Справа № 580/4540/25 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач; в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званнями ОСОБА_1 , шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14, за період 26.08.2020 по 19.05.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 26.08.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у неповному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 01.09.2024 по 09.09.2024, з 17 по 30.09.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 01.09.2024 по 09.09.2024, з 17 по 30.09.2024, з урахуванням вже нарахованої та виплаченої суми.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.08.2020 по 19.05.2023 без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.08.2020 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 - 2102 гривні 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 - 2270 гривень 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 - 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 - 2684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату йому додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн на місяць, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період перебування його на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), у період дії воєнного стану, зокрема, за період з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у неповному обсязі додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 01.09.2024 по 09.09.2024, з 17 по 30.09.2024;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі додаткову винагороду у розмірі 100000 гривень на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 01.09.2024 по 09.09.2024, з 17 по 30.09.2024, з урахуванням вже нарахованої та виплаченої сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2025, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити у позовних вимогах.
В обґрунтування своїх вимог Військова частина зазначила, що скасування у судовому порядку змін, внесених до Постанови №704, не зумовлюють автоматичне відтворення її попередньої редакції, а відтак позивачу правомірно обчислювалися посадовий оклад та всі інші виплати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Крім того, підкреслила, що питання обчислення розміру грошового забезпечення військовослужбовців належить до дискреційних повноважень відповідача, а судом не враховано, що в/ч НОМЕР_1 керується п. 4 Постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Окремо зауважує, що обчислення грошового забезпечення позивача у визначений судом спосіб зумовить надмірне навантаження на державний бюджет, а відтак може негативно вплинути на обороноздатність України. Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в/ч НОМЕР_1 зазначила, що така йому виплачувалися у повному обсязі окрім спірних періодів, щодо яких позивачем не надано документів, що підтверджують перебування на стаціонарному лікуванні в закладних охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікувального закладу до іншого.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 07.04.2026.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
Матеріали справи свідчать, що у березні 2025 року представник позивача направив на адресу відповідача адвокатський запит, в якому просив надати:
- витяг з наказу про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини;
- витяги з наказів про призначення на посади в межах військової частини;
- витяги з наказів від 26.08.2020 № 212, від 10.02.2021 № 41, від 25.11.2021 № 312, від 27.01.2022 № 17;
- довідку про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
- витяги з бойових розпоряджень/наказів; журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); копії / витяги з рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, де зафіксовано участь;
- картки особового рахунку за весь період проходження служби із зазначенням сум та видів нарахованого та сплаченого грошового забезпечення;
- витяги з наказів про встановлення розміру посадових окладів та тарифних розрядів, за весь період проходження військової служби;
- витяги з наказів про встановлення розміру та виплату надбавки за особливості проходження служби, за весь період проходження військової служби;
- витяги з наказів про встановлення розміру та виплату премії, за весь період проходження військової служби;
- витяг з наказу № 41-рс від 10.02.2021 (про присвоєння військового звання старший солдат).
- витяги з наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Листом від 02.04.2025 №1908 в/ч НОМЕР_1 надала представнику позивача довідку-розрахунок за період служби солдата ОСОБА_1 у військовій частині, із змісту якої вбачається, що обчислення грошового забезпечення позивача за спірний період здійснювалося, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Крім того, згідно з цією довідкою позивачу не виплачувалася додаткова винагорода, виходячи з розміру 100 000 грн за періоди з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025, а за вересень 2024 року така виплачена в сумі 61 290,33 грн.
Вважаючи, що з 26.08.2020 по 19.05.2023 йому не вірно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, саме із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року та додаткова винагорода у збільшеному до 100 000 грн розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, а тому заявлені позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими. Крім того, суд зазначив, що хоча відповідачем не заперечується право позивача на отримання додаткової винагороди за спірні періоди у збільшеному розмірі, однак її виплату не здійснено. Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, оскільки виплаті відповідної винагороди передує прийняття відповідного наказу, то належним способом захисту прав позивача буде покладення на відповідача обов'язку із включення ОСОБА_1 до відповідних наказів. Водночас суд вказав на неправильному обчисленні відповідачем розміру додаткової винагороди позивачу за вересень 2024 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1 указаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що держава гарантує достатнє забезпечення військовослужбовців в обсязі, що відповідає умова військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, до складу такого забезпечення входить матеріальне, грошове та інші його види. У свою чергу, встановлюючи такі гарантії, держава окремими актами визначає особливості їх надання, обчислення, врахування тощо, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне при вирішенні цього спору окремо зупинитися на кожній із заявлених у позовній заяві вимог.
