Справа № 320/42203/24 Суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.
07 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.,
суддів Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФ у Київській області), у якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням надбавок, підвищень, цільової допомоги інвалідам війни, індексації пенсійних виплат, інших доплат та з урахуванням вже проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 21.03.2024 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 21.03.2024, з урахуванням проведених раніше виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, керуючись положеннями вказаних законів і обмежуючи розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, до 20 березня 2024 року включно діяв правомірно. Водночас, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21 березня 2024 року правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що пенсія нараховується та виплачується позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства, що підтверджується позицією Верховного Суду у справі №580/492/19 (постанова від 10.12.2020).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 07.04.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Основний розмір пенсії позивача з 01.08.2024 становить 33 813,74 грн, однак виплату пенсії обмежено максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність 23 610,00 грн. Таке обмеження пенсії позивача максимальним було застосовано відповідачем й з 01.03.2024.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Листом від 23.07.2024 ГУ ПФ у Київській області відмовлено ОСОБА_1 , у виплаті пенсії без обмеження максимальним розміром, в обґрунтування чого пенсійний орган послався на те, що з урахуванням юридичних позицій Конституційного Суду України виплата раніше призначених пенсій, обчислених у розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у визначених до виплати розмірах.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Із змісту статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон про заходи реформування пенсійної системи), який набрав чинності 01.10.2011 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічні норми закріплені у ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон; у редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, як правильно підкреслив суд першої інстанції, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.
При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.
Водночас, як свідчать матеріали справи, здійснивши перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 та встановивши обмеження її до виплати максимальним розміром, відповідач продовжував виплачувати таку й після визнання неконституційними відповідних положень законів України, не зважаючи на звернення пенсіонера із заявою про припинення вчинення таких дій.
За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України приходить до висновку, що, починаючи з 21.03.2024, як правильно зазначив суд першої інстанції, дії ГУ ПФ у Київській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 , максимальним розміром, є протиправними, а відтак позовні вимоги у відповідній частині - обґрунтованими з урахуванням визначеної судом першої інстанції дати, з якої така пенсія підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.12.2020 у справі №580/492/19, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки ця позиція є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки сформульована до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, позиція щодо застосування якого висловлена Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23.
Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини першої статті 263, пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.