Справа № 320/12449/23 Суддя першої інстанції: Панова Г. В.
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
Суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про:
- визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФ в м. Києві від 28.03.2023 № 262340017440, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.03.2023;
- зобов'язання ГУ ПФ в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.03.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2023 № 262340017440, щодо відмови в призначені ОСОБА_1 з 23.03.2023 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту другого статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, виходив з того, що із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 до спірних правовідносин підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та які передбачають пенсійний вік для жінок 45 років безвідносно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), аналогічна норма якого неконституційною не визнавалася. Відтак, за висновками суду, за умови досягнення позивачем 45-річного віку, вона отримана право на призначення пенсії на пільгових умовах. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що оскільки при розгляді заяви та прийнятті рішення не надавалася оцінка необхідної кількості страхового стажу для призначення пенсії, належним способом захисту прав позивача буде покладення на відповідача обов'язку з повторного розгляду заяви ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом безпідставно застосовано при вирішенні цього спору рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, оскільки починаючи з 11.10.2017 порядок призначення пенсій за віком на пільгових умовах регламентується Законом №1058-IV, норми якого є чинними та не визнавалися неконституційними, а тому позивач матиме право на пільгову пенсію із досягненням 50 років.
Після усунення визначених в ухвалі від 21.03.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 07.04.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ в м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФ в м. Києві із заявою про перехід на пенсію за віком за Списком №1.
Рішенням від 28.03.2023 №262340017440 ГУ ПФ в м. Києві відмовило у призначенні пенсії за Списком №1 з підстав недосягнення ОСОБА_1 на дату звернення 50-річного віку, передбаченого ст. 144 Закону №1058-IV. При цьому у згаданому рішенні встановлено, що вік позивача на дату подання цієї заяви складає 45 років.
При прийняте рішення позивача повідомлено листом відповідача від 29.03.2023 №2600-0208-8/58936.
Вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що порушує право ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, остання звернулася до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Верховною Радою України 03.10.2017 було прийнято Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».
За правилами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У свою чергу, згідно з п. «а» ст. 13 цього Закону у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Крім того, згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 з одного боку, та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 прийшла до висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно якого у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів ГУ ПФ в м. Києві, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на чому правильно наголосив суд першої інстанції.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час подання заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 досягнула 45-річного віку, то спірне рішення ГУ ПФ в м. Києві є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки не враховує чинне регулювання спірних правовідносин з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 21.01.2020 №1-р/2020.
Відтак, висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФ в м. Києві від 28.03.2023 №262340017440 про відмову у призначенні пенсії є правильним.
Крім того, оскільки у спірному рішенні відповідача не надавалася оцінка будь-яким іншим поданим позивачем документів, у тому числі не з'ясовувався пільговий стаж ОСОБА_1 , то покладення на ГУ ПФ в м. Києві обов'язку з повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду є належним і повним способом захисту порушених прав особи у площині встановлених вище обставин та з огляду на дискреційні повноваження відповідача щодо призначення пенсії.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.