Як вже було зазначено вище, статтею 9 Закону регламентовані питання гарантування державою достатнього матеріального і грошового забезпечення військовослужбовців, складові їх грошового забезпечення.
У свою чергу, Постановою №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Разом з тим, 24 лютого 2018 року набрала чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови №740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на вказане, з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
На момент набрання чинності Постановою № 704 пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище пункту 6 Постанови № 103.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно пункту 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної постанови Урядом України 28 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним п. 6 Постанови № 103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Суд також підкреслює, що Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 сформулював такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №420/18318/23 (постанова від 05 червня 2024 року), №240/16735/21 (постанова від 25 квітня 2024 року).
Судом враховується, що 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 (далі - Постанова №481) «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки-розрахунку, посадовий оклад ОСОБА_1 та його оклад за військовим званням з 26 серпня 2020 року і до 19 травня 2023 року розрахований шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням з 26 серпня 2020 року і до 19 травня 2023 року розрахований неправильно, адже повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не станом на 01 січня 2018 року.
Отже обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26 серпня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 - 2102 гривні 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 - 2270 гривень 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 - 2481 гривня 00 копійок, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 - 2684 гривні 00 копійок, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 Постанови №704 та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилання апелянта на те, що обчислення грошового забезпечення є дискреційним повноваженням військової частини, колегія суддів зазначає, що хоча саме обчислення грошового забезпечення й охоплюється дискреційними повноваженнями відповідача, однак перевірка правильності такого нарахування підлягає судовому контролю у випадку оскарження відповідних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
З приводу доводів апелянта про те, що задоволення позовних вимог зумовить виникнення додаткового навантаження на державний бюджет та може негативно вплинути на рівень боєздатності, суд апеляційної інстанції наголошує, що відсутність бюджетних асигнувань не звільняє державу від обов'язку з дотримання власних самостійно запроваджених процедур і гарантій, а належне грошове забезпечення військовослужбовців як раз навпаки підвищує рівень боєздатності Збройних Сил України.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційну часу стаціонарного лікування за періоди з 30.07.2024 по 15.08.2024, з 17.08.2024 по 31.08.2024, 01.10.2024, з 18.11.2024 по 27.11.2024, з 27.12.2024 по 13.01.2025 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, якою передбачено на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди та встановлено загальні умови щодо її виплати.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з положеннями пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров'я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Приписами пункту 2-1 Постанови №168 передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту; порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги та одноразової винагороди.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану регламентовано розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Пунктом 11 розділу ХХХІV Порядку № 260, визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 12 розділу ХХХІV Порядку № 260).
Згідно з пунктом 13 розділу ХХХІV Порядку № 260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Колегія суддів зазначає, що питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у тому числі за період лікування досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27 серпня 2025 року у справі № 280/7364/23. У зазначеній постанові суд касаційної інстанції вказав, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100 000,00 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Підставою для виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).
Верховний Суд звернув увагу, що умовою її виплати є належне підтвердження фактів: виконання бойових завдань; отримання поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) у зв'язку з таким пораненням, а також надання відпусток за станом здоров'я через отримане тяжке поранення на підставі висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Також Верховний Суд прийшов до висновку, що предметом доказування у таких справах має бути з'ясування (у сукупності): за якій конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у спірний період на лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних); якщо перебував на лікуванні, то з яких причин - зокрема, чи було це пов'язано з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, отриманими у зв'язку із захистом Батьківщини; чи проходив він у такому випадку саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустках за станом здоров'я за висновками (постановами) військово-лікарської комісії; та чим це все підтверджується.
У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.
З аналізу нормативного регулювання слідує, що саме військово-лікарська комісія у своїй постанові встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм та каліцтв. При цьому відповідне Положення розмежовує такі формулювання: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»; «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби»; а також «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» та ін.
Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди. Зокрема, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) кваліфіковане як пов'язане із захистом Батьківщини - виплата здійснюється. Натомість, якщо встановлено, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов'язане лише з виконанням обов'язків військової служби (поза бойовими діями) або взагалі не пов'язане з проходженням військової служби - підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відсутні.
