2016 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 4250 грн.
Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 08.09.2021 року №1023 «Про проведення позапланової перевірки» на підставі перевірки виконання вимог двох приписів від 09.08.2016 року, зобов'язано Управління контролю за будівництвом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 та оформити направлення для проведення позапланової перевірки.
Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 08.09.2021 року №б/н про направлення заступника начальника інспекційного відділу №2 Управління контролю за будівництвом Мосура С.М. для здійснення позапланової перевірки на об'єкті будівництва житлового будинку за вищевказаною адресою щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу від 08.09.2021 року №1023 та на підставі перевірки виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.08.2016 року та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, в якому вимагається від відповідача з 09.08.2016 року.
За результатами проведення з 09.09.2021 року по 22.09.2021 року позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складено акт від 22.09.2021 року №б/н, яким встановлено наявність порушень вимог законодавства.
ОСОБА_1 не виконано вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та стандартів і правил від 09.08.2016 року, зокрема не усунуто встановлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. На час виїзду будівельні роботи не виконувалася, будівельники та будівельна техніка відсутня. В акті засвідчено відмітку про відмову відповідача від його підписання та направлення примірника акту поштою оператором поштового зв'язку К-44 за номером поштового відправлення 0104405345528.
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва листом від 14.09.2021 року №073-8067 звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо проведення перевірки вимог земельного законодавства за адресою АДРЕСА_1 .
Департамент земельних ресурсів листом від 07.10.2021 року №05716-27518 повідомив, що відповідно до даних міського земельного кадастру: земельна ділянка площею 0,0566 га (обліковий код 85:158:0022) на АДРЕСА_1 обліковується за фізичною особою; земельна ділянка площею 0,0820 га (обліковий код 85:158:002) на АДРЕСА_2 обліковується за двома фізичними особами; земельна ділянка площею 0,0319 га (обліковий код 85:158:0019) на АДРЕСА_3 обліковується за фізичною особою; земельна ділянка площею 0,1062 га (обліковий код 85:158:0021) на АДРЕСА_4 обліковується за двома фізичними особами. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначених земельних ділянок в користування (власність). Інформація щодо державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них у міському земельному кадастрі відсутня.
Вважаючи, що самовільно побудовані прибудови за літерами А6, А14 та А15 до будинку АДРЕСА_1 підлягають знесенню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 20.05.1999 року №687-XIV «Про архітектурну діяльність» (надалі Закон №687-XIV) та Законом України від 17.02.2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі Закон №3038-VI).
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №687-XIV до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом №3038-VI і який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
За змістом статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (надалі Порядок КМУ №553) передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Відповідно до пункту 7 Порядку КМУ №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки, зокрема, є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.
Доказів оскарження позапланових перевірок, проведених 09.08.2016 року та з 09.09.2021 року по 22.09.2021 року, та підстав їх проведення відповідачем суду не надано. Крім того, протиправність перевірок та рішень, прийнятих за їх результатами, не є предметом даної справи, у зв'язку з чим, наявні підстави вважати, що Департаментом правомірно проведено перевірку дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Частиною другою статті 34 Закону №3038 передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №879) затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (надалі Порядок КМУ №466), а також перелік об'єктів, будівництво яких здійснюється після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Згідно із пунктами 4, 5, 11, 13 Порядку КМУ №466 підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання підготовчих робіт у разі винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).
Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I-III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.
Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою, наведеною у додатках 1, 2 до цього Порядку, подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта.
Крім того, статтею 35 Закону №3038-VI передбачено, що після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підготовчі роботи з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень замовник здійснює на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт.
Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Виконання підготовчих робіт з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень без реєстрації зазначеної декларації або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
Статтею 36 Закону №3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
З системного аналізу наведених норм слідує, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво (ч.2 ст.38 Закону №3038-VI).
Частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частини друга - п'ята статті 376 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною сьомою статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об'єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 06.03.2019 року по справі №810/5680/15, від 06.03.2019 року по справі №814/2645/15, від 28.11.2018 року по справі №815/2311/15.
Тобто, положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб'єкт владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.
Зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
У постанові від 21.10.2020 року по справі №420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва особи, зокрема органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалося усунути виявлені порушення.
Колегія суддів приймає до уваги те, що жодних активних дій з метою оскарження рішень суб'єкта владних повноважень прийнятих в межах вказаних перевірок, відповідачем не здійснено, доказів про це суду не надано, та безпосередньо судом з Єдиного державного реєстру судових рішень не встановлено.
Тобто, органом державного архітектурно-будівельного контролю виконано вимоги частини першої статті 38 Закону №3038-VI, складено відповідний припис про усунення відповідачем порушень чинного законодавства, який у добровільному порядку відповідачем не виконано.
Отже, право на виконання будівельних робіт, а саме прибудов літери А6, а14 та а15 до будинку по АДРЕСА_4 відповідно до технічного паспорта від 12.08.2020 року за адресою: вул. Сошенка, буд. 16-А у Подільському районі м. Києва, відсутнє, а об'єкт будівництва вважається самочинним, що тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.