Постанова № 168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у тому числі закордонних, виключно у зв'язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
Матеріали справи свідчать, що згідно з довідкою про обставини травми від 09 вересня 2024 року №1/37/9374 старший солдат ОСОБА_1 26 липня 2024 року одержав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, акубаротравму, зміщену носову перетинку без порушення функції дихання, вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча із наявністю стороннього тіла (металевий уламок). Ці травми позивач отримав 26 липня 2024 року о 22 годині 50 хвилин у ході виконання службових обов'язків із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області в результаті нанесення противником удару безпілотним літальним апаратом. У довідці вказано, що поранення не є наслідком вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесної шкоди, та не є наслідком неправомірних дій інших військовослужбовців. Під виконання бойового завдання був одягнутий в засоби індивідуального захисту. Ознак алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння виявлено не було.
За наявними у матеріалах справи медичними документами позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди: з 30 липня 2024 року по 15 серпня 2024 року (діагноз: МВТ (26.07.2024) ЗЧМТ. Струс головного мозку, стійкий виріжений цефалгічний синдром, цереброастенічний синдром, психоорганічний синдром. Акубаротравма, зміщена носова перетинка без порушення функції дихання. Вогнепальне поранення осколкове сліпе поранення м'яких тканин лівого плеча із наявністю стороннього тіла); з 19 серпня 2024 року по 09 вересня 2024 року (діагноз: стан після перенесеної МВТ, ЗЧМТ (струсу г/м, акубаротравм від 26.07.2024) з помірно вираженим цефалгічним сииндромом, цереброастенічним синдром, двобічною пірамідною недостатністю, вегетативною дисфункцією); з 18 листопада 2024 року по 27 листопада 2024 року (діагноз: відновний період перенесеної ВТ 26.07.2024 ЗЧМТ. Струс головного мозку, АБТ, стійкий виражений цефалгічний, вестибуло-атаксичний, тривожно-невротичний розлад); з 27 грудня 2024 року по 13 січня 2025 року (діагноз: наслідки перенесеної ВТ 26.07.2024 ЗЧМТ. Струс головного мозку, АБТ у вигляді стійкого вираженого цефалгічного, вестибуло-атаксичного, тривожно-невротичного розладу).
Викладене свідчить, що позивач отримав 26 липня 2024 року мінно-вибухову травму під час захисту Батьківщини, що підтверджено довідкою № 1/37/9374 від 09 вересня 2024 року, виданою на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01 вересня 2024 року №3916. Медичні документи (виписні епікризи, виписки) прямо вказують, що діагнози, з якими позивач перебував на стаціонарному лікуванні у спірні періоди, є наслідками перенесеної мінно-вибухової травми 26 липня 2024 року. Отже, таке лікування є лікуванням у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сукупність наявних у матеріалах справи документів підтверджують право позивача на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн за періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з наслідками поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Посилання апелянта на те, що за спірні періоди додаткова винагорода була виплачена позивачу у повному обсязі, що підтверджується відповідною довідкою, колегією суддів оцінюється критично, оскільки доказів виплати такої винагороди за інші, ніж за вересень 2024 року, періоди, наявні у матеріалах справи довідки не містять.
Більше того, як правильно зауважив суд першої інстанції, додаткова винагорода, виплачена позивачу у жовтні за вересень 2024 року, нараховано не у повному обсязі з огляду на таке.
Так, згідно з карткою особового рахунку позивача за 2024 рік відповідач нарахував позивачу додаткову винагороду в розмірі 61 290,33 грн у жовтні 2024 року за вересень 2024 (з урахуванням відрахованого податку позивач отримав 31 жовтня 2024 року на банківський рахунок 59 417,75 грн).
Разом з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, строк стаціонарного лікування позивача у вересні 2024 року склав 23 календарні дні, отже відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу за один день стаціонарного лікування у вересні 3 333,33 грн (100 000 грн додаткової винагороди / 30 календарних днів), відповідно, за перебування позивача у вересні 2024 року на стаціонарному лікуванні у продовж 23 днів ОСОБА_1 повинно було бути нараховано додаткової винагороди у загальній сумі 76 666,59 грн (23 дні х 3333,33 грн), однак позивачу фактично її нараховано лише у сумі 61 290,33 грн, що свідчить про відхилення на 15 376,26 грн, яка, як правильно підкреслив суд першої інстанції, підлягає донарахуванню та виплаті позивачу.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення виготовлено 07 квітня 2026 